НАРОДИ П’ЯНІ ВІД ФАЛЬШИВИХ ВЧЕНЬ
“Вавилон... лютим вином розпусти своєї... напоїв усі народи” (Об. 14: 8; 17: 2; 18: 3).

Книга Об’явлення називається книгою символів. Жінка з заголовного вірша є символічною жінкою, згаданою в Біблії, а саме, Церквою Христа з імені. Контекст говорить, що ця жінка (номінальна церква) сама сп’яніла від власної перемоги над святими послідовниками Ісуса; що вона досягла зовні великої пишноти ціною своєї невірності Відкупителю, ціною незаконних стосунків з царствами, отримуючи їхню підтримку взамін за признання. Водночас вона тримала в своїй руці Золоту Чашу Божого Слова, яка рясніє свідченнями проти неї і яку вона вжила таким чином, щоб звести і розбестити народи, вчинивши людей і цілі народи п’яними, як про це каже наш вірш.
Минулої неділі ми звертали увагу на деякі з фальшивих вчень, які привели до вивищення одягненої в кармазин жінки, зрадливої зарученої Христа. Вона не пішла слідами свого Відкупителя з покорою та самопожертвою, а особливим чином відокремилась від Його народу, прийнявши титул “Духовенство”, запровадила свої порядки і досягла в цьому успіху. Вона здолала справжніх послідовників Ісуса і змусила їх страждати для праведності, як страждали за вірність Правді апостоли.
П’яна від успіхів, вона дійшла до крайності в своїх хвастощах, всівшись як Цариця Небесна, керуючи царями землі і при цьому співпрацюючи з ними та отримуючи з їхнього боку підтримку. Царі і народи зробилися п’яні; їм закрутилася голова від самої думки, що вони мають такі близькі стосунки з Божественним Царством, хоча при цьому вони ще далі живуть у тілі. В результаті прийшла деградація, розумова та моральна, і царі та народи поринули від сп’яніння в сон, від якого ще досі не оговталися.

ДОЧКИ ВАВИЛОНУ

Шістнадцяте століття принесло часткове пробудження, але противник пильнував, щоб знову полонити тих, хто був розумово спантеличений підмішаним вином – сумішшю Небесної Правди і земного самолюбства та диявольщини. Час для в’язання сатани ще не прийшов, і Господь дозволяв сатані далі робити шлях вузьким для небагатьох ревних святих. Дозволити в той час повному світлу Правди сяяти на світ означало б дати дозвіл на великий Час Горя майже на три століття раніше. Та Господнє Царство мало бути готове для встановлення не раніше повного закінчення шести тисяч років панування Гріха та Смерті і завершення вибраного числа істинної Церкви. З цим міркувань Бог дозволив різним протестантським церквам появитися і розвинутися під впливом п’янкої чаші своєї матері. Виходячи з цього, нам не дивно читати пророчі слова, що дочки мають характер матері і сталися, як вона, блудницями, намагаючись при кожній нагоді водитися з царствами світу, підтакувати їм і змінювати вчення, щоб отримати їхнє схвалення і т.п. Кожна дочка вклала свою частку в те, щоб далі дурманити світ.

“УПАВ, УПАВ ВАВИЛОН”

Назва Вавилон підходить для всього дому. Це слово має подвійне значення: перше – Брама Бога, і друге – заколот, і означає, що церква з імені, брама до Бога і праведності, потрапила в заколот, занечистилася і стала блудливою. Кожен повинен для себе збагнути, на кого і на що ці символи Божественного Об’явлення звертають увагу. Я вірю, що небагатьом з Божого народу, котрі збудилися або ж частково протверезилися від фальшивих вчень віровизнань та перекручення ними Святого Письма, потрібна буде додаткова допомога, щоб побачити, що назва Вавилон, яка на початку стосувалося матері-церкви, сталася родинною назвою, в однаковій мірі стосуючись всіх людських систем, які обманом вдають із себе справжню Церкву.
Святе Письмо говорить нам, що ця справжня Церква ще не є прославлена: що тепер є поклик її членів, розвиток, удосконалення в труднощах, щоб приготувати її для возвеличення статися Нареченою, Дружиною Агнця. Всі справжні члени цієї Церкви, імена котрих написані на небесах, є дівами, чистими, бо вони виправдані через віру в Відкупителя, не є в стосунках з системами світу, не організовані ними, не служать їм і не залежать від них. Коли Господь пророчо говорив про цю систему Вавилону, Він, мабуть, думав дати їй владу, що, зрештою, і сталося. Коли Він каже, що “упав Вавилон”, то дає зрозуміти, що впродовж минулого деякі Його святі були в Вавилоні, бо інакше Він не казав би: “Вийдіть з нього” (Об. 18: 4).
Господній голос, який кличе Свій народ з Вавилону в той самий час, коли Вавилон відкинуто для знищення, не є буквальним голосом з неба. Це голос Правди. Коли знання про Бога, Його характер та Його план, виявлене в Біблії, потрапляє до уваги будь-кого з Божого посвяченого народу, голос Правди, який промовляє до їхнього простосердя, кличе їх вийти любою ціною і залишатися осторонь всіх земних інституцій. Божественне Послання каже нам, що буквальне падіння цих великих систем є близько, і що кожен, хто є в них, справедливо постраждає залежно від отриманого світла.

РАНКОВЕ ПРОБУДЖЕННЯ ВІД СП’ЯНІННЯ

Згідно з біблійною хронологією, закінчилося шість тисяч років панування Гріха та Смерті. Ми живемо на світанку Нової Епохи, коли минають старі речі і поступово запроваджується Новий Порядок. Власне кажучи, пробудження приходить перш за все до посвяченого Божого народу, котрий довго чекав цього Ранку і молився про нього: “Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. Пробудження в Церкві відбувається поступово під час парусії Христа. Водночас Тисячолітні благословення починають приходити у світ і роблять неспокійними сплячих в нетверезому стані. Коли люди і цілі народи будяться до рясних благословень нашого часу, їх охоплює лихоманка щось здобути для себе. Якщо люди поодинці виснажуються розумово в пошуках грошей, то народи, керовані тим самим духом жадоби, плетуть інтриги і вигадують усе заради загарбання територій, розширення торгівлі і т.д. Освіта, проникнувши в нижні верстви суспільства, збудила весь світ. Сотні мільйонів людей пильнують скористатися з кожної нагоди та з кожних умов, і, здається, ігнорують в цьому житті все, окрім матеріальних інтересів.
Пробудження людей, як можна було сподіватися, виявляє всі сторони людського характеру – добро, зло і безглуздя. Страждання потерпілих на війні боляче зачіпає чутливі струни людського єства, спонукуючи до великодушності і змушуючи навіть відомих слуг громадськості забувати, що вони не мають права роздавати громадські гроші на ті чи інші справи, а добродійність можуть проявляти тільки люди, яким вони служать, до того ж за власний кошт. Однак бажання давати їжу та одяг потребуючим свідчить про те, що в серцях людей продовжує перебувати певна міра Богоподібності, якою наш рід був обдарований на початку. Головним елементом Богоподібності є любов, бо “Бог є любов”.

ПРОЯВИ НАПІВТВЕРЕЗОЇ НЕРОЗСУДЛИВОСТІ

Коли люди пробуджуються з незнання та забобонів і кидають перший погляд на постраждалих у війні, то вони схильні до певної міри безглуздя. Для прикладу: Телеграфні новини недавно повідомили, що з англійського порту вирушив у плавання американський військовий корабель, завантажений різдвяними забавками для нещасних дітей біженців у Бельгії та Франції. Це, мабуть, жарт – посилати військовий корабель з такою місією, витрачаючи вугілля на тисячі доларів і час та зусилля корабельної команди, щоб відвезти безліч ляльок, ведмежат та усіляких дрібниць дітям, які насправді потребують їжі та одягу. Ми не звинувачуємо добрі серця, які хочуть зробити щось добре для постраждалих, але нам дивно, що голови наших поважаних державних мужів зайняті таким безглуздям – навіть, якщо ініціаторами цього були бездушні журналісти, які намовили школярів до такого кроку. Наслідком такого розумового запаморочення є пробудження мислячих людей до реальних фактів, а також дискредитація усіх зусиль, які робляться на користь постраждалих у війні.
Тверезомислячі люди кажуть: “Воюючі сторони повинні самі дбати про жертв війни. Вони зобов’язані це робити, щоб їх поважали в себе і закордоном. Наша допомога не така вже й потрібна, а то й зовсім не потрібна. Гроші, потрачені таким чином, приносять більше користі тим, хто дає, ніж тим, хто отримує, бо ті, котрі мали б дбати про нужденних, вдовольняються тим, що кажуть нещасним: “Хіба ж ви не отримали своєї частки з американської допомоги?” Ось так наша уявна доброта може лише сприяти продовженню війни і пошкодити тим, кому ми хочемо принести користь”.
З іншого боку, найбідніша частина населення тут, у себе вдома, є у відчаї і, мабуть, постраждає цієї зими не менше від біженців у Бельгії. Сотні з них уже викинені з усім майном на вулицю через неспроможність сплатити оренду. Їх, можливо, треба шкодувати навіть більше, ніж військових біженців за океаном. Справжня доброчинність починається вдома! Тому ми наполегливо підтримуємо зусилля на користь тих, хто є в потребі ТУТ, і переконані, що це – обачна і розсудлива політика на основі вчення Біблії: “Коли ж хто про своїх... не дбає, той... гірший від невірного”.
Ми відповідальні за тих, хто вдома. В багатьох відношеннях ця війна приносить більше шкоди тут, ніж у воюючих країнах. Там уряди заключають контракти на продовольство, обмундирування, військове спорядження, будівництво кораблів і т.д., сприяючи у великій мірі успіху торгівлі, особливо в Німеччині та Великобританії. Тут, навпаки, підприємницька діяльність змістилася. Іноземне виманювання золота викликало фінансову плутанину та нестачу грошей, звільнення службовців, робітників і т.п.
Мало з тих, хто збудився, розуміє, що нинішня війна дозволена, щоб ослабити народи, приготовляючи колапс існуючого порядку речей і запровадження Нового Порядку Царювання Праведності під владою Месіанського Царства. Хто збудився, той повинен звернути своє обличчя до Сонця Праведності, яке піднімається і несе зцілення Своїм промінням та благословення всім народам (Мал. 4: 2). Коли б вдалося це побачити, менше було б духа війни і менше страху, що вороги дістануться сюди, більше довіри до Господа і намагання сподобатися Йому та слухатися Його. Та вино, яке зводить з розуму, далі п’янить багатьох американців і, мабуть, ще вплутає наш народ в якийсь конфлікт.

ПРОБУДЖЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ЛЮДЕЙ

Якщо казати про релігію, то особи, які збудилися, відкидають більшість вчень минулого, однак уперто тримаються прав та привілеїв, котрі пропонують ці фальшиві вчення. Вони міцно хапаються божественних прав царів, вельмож, князів та урядів, а також громадських та церковних обрядів і церемоній, але не в інтересах людей, а в інтересах правителів. Ось пояснення готовності земних царів, імператорів та вельмож, фінансових магнатів та підлеглих їм релігійних осіб втягуватися в нинішню жахливу колотнечу. Аргумент всіх такий, що мета виправдовує засоби. А метою є торговельне верховенство, політичне верховенство. Одночасно релігійні системи моляться на підтримку ворогуючих сторін, про котрі вони довгий час навчали як про царства Бога, ведені Божественною Мудрістю та Провидінням.
Господь їх більше не стримує. Прийшов Його час, щоб покласти край беззаконню; щоб показати, що жодна з систем-блудниць не є Нареченою Христа; щоб царі землі могли впокорити один одного і таким чином приготувалися до справжнього Божого Царства та царювання Христа і Його прославленої Церкви.
Маси людства вже прокидаються якийсь час, але нинішня війна напевно пробудить світ, а запоморочливий вплив фальшивих вчень розлютить весь людський рід. Коли люди зрозуміють, що їм підсовували наркотики фальшивих вчень, більшість потрапить в крайність і втратить віру в усе. Наслідком стане неминуче сум’яття, яке змальовує Святе Письмо: “Підійметься рука... понад руку свого ближнього”, буде анархія.

ЛАТАННЯ СТАРОЇ ОДЕЖИНИ

Багато людей, до певної міри розуміючи справи так, як ми їх змальовуємо, наполегливо захищає латання – компромісне реформування церков: відмову від згаданих вчень на ділі, але збереження їх теоретично, при цьому усіляко намагаючись добитися громадського покращення і т.д. Ми вважаємо, що такий дух є кращим, ніж “стояти на свому”, але вже надто пізно. Можливість для такої реформації вже минула. Як каже Святе Письмо: “Вавилон лікували, та він не був вилікуваний” (Єр. 51: 9). Просто не було бажання зцілитися, очиститися, отримати прощення, відвернутися від незаконних стосунків з царствами цього світу до єдності з Господом. Тільки деякі мали належний дух. Вони є Господніми коштовностями (Мал. 3: 17).
Тому перед нами явний контраст між речами Теперішнього Порядку – релігійними, фінансовими, громадськими, політичними, – і речами Нового Порядку. Ці два порядки неможливо об’єднати, неможливо накласти як латку. Господь говорить, що теперішній порядок речей, символічно представлений “небесами та землею”, церковними небесами і громадською землею, має зовсім, цілковито проминути в великій пожежі, яка не буде буквальним вогнем, а символічною анархією. При цьому Господь обіцяє нам, що Новий Порядок речей, який має зайняти місце Теперішнього порядку, буде “бажанням всіх народів”, “новим небом”,  “прославленою Церквою”, “новою землею”, новим громадським ладом. Це надія світу. Іншої немає.
З огляду на сказане, кожній Божій дитині слід прислухатися до Божого голосу і відокремитися від Вавилону, проявити дух Господа, стати справжнім дослідником Біблії, справжнім переможцем світу і його духа, бути вірним до смерті, щоб бути гідним отримати Вінець Життя і частку зі своїм Учителем в престолі Тисячолітнього Царства. Що стосується тих, котрі не є Господнім посвяченим народом, але люблять Правду та праведність, є дві можливості. Першою і кращою є повне підкорення Господу, повне посвячення серця, волі, часу, впливу для служби Правді; і другою, менш задовільною, є намагання жити помірковано, праведно, справедливо, бути гідним довіри, проявляти співчуття і бути милосердним.
3HG642 (1916 р.)