ТІЛЬКИ ОДНА ПРАВДИВА ЄВАНГЕЛІЯ ХРИСТА

“Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію, що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію... Нехай буде проклятий!” (Галат 1: 6-8).

Коли ми пам’ятаємо, що в Біблії представлений тільки один Господь, одна Віра, одне Хрищення, нас вражає, що є так багато вір, так багато “Євангелій”, представлених такою кількістю віровизнань, і що всі вони носять ім’я Христа, всі мають признаки певного стосунку до Правди – до Божественного Об’явлення.
Св. Павло зауважив той факт, що навіть за його днів брати в Галатії “так скоро відхилилися” (принаймні частково) від правдивого Послання до іншого, до перекручення. Тож нічого дивного, що протягом п’ятнадцяти століть та Євангелія була майже похована під людською традицією. І хіба дивно, що ми робимо такий малий поступ з того часу в поверненні до «віри, раз переданої святим», до Правди, про яку Ісус сказав як про освячуючу силу Божу, що діє в Його народі?
Буде неправильним говорити, що ми маємо багато віровизнань, але в нас є тільки одна Євангелія. Віровизнання були організовані не веселощів ради, а тому що їхні засновники вірили, що бачать достатню підставу, достатню різницю в Євангелії, яка виправдовувала б заснування ними нової секти. Мусимо визнати їхню ревність до Правди, яка часто проводила їх через суворі переслідування та мучеництво до Світла. Тим не менше, кожен із нас має обов’язок перед собою, перед братами та, найголовніше, перед Господом уважно шукати первинної Євангелії Божого Слова, чого б не коштувало нам відкидання більш чи менш фальшивих Євангелій, запропонованих із найкращих мотивів братами з минулого.

НОВА ЄВАНГЕЛІЯ ГАЛАТ

Нова Євангелія, яку галати були схильні прийняти, була тим, що дуже поширене сьогодні і що так само заслуговує на осуд, як і тоді, коли писав Св. Павло. Як показує Апостол, їхня нова Євангелія становила суміш Юдейського Закону з Божою Благодаттю в Христі. Вони говорили: Звичайно, віруйте в Господа Ісуса Христа. Він є Спасителем, Він є Відкупителем. Ми мусимо вірувати в Нього, але цього недостатньо. Ми мусимо стати юдеями під розпорядженням їхнього Закону, і між Законом і Христом ми отримаємо спасіння. Багато християн сьогодні роблять таку ж помилку, додаючи щось до Євангелії Христа. Вони прагнуть якоїсь заповіді й бажають бути під Законом, як собака, що звикла до ошийника й ланцюга, не почувається сама собою без такого стримування.
Такі дорогі християни, як галати, не до кінця розуміють слова Господа: “Коли Син зробить вас вільними, то справді ви будете вільні”. Вони відчувають себе загубленими без Божественних заповідей: “Будеш робити”, “Не будеш робити” і особливо тішаться святами й суботами, відвідуванням церкви й формальними молитвами, бо вони не розуміють, що для Бога приємніше мати нас за синів, а не за рабів. У цьому вірші поет добре вловив суть цього:

“Не можемо вже більше ми лежати
Перед Престолом, як оті раби.
Взиваємо всім серцем: «Авва, Отче!»
І прийняті Ним, наче рідні, ми”.

Часткову прив’язаність до обрядів, церемоній та заповідей цілком логічно можна сподіватися від незрілих християн, яких Св. Павло називає “немовлятами в Христі” (1 Кор. 3: 1). Але зріст у благодаті та знанні має привести таких осіб ближче до зрілості в Христі та до розуміння свого стосунку з Богом як синів. Інакше вони не зроблять свого поклику й вибору певним щодо тих найкращих речей, які Бог передбачив.

ФАЛЬШИВА ЄВАНГЕЛІЯ ПРО СОЦІАЛЬНЕ ПІДНЕСЕННЯ

Із найвищих кафедр християнства відкидається Євангелія Христа стосовно прощення індивідуального гріха, примирення індивідуального серця, індивідуального зачаття Святим Духом і особистого ходження в новизні життя. Уже давно це Послання вважається занадто особистим. Багато проповідників, самі не маю чи такого досвіду, цілком властиво були обережними з темами про те, чого вони не розуміли. Але зарплата виплачується, тож мусять бути проповіді і про щось треба говорити. Щоб заповнити прогалину, була висунута Соціальна Євангелія. Згідно з цією псевдоЄвангелією годину звучить послання не про святість, не про наслідування Ісуса, не про дослідження Біблії, а про заняття спортом, становище в суспільстві, виконання політичних обов’язків, досягнення почесного становища у світі та великі імена, від яких сяятиме церковний реєстр, як і скарбниця.
Я абсолютно не схвалюю невиконання обов’язків і зобов’язань у житті. У словах Ісуса та апостолів немає і натяку на пораду чи приклад неуважності стосовно здоров’я, становища чоловіка, становища жінки, освіти, доброго імені та належного забезпечення потрібними для теперішнього життя речами. Однак Євангелія Ісуса й апостолів говорить нам (надзвичайно виразно дає зрозуміти всім послідовникам Ісуса), що їхнє посвячення як учнів Ісуса означає їхню смерть для світських амбіцій щодо багатства, людської слави, політичного становища й надання особливої уваги збереженню свого земного життя. Вона заохочує вважати все це досить другорядним у порівнянні з новими прагненнями, новими ідеалами, представленими нам у Євангелії. Послідовники Ісуса з радістю роблять добро всім людям при можливості. Це, звичайно, включає все споріднене зі соціальним піднесенням. Справді, важко уявити, щоб хтось був християнином (послідовником Агнця Божого) без глибоких симпатій до всього, що пов’язане з добробутом людства й соціальним піднесенням. Але обмеженням служать слова Апостола: “Поки маємо час”. Місією християн не є соціальне піднесення. Це не та праця, для якої Господь Ісус і Його послідовники посвятили своє життя – принаймні, не той вид соціального піднесення, як його загалом розуміють.

СОЦІАЛЬНЕ ПІДНЕСЕННЯ, ЯКЕ МАТИМЕ УСПІХ

Уся Божа праця, пов’язана з людським Відкупленням, має бути працею піднесення для Адама та всього його роду. Те піднесення, яке Бог запланував і яке Він об’явив у Біблії як найповніше піднесення, якого людство не могло собі уявити, буде розумовим, моральним і фізичним підйомом. Це буде повернення до образу й подоби Бога, втрачених в Едені й відкуплених на Голгофі. Те соціальне піднесення людства, в якому Бог є зацікавлений і якого Центром і Віссю є Бог, – це напрям, у якому всі послідовники Ісуса (правильно навчені) більше зацікавлені, ніж інші люди у світі.
Однак послідовники Ісуса є воїнами хреста під Його головуванням, і вони не мають права йти за власними теоріями, чи теоріями інших людей щодо способу, яким ця велика праця піднесення людства має бути звершена. Вони глибоко зацікавлені в усьому, що чоловіки чи жінки можуть зробити для покращення людства в усіх значеннях цього слова. І при нагоді вони з радістю діляться словом заохочення та розуміння, а часом подають і руку допомоги. Але вони мають набагато важливішу працю. Вони співробітники Бога, а не людей.
План Бога – це спершу вибрати Церкву, Тіло Христа, щоб бути Його співспадкоємцями в славному Месіанському Царстві. Тоді Він використає це Царство для повного та абсолютного соціального піднесення, яке (з чим усі погоджуються) так необхідне. Світ не бачить Божественного Плану, і навіть Послання Благодаті Божої – це безглуздя для них. Тому нічого дивного, що світ може вважати Ісуса та Його послідовників чимсь нереальним. Їхня теорія (Боже свідоцтво) – це безглуздя для світу, а ті, що ідуть за Божественним розпорядженням, як говорить Св. Павло, весь час вважаються немудрими, бо вони витрачають своє життя на виконання того, чого світ не може бачити, розуміти, оцінити, – на “Божі глибини” (1 Кор. 2: 10).

ВИД ПОБОЖНОСТІ

Євангелія обрядів та церемоній не завжди є лицемірством. Якщо шанобливі обряди, пісні та молитви з молитовника завжди походили від серця й ніколи не були просто формальними, то в них може бути багато похвального й приємного. Та все ж церемонії не мають ніякого відношення до Євангелії Христа, і ставити їх на її місце означає робити з них фальшиву євангелію. Хто скаже, що Христос чи хтось із апостолів представляли євангелію обрядів і церемоній?
Писання говорить, що “людське серце є найлукавіше над все”. Воно любить поринати у світськість і легковажність, а часом і в гріх, а тоді обманювати себе думками, що воно є Вибранцем Божим і особливим предметом Його опіки і що небесна слава йому запевнена. Складається враження, що багато людей взагалі нічого не знають про Євангелію Христа. Вони мають євангелію добрих учинків, пожертвувань для лікарень, для соціального піднесення, церковної праці, обрядів і церемоній. Вони відчувають, як тягар знімається з їхнього серця, коли вони щотижня повторюють фразу: “Ми зробили те, чого не були зобов’язані робити, і залишили незробленим те, що мали зробити, і немає в нас ліку. Будь милосердний до нас, нещасних грішників”.
Та, почувши натяк на те, що вони є нещасними грішниками, і що їм треба краще пізнати Господній шлях і стати виправданими святими, якщо вони хочуть бути спадкоємцями Божими, вони образяться. Євангелія формалізму завдала великої шкоди таким людям, і якби багато з них були правильно навчені про Євангелію Христа, то вони могли б стати надзвичайно благословенними, освяченими й достойними спадщини святих у світлі.
Наведу вам ілюстрацію такого релігійного оціпеніння, породженого євангелією формалізму й церемоній. Один відомий джентльмен з Лондона, з яким я недавно зустрівся, сказав мені: “Я прийшов послухати вас минулої неділі й був серед тої тисячної аудиторії. Хочу вам сказати, що ви сильно мене занепокоїли. Я не вийшов з вашого зібрання щасливим і задоволеним, а навпаки. Я був розчарований. Адже те, як ви представили цю справу, показуючи умови й обставини учнівства на вузькому шляху й несення хреста слідами Ісуса, шокувало мене. Я сказав собі: – Тоді я взагалі не є християнином. Я навіть не зробив перших кроків на християнському шляху. Але коли я прийшов додому, моя добра теща сказала: «Взагалі не переживай. Тримайся власної релігії»”.
Євангелія Христа розбудила того чоловіка з його летаргії формалізму. Я сказав йому, що я намагався виконувати свій обов’язок, представляючи Євангелію Христа не якимись невизначеними термінами. І якщо він, пробудившись, скористається моїм посланням і стане співспадкоємцем з Ісусом у Його Месіанському Царстві, то він дякуватиме мені за це всю вічність.

ЄВАНГЕЛІЯ ПЕКЛА Й ЧИСТИЛИЩА

Зі всіх різноманітних речей, підставлених замість Євангелії Христа, найжахливішим спотворенням є євангелія чистилища й вічних мук. Однак людське сприйняття Правди так спотворилося, що коли б хтось сказав, що він “чув справжню євангельську проповідь”, то більшість зрозуміли б це в тому значенні, що він чув жахливе і неправильне представлення Божественного характеру й цілі стосовно того, що майже кожен (всі, за винятком святих) є на шляху до мук в руках демонів, і що невелике число святих мають потрапити в небеса й усю вічність дивитися згори на своїх братів і сестер у муках і всю вічність чути їх стогони страждання.
Що за жахливе спотворення, яке здатне назвати такі речі «доброю новиною великої радості, що станеться людям усім»! Я радий, що Дослідники Біблії недавно на конвенції спростували таку євангелію як небіблійну. Я радий, що вони закликали пресвітерів усюди не висловлюватися про те, що є непевним. І я з радістю зауважую в газетах дуже широке заперечення євангелії мук. Зі всього того, що мають язичники, ніщо не є таким поганим, і дивно, що місіонери взагалі роблять якийсь поступ у язичницьких землях. Я вірю, що до справжньої Євангелії язичники готові та спрагнені, – у тому числі і мусульмани.

ЄВАНГЕЛІЯ ЗЦІЛЕННЯ ВІРОЮ

Зцілення вірою – ще одна фальшива євангелія, що суперечить і букві, і духові вчень Ісуса. Жоден учень Господа не був зцілений чудесним чином, жоден пророк у древні часи. Чудеса, які робив Ісус, стосувалися винятково сторонніх, а не учнів, і були ілюстраціями того, як Він Сам і Його Церква в славі Царства благословлятиме, зцілюватиме, підніматиме й відновлюватиме всі роди землі – всіх охочих і слухняних. Апостол Павло благословляв хустки й пояси, щоб послати їх хворим, але ніколи він не посилав їх братам. Коли Тимофій захворів, то ап. Павло замість цього порадив йому змінити харчування.
Багатьох дорогих християн заплутує сумнівний вислів із Марка 16: 17: “А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі...” Вони тримаються цього уривку навіть після того, як їм представлено вичерпні докази, що він був доданий до Писання в сьомому столітті, а тому його справедливо немає в Revised Version. Так глибоко запала їм у душу євангелія зцілення, що деякі тримаються цього уривку навіть після того, коли їм говориш, що вони не наважились би їсти чи пити щось смертодійне, як тут сказано.
Євангелія Христа в стосунку до цього Віку – це пряма протилежність євангелії зцілення. Ісус, Який був досконалий, віддавав Своє життя в доброчинстві для інших. Його Апостоли робили те ж саме. Насправді умовою учнівства є наступне: той, хто любить своє життя та прагне зберегти його, той втратить його; той, хто втрачає своє життя в жертві заради Мене й заради Євангелії, знайде його. Євангелія Христа – це Євангелія самозречення, страждання та терпеливої витривалості – радше радість у Господі й здоров’ї духа, ніж радість і здоров’я тіла. Так, доброта й задоволення часто приносять Божому народу покращення здоров’я завдяки їхньому розумовому спокою. Але цього їм не обіцяно, і про це їм не слід молитися. Навпаки, вони мають наслідувати приклад Відкупителя, кладучи своє життя за братів.

ПРАВДИВА ЄВАНГЕЛІЯ ХРИСТА

Борючись з неправдивими вченнями, ми між іншим представили Євангелію Христа. Це Послання про те, що Бог збирається благословити світ через Насіння Авраама, і що прославлений Ісус є тим Духовним Насінням. Це Послання про Його Царство, яке незабаром буде запроваджене в силі та великій славі для благословення Адама й усього його роду через Реституцію людей, надання всім абсолютної можливості повернутися до любові Небесного Отця через заслугу великої Жертви, звершеної на Голгофі. Також це Послання про те, що Відкупитель (перш ніж Він прийме Престол Своєї слави), у відповідності з Божественним Планом, кличе зараз, вибирає та випробовує “Малу Черідку” віруючих, виправданих через віру в Його кров. Вони мають вдосконалитися через страждання, через жертву, ідучи слідами Господа. Вони мають обітницю, що якщо будуть страждати з Ним, то також будуть із Ним царювати, якщо будуть мертвими з Ним, то також житимуть із Ним.
Той, хто бачить, чує, розуміє цю правдиву Євангелію Божої Благодаті в Христі, знаходить у ній Божу силу для спасіння. Чим більше він приймає її, тим більше він набирається сили Правди, яка (якщо її втілювати) вироблятиме в ньому бажання виконувати добру волю Отця, а в кінцевому результаті зробить його Божим спадкоємцем і співспадкоємцем Господа Ісуса Христа в Небесному Царстві та вічному житті в славі.

3HG520