ОСАННА! ОСАННА! СИНУ ДАВИДОВОМУ

“І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою... кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!” (Mатвія 21: 8-9).
Роковини тріумфального в’їзду нашого Господа в місто Єрусалим на осляті за звичаєм юдейських царів багато християн святкує як Пальмову Неділю, бо, як подає наш вірш, люди стелили пальмове віття перед ослям, на якому їхав наш Спаситель, на знак почесті та вшанування.
Розповідь звертає увагу на цей факт, стверджуючи, що це було виконання пророцтв багатовікової давності про те, що Ізраїльський цар прибуде до них на осляті. Читаємо: “Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці” (Зах. 9: 9).
Наш Господь прибув з Галілеї в Єрусалим на велике свято Пасхи, яке, як Він знав і казав про це Своїм учням, мало бути для Нього останнім. Ось Його слова: “Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскресне” (Мт. 17: 22, 23). Перш ніж увійти в Єрусалим, Він перебув суботній день в домі Лазаря, котрого незадовго до цього підняв з мертвих, брата Марти та Марії. Оскільки субота закінчувалася при заході сонця, вони мали вечерю, на якій Ісус був почесним гостем разом зі Своїми учнями.

ВІТАЙТЕ МЕСІЮ

В цей час багато людей з Єрусалиму почули про Його прихід. Їхній інтерес та цікавість підсилили чутки про чудо пробудження Лазаря, коли той чотири дні був мертвий, тому цікаво було побачити людину, яку повернули до життя, а також великого Пророка і Учителя, котрий це зробив. Не дивно, що багато людей вирушило до Віфанії. Натовп охопило піднесення, і без будь-якої ініціативи з боку Господа люди почали вигукувати “Осанна! Осанна!”, так само, як ми сьогодні казали б “Хай живе!” або “Ура!”. Вони йшли назустріч, показували свою віру в Нього як Давидового Сина, як довго обіцяного Царя з роду Давида, Месію, котрий мав відродити царство Ізраїлю і, як представник Єгови, через Ізраїль благословити всі народи. Ось таке значення слів нашого вірша.
Що все це означало? Чому Ісус представ перед ними так, мовби Він був юдейський цар? Відповідь Святого Письма полягає в тому, що це було виконання пророцтва, і що Він прийшов до юдейського народу і запропонував Себе як Месія і Цар, давно обіцяний і сподіваний.
Коли б Він не представив Себе саме так, то не був би особливим чином відкинений як цар. Пропонування Себе було обов’язковим, щоб показати сумлінність Бога і неготовність ізраїльського народу прийняти обіцяне і запропоноване Богом благословення. Божа обітниця для Ізраїлю полягала в тому, що коли прийде Месія, вони будуть особливо привілейованим народом, і якщо будуть готові та охочі, Він прийме їх і допоможе, як Своєму народу, завоювати світ, запровадити Свій закон і благословити правлінням та царюванням праведності всі племена землі. Тоді настав час їхніх відвідин і, як каже Писання, щоб довести справу до кінця, Господь формально представ перед ними. Подія нашої лекції показує, що люди загально були готові проявити віру.
Попереднього разу, пам’ятаємо, Ісус побачив, що натовп налаштований взяти Його силою і зробити Царем, тому Він відійшов убік і віддалився. В цю першу Пальмову Неділю учням, мабуть, здалося, що Ісус врешті дозволить людям зробити по-своєму і проголосити Його царем, і Він навіть допоможе їм у цьому.

ДОКІР НА АДРЕСУ НАТОВПУ

Серед тих, хто прийшов з допитливості та цікавості до Віфанії, було кілька релігійних провідників. Вони, побачивши захоплення натовпу і чуючи вигуки “Осанна” Месії, дуже стурбувалися і поділилися цим з Ісусовими учнями, сказавши, що вони звернуть увагу Ісусові, адже це святотатство – називати Його Месією і вітати як Царя. На здивування всіх Ісус промовив, що коли замовкне натовп, то кричатиме каміння, бо пророк Захарія, ведений духом Бога, пророкував вже давно (Зах. 9: 9) саме про цей день і саме про ці події, які відбуваються, кажучи: “Радій вельми, о дочко Сіону... Ось Цар твій до тебе гряде”. Тому мали лунати голосні вигуки, які проголошували Ісуса Месією. Потрібно було, щоб дехто з провідників народу чув це свідоцтво і щоб воно збільшило їхню відповідальність.
Справді, натовп складався з простих людей, але сам Ісус засвідчив, що відомо з уст немовлят, і тих, що ссуть, що Бог наказав віддати хвалу. При всьому своєму незнанні божественного плану, закону та пророків, натовпи були в кращому стані серця прийняти Правду, аніж тогочасні провідники та учителі Закону. Ці останні заблукали від простоти божественного послання, прислухаючись до традицій старших та різних власних вигадок.
Саме представники релігійного та правлячого класу, побачивши дух натовпу, обміркували разом як вони завдадуть смерть Ісусу та Лазарю. Що ж могло підштовхнути цих освічених, здібних та зовні побожних людей до такого поганого кроку? Відповідаємо, що на них мали вплив патріотизм та відданість секті, партії, народу; вони вважали, що ріст впливу з боку Ісуса буде означати ослаблення інституцій, над якими вони так важко працювали.
Ісус, Його учні і весь натовп, який вигукував з захопленням, минули узгір’я, перетнули потік Кедрон і увійшли в браму. Оповідання говорить, що ціле місто здвигнулося від великого збентеження, яке рознеслося усюди. Похід наблизився до Храму. Ісус став на ноги в оточенні натовпу людей, які бачили в Ньому могутнього пророка Ісуса з Назарету з Галілеї, Котрий очистив Храм від міняльників та торговців, які священну будівлю, посвячену для віддавання шани та служіння одному лише Богу, зробили місцем торгівлі. Поступивши так, наш Господь зробив річ, яку мав повне право зробити кожен юдей. Він не був порушником юдейського Закону, а відстоював його. Коли б Він жив сьогодні, то справи були б інші, бо сьогодні дотримання закону перебуває в руках чиновників, і іншим не дозволено цим займатись.

“ВИ МЕНЕ НЕ ПОБАЧИТЕ, АЖ ПОКИ НЕ НАСТАНЕ, ЩО СКАЖЕТЕ…”

При наближенні до Єрусалима і перед входом у місто процесія зупинилася, і Ісус, споглядаючи на святе місто, заплакав, промовляючи: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім’я!” Випробування закінчилося, і факт, що якихось кілька осіб привітали Ісуса, нічого не міг змінити; всі знали, що прийняття Його як Царя нічого не допоможе, бо насправді влада знаходилася в руках освічених, заможних, впливових книжників, фарисеїв та учителів Закону.
Люди були засліплені і в незнанні, бо їхній стан серця був недобрий, щоб зрозуміти, оцінити та збагнути дані їм славні обітниці Бога. Слова нашого Господа говорять те саме, що стверджує також апостол, тобто, що засліплення в той час тільки збільшилося. Лише про кількох осіб, про меншість народу, Господь сказав: “Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують”. Навіть більшість людей, котрі вигукували “Осанна”, були сліпими і глухими до справжнього зрозуміння того, що відбувалося. Але що означає слово “поки” в реченні “Ви мене не побачите, аж поки не настане...”? Про який час йде мова? Тут, мабуть, йдеться про “таємницю”. Апостол пояснює, що хоча Ізраїль був осліп, відвернувся і відпав від Божої милості у той час, це відкинення та засліплення не триватиме завжди, але буде забране, коли довершиться інша особлива риса Божого плану. Яка ж це інша риса?
Святе Письмо відповідає, що Бог, знаючи наперед, що Ізраїль по плоті не буде готовий, не буде придатний бути класом Його Царства, щоб становити клас нареченої, і передбачивши, що тільки небагато, залишок з нього буде придатний для такого становища, звістив наперед, що народ в цілому буде засліплений та спіткнеться. Св. Павло звертає на це увагу, коли посилається на слова пророка Ісаї: “Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться” (Іс. 10: 22).

ЗАЛИШОК ПО БЛАГОДАТІ

Наш Господь і апостоли ствердили, що небагато юдеїв того часу, котрі прийняли Ісуса, становили осередок святого, духовного Ізраїлю, з яким Господь почав рахуватися. Ось слова апостола: “До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливості тіла, ані з пожадливості мужа, але народились від Бога” (Ів. 1: 11-13).
Та оскільки не було достатньо юдеїв, які б становили вибране, наперед визначене число – 144 000 нареченої Христа, Господь звелів піти за межі юдейського народу. Тож послання Його благодаті під час цього Євангельського віку поширилося в кожному напрямку по всьому світу з метою знайти серед всіх людей, народів, племен і мов тих, котрі б мали той самий дух і проявляли відданість та вірність, які проявив залишок Ізраїлю, що обирався на початку. Потрібен був весь Євангельський вік, щоб знайти Малу Черідку, щоб зібрати її, і ця праця ще не закінчена, хоча, віримо, зовсім скоро останній член вибраного тіла Христа, Нареченої Христа, буде знайдений, навчений, випробуваний і приготований до весілля, щоб з’єднатися з Христом у першому воскресінні згідно зі славною обітницею Його Слова.
Залишок Ізраїлю був зібраний з великого народу, і цей народ досить добре відносився до нього. Так само переважна більшість інших народів, до яких завітало це послання, також досить добре сприйняла його і тих, хто обирався. Однак в цілому мала черідка зіткнулася з випробуваннями, що їх мала невеличка громадка учнів, котрій служив Ісус і котрій Він сказав: “Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить” (Ів. 15: 18-19).
Серед Господніх послідовників того часу не було багато вельми знатних, великих, мудрих за мірками цього світу. Так само було з класом, який вибирався з інших народів під час Євангельського віку. Правда Божого послання не промовила до багатьох по-світськи великих або мудрих, і взагалі не промовила до багатьох.

ВЕСЬ ІЗРАЇЛЬ СПАСЕТЬСЯ

Мабуть, дехто з нас був здивований, коли вперше прочитав вираз апостола: “І так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова, і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!” (Рим. 11: 26, 27). Нас навчили з теології – не з Біблії, а з віровчень, сформульованих посеред диму, темряви і плутанини середньовіччя, – що коли церква буде вибрана, зібрана і спасенна, тоді мітла знищення зійде на землю та на всіх решту її мешканців. Більше того, нам казали, що всі вони будуть вічно під владою та пануванням вогнетривких демонів, котрі їх катуватимуть.
Наскільки іншим, до того ж виразним, є вислів апостола, що як тільки євангельська церква буде укомплектована, Великий Визволитель вийде благословити спочатку Ізраїль, а потім всі народи. Той самий апостол в іншому місці пояснює нам таємницю, секрет, що вибрана церква євангельського віку – переможці з юдейського народу та зі всіх народів, – зібрана Господом і названа Його коштовностями, має бути членами Великого Месії, Великого Визволителя, Великого Пророка, Священика і Царя. В образі наш Господь і Відкупитель є Головою Церкви, котра є Його тілом, і всі Його вірні (до смерті) будуть пораховані членами духовної еклесії, яка після прославлення в першому воскресінні буде схожою на Господа, буде з Ним, буде ділити Його славу як члени Його тіла і під Його головуванням, буде Визволителем світу.
Цю саму подію згадав наш Господь в цитованих нами словах: “Ви Мене не побачите, аж поки не настане” день. Цим днем є “День Христа”, Тисячолітній День, в якому Месія – Ісус, голова, і Церква, Його тіло, – буде царським священством, Господнім пророком, щоб благословити та здвигнути Адама і весь його рід, відкуплений дорогоцінною кров’ю. Праця благодаті для світу почнеться від Ізраїлю, бо саме там вона зупинилася. Народ, до якого наш Господь промовив: “Ось ваш дім зостається порожній для вас” аж до того дня, – має бути прийнятий, згідно з поясненням апостола, назад до Божої милості, коли цей день настане після зібрання вибраних духовного Ізраїлю. Гляньте на слова апостола, що благословення гряде для Ізраїлю не за те, що він вартий його, а задля Божої благодаті та доброти, а також на основі Його обітниці батькам.

ЩЕ ІНШЕ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ЦАРЯ

Коли наш Господь в Своєму другому приході предстане як цар Ізраїлю та світу, це буде за інших обставин, ніж у Пальмову Неділю, про яку ми ведемо мову. В той час Його наміром (на основі передбачення) було дозволити, щоб це засліплення позосталося на Ізраїлі і щоб люди в своєму засліпленні розп’яли Месію. Апостол пояснює, кажучи: “Вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники” (Дії 3: 17). Частина божественного плану полягала в тому, щоб Христос помер за гріхи цілого світу, щоб Його розіп’яли, “побили... в домі тих, хто кохав його” – серед того самого народу, з котрим Він перебував у найтісніших узах по плоті і на основі дорогоцінних обітниць закону та пророків. Але в Своєму другому приході Він не переслідує жодні такі цілі. Він приходить, щоб царювати в силі та великій славі не з земною славою, видимою для буквальних очей, а зі славою, гідністю і почестю, схожими до тих, які ми віддаємо Отцеві.
В Своєму другому приході Він, згідно з Писанням, відкриється юдеям, але не в плоті і не для буквального зору. В жахливому горі “дня гніву”, який за кілька років буде в світі, Ізраїль матиме свою частку. Це не тільки буде час недолі для світу, але й, як змальовує його Писання, “час недолі для Якова”, та “з нього він буде врятований”. Господь об’явить Себе в цьому визволенні, і очі їхнього розуміння відчиняться. Апостол дає зрозуміти, що спасіння, яке настане для Ізраїлю, буде спасінням від засліплення, в якому вони перебували понад вісімнадцять століть, не спроможні впізнати Месію. Він запевнює нас, що їхнє засліплення буде зняте – “увесь Ізраїль спасеться” від свого засліплення. “Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим”. Ось так “побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були”, побачать Його так, як ми бачимо сьогодні, коли наші очі розуміння відчинені і ми більше не є сліпими.
Справді, відкриття очей розуму набагато важливіше, ніж відкриття буквальних очей, і бачити очима розуміння є більш вартісним і цінним, ніж бачити нашими буквальними очима. Бачити очима розуміння є великим благословенням від Бога, яке стає надбанням Ізраїлю та всього світу. Вони не побачать Ісуса в плоті, бо Він не буде в плоті. Він прийняв плоть для певної цілі, для перетерпіння смерті, але Він не прийматиме її більше. В Його першому приході вони бачили Його в плоті, але потім Він засвідчив їм, кажучи: “Ще недовго, і вже світ Мене не побачить” (Ів. 14: 19) буквальними очима.

“ВИ СКАЖЕТЕ: БЛАГОСЛОВЕННИЙ”

Наш Господь промовив до юдеїв: “Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім’я!” Цей день, безперечно, надходить. Пророкований протягом століть, він був у дорозі, та не міг прийти раніше “свого часу”. Це великий день Христа, який часто згадується апостолами та пророками як тисячолітній день. Це останній день, про який ми читаємо в Святому Письмі, останній день тижня, сьомий день. В божественному провидінні мало бути сім великих днів – тиждень з семи тисяч років – пов’язаних з гріхопадінням людини і її відновленням до божественної милості. Перший з цих днів був днем гріхопадіння Адама. Адам жив 930 років і не дожив до кінця цього дня, померши від прокляття за непослух. П’ять наступних великих днів були днями по тисячу років кожен, коли нащадки Адама боролися з наслідками прокляття в собі та з розумовими, моральними і фізичними слабостями інших. Народжені в гріху, зачаті в беззаконні, деякі з них скотилися вниз швидше від інших, тоді як ще інші намагалися йти проти течії гріха та смерті. Але ніхто не досяг успіху.
В своєму часі, в п’ятому дні цього великого тижня, Месія з’явився, щоб скасувати гріх власною жертвою. Він заплатив за покарання батька Адама і цим викупив його та все його потомство. Далі Він чекав решту п’ятого дня і весь шостий, збираючи Своїх вибраних, Свою Наречену, Своїх співспадкоємців царства. І ось в кінці шостого дня все було готове для встановлення царства, яке позначає початок сьомого, “останнього дня” великого тижня, “дня Христа”, дня, в якому Месія, Голова і тіло будуть царювати над справами та інтересами людства, доглядаючи всі його діла, допомагаючи, щоб все співпрацювало разом для добра, щоб всі могли прийти до виразного, точного знання правди і, хто захоче, могли визволитися з рабства тління та відновитися протягом цих “часів реституції” до всього того, що було втрачене в Адамі і є відкуплене дорогоцінною кров’ю.
Цей день Христа, на самому світанку котрого ми вже живемо, буде великою Пальмовою Неділею, бо пальма є символом перемоги, тому написано, що Месія допровадить присуд до перемоги. Його день, отже, буде днем перемоги, днем суду, днем картання світу, днем виховання в праведності, днем благословення вірних і шмагання різками покарання тих, хто ходитиме свавільно, доки в кінці Його Тисячолітнього царювання кожен член нашого роду не матиме повної нагоди повернутися до єдності з Богом і до досконалості буття. Деякі з нас вже розуміють стан справ. Деякі з нас вже стелять пальмове віття на шляху цього славного Царя праведності, обіцяного давно, котрий ось-ось має взяти Свій скіпетр і царювання. Деякі з нас вже радісно вигукують, що Його царство є поряд, в дверях. Осанна тому, Хто йде в ім’я Господнє, Чиє царство є праведним царством і є в згоді з великими принципами праведності, Чиє благословення має поширитися на кожне створіння і підняти його. Він остаточно очистить світ, знищивши другою смертю всіх, хто свідомо і добровільно відкине благодать і доброту Бога, явлену через Месію.

3HG359