Деякі говорять про “Заступника Нової Угоди”. Чи вірний такий вислів по відношенню до нашого Господа Ісуса? Чи є він Заступником Нової Угоди? Ми відповідаємо: ні. Наш Господь є Посередником Нової Угоди, але не її Заступником. Він є її Посередником у тому сенсі, що Він згадується в пророцтвах як Той, Хто займе Свою посаду. Він почав Свою працю при посвяченні і вірно продовжував її до Голгофи. Цим посвяченням і вірністю до смерті Він став поручителем Нової Угоди – запевненням, гарантією для нас, що ця Угода в кінцевому підсумку набуде чинності, і що Він буде тим, через Кого вона стане дієвою. Він є Посередником Нової Угоди відтоді, як зійшов на висоту і співпрацює з Отцем у здійсненні Божественного задуму обрання Церкви в якості членів Його Тіла – учасників страждань Христа і подальшої слави. Незабаром Посередник прийме до Себе всіх членів Свого Тіла, всіх, чиї імена записані в Книзі Життя Агнця. Тоді повний Посередник почне свою працю офіційно. Заслугу жертви Посередника, яка тепер позичена, тобто приписана нам, Церкві, для нашого виправдання і освячення, Він потім, як Посередник між Богом і людьми, застосує за Ізраїль і за всіх, які зуміють стати ізраїльтянами, згідно з засадами Нової Угоди, яка негайно вступить у силу. Протягом тисячі років великий Посередник буде стояти між Богом і людиною, тому що Бог не може прийняти гріховність серця або мати з нею справу. Під час Посередницького Царства вони отримають повне освічення, настанови і допомогу, щоб бути піднятими зі стану гріха і смерті до досконалості і вічного життя. Тільки після того, як вони досягнуть дійсної досконалості в кінці Тисячоліття, Посередник залишить Свою посаду і зведе воєдино Бога і відновлене людство – всіх дітей Адама, крім Церкви, “Великої Громади” і тих, хто помре Другою Смертю. Як тільки Посередник перестане бути між Богом і людьми, людство стане відповідальним безпосередньо перед Богом, і запанує Справедливість без милосердя. Ніхто не буде потребувати або заслуговувати милосердя, тому що, насолодившись Божою милістю протягом тисячі років і вдосконалившись під її дією, вони будуть повністю здатні підтримувати своє становище на рівні Справедливості, якщо їхні серця будуть відданими і правдивими.
Легко помітити, що світ, знаходячись під Посередником у Тисячолітті, не потребуватиме Заступника, тому що матиме справу не з Отцем, а лише з Христом, Посередником.
Зверніть увагу на різницю між вищесказаним і стосунком Церкви до Отця і Сина в цьому Євангельському віці. Ми відразу ж представлені Отцю, тому що наші серця є в правильному стані – ми хочемо знати і виконувати Божу волю в міру наших здібностей і довіряємо заслузі жертви Христа, вже застосованій за нас. Коли ми посвячуємо своє життя за прикладом нашого Відкупителя (щоб “страждати з Ним”, “померти з Ним”, щоб жити і царювати з Ним), Відкупитель, згідно з планом Отця, стає нашим Заступником, підтримує наші прохання, застосовує Свою заслугу за нас і стає гарантом за нас, щоб ми були вірні Богу або померли Другою Смертю. Наш Господь, як наш Заступник, не стоїть між Отцем і нами, а стоїть поряд з нами як наш Старший Брат, як Первосвященик над Своїм домом священиків. “Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного. З цієї причини не соромиться Він звати братами їх, кажучи: Сповіщу про Ім’я Твоє браттям Своїм, буду хвалити Тебе серед Церкви” (Євр. 2: 11, 12).
Відкупитель не планує здійснювати посередницьку працю для Церкви. Він не називається нашим Посередником, а нашим Заступником. “Маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного” (1 Ів. 2: 1). Замість того, щоб стояти між Отцем і нами, як у Тисячолітті Він стоятиме між Отцем і світом, Він негайно представляє нас Отцю, і Отець, приймаючи [R4585] нас, негайно дає нам зачаття святим Духом. Ось слова нашого Господа: “До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”, Заступника Церкви.
Будучи грішниками, ми не мали жодних відносин з Богом. Коли ми увірували і залишили гріх, ми отримали виправдання вірою, умовно приписане нам, що дозволило нам наблизитися до Бога і почути Його послання через Христа, яке звіщало нам мир, повідомляло нас про Високий Поклик і запевняло, що тепер – “час вподобання”; що в цьому Євангельському віці Він готовий прийняти нас як живі жертви через заслугу Ісуса і дати нам зачаття святим Духом до божественної природи. У мить, коли ми прийняли ці умови, наш Відкупитель став нашим Заступником, негайно весь договір був укладений, і ми були зачаті святим Духом. Ми більше не були в плоті, а в дусі, – не на Подвір’ї, а у Святині.
Нове Створіння, не маючи гріха, не потребувало жодного Посередника між ним і Богом. Навпаки, Нове Створіння співає:
Але Нове Створіння потребує Заступника, навіть якщо воно знаходиться в повних відносинах з Отцем і, як Нове Створіння, не має гріха, оскільки гріхи, анульовані на Голгофі, були гріхами тільки старого створіння. Питається, чому Нове Створіння, зачате Богом, безгрішне, потребує Заступника? Відповідаємо, що причина в тому, що воно має скарб нового розуму в глиняній посудині, дуже недосконалій через гріхопадіння. Всі гріхи його смертного тіла були анульовані через приписання заслуги Заступника, і в цю мить стара природа померла і перестала нести відповідальність. Той, хто помер, “перестає грішити” (1 Петр. 4: 1). Нове Створіння, яке в цю мить було зачате і (як новий розум, як нова воля) заволоділо смертним тілом, що вважається мертвим, несе відповідальність за його поведінку так само, як господар собаки несе відповідальність за нього. Яке б насильство не вчинив собака, відповідальність несе господар, тому що він повинен був посадити його на ланцюг. Так і ми, як Нові Створіння, відповідальні за свої руки, ноги, очі, язик і за те, що вони можуть зробити. Якщо язик обмовляє іншого через слабкість, за звичкою і т. д., то Нове Створіння несе відповідальність і повинно дати звіт. Якщо робити інші погані вчинки, то в кожному випадку є схожа відповідальність.
Нове Створіння не може твердити, що заслуга Христа заздалегідь скасувала ці недосконалості його плоті. Воно може лише стверджувати словами апостола, що “Бог показав Свою праведність, бо простив гріхи, скоєні в минулому, виявляючи при цьому терпимість” (Рим. 3: 25, WTB). Що ж тоді воно повинно робити з цими щоденними відхиленнями – провинностями і порушеннями, викликаними недосконалостями його плоті? Апостол відповідає: “А коли хто [в Церкві] згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного” (1 Ів. 2: 1). “Маючи й Великого Священика [R4585] над домом Божим [позаобразними священиками й левитами]”, “приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать”. Ми молимося: “Отче наш, що єси на небесах... прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому”. Якщо наш Господь і Заступник бачить, що ми, як Нові Створіння, культивуємо Його Дух милосердя по відношенню до інших, Він відразу ж виступає на наш захист і добивається для нас Божественної відміни помилок нашої плоті, до яких ми, як Нові Створіння, не були причетні і на які не давали згоди. Якщо ми, як Нові Створіння, дали часткову згоду на неправильну поведінку, то тією ж мірою ми будемо заслуговувати на певного роду різки, покарання. А якщо хтось грішить навмисно – в серці погоджується на гріх свідомо, добровільно і без протесту, – це доводить, що він більше не є Новим Створінням, але “двічі померлим, викоріненим”.
Наш Господь залишатиметься Заступником Церкви перед Отцем до тієї миті, коли останній член Його Тіла і Великої Громади завершить свій шлях і перейде за завісу, щоб стати членом “Церкви первороджених, на небі написаних”. Тоді вони вже не потребуватимуть Заступника, бо їхня зміна у воскресінні зробить їх досконалими, і добрі наміри їхньої волі як Нових Створінь не матимуть перешкод у їхньому новому тілі. Вони будуть подібні до свого Господа, будуть учасниками божественної природи, Його слави і Його праці. Тоді, як члени великого Пророка, Священика, Посередника, Судді і Царя, вони будуть допомагати роздавати божественні благословення світу людства протягом тисячі років. З прославленням Церкви завершиться перебування нашого Господа на посаді Заступника і буде готове початися Його перебування на посаді Посередника між Богом і світом.
Поступово ті, які вийшли від нас, “та до нас не належали”, поринають у темряву в усіх питаннях. Цього слід було очікувати. Корінь гіркоти, що розвивається в серці, впливає на зір. Світло стає темрявою, темрява – світлом. Нове проходить. Усі речі знову стають старими у поганому значенні.
Ці друзі, не задовольняючись безпідставними твердженнями, що їм потрібен Посередник між ними і Богом, дуже сердяться на нас за те, що ми вказуємо їм на правду в цьому питанні – що Посередник є між Богом і людьми, а не між Богом і Новим Створінням. Схоже, вони хочуть мати іншу думку і, звичайно, знаходять для цього удосталь можливостей. Люди зазвичай знаходять те, що шукають. Невіруючі, що знаходяться в неправильному стані розуму і бажають знайти помилки в Біблії, успішно переконують себе в її невідповідностях, протиріччях і т. п. Іноді їм вдається обдурити інших, які мають добрі наміри, але яким не вистачає духовної проникливості. Ми вважаємо, що наше правильне ставлення до цих колишніх друзів – залишити їх у спокої і дозволити Богові мати з ними справу. Тих із них, у кого Він бачитиме чесне серце і правильний дух, Він наставить у судженні і приведе назад до Правди; а тих, кого Він не може схвалити для будь-якої частини Своєї праці, Він має повне право позбутися. Ми повинні не нарікати, а радіти, що наші очі відкриті, щоб бачити мудрість і справедливість Божественного декрету “заплата за гріх смерть”. Якщо ж ті, що колись були з нами і “до нас належали”, не піддалися впливу всіх настанов Господа в минулому і представлень сьогодні, то що ще ми можемо зробити для них, як тільки залишити їх в руках Того, Хто занадто мудрий, щоб помилятися, і занадто справедливий, щоб бути невдячним?
Ці колишні друзі, зайняті пошуком того, що вони можуть заперечити, крок за кроком прямують у темряву. Одна з їхніх недавніх заяв про знаходження нового світла та доказу помилковості вчень THE WATCH TOWER полягає в тому, що ніякої Авраамової Угоди взагалі не було; що сказане Богом Аврааму було лише пропозицією укласти Угоду, і що обіцяною Угодою є Нова Угода. Вони вважають, що вона почалася десь під час першого приходу нашого Господа, але не знають, коли саме, не можуть знайти вірша Святого Письма на цю тему і бояться робити припущення, щоб не показати його помилковість. Причина такого намагання відкинути початкову Угоду з Авраамом і заявити, що це була лише обітниця, що Нова Угода буде укладена свого часу, очевидна. Вони розуміють, що Церква ніяк не може бути під двома Угодами, двома “матерями”, і впевнені, що вони – діти Нової Угоди. Тому вони намагаються показати, що до приходу Христа не було ніякої Угоди, крім Угоди Закону. Вони потрапляють у велику розгубленість, коли хтось цитує слова апостола про те, що Закон “був даний з причини переступів [доданий, звичайно ж, до Авраамової Угоди], аж поки прийде Насіння [обумовлене Авраамовою Угодою]” (Гал. 3: 19). Ще одне місце Писання, яке не дає їм спокою – це висловлювання св. Павла, що Угода Закону була через 430 років після Авраамової Угоди. Вони не знають, як пояснити це в згоді з їхньою теорією, що Угода Закону була укладена за 1600 років до того часу, коли, як вони стверджують, почалася Нова Угода.
Спантеличивши себе вищесказаним, деякі з них обрали новий напрямок – що завгодно, аби тільки відрізнятися від інших, аби довести, що DAWN-STUDIES (ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА) – помилкові, сліпі путівники. Останнім часом вони стверджують: “Так, з Авраамом мала бути укладена свого роду Угода, але вона була укладена на п’ятдесят років пізніше, ніж говориться в ДОСЛІДЖЕННЯХ СВЯТОГО ПИСЬМА. Вона була укладена після того, як Авраам образно приніс Ісака в жертву”. Там, кажуть нам, Бог промовив до Авраама: “Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу” (1 М. 22: 16-18).
“Дивіться, – кажуть вони, – THE WATCH TOWER і ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА помилилися, стверджуючи, що Бог уклав Угоду з Авраамом, коли той вперше прийшов в землю Ханаан, тоді як він просто обіцяв це, але фактично уклав Угоду тільки п’ятдесят років по тому, коли Ісаку було двадцять п’ять років, і коли Авраам приніс його в жертву в образі”.
Ми відповідаємо, що наші критики помиляються. Бог покликав Авраама, коли той ще перебував у Харані, вийти в землю Ханаан, і там Він укладе з ним Угоду. Авраам повірив і після смерті свого батька Тераха перебрався в Ханаан. Після цього [R4586] Господь благословив його і ввів у дію Угоду з ним. Ця Угода була повторена в різній формі час від часу і згодом була підтверджена Ісаку і Якову. Навіть якщо час учинення клятви щодо Угоди був предметом суперечки, це не змінювало факту, що сама Угода була укладена безпосередньо після того, як Авраам послухався і вирушив у Ханаан. Різні висловлювання з цього приводу звучать так: “Ось Мій заповіт із тобою”, “клянуся Собою” і т. п. Вважати, що ці повторення Божественного задуму є чи то Новими Угодами, чи натяками на те, що Угода не була укладена, означає думати помилково.
Подивіться, куди аргумент наших друзів приведе їх хронологічно. Якщо Авраамова Угода була укладена [R4586] тільки після образного жертвопринесення Ісака, то це додасть п’ятдесят років до хронології в цьому пункті. Ми базуємо наш підрахунок на словах св. Павла: “Заповіту [Угоди], від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає” (Гал. 3: 17). Тому, якщо замість того, щоб рахувати 430 років від часу, як Авраам увійшов у Ханаан, ми будемо рахувати їх від дати, що настала п’ятдесят років по тому, коли він приніс в жертву Ісака, ми додамо п’ятдесят років до нашої хронології. Що це означатиме? Це виведе все з ладу – і саму хронологію, і засновану на ній гармонію. Наприклад, якщо додати ці п’ятдесят років, то шість тисяч років закінчаться на п’ятдесят років раніше, ніж у 1872 році, а саме в 1822 році, що означатиме, що Тисячоліття, сьомий тисячолітній період, мав би початися в 1823 році. Абсурдність цього не вимагає обговорення. Таким чином, буде зіпсована ще одна прекрасна риса часу, запропонована братом Едгаром – що надання Угоди знаходиться хронологічно рівно посередині між часом гріхопадіння і наданням Євангелія поганам, коли першим його прийняв Корнилій. Однак, як вже говорилося раніше, ми можемо очікувати від цих колишніх друзів чого завгодно і навіть усього – нерозуміння і спотворення, гіркоти і особистих нападок. “Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!” Темрява, схоже, зачіпає людей не тільки інтелектуально, а й морально, притупляючи їхні почуття розрізняти правильне і неправильне, істину і фальш, дотримуватися звичаю і бути чесним. Давайте остерігатися віддавати злом за зло, наклепом за наклеп, тобто культивувати в собі хоч найменші коріння гіркоти, ненависті, заздрості, чвар – діла плоті і противника.