[3HG348]
“ОСЬ НОВЕ ВСЕ ТВОРЮ”

“І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!” (Об’явлення 21: 5).

Напередодні Нового року тисячі людей у всіх куточках світу, напевно, підбивають підсумки своїх справ – розумових, фізичних, моральних, фінансових і релігійних. Багато хто, без сумніву, озирається на початок року, на прийняті тоді рішення, і відчуває те чи інше розчарування, якщо не сором, у зв’язку з отриманими результатами. Можна з упевненістю припустити, що той, хто повністю задоволений своїми досягненнями й перемогами протягом останніх дванадцяти місяців, або занадто високо оцінює власні перемоги, або ж на початку року не поставив собі достатньо високої планки, критерію. На порозі Нового року для нас важливо, щоб ми не знеохочувалися минулим, яким би воно не було, але, перегортаючи нову сторінку, щоб ми прийняли нові рішення щодо вірності Богові та принципам праведності, представником яких Він є; щоб ми прийняли нові рішення щодо наших відносин з ближніми й протягом року щораз більше прагнули не тільки бути справедливими стосовно них, але й щедрими, готовими пробачати, добрими, терплячими, люблячими. Загляньмо в Господнє Слово, щоб знайти заохочення в цьому напрямку, який вважається правильним.

Наш текст, здається, містить деякі поради, які повинні бути корисними для всіх нас. З нього випливає, що в певному сенсі слова Бог пропонує людині новий порядок, нову епоху разом з новою допомогою й підтримкою для стогнучого створіння, нащадків Адама. Озираючись навколо, ми знаходимо на сторінках історії свідчення намагань благородно налаштованих чоловіків і жінок протягом минулих шести тисяч років зупинити хвилю гріха, розпусти, недосконалості, вмирання, розумової, моральної та фізичної спорохнілості, смерті. Роздумуючи над усіма цими зусиллями та їхніми поєднаннями, ми зобов’язані сказати мовою одного з мужів древності: “Ми спасіння землі не вчинили” (Іс. 26: 18) – ми не змогли врятувати світ від гріха та його недосконалості.

Іноді ми намагаємося переконати себе, що світ стає чистішим і святішим, повнішим віри в Бога, повнішим плодів і благодатей Божого духа, вільнішим від егоїзму й злочинів на цьому ґрунті; але, придивившись уважно й чесно, ми повинні визнати, що світ далекий від божественного критерію. Зрозуміло, наші висновки повністю підтверджуються пророчими писаннями Божого Слова, де прямо сказано, що “люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши” аж до завершення цього віку, аж до часу, коли він поступиться місцем новому порядку речей, згаданому в нашому тексті (2 Тим. 3: 13). Ми також відзначаємо раду слів нашого Господа, звернених до Його Церкви, які запевняють, що в кінці віку обмани будуть настільки сильними, що “звели б, коли б можна, і вибраних”, і ми цінуємо висновок Його слів: “Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?” (Лк. 18: 8).

СТАРЕ СТАЛО НОВИМ

Слід зауважити, що в нашому тексті не сказано, що Бог зробить все новим, але що Він зробить старе новим, тобто візьметься за старе й оновить його. Перш ніж розглянути, що саме підлягає оновленню, ми повинні пам’ятати, що Святе Письмо говорить про “Нове Створіння”, але воно говорить нам, що Церква, вибрані, є “Створінням Новим” у Христі Ісусі. Тому в нашому тексті йдеться не про них. Ця Божа праця щодо Церкви, яку Він покликує зі світу з дня П’ятидесятниці, виразно відрізняється від Його праці в інших напрямках і з іншими класами. Церква має бути новим створінням у тому сенсі, що вона зазнає зміни до нової природи. За своєю природою вибрані були дітьми гніву, як і інші, мали таку ж людську природу й були такими ж зіпсованими. За Божою благодаттю вони були не тільки відкуплені, але й виправдані через [3HG349] віру. Потім, коли вони продовжували пізнавати Господа й прислухатися до Його слова, вони були покликані бути особливими учнями, Малою Черідкою Господа Ісуса.

Прийнявши цей поклик і вчинивши повне посвячення Господу, вони отримали зачаття святим Духом до нової природи, духовної природи. Відтоді триває їхнє навчання, виховання та випробування, щоб наприкінці їхнього жертовного життя вони були пораховані Господом як такі, що “надаються до Царства”. У першому, головному воскресінні вони стануть подібними до свого Господа, “переміняться раптом”, стануть учасниками Його слави й “учасниками Божественної природи” (2 Петр. 1: 4, Турк.). Це і є Нові Створіння. Ніщо в Божественному висловлюванні про Церкву не наводить на думку, що вони повинні бути відновлені, тобто заново стати досконалими людьми. Вони справді змінилися, бо, як пояснює апостол, “тіло й кров посісти Божого Царства не можуть”. Вони покликані бути класом Божого Царства разом зі своїм Відкупителем, нашим Господом Ісусом.

Ми також не повинні плутати твердження нашого тексту про оновлення старих речей з твердженням першого вірша того ж розділу, де сказано: “І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було”. Ніщо в цьому вірші не вказує на те, що мова йде про те саме, що й у нашому тексті. Навпаки, один вірш говорить про оновлення, а інший виразно свідчить, що йдеться про творення чогось нового й про те, що попереднє минуло.

НОВЕ НЕБО Й НОВА ЗЕМЛЯ

Мимохідь, щоб зберегти наш розум ясним щодо цієї теми, давайте коротко зауважимо значення цього символічного твердження про нове небо й нову землю. Йдеться не про те, немовби небо, на якому живе Бог, зіпсувалося й стало непридатним для служіння Йому. Використані тут образи – небо, земля, море – є символами, спільними для всього Святого Письма й стосуються людства. Небо представляє церковні впливи й владу, земля – організоване суспільство, а неспокійне море символізує нецивілізовані й анархічно налаштовані маси людства.

Як ми розуміємо зі Святого Письма, і як вже було сказано й добре відомо багатьом із вас, час для цієї великої зміни релігійних, громадських і політичних інституцій вже близько. Зміна одних на інші має відбутися шляхом розпаду нинішнього неба та нинішньої землі у великому часі утиску, якого не було відколи існував народ, як говорить про це пророк Даниїл. Потім, після жахливого катаклізму анархії та розпаду, який повністю повалить нинішні інституції, Господь обіцяє встановити нові, кращі інституції. Нинішні небо й земля в Писанні представлені як такі, що перебувають під контролем, під впливом “князя цього світу”, який, як сказано в Писанні, буде зв’язаний, обмежений наприкінці цієї епохи.

Нова епоха, навпаки, перебуватиме під контролем Месії, прославленого Христа Ісуса і Його Нареченої, вибраної Церкви, яка в той час вже буде завершеною. Небо, або релігійні духовні сили при владі, буде новим у тому значенні, що буде в руках прославленого Христа, Який тоді, як сказано в Писанні, візьме Свою велику владу й здійснюватиме панування, яким володів з моменту Свого воскресіння, але яке не було реалізоване досі, до належного часу в Отця. Нова земля буде новим устроєм, громадським і політичним, побудованим на засадах справедливості й любові та під небесним керівництвом. Не дивно, що ми маємо запевнення, що класу моря більше не буде, оскільки ми впевнені, що цей новий порядок речей буде “бажанням усіх народів”, і що перед новим Царем світу вклониться кожне коліно й кожен язик визнає на славу Бога Отця.

ОНОВЛЕННЯ З НАШОГО ТЕКСТУ

Побачивши, чого не означає наш текст, ми будемо краще підготовлені до того, щоб зрозуміти, що означає вираз: “Ось нове все творю”. Попередній контекст зображує прославлене Царство прославленого Христа як Новий Єрусалим, що сходить з неба на землю й відповідає нашій молитві “Нехай прийде Царство Твоє”. В іншому місці нам конкретно сказано про цей Новий Єрусалим, символічні підвалини якого мають імена дванадцяти апостолів Агнця. Немає сумніву, що він означає Царство Христа і Його прославленої Нареченої, Царство, яке Господь обіцяв Своїм вірним, кажучи: “Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його”. Наступний розділ пояснює, що з цього Нового Єрусалиму, від цього нового уряду, який тоді буде встановлений у світі, потече символічна ріка життя, чиста як кришталь, без жодних домішок, і ця вода життя (ці правди) потім у своїй чистоті буде роздана всім племенам землі.

Про славні результати встановлення цього небесного міста, тобто панування серед людей, розповідається таким чином: “І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними”. Думка тут найбільш ясна й чітка: сцена належить до Тисячолітнього віку, коли Новий Єрусалим, небесний уряд буде встановлений серед людей. Він представлятиме Бога серед людей, бо Бог житиме в прославленій Церкві, і всі Його сили та благодатні прикмети будуть проявлятися в ній найповніше. Та хтось, можливо, скаже: “Хіба Бог не жив з людьми останні шість тисяч років? Чому Боже перебування з людиною представлене як справа майбутнього, а не теперішнього?”

Ми відповідаємо: Ні! Бог не мешкав з людиною в жодному сенсі цього слова. Навпаки, Він докорив і засудив людство за гріх, і апостол каже, що внаслідок цього весь світ є чужинцями, відлученими й далекими від Бога та Його обітниць. Бог справді прихильно ставився до Авраама, Ісака та Якова, а потім до всіх нащадків Якова, названих народом Ізраїлю. На прикладі цього народу Він створив образи й типи благословень, які в кінцевому підсумку мав намір дати людству через Месію. Їхня Угода Закону недосконалим чином представляла Нову Угоду майбутнього зі світом. Мойсей, їхній посередник недосконалим чином представляв посередника Нової Угоди – Христа, Голову й Тіло, Ісуса – Голову, і Церкву – Його Тіло, Його Наречену. Їхні жертви представляли кращі жертви, які тепер [3HG350] складаються Посередником: насамперед і головним чином жертву самого Себе, а по-друге, тих, кого Він приймає як членів Свого Тіла і хто під Його керівництвом і проводом страждає разом з Ним, щоб також прославитись разом як члени Посередника для світу в Царстві.

Благословення Господньої присутності в майбутньому було провіщене в улаштуваннях, вчинених для ізраїльського народу. (1) У їхньому Наметі, переносному представленні небесних місць, де Господь з’являвся у Святому Святих, представлений славою шекіна всередині та стовпом диму назовні. Коли пізніше, під керівництвом Господа, в Єрусалимі був збудований храм, він представляв досконале встановлене Царство, Царство Месії, Тисячолітнє Царство нового неба й нової землі, і в ньому також Господь був представлений у Святому Святих славою шекіна. Це представлення Божої оселі посеред Ізраїлю було передвістям прийдешнього благословення для світу під час Тисячолітнього віку, про який йдеться в нашому контексті, коли Божий Намет буде з людьми. Ми вже побачили, що Бог не буде зустрічатися з людьми в земному храмі. Як пояснює апостол, Він протягом цього Євангельського віку готував духовний храм – Церкву. Апостол Петро запевняє нас, що вибрані є живим камінням у процесі приготування для славного Божого храму майбутнього. Саме таке пояснення дає Святе Письмо усім випробуванням і стражданням, які Господь допускає на Своїх вибраних, щоб їх виправити, відшліфувати й зробити придатними для того, щоб бути членами духовного храму майбутнього, який буде Наметом Бога, оселею Бога серед людей, представниками Бога у світі, місцем зустрічі, з якого буде поширюватися Боже милосердя й до якого світ буде наближатися за очікуваними для нього благословеннями.

ВИТЕРТІ СЛЬОЗИ

Отже, ми бачимо Божий задум: через прославленого Христа (Ісуса – Голову, і Його Тіло – Церкву) Він повернеться до людства, прийме весь світ через заслугу Христа й буде мати справу з людьми для їхнього просвітлення, благословення й піднесення з гріха й смутку, болю й смерті, розумової, моральної й фізичної. Це й буде вчинення всього новим. Отже, Бог не пропонує створити новий рід, а лише відновити Адама та його рід, і знаряддям, засобом, через який буде здійснено це відновлення, цю реституцію, буде Нове Створіння – “Церква первороджених”, “Христос”.

Працю Бога через Христа чудово викладено в образі, що “Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”. Цей самий образ Господь використав через пророка Ісаю (25: 8), і всі умови збігаються. Через Ісаю Господь говорить нам, що ці благословення будуть виходити від Його гори, Царства, яке Він встановить у кінці цього віку “під усім небом”, – від Господньої гори, Царства Господа Месії. Пророк проголошує, що Бог на цій горі, через цю гору, Царство, зруйнує суцільну пелену невігластва й смерті, яка зараз вкриває всіх людей, і влаштує для всіх бенкет зі ситих страв на цій горі, у цьому Царстві, чиє панівне благословення буде під усім небом. Про результат також сказано: “Поглинута смерть перемогою!”

О, так! Поки людський рід був під осудом протягом 6000 років, божественна милість і присутність полишили його, а гріх і смерть панували й поглинали людську сім’ю. Проте з поверненням божественної милості при другому приході Христа і з встановленням того, про що сказано “Нехай прийде Царство Твоє”, все зміниться, у результаті чого смерть буде поглинута перемогою. Усі люди будуть звільнені від влади смерті, а воскресіння мертвих пошириться під керівництвом і контролем Того, Хто проголосив, що всі, хто в гробах, повинні почути Його голос і вийти. Вони повернуться не лише до свідомості, але й до можливості бути піднятими, тобто відновленими, оновленими в процесі воскресіння, який завершиться, якщо вони запрагнуть і будуть слухняні, повним і цілковитим підняттям з кожної складової гріха, недосконалості та смерті до повного образу й подоби Бога та до всього втраченого в Едемі.

Яким же величним є послання Божого Слова: коли Його Намет, Його прославлений Храм, буде встановлений на землі як Боже Царство, це означатиме перемогу людства над гріхом і смертю через Господнього Помазаника, великого Посередника світу. Справді, яка сила і який зміст є у вислові: “І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”. Цей поетичний вислів красномовно свідчить про благословення, розраду й пом’якшення журби й побивань світу.

НЕ БУДЕ ВЖЕ АНІ СМЕРТІ, АНІ СМУТКУ, АНІ БОЛЮ

Вираз, що Бог зітре кожну сльозу, означає, що більше не повинно бути смерті. Смерть панувала через вирок, через прокляття за непослух Адама; але в результаті поєднання за гріх Адама право, сила, влада смерті, щоб панувати, зламана, а Відкупитель стає життєдавцем світу, щоб оживляти тих, хто вмирає, і пробуджувати мертвих.

Щоб не було непорозумінь, Господь далі пояснює, що коли будуть витерті сльози, тоді не тільки смерті більше не буде, але й не буде більше смутку, не буде більше плачу, не буде більше болю. Яка славна картина! Вона показує нам великий план нашого Бога, завдяки якому теперішнім злим умовам буде покладено край; людство буде підняте з усіх своїх бід люблячою рукою свого Відкупителя, Який помер, праведний за неправедних, щоб мати це право, цю можливість повернути неправедних до згоди з Богом та до стану прийняття Ним. Так, дійсно! Ісус став вблаганням (відшкодуванням) за наші гріхи (гріхи Церкви), і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу. Дяка Богу за таку довжину, ширину, висоту й глибину Його любові, яка справді вище всякого розуміння! Як небо вище за землю, так Божі дороги та плани вищі за те, що людина може собі уявити. Вони дивовижні в очах Його народу.

ПЕРШЕ МИНУЛОСЯ

Пояснення цих великих змін, які неодмінно будуть впроваджені й під час яких Бог зробить усе [3HG351] новим, відновить людство з його занепалого, деградованого стану до Божественної милості й первісної досконалості, підсумовано в кількох словах: “Бо перше минулося”. Що ж це таке це “перше”; чому і як воно минулося? Людина, якою її створив на початку Бог, була дуже доброю. Внесення гріха спричинило труднощі, як це пояснює апостол Павло: “Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили” (Рим. 5: 12). Саме тому все створіння разом стогне й мучиться від болю, і цей стан прийшов через божественну справедливість і виконання божественного вироку проти гріха – “Душа, що грішить, вона помре”. Яким би жахливим не був стан внаслідок гріха, а також смерті як покарання за нього, Бог не дав вічних мук. Проте, людський рід мав відчути, що “гріх дуже грішний” (WBTC), а також збагнути повне значення слів “смертю помреш”.

Але якщо ці речі є від Бога в тому сенсі, що Він дав їх як покарання, то як і чому Він може їх відкласти вбік або скасувати, щоб згодом говорити про них: “Бо перше минулося”? Іншими словами, як Бог може скасувати прокляття або вирок смерті? Відповідь на це запитання є центром євангельської надії, коротко сформульованої мовою Святого Письма: теперішні злі умови мають відійти в минуле, тому що Бог змилосердився над нашим родом, але не в тому сенсі, що Його милосердя проявилося через скасування вироку Свого власного суду над гріхом, а в тому, що Він виконав вимоги Свого власного рішення, Свого власного вердикту, вирівнявши смертний вирок людству смертю Свого Сина, “викупом за всіх”, відповідною ціною за гріх світу.

“ХТО МАЄ... НАДІЮ ОЦЮ”

Хоча початок нового року приносить людству в цілому нову надію та відвагу і, як правило, нову рішучість до більш благородного відстоювання праведності, все ж життя для переважної більшості нашого роду є рутинною справою, і для того, щоб розбити цю монотонність, люди часто вдаються до негідних та гріховних крайнощів. Тому бажано, щоб світ, не маючи нічого кращого, мав ділові амбіції, які б поглинали повністю його час та енергію. Наскільки вищим є становище християнина, який має в Господньому слові обітницю не тільки життя, яке є зараз, але й життя, яке буде в майбутньому. Бачити мету життя, розуміти, чому ми тут, бачити біблійний стимул до правильного життя (що ті, хто зараз покликаний згідно з Божим задумом бути вибраною Церквою, згодом будуть славним урядом Нового Єрусалиму, Божим Царством, щоб благословляти й підносити світ людства) – ось наша надія, наша благословенна надія! Вона дає нам нові цілі, нові амбіції, нову енергію й зміцнює кожну добру постанову так, як цього не може зробити ніщо інше. Апостол каже: “І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він”. Біда більшості християн в тому, що вони мають не цю надію з Писання, а марні надії та уявлення, нереальні й побудовані не на Божому слові, а на теоріях, віровченнях і традиціях старших, переданих з “середньовіччя”. Наблизьмось до самого джерела й отримаймо Боже послання любові й милосердя з Його власного слова, через Його натхненного Сина, апостолів і пророків.

Навіть для тих, хто слухає Його і є зі світу, хто ще не віддав своє серце Господу й не ототожнив себе з Його покликаними, у Святому Письмі є послання підбадьорення у вигляді славної обітниці про прийдешній час, коли Бог зітре всі сльози з кожного обличчя й більше не буде зітхання, плачу та вмирання. Якщо це збагнути навіть частково, воно підбадьорить настільки, наскільки віра може вхопитись цього. Воно допоможе боротися проти принад світу, плоті й противника, запевняючи, що кожен добрий порив і благородне зусилля, зроблені зараз, приносять відповідний мир і відсвіження серця в теперішньому часі, й допомагають досягти майбутнього життя з його надіями на вищому рівні, ніж якби вони зараз піддалися гріху й сатані.

3HG348