Заголовний текст: “Він узяв наші немочі і недуги поніс” (вірш 17).
Хоча Великий Учитель зцілював усілякі хвороби, помилково вважати, що це становило Його місію в цілому або одну з її найважливіших рис. Ці зцілення відбувалися з потрійною метою:
Проказа, дуже поширена на Сході, використовується у Святому Письмі символічно, щоб представляти гріх, а очищення від неї – щоб представляти очищення від гріха. Вона вважалася невиліковною, і тому зцілення її нашим Господом продемонструвало Його надприродну силу. У даному випадку, як і в інших, Ісус велів особливо не розголошувати це чудо в народі, так як це зробило б Його занадто популярним, адже в деяких випадках це привело до вимоги, щоб Його визнали царем. Але Він наказав, щоб про чудо належним чином повідомили первосвященика. Такою була вимога Закону. Крім того, Ісус бажав, щоб його чудеса були “на свідчення їм” – тим, хто сидів на сидінні Мойсеєвому як правителі народу і хто в кінцевому підсумку виніс Йому вирок. Вони, принаймні, повинні були знати про Його чудеса.
Від римських вояків не можна було очікувати особливої релігійності, проте наш Господь свідчив про того, чийого слугу він зцілив, що його віра була більшою, ніж він знайшов серед ізраїльтян. Римлянин просив милості для свого слуги, і коли наш Господь пообіцяв прийти до нього додому, щоб зцілити слугу, сотник відповів Господу, що відвідування абсолютно зайве, і він буде повністю задоволений, якщо Господь вимовить слово для зцілення. Ісус відпустив сотника зі словами: “Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться”. Його слуга був зцілений.
У цих словах є урок для нас: здібності нашого Господа були безмежні. І Його благословення для нас пропорційні нашій готовності прийняти їх вірою, бо “догодити без віри [Богу] не можна”. А ті, хто не може проявити віру, не можуть розділити благословень, пропонованих євангельським покликом, і повинні чекати наочних проявів Тисячолітнього Царства.
Ці обставини послужили текстом, і Господь пророчо сповістив те, що, мабуть, здалося особливим його слухачам – що багато хто прийдуть зі сходу і заходу (погани) і будуть разом з Авраамом, Ісаком і Яковом у Царстві, тоді як ізраїльтяни будуть вигнані геть від Божої милості в зовнішню темряву немилості і будуть там терпіти лихо. “Зовнішня темрява” Божої немилості була над ними особливо після зруйнування Єрусалима.
Юдеї повною мірою очікували встановлення Тисячолітнього Царства, але припускали, що ніхто, крім юдеїв, не буде в ньому або з нього. Ядро класу Царства було [R4577] юдейським – з дня П’ятидесятниці протягом трьох з половиною років до того часу, коли Корнилій був прийнятий як перший поганин. Відтоді “середня перегородня стіна” (Кул.) між юдеєм і поганином, яка раніше перешкоджала останньому повною мірою користуватися Божими благами, була розвалена. Протягом вісімнадцяти століть Господь збирав, тобто “кликав” учнів з усіх народів. Вірні з них становитимуть клас Царства. Разом з ними Авраам, Ісак і Яків займуть почесне місце для благословення знову зібраного Ізраїлю і через нього всіх племен землі під час Тисячоліття, яке, віримо, незабаром стане видимим.
Хоча вірні юдеї розділять це Царство, народ в цілому був відкинутий від Божественної милості і потрапив у “зовнішню темряву” – ту саму темряву, яка вкривала поган, увесь світ. Вони плакали і скреготали зубами вісімнадцять століть і, згідно з Писанням, будуть страждати ще, перш ніж настане час, коли Бог милостиво простить їхній гріх, врятує їх від національної сліпоти і зробить, у зв’язку з Тисячолітнім Царством, Своїми знаряддями для благословення всіх племен землі.
Спаситель ніколи не робив чуда зцілення над кимось зі Своїх учнів. Те ж саме можна сказати і про зцілення апостолами: всі благословення зцілення були над тими, хто був осторонь учнівства. Це сталося тому, що “поклик” учнів був не до людської досконалості, реституції і здоров’я, а до самозречення, самопожертви до самої смерті. Їхні благословення і привілеї, що перевершують благословення і привілеї світу, були духовними. Пробудження Лазаря і Сарни не було порушенням цього правила, як і зцілення тещі Петра, тому що в нас немає доказів того, що вона була віруючою і ученицею.