ЖИТИ ЖИТТЯМ СПРАВЖНЬОГО ХРИСТИЯНИНА

Цей текст, як і всі інші вказівки Святого Письма, є звернений до Божої Церкви, а не до світу, бо тепер Господь не має справи зі світом. Отже, важливо взяти цей факт до уваги. Багато, намагаючись вивчати Біблію, потрапляє в заколот, оскільки не має на нього правильного погляду. В Своєму Слові Господь не говорить до світу, що той має робити, але говорить Своїм слугам, які кроки вони повинні вчинити відтоді, як вони стали Його народом. Багато вважає, що Біблія адресована до всього світу, і потім дивується, що світ не може її зрозуміти. Та ми, котрі знаємо, що наш Господь сказав до Своїх учнів: "Тому що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного", – не є здивовані, знаючи, що перш, ніж хтось може зрозуміти Боже Слово, він повинен вчинити крок повного посвячення для Господа. Власне до християн Господь звертає послання нашого тексту. Божі діти повинні ходити обачно, розумно, дбайливо, відкупляючи час. Наш час є відкуплений, куплений назад через вчинення певної жертви, щоб ми могли мати цей час для корисного вжитку. Ми потребуємо часу їсти і спати, заробляти па життя і готувати їжу. Окрім цього ще є інші обов'язки. Наші сім'ї ставлять до нас певні вимоги – незалежно, чи є ми християнами, чи ні. Чоловіки мають певні вимоги до дружин, дружини – до чоловіків, діти – до батьків і батьки – до дітей. Наші сусіди мають певні вимоги до нас – коли йдеться про допомогу.

Багато спокусливих принад
Але окрім всіх наших обов'язків світ має багато речей, які ваблять і тягнуть за собою, милуючи зір і слух. Це – газети та інші видання, кіно, розваги, галереї мистецтв, концерти і чого ще тільки не згадаєш. Кожен, в кого є розум, може заповнити ними весь свій час, подавшись в котромусь з цих численних напрямків. Господні діти починають усвідомлювати, що весь їхній час може бути захоплений земними інтересами – якщо тільки вони на це дозволять. Але Бог покликав нас бути Новими Створіннями. Він помістив в наш розум нові задуми, нові зацікавлення, а в наше життя – нову працю і нові обов'язки. Земні прагнення померли тоді, коли ми здобули нові прагнення, бо ми збагнули, що Господь покликав нас стати співспадкоємцями з Його Сином Ісусом в славі Царства. Ми кажемо собі: – Всі ці речі є минущими і ніколи не вартували чогось більшого. Багатства, які Бог пообіцяв, є вічними і мають неоціненну вартість. Отож ми прагнемо, щоб наш розум сполягав саме на ці речі. Бог запрошує нас до Себе через обітниці Біблії, і ці обітниці чинять в нас, щоб і хотіти і робити за Його уподобанням. Вибираючи Свою Церкву, Господь не вживає примусу. Ми не є покликані, щоб нас спонукували, але щоб нас вели, як овець. Небесний Пастир кличе Свої вівці, і вони йдуть за Ним. "Вони знають Його голос" і "не знають вони чужого голосу". Голос Доброго Пастиря звучить зі сторінок Біблії, і коли хтось каже про чийсь голос, що "це голос Господа", ми повинні впевнитися в цьому, йдучи до Біблії і переконуючись в правдивості або неправдивості сказаного. Ми можемо зачерпнути істотну неправду навіть від приятеля. Як християни, ми повинні в кожному випадку перевірити всі речі за допомогою Слова і міцно триматися того, що є добре.

Намагаючись роздумувати над речами, які Бог нам пообіцяв, ми виявляємо, що в нас є для цього дуже мало часу. Хтось починає день, думаючи собі: "Я зроблю те і те". Але клопоти і усілякі втручання постійно створюють нам клопоти, заповнюючи собою весь день. Що ж робити? Апостол радить відкупляти час – купляти його назад. Урізуйте деякі ваші справи, щоб ви могли мати трохи часу для розвитку вашого власного характеру, для вивчення Святого Письма.

Як вивчати Біблію?
Можемо припустити, що, досліджуючи Біблію, ми всі мали досвід читання Святого Письма без сторонньої допомоги. Ми читали розділ за розділом, часто без найменшої користі. Але бачимо, що є інший спосіб вивчення Біблії, за допомогою якого ми можемо мати утіху від Святого Письма і належну користь. Для цього потрібна схема, або план вивчення. Ми бачимо цю схему таким чином: від створення до потопу – один великий період; від потопу до першого приходу Христа – наступний період; від першого приходу Христа до Його другого приходу – ще інший період; далі вік Тисячоліття, і, врешті, грядущі віки слави. Це допоможе впорядкувати вивчення.

Коли ми читаємо, то повинні ставити собі питання: "До чого відноситься ця частина Святого Письма?" Біблія містить багато проблем для розв'язання, мов арифметика. Ми не можемо тільки читати арифметику, якщо хочемо хоч трохи чогось навчитись. Ми повинні вивчати Біблію, епоха за епохою – згідно з тим, що Бог накреслив в Своєму великому Плані Віків. Ніхто не може збагнути Божественний План Віків (Еф. 3: 11, Diaglott), не вивчаючи його. Цей план Бога є весь накреслений в Біблії. Ми повинні досліджувати кожний текст Святого Письма у його контексті. Бачимо, що ми потребуємо достатньо багато часу, щоб належно зрозуміти Боже Слово.

Молоко для немовлят, твердий харч – для дорослих
Чим більше ми зростаємо як християни, тим більше часу нам потрібно для духовних речей. Буквальний харч потрібен буквальній людині, щоб зробити її міцною, меткою, розсудливою і моторною; духовний харч має зробити Нове Створіння розумним, тямущим, добре утвердженим, готовим вчитися, здібним "належно розсуджувати Слово Правди" (Diaglott). В міру того, як ми стаємо більш зрілими, ми потребуємо міцнішої їжі. На початку було достатньо, що ми кормилися молоком. Але молоко вже не може задовольнити дорослого. В міру нашого зросту і оцінки Божого Слова ми бачимо, що світ є переповнений усілякими принадами. Та бачачи, як наближається День Христа і як він вже є навколо нас, ми, як Божі діти, повинні бути більш пильними до нашого небесного покликання. Але чому Господь не влаштував справ якимось іншим чином – щоб ми мали більше часу? Та тому, що Він хоче побачити, чи ми оцінюємо духовні речі. Хто не є голодний духовного харчу, хто не прагне йти до духовного столу, той не вживає своїх талантів згідно з духовними інтересами. Ми повинні віддавати добру частину нашого часу для вивчення Правди, так як це чинив Ісус. Ми повинні бути голодні справедливості, Біблійної Правди. Господь випробовує нас. Він знає, що коли хтось є справді голодний і спрагнений справедливості, він відкуповуватиме час. Запал, з яким ми відкуповуємо цей час і посвячуємо його для духовних речей, є одним з доказів нашого справжнього християнського характеру.

Випробування нашої відданості Богу
Якщо ви знаходите час для перегляду кінофільмів, але не знаходите часу для вивчення Божого Слова, це є переконливим доказом, що ви не любите Його понад все. Ви кажете, що ви є голодні Слова Правди. А скільки часу ви проводите за газетою? Скільки часу ви проводите з Біблією? Не треба намагатись обманювати Господа. "З Бога насміятись не можна" (Кул). Він знає все, що ми робимо. Його не можна обманути в стосунку до нашого характеру. Ми знаємо, що, як християни, ми маємо до діла з двома природами. Ми маємо стару природу – яка вважається мертвою, – яка має свої потяги та бажання як у всіх інших людей. Нам подобається різна їжа. Ми маємо різні природні смаки, кожен з яких вимагає до себе уваги. Ми хочемо розумітися в автомобілях, слідкувати за курсами цінних паперів, захоплюватись тріумфальною ходою людства, вивчати різні науки і т.д. Все це досить добре, коли є в своєму часі. Бог не каже, що є злом мати бажання знати; але Він влаштував справи та­ким чином, щоб дати нам випробування, чи ми оцінюємо речі небес понад всі інші.

Хто проводить свій посвячений час за читанням історичних творів, оповідань і т.д., або відвідує місця розваг, той не проводить час в будуванні Нового Створіння. Кожна людська істота має свої природні особисті прагнення, але Нове Створіння має змусити замовкнути пі природні жадання. Нове Створіння існує поки що тільки в розумі. Образно кажучи, воно повинно робити впевнені кроки, кажучи: "Бог пообіцяв мені свою милість, щоб керувати цим тілом. Зміцнений Його допомогою, я досягну успіху. Я погодився пожертвувати ці земні інтереси і ТАК БУДЕ! Я є сповнений рішучості жити на духовному рівні, тому мені треба зростати; кожного дня я повинен ставати міцнішим". Якщо ми дозволимо собі плисти за течією, тоді тіло здобуде владу над всім іншим, і ми помремо від духовного голодування.

За своїх днів апостол Павло писав до декого в Церкві, натякаючи, що вони були ще немовлятами. Він казав: "Тоді, як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення, і дійшли до того, що потребуєте ще молока, а не твердої страви" (Євр. 5: 12–14, Кул.). Який сумний стан Нових створінь в Христі! Ми не повинні думати, що спершу належить робити щось для когось, нехтуючи нашим власним духовним розвитком. Як Нові Створіння, ми повинні будувати насамперед самих себе. Тільки потім ми можемо зробити все, що можемо, для допомоги іншим: "...Отож, поки маємо час, робімо добре всім, а зокрема рідним у вірі" (Хом). Це є особиста угода з Господом, і так само є з усією сім'єю Бога. Ми будуємо один одного. Вірні члени Христового Тіла зростають на кожному місці, і незабаром, віримо, ця духовна сім'я Бога буде укомплектована за завісою.

Викупляючи хвилини
Багато з-посеред Господнього народу не бачить всього змісту нагадування апостола, що вони повинні викупляти час і не вести життя на власну шкоду. Вони не зауважують як багато хвилин втрачається протягом двадцяти чотирьох годин. Тому, як посвячені Божі діти, глядімо, щоб ми не марнували часу. Озирнімось довкола, де ще можна викроїти час, як здобути хвилини для нашого використання. Якщо ми зуміємо викупити хоча б шістдесят з них, то це дасть нам цілу годину. Ущипнувши та заощадивши тут і там, ми без труднощів збережемо цю годину для служби Господу та для вивчення Біблії.

«Бо дні лихі...», – каже апостол Павло. Його думка така: «Збагніть, що наші дні, минаючи, є несприятливими для нас, як Нових Створінь». Коли мова йде про дні, в яких ми живемо, то це справді так. Разом зі світлом сьогодення приходять численні земні благословення, готуючи шлях для Нового Віку. Чим ближче ми знаходимось до встановлення Божого Царства, тим більшим є натиск з кожного боку від світу. Свідомість, що день Христа є безпосередньо біля нас, повинна ще більше спонукувати бути, як діти Бога, ближче одне до одного (Євр. 10:2 5). Ми маємо особливу потребу в шоломі спасіння, в щиті віри і всій решту християнській зброї (Еф. 6: 12-18). Ми прийшли до часу, коли довкола нас є труднощі. Це, власне, є вогонь «великого дня Господа», і цей вогонь «випробує діло кожного». Хто будував свою будівлю віри на людських традиціях, той побачить, що вона є збудована з дерева, сіна та соломи. Натомість інші будували її з золота, срібла та дорогоцінного каміння, з Божих об'явлень. Хто будував будівлю з легкозаймистих матеріалів, той побачить, як вона буде поглинута. Стоятиме лише та будівля, яка збудована з Божественної правди (1 Кор. 3: 11-15).

Умертвляйте свої природні жадання
Якщо ми прагнемо вчинити певним «наше покликання та вибрання», ми знайдемо для цього особливу підтримку, хоча матимемо також відповідні випробування. Сьогодні люди мають значно більше випробувань, ніж мали наші прабатьки. В неділю їм не залишалось нічого іншого як йти на богослужіння. Вони мали достатньо спокою, щоб роздумувати про Бога та про Біблію. Сьогодні ми бачимо щось зовсім інше. Але Бог подбав, щоб сьогодні Його народ також мав вдосталь милості і зміг перейти крізь все – при умові, що зуміє скористатися запропонованою Ним допомогою і позбудеться всього непотрібного. Але, щоб скористатися з того, що Бог пропонує, ми повинні відмовитись від речей, яких жадає тіло. Апостол говорить: «Отож, умертвіть ваші земні члени...» (Кол. 3: 5-10).

Господній план містить в собі неповторну красу. Господь поводиться з нами таким чином: «Ви сказали, що віддали Мені своє життя. Я ж кажу, що ви повинні викуповувати час, посвячений вами для Мене. Покажіть в цьому своє вміння, свій щирий запал і свого духа пожертвувати власні земні інтереси». Якщо ви вирішили, що в своєму посвяченні ви будете дбати про земні інтереси так само як попередньо, то ви або не зрозуміли справи, або не живете згідно з вашою угодою. Приділяйте менше уваги вигодам вашого тіла. Віддавайте більше часу для духовного харчу, для служби Господу, правді і братам. Ось яка Божа постанова для нас як Нових Створінь. Ми є щасливі навчатися Його волі. Зрештою, Він не вимагає від нас чогось нерозсудливого, а лише сподівається, що ми будемо дбати про наш час, про нашу поведінку і про те, як ми живемо згідно з нашим визнанням.

Знаймо, що Бог любить всіх Своїх дітей і бажає бачити їх повними краси. Чому, в такому випадку, апостол радить Го­сподньому народу не прикрашати себе «золотом, перлами чи дорогоцінними шатами»? (1 Тим. 2: 9, 10, Хом). Очевидно в теперішньому часі є різні причини, чому Бог не радить нам вдягати коштовності та дорогий одяг.

По-перше, коли ми вкладаємо на пальці, в вуха або на сорочку золото чи коштовності, то при теперішньому упавшому стані розуму це свідчить про деяку міру пихи – фактор, який аж ніяк не є нам на користь. Як і решту людства, ми з природи так чи інакше є податливі на пиху, хоча при цьому не маємо нічого, чим могли б пишатися. Більше того, така поведінка може мати негативний вилив на інших. Хтось, дивлячись на вишукано оздоблених християн, міг би сказані: «Дивись, як ця пані та пан вирядилися! Ця каблучка мабуть коштує 200, а то й усі 500 доларів!». Тоді людей долає заздрість: «Яке право має він чи вона одягати такі речі, а я – ні?» Хіба ж не краще, щоб християни, маючи гроші, не одягали прості речі і не збуджували жадоби та заздрощі з боку тих, хто не може собі таке дозволити?

Переважна більшість людей світу важко працює, щоб заробити на прожиття і ніколи не може назбирати хоча б на помірковані життєві вигоди. Чому Божа дитина повинна нанизати на себе коштовностей або багатого одягу, виглядаючи мов малюнок, коли багатьом людям недостає їжі, одягу та ліків? Замість вдягати такі речі, чи не краще віддати їхню вартість комусь іншому, хто потребує допомоги, або ж занести іншим правду? Безперечно, саме таким був би Господній розум!

Є ще інша причина. Як християни, ми так чи інакше маємо бути віддзеркаленням Бога. Ми відверто визнаємо за краще відмовитись від пихи і марноти тіла, звернувшись нашими почуттями до небесних речей і вкладаючи на себе духовну оздобу. Отож, ми не повніші йти за тілесним розумом, а за розумом Бога, щоб показати чесноти Того, «Хто покликав нас з темряви у Своє дивне світло».