[3HG451]
СТРАХ – ПРОКЛЯТТЯ ЛЮДСТВА

“Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти” (Ісаї 43: 1).

Страх – велике лихо. Він має пряме відношення до всіх життєвих смутків, тісно пов’язаний з усіма злочинами у світі. Одне з благословень справжнього християнства – звільнення від страху. На жаль, справжнє християнство, справжня християнська віра та нинішні нагороди за них не надто поширені навіть у християнському світі. Мало хто знає значення слів Учителя: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою”. Мало хто цінує запевнення: “Коли Син, отже, зробить вас вільними, то справді ви будете вільні” (Мт. 11: 28; Ів. 8: 36).

Страх має своє коріння в гріху. Можемо бути певні, що ангели в небі не знають страху. Після того як Адам не послухався Божественного наказу в Едемі, він злякався свого Творця і сховався від Нього. Подібним чином страх впливає на все потомство Адама через загальне усвідомлення того, що “всі згрішили”. Бог і Його праведність є, образно кажучи, світлом, а грішник і його гріхи – темрявою. Тут немає компромісу: темрява ненавидить світло (протистоїть йому), а світло розсіює темряву. Любов і повага йдуть пліч-о-пліч, але любов і страх – протилежні. Ми не можемо любити те, чого боїмося, і не боїмося того, що любимо.

СТРАХ, ТРИВОГА, ХВОРОБА

Надія, гордість і амбіції надихають підприємця й робітника, царя й селянина, домогосподарку й покоївку, лідерів суспільства й терплячу матір. Проте всі вони мають тягар страху, який у стресових життєвих ситуаціях породжує тривогу; тривога викликає нетравлення; нетравлення викликає безсоння й нервозність, що веде до різних форм хвороб і нещасть. Отже, у міру того, як страх зникає, здоров’я і щастя отримують підбадьорення й підтримку. Усі лікарі визнають факт, що страх тісно пов’язаний з хворобою. Тому мудрий лікар завжди радить хворим радісне оточення, приємні розмови, відволікання уваги, уникнення тривожних думок, відпочинок тощо.

Можна запитати: чому сьогодні так мало уваги приділяється лікуванню, яке проводив Учитель? Чому так мало людей звертаються до Христа, Великого Лікаря, за відпочинком, миром, заспокоєнням і [3HG452] радістю, які Він обіцяв Своїм послідовникам вісімнадцять століть тому?

Чи ж Його слова виявилися неправдивими? Невже ті, котрі називають себе Його послідовниками, є серед найбільш стривожених, стурбованих, обтяжених, хворих, засмучених і боязких у нашому бідному, створінні, що стогне? Ми мусимо погодитися з цим висновком. Ми мусимо визнати, що чотириста мільйонів тих, які називають себе християнами, більш нещасні, більш боязкі, більш нервові, дратівливі й хворі, ніж мільярд двісті мільйонів людей поза християнством.

Пояснення цієї дивної ситуації полягає в тому, що християнство не є християнським; що назва “християнство” не є правильною! Царство Христа не панує серед цивілізованої чверті людства. Протягом століть християнство обманювало себе й серйозно спотворювало Христа, Його вчення й обіцяне Царство Праведності, про яке ми досі молимося: “Хай прийде Царство Твоє, хай буде воля Твоя і на землі” (Хом.). Наші постійні армії, готові знищити одна одну, наші військові кораблі, готові розтрощити один одного на атоми, наші підводні човни та літальні апарати, наші великі гармати та торпеди разом доводять помилковість того, щоб називати людську цивілізацію Христовим Царством.

Подібним чином тривога, страх, незгода, нервозність тощо християнства доказують, що маси християнства не прийняли від великого Учителя ліків від страху і тривог. Ми вважаємо, що ліки Доброго Лікаря від гріха, томлячого занепокоєння, тривог, страху є такими ж ефективними сьогодні, як і вісімнадцять з половиною століть тому. Ми вважаємо, що справжня проблема полягає в тому, що Його рецепту не дотримувалися належним чином. Закликаємо тих, хто зараз має “вуха, щоб чути” Його послання, прийняти його вірно й не приймати рецепт від когось іншого, який, кажуть, “такий же добрий”. Ми повинні переконатися, що отримуємо ліки, які мають схвалення Господнього Слова й печатку “дорогоцінної крові”.

ПЕРЕКРУЧЕННЯ ГОСПОДНЬОГО ВЧЕННЯ

Усі погодяться, що Середньовіччя сприяло забобонному страху. Була спроба привести людство до Бога. В ім’я Бога, Христа та Його апостолів поширювалися жахливі доктрини. Св. Павло називає їх “науками демонів” (1 Тим. 4: 1). Вони, в першу чергу, навчали про чистилище, яке можна пом’якшити молитвами й літургіями. Під впливом страху мільйони прийняли Христа й називали себе Його учнями, зовсім не знаючи Його справжніх вчень. Тому вони були Його послідовниками не більше, ніж тоді, коли були язичниками. Пізніше противник частково відвернув рух Реформації, спонукавши ревних людей відмовитися від чистилища як небіблійного і прийняти на його місце вічні муки для всього світу – ще більш небіблійну пропозицію, ще більш зневажливу в стосунку до Бога науку демонів.

На щастя для нас, протестанти не сприймають свою доктрину серйозно. Хоч би як усі протестантські віровчення стверджували, що тільки охрищені святі потраплять до неба і, навпаки, всі несвяті зазнають вічних мук, проте навіть одна особа з сотні не вірить у це. Найсвятіші, найсумлінніші з них стурбовані своїми побоюваннями, роздратовані тим, до чого вони ставляться схвально, не можуть зрозуміти Божі вчинки, не можуть мати миру й радості, які Учитель обіцяв Своїм послідовникам. Менш сумлінні з них заглушують совість на шкоду собі, поступово втрачаючи віру в Боже Слово через цю неправду. Цим вони уникають деяких мук страху, але не здобувають любові, радості, задоволення й миру, які Учитель обіцяв Своїм вірним.

НЕВІРОГІДНІ ВІДМОВКИ ШКІДЛИВІ

Існує лише один Божественний лік від цього згубного страху. Цей лік пов’язаний з Євангелієм Христа, але при цьому існує безліч відмовок. Деякі заглушують свої страхи, розчарування та смутки алкоголем або всілякими наркотиками. Деякі намагаються пересилити їх плотськими утіхами, деякі – діловою активністю, деякі – церковною діяльністю, деякі – нерозсудливим “хай йому грець”. Останнім часом значного успіху набули вимисли, що ґрунтуються на запереченні існування гріха, запереченні фактів болю, горя і смерті, стверджуючи, що все чудово, всупереч неправдивості такого твердження.

Результат такого самообману дійсно позбавляє значної міри страху. У цьому сенсі він є віддушиною і задоволенням, але це лише відмовка, а не справжній лік. Така пропозиція має шкідливий вплив на розум, на всі розумові здібності. Викривлене бачення, неминуче для такої філософії, яка називає чорне білим, біль – задоволенням, а гріх – праведністю, руйнує здатність мислити тверезо. Звичка перекручувати, називаючи погане добрим, а неправильне правильним, не тільки шкодить розуму, але, намагаючись знайти для себе підтримку в Писанні, перекручує все Боже Слово. З перекрученим розумом і перекрученими Писаннями неможливо радіти справжнім посланням Святого Письма. Якщо не позбутися значної міри страху, то належна віра, надія, радість і дух здорового розуму будуть неможливі.

БОЖЕСТВЕННА ПРОТИОТРУТА ВІД СТРАХУ

Боже послання для Ізраїлю через Закон і Пророків, як його тлумачить Ісус і Його апостоли, дає нам справжню протиотруту від страху. Воно не заперечує гріх, хвороби, горе, смерть; воно не заперечує жодного факту, але пропонує лік від усього цього, протиотруту, “бальзам з Гілеаду”. Щобільше, воно інформує нас, що цю протиотруту можна отримати лише завдяки співпраці нашого розуму й серця.

Воно інформує, що це зцілення на даний час доступне лише порівняно небагатьом, проте Божественні благословення остаточно охоплять весь світ і будуть діяти в стосунку до всього людства так само повно, як і покарання за гріх. Зараз воно стосується (повною мірою) лише тих, хто має вуха, щоб слухати, очі віри та вдячне, чуйне серце. Інші можуть отримати лише якусь міру цієї втіхи. Великий Учитель дав нам ключ до такого звільнення від страху, сказавши: “І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить... Коли Син, отже, зробить вас вільними, то справді ви будете вільні” (Ів. 8: 32, 36).

Першим кроком до того, щоб Правда зробила нас вільними, є усунення покриву невігластва й забобонів. А це вже щось зовсім відмінне. Наприклад, католицькі забобони про чистилище і протестантські забобони про вічні муки для практично всього людства так [3HG453] міцно захопили своїх віруючих, що розірвати ці кайдани та стати вільними є важким завданням для них. Тільки голодні та спрагнені Господа та Його праведності взагалі здатні звільнитися як слід.

Інших, які звільнились від однієї помилки, противник одразу заманює в іншу, таку ж погану або й ще гіршу. Бог не шукає таких осіб у цей час. Він матиме з ними справу згодом, під час славного Царства Месії, коли сатана буде зв’язаний. Тепер, як заявляє апостол, “богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців”; “таємниця Господня – з тими, що бояться Його, і заповіта Свого Він відкриває їм” (Гиж.). Він звільнить їх тепер від рабства забобонів і страху, а згодом, у “Першому Воскресінні”, звільнить і від тіла тління.

Іншими словами, зараз усе людство може отримати благословення втіхи серця в міру здобуття ним пізнання Божественної Правди, і кожному буде надана допомога в пізнанні Правди в міру його голоду і спраги праведності, чесності його душі. Нечесні серця не гідні бути звільненими від страху. Свобода й воля від страху не була б у нинішніх умовах сприятливою ні для них, ні для інших.

ТАЄМНИЦЯ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ВІКУ

Щоб досягти найвищого благословення, яке Бог може запропонувати в цей час, необхідно виконати певні доволі складні вимоги. Потрібно щиро визнати гріх і, наскільки це можливо, відшкодувати збитки, що означає відмову від гріха в міру спроможності. Віра повинна визнати “Агнця Божого, що на Себе гріх світу бере”, визнати, що жертва за гріхи була необхідною і що сам Бог забезпечив її смертю Ісуса. Віра й знання повинні йти далі й бачити та визнавати не тільки смерть Відкупителя, але й підняття Його Богом з мертвих і високе піднесення до духовного існування, щоб Він міг остаточно принести всьому людству чудові благословення, провіщені в Законі та Пророках.

Крім того, їм буде відкрито велику “Таємницю” цього Євангельського віку, який триває від смерті Ісуса до прояву Месії в силі та великій славі як Михаїла, “Подібного до Бога” (Дан. 12: 1). Таємниця полягає в тому, що Ісус є Головою, Вождем, Господом Церкви, яка є Його Тілом, що члени “Тіла” остаточно будуть прославлені разом із Головою на духовному рівні, і що тоді Голова й Тіло становитимуть великого Месію, Чиє тисячолітнє духовне царювання принесе людству благословення й піднесення.

ДУМКА НАШОГО ТЕКСТУ

Щоб правильно зрозуміти наш текст і, власне, зрозуміти Біблію в цілому, необхідно усвідомити, що Бог заздалегідь призначив два Ізраїлі: земний і небесний. Обидва вони дорогоцінні, обидва “вибрані”, обидва будуть використовуватися Господом під час царювання Месії: один на небесному рівні, а інший на земному. Деякі помиляються, визнаючи земний Ізраїль і не визнаючи небесний або духовний Ізраїль. Інші помиляються, визнаючи небесний або духовний Ізраїль і не визнаючи земний Ізраїль. Божа обітниця має бути певною для обох насінь Авраама: того, яке, згідно з обітницею, клятвою, є Духовним Насінням, і того, яке, згідно із Законом, є природним насінням (Рим. 4: 16).

Спочатку має отримати розвиток Духовне Насіння, бо благословення перейде від Небесного Насіння до земного, а потім від земного насіння до всіх народів. Благословення для всіх народів полягатиме в можливості, наданій їм, стати членами земного насіння, яке, остаточно, як пісок на березі моря, охоплюватиме спасенних зі всіх народів, які будуть визнані гідними вічного життя. “Отцем багатьох народів Я поставив тебе” (Рим. 4: 17).

КНЯЗІ ПО ВСІЙ ЗЕМЛІ

Усі, хто отримає це благословення бути близькими з Богом, описані в нашому тексті: “Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти”. Нечисленні вірні цього Євангельського віку, які перейшли через глибокі води скорботи й вогняні випробування, не тільки вийшли неушкодженими, але й були благословенні. Так, вони будуть щедро благословенні нагородами майбутнього Царства. Їм немає чого боятися. Схоже природний Ізраїль як народ мав особливу милість від днів Авраама й аж до відкинення Месії – передусім нечисленні святі з цього народу, кому великий Цар Слави дасть як нагороду привілей стати князями по всій землі (Пс. 45: 17).

Навіть під час Євангельського віку, коли народ Ізраїлю, “Яків”, був змушений переходити через важкі випробування, “води страждань” і “вогняні випробування”, Господь не покинув його. Він зберіг ізраїльтян разом як народ і не дозволив ворогам знищити їх. Їхня стійкість протягом тридцяти п’яти століть сама по собі є дивом Божественного нагляду. Без страждань вони б зникли як окремий народ. У міру того як Євангельський вік (для вибору Духовного Ізраїлю) добігає кінця, голос Бога кличе природний Ізраїль і вказує йому на Обіцяну Землю, оживляючи його серця посланнями його пророків.

Остаточно всі розділять Божі благословення, і тоді всі зможуть не мати страху. Зараз є час не боятися для тих, хто знає свого Бога. Зараз ті, чиї очі віри й розуміння в змозі бачити величні кроки Бога серед людських синів у спрямуванні Божественного Задуму, можуть радіти без страху. Зараз є час бути мужнім, не боятися перемагати світ, бути хоробрим задля праведності й правди. Їхні благословення від Господа пропорційні їхній вірності та мужності. Немає іншого шляху до справжнього спокою та миру, до якого запрошує Ісус. І ніколи не буде кращого часу, ніж зараз, щоб прийняти пропозицію Господа: “Прийдіть до Мене!”

3HG451 (1911 р.)