[3HG548]
БІБЛІЙНЕ ТРИЄДИНСТВО

“Та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним. Та не всі таке мають знання” (1 Коринтян 8: 6, 7).

Упродовж довгих століть Божий народ сповідував Божественне триєдинство, якого навчали віровчення і яке не піддавалося поясненню. Тим часом він нехтував триєдинством, якого навчає Біблія і яке є більш розсудливим. Коли триєдинство у віровченнях ставилося під сумнів, святі руки здіймалися  з жахом, і тоді тому, хто сумнівався, казали, що це таємниця, яку він, очевидно, не може зрозуміти, а сумнів у ній означає його осуд! Тому він повинен сповідувати віру в те, чого не розуміє, а значить, у що не може вірити.

Таємниче твердження іноді набирало однієї форми, іноді – іншої. Деякі стверджували, що 3x1 дорівнює один. Але інші говорили інакше, що 1x3 дорівнює один. Не дивно, що деякі розумніші представники нашого роду [3HG549] визнали себе нездатними зрозуміти таку математику і занадто чесними, щоб визнати і сповідувати те, у що вони не можуть повірити. Багато з цих чесних душ були змушені через свою відвертість залишитися поза різними конфесіями християнства.

Під таким тиском нас не повинно дивувати, що виникла така ж небіблійна теорія під назвою універсалізм, яка прагне поклонятися Богові, але є надто чесною та совісною, щоб робити хибні претензії на віру. Її прихильники протиставили себе популярній теорії триєдинства до такої міри, що почали ігнорувати божественність нашого Господа Ісуса Христа і вчення Біблії з цього приводу. Одним словом, великий противник у середньовіччі зумів розгойдати маятник спочатку в одну, а потім в іншу крайність, у той час як сама Правда, яку представляє Біблія, знаходиться посередині. Як ті, хто вивчає Біблію, давайте прагнути дізнатися Господній розум з цього питання, а також з інших питань, будучи впевненими, що тільки Мудрість, яка приходить згори, здатна дати нам правильну настанову і керівництво, а також розв’язати наші рукотворні таємниці.

РОЗГЛЯНЕМО ТЕПЕР НАШ ТЕКСТ

Зверніть увагу на простоту твердження Біблії, прикладом якої є наш текст. Жодного разу від Буття до Об’явлення не зустрічається слово “триєдинство”. Жодного разу немає й натяку на таке триєдинство, яке описують віровчення, за винятком одного тексту в 1 Івана 5: 7, який усі науковці, включно з тринітаріями, згодні вважати підробленим – таким, що не міститься в грецьких рукописах більш ранньої дати, ніж сьоме століття, і, вочевидь, “підправленим” якимось доктором богослов’я, тринітарієм, щоб задовольнити своє давнє бажання. Наша Переглянута англійська версія Біблії опускає інтерпольовані (вставлені) частини цього тексту, додані близько сьомого століття для підтримки теорії триєдинства, хоча всі редактори вважають себе тринітаріями. Коли чиясь увага звертається на цей підроблений уривок, швидко стає зрозумілим незграбний характер додатку до слів апостола. Таким чином св. Івана змушують говорити, що Отець, Син і Святий Дух ходять по небу і свідчать ангелам, що Ісус – Божий Син. Навіть дитячий розум може зрозуміти абсурдність цього твердження, адже ангели, звісно ж, знали, що Ісус – Божий Син і до того, як Він прийшов у світ, і під час Його земного служіння, і після нього, без усякої необхідності мати свідоцтво про це з боку Отця, Сина і Святого Духа.

СВІДЧЕННЯ БІБЛІЇ

Біблія стверджує, що Єгова є Всемогутнім Богом, а наш Господь Ісус є Його Сином, Його нащадком, славно піднесеним до правиці Отця в силі, пануванні та славі як Його Головний Представник і Посланець у всіх справах. Отець і Син, хоча і є різними особами, єдині в тому сенсі, в якому наш Господь Ісус виразив цю єдність – в розумі, в меті, в плані, в дії, в усьому, окрім об’єднання в одній особі. Як ясно сказав нам про це Учитель і як дивно, що ми випустили з уваги силу Його слів, коли Він молився за Церкву: “...Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі!”. Єдність Церкви – це, звісно, не єдність особи, але єдність віри, надії, гармонії, спілкування, як і єдність Отця і Сина. Прочитайте ці слова Учителя вдома у зручний для вас час.

Вони знаходяться в 17-му розділі Євангелія від св. Івана. Щодо святого Духа, духа Правди, духа Бога, духа Христа, духа святості, духа здорового розуму, то він є антитезою, протилежністю духу омани, духу вагань, духу сатани, тобто духу протистояння Богові, духу несправедливості, тобто нечестя. Це не різні духовні істоти, але він походить від духовних істот. Як дух сатани – це дух зла, або злий вплив, розум, вдача, сила, що походить від сатани, так, навпаки, дух Бога – це дух святості, праведності, правди, вираз і прояв Божественної волі, мети, енергії та сили. І цей святий Дух походить від Бога Отця.

А оскільки наш Господь Ісус Христос перебуває в повній гармонії з Отцем, то Його Дух – це той самий Дух святості та правди. І весь Божий посвячений народ, наскільки він має розум Христа, Дух Христа, має святий Дух і випромінює цей святий вплив на всіх, з ким йому доводиться спілкуватися. Таким чином, ми бачимо, що існує біблійне триєдинство, прекрасне триєдинство, яке дуже відрізняється від триєдинства віровчень. Перш ніж ми перейдемо до демонстрації біблійного триєдинства та наведемо низку текстів Писання, які доводять його, гляньмо назад та звернімо увагу на умови й обставини, що привели до виникнення хибної теорії триєдинства, викладеної в наших віровченнях, а саме, що існують, як стверджує дехто, три Боги в одній особі – Бог Отець, Бог Син, Бог Святий Дух, або, як стверджує дехто, що є один Бог у трьох особах, тобто трійця Богів з однією метою та завданням.

ПОХОДЖЕННЯ ПОМИЛКИ

Ніхто не заперечуватиме, що впродовж більш ніж чотирьох тисяч років серед ізраїльтян не існувало жодного уявлення про трійцю Богів або більш ніж про одного Бога. Язичницькі народи визнавали багатобожжя, політеїзм, і, принаймні, один із них – триєдинство. Але Божий народ мав пересторогу перед усім цим, отримавши настанову такими словами: “Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь один”, “Хай не буде тобі інших богів [могутніх, панів] передо Мною” (5 М. 6: 4). Слід зазначити, що наша Біблія визнає земних богів, або правителів, але жоден з них ніколи не міг зрівнятися з великим Вічним, Чиє Слово і влада мають бути головними для тих, хто буде Його народом. Дійсно, слово “elohim”, що використовується в Біблії і перекладається як “боги”, означає “могутні”.

Єгова, будучи наймогутнішим з усіх, часто згадується цим словом “elohim”. А іноді, щоб показати Його перевагу над іншими могутніми (“elohim”), Він названий Всемогутнім. Слово “elohim” також використовується в Біблії по відношенню до ангелів, тому що вони могутніші за людей, особливо коли приходили до людей як Божественні посланці, що несли Божественне послання. В одному випадку термін “elohim”, або “боги”, використовується щодо людей, поставлених у становище сили, або влади, – сімдесяти старійшин Ізраїлю (2 М. 21: 6; 22: 8, 9, 28; Пс. 82: 6).

Як ми незабаром покажемо, слова Ісуса та апостолів повністю підтверджують вчення Старого Заповіту, додаючи, що Ісус є Божим Сином, і що поклик цього Євангельського віку – зібрати Церкву, щоб вона була [3HG550] підлеглими синами і синами-спільниками, “учасниками божественної природи” (2 Петр. 1: 4, Турк.).

Саме після смерті дванадцяти апостолів єпископи Церкви, без Божественних повноважень, були проголошені спадкоємцями апостолів, що володіють апостольськими повноваженнями, вчителями Церкви, чиї слова мали прийматися як беззастережно натхнені. Саме ці єпископи на соборі проголосили доктрину “3 x 1 дорівнює один”, згідно з якою Бог – одна істота, що має три особистості, або прояви, причому всі три рівні в силі та славі. Питання в тому, чому вони зробили таке твердження? Чому вони вигадали таке небіблійне і нерозумне твердження? Відповідь – це було зроблено для боротьби з певними помилками, поширеними в ті дні. Вони кидалися з однієї крайності в іншу.

Тільки-но християнство стало досить помітним у світі, щоб привернути увагу грецьких філософів, ті визнали деякі з його вчень як великі та благородні, але піддали нападкам думку про те, що Ісус був кимось більшим, ніж людина, і що Його смерть у тому чи іншому розумінні слова була необхідна як ціна примирення за гріхи світу. Наскільки вони намагалися дискредитувати Відкупителя і заперечувати Його долюдське існування, настільки інша сторона звеличувала й розхвалювала Його, аж доки не заявила про Нього те, що ані Він, ані апостоли ніколи не стверджували, а саме, що Він був Отцем і Сином, що Він не лише дорівнює Отцю в силі й славі, а й є тим самим в особі і т. д. і т. п.

ПРИСЛУХАЙТЕСЯ ДО СЛІВ ІСУСА

Трохи Писання вартує набагато більше, ніж безліч міркувань, набагато більше, ніж усі твердження всіх віровчень, бо Боже Слово є Правдою, а свідчення наших віровчень уже давно довели свою неспроможність у багатьох питаннях. Спочатку ми візьмемо слова Ісуса, про Якого Отець сказав: “Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав”; “Його слухайтеся!” (Мт. 3: 17; Лк. 9: 35).

Ісус сказав: “Більший за Мене Отець” (Ів. 14: 28).
“Мій Отець... Він більший за всіх” (Ів. 10: 29).
“Я нічого не можу робити Сам від Себе” (Ів. 5: 30).
“Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю” (Ів. 20: 21).
“Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене” (Ів. 6: 38).

Тут проявляється єдність, абсолютна єдність розуму і мети, тому що Відкупитель прагнув виконати не Свою власну волю, а волю Отця. Тому Вони були єдині, як і ми будемо єдині один з одним, якщо, як учні, будемо в гармонії з волею і Словом Отця та в гармонії з порадами нашого Відкупителя.

Послухайте знову Ісуса. Після Своєї смерті, після Свого воскресіння, звертаючись до Марії, Він сказав: “Я ще не зійшов до Отця... Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого” (Ів. 20: 17). “Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?” (Ів. 10: 36).

Можливо, найсильнішим свідченням Святого Письма про піднесене становище, яке займає Відкупитель, є слова Самого нашого Господа Ісуса: “Щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця” (Ів. 5: 23). Це узгоджується з думкою, що Отець і Син мають один розум, одну волю, одну мету. Але це також ясно показує, що вони є окремими особами, інакше ми не могли б шанувати одного з них так, як шануємо іншого.

Наш текст якраз про це. Він проголошує віру, раз передану святим, і нічого не говорить про трійцю – трьох Богів в одній особі. “Та для нас один Бог Отець”. Контекст показує, що апостол протиставляє нашу віру вірі інших, які визнають багато богів і багато панів. Ми, християни, каже апостол, визнаємо тільки одного Найвищого Бога всіх богів – “Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа”, як називає Його св. Петро (1 Петр. 1: 3).

У нашому тексті говориться, що всі речі є від Отця, тобто походять від Нього. Він – Початок і Джерело, Отець милостей, від Якого приходить “усяке добре давання та дар досконалий”. Його великим даром людству був дар Його Сина, Господа нашого Ісуса Христа, Якого Він послав у світ стати Відкупителем людини. Не можна сказати, що три Боги, рівні за силою і славою, посилали один одного; вони також не молилися один до одного, як Ісус молився до Отця: “Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того [Єгови], хто від смерті Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою” (Євр. 5: 7). Ангел був посланий утішити Його і запевнити в любові Отця, у тому, що Отець не залишив Його, що Він угодний Йому, і що Він повинен мати славне воскресіння силою Отця у свій час.

Далі в нашому тексті йде визнання нашого Господа Ісуса і сказано: “І один Господь Ісус Христос”, тільки один. “Син Всевишнього”, наш милостивий Відкупитель, “визначніший Він від десяти тисяч інших”, “і Він увесь пожадання”; Той, Хто має стати Нареченим, Царем майбутнього; Той, Хто незабаром прийме Церкву до Себе як Наречену та Співспадкоємицю у Своєму Царстві; Той, Хто, як Цар світу та Господь світу, буде царювати тисячу років та, опираючись на Божественну силу, приведе все у підпорядкування Божественній волі. Саме Він передасть Царство Богові Отцеві, щоб Єгова був Усім і в усьому, і щоб прославлений Христос міг перебувати праворуч величності на висоті, поруч з Отцем, а ми, Його прославлена Наречена, поруч із Ним, праворуч Нього.

ЛОГОС – “ПЕРШИЙ І ОСТАННІЙ”

Писання ясно говорить нам, що Небесний Отець – від віку й до віку Бог. Але не такими є Його створіння. Час від часу Він виявляв Свою всемогутню Силу та Мудрість у розмаїтті творінь. Однак у них обов’язково був початок, і Біблія ясно, багаторазово і чітко говорить нам, що цим першим, “Початком Божого творива” був Логос.

Біблія пояснює, що Первородний Син Єгови був високо шанований, бо Отець використовував Його як Шлях і Знаряддя, через яке здійснювалися всі наступні творіння. Саме Йому було дано почесне доручення і привілей стати Відкупителем людини, і [3HG551] тим самим довести Свою відданість Єгові й бути піднесеним до Божественної природи, вище “ангелів, влад і сил”. Від самого початку Він був вищим за всі інші істоти, створені через Нього; але цим останнім піднесенням Він досяг у Своєму воскресінні з мертвих місця набагато, набагато вищого за всіх інших, поруч з Отцем, праворуч Бога, де завжди залишатиметься, не маючи Собі рівних.

Яка чудова думка! Поклик цього Євангельського віку є для того, щоб стати спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом, нашим Відкупителем, проявивши Його дух слухняності Отцеві, випивши чашу, яку налив Отець, і тим самим підтвердивши нашу вірність Єгові та Його досконалій волі в усьому аж до самої смерті.

“ЛОГОС БУВ БОГОМ”

На початку Євангелія від св. Івана ми маємо запис про велич Логоса. І це набагато ясніше й чіткіше виражено в грецькій мові, ніж у нашій англійській. Слово “logos”, нагадую вам, означає “слово”, “послання” і, отже, є відповідним терміном для позначення особливого посланця. За давніх часів царі зверталися до народу не безпосередньо, а через такого посланця, логоса, який стояв перед царем, а останній був закритий ґратчастою перегородкою. Отримавши послання від царя, логос, вісник виголошував, тобто проголошував його народу, тому його називали логосом, Словом.

Це один із найвеличніших титулів, даних нашому Відкупителю. Він був Логосом, Посланцем, Глашатаєм Отця. Він був Представником Всевишнього в усіх Його стосунках з ангелами і в Його творчій праці; а пізніше Він став для людей Голосом Того, Хто говорить згори, бо Бог сповістив людству про мир через кров хреста Христового.

Давайте разом прочитаємо натхненний запис св. Івана (1: 1-3, 14, 10, 11): “Споконвіку був Логос, і Логос у Бога був, і бог був Логос. Він в Бога був споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього... І Логос став плоттю і перебував між нами, повний благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця”. “Він в світі був, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Він прибув [юдейського народу], та свої відцурались Його, а всім, що Його прийняли, їм владу [привілей] дав дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його [учасниками Божественної природи (2 Петр. 1: 4)], що не з крові, ані з пожадливості тіла, ані з пожадливості мужа, але зачаті Богом” в П’ятидесятницю і далі.

Який прекрасний, простий, безпосередній і позбавлений таємничості божественний запис про Отця, Сина і святого Духа і про їхню абсолютну єдність, їхню гармонію! Як це відрізняється від тієї нісенітниці, в яку ми так довго намагалися вірити, вважаючи, що вона підтверджується Біблією! Добрий брат Веслі був однією з тих чесних душ, які серйозно переживали з цього приводу. Він помітив, що тільки один текст, 1 Івана 5: 7, може бути використаний як підстава для цієї доктрини. Він не знав, що складність полягає у внесенні доповнення до слів апостола. Лише порівняно недавно на денне світло були представлені три оригінальні грецькі рукописи: Синайський, Ватиканський № 1209 та Олександрійський...

ПОЧАТОК БОЖОГО ТВОРИВА

Давайте прислухаємося до висловлювання апостола Павла про нашого дорогого Відкупителя і про Його славне становище. Він не сказав жодного слова на користь безглуздої теорії про те, що наш Відкупитель був Своїм власним Отцем і своїм власним Сином в одній особі. Він висловився в згоді з твердженням св. Івана, що наш Господь Ісус був “Початком Божого творива” (Об. 3: 14). Св. Павло сказав, що Ісус був “роджений перш усякого творива... щоб у всьому Він мав першенство” (Кол. 1: 15, 18). І коли в одному зі своїх висловлювань він говорив про нашого Господа Ісуса, начебто Той був Отцем, апостол негайно після цього висловлювання навів наступне, кажучи, що Отець є винятком (1 Кор. 15: 27) в усіх порівняннях, оскільки, за словами Ісуса, Отець є понад усім.

Сам Господь Ісус свідчить, що Він – “Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець” Божественного творіння. Іншими словами, коли Отець створив Сина, Він ніколи після цього безпосередньо не творив жодної іншої істоти або речі. Логос був Першим і Останнім, і Ним було створено все, що було створено.

Тож вшановуймо Сина як Сина і як славного Посланця та Представника Отця в усьому, через Якого відбувається все в Божественному плані; і вшановуймо також Отця, як “Отця світил” та Отця милостей, благодаті та правди, “що з Нього походить усе”. Свідоцтво Біблії прекрасне, воно віддає честь Отцю, Сину й Духу святості. Як сказано в Писанні: “Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє”, здатного вчитися.

3HG548 (1912 р.)