[3HG028]
УРОК З ЛІЛІЙ

“Погляньте на лілії польові, як вони ростуть” (Матвія 6: 28, Дерк.).

Страх і занепокоєння – одні з найсерйозніших ворогів людської сім’ї. Вони знищують сіру речовину, призводять до нервового виснаження й завдають величезної шкоди здоров’ю. Для тих, хто прагне йти Божественною стежкою, яку Господь визначив для Євангельської Церкви, страх і занепокоєння є особливими перешкодами. Спаситель мав на увазі саме це, коли звертався до Своїх учнів. Він хотів, щоб Його послідовники були без тривоги, щоб їхні серця були спокійні. Але Він не хотів, щоб вони були безтурботні. Існує стурбованість, яка для нас цілком доречна і навіть необхідна, але не крайня тривога або нездатність насолоджуватися поточними благословеннями через думки та побоювання щодо завтрашнього дня. Коли апостол казав (Фил. 4: 6): “Ні про що не турбуйтесь”, то мав на увазі не належну турботу і почуття відповідальності, а занепокоєння, яке позбавляє душу спокою і миру та свідчить про брак віри в [3HG029] Господа і в Його опіку над Своїм народом. Слово, перекладене тут як “турбуватися”, походить від грецького слова, що означає “надмірно хвилюватися”.

Даючи Своїм учням переконливий урок довіри до Бога, Учитель використав ілюстрацію польових лілій. Лілії Палестини – досить поширені невеликі квіти, переважно червоного кольору. Вони витривалі, живуть і ростуть без особливого догляду, і на них наступають люди, що проходять полем. Проте вони розвиваються, виростають і квітнуть, і мають вишукану будову, яка, якщо подивитися під мікроскопом, дуже гарна. Ісус сказав, що навіть Соломон у всій своїй славі не зодягався так, як одна з них. У текстурі квітки є досконалість, яка дивує. Найвишуканіший одяг не може зрівнятися з тонкою будовою квітки, створеної Безмежно Майстерною Рукою.

Урок, мабуть, у тому, що хоча квіти можуть перебувати в несприятливому середовищі, нездатні приділити собі увагу або відчувати будь-які тривожні думки з цього приводу, Боже провидіння так подбало про них, що вони пишно ростуть і стають дуже гарними. Ці лілії не дивилися вгору і не бажали стати великими деревами, не прагнули піднятися у цьому світі, щоб наблизитися до сонця, як це робить виноградна лоза. Навпаки, вони були задоволені тією долею, яку обрав для них їхній Безмежний Творець (Мт. 6: 30).

УРОК ВАЖЛИВОСТІ ДОВІРИ

Отже, Божий народ повинен винести урок з лілій. Йому теж слід бути задоволеним тим, як Господь влаштував його життя.
“Мій Господи, в руці своїй
Твою стиснути я б хотів
І так, радіючи, іти...
Міг Бог веде мене завжди”.

У міру того, як ми наближаємось до цього стану, він приносить нам мир і душевний спокій. Ми не повинні журитися, ані бути лінивими, але повинні бути дбайливими, “духом палати, служити Господеві”, роблячи щосили те, що знаходять наші руки. А роблячи це, ми повинні бути задоволеними й повинні довіряти, що Він усе влаштує для нашого добра. Він бажає, щоб ми засвоїли цей урок довіри.

Ті, хто нехтує вивченням цього уроку, не будуть готові до великої справи, яку Бог задумав для нашого майбутнього в Царстві Месії. Бог не допустить до цього Царства тих, хто не має повної довіри. Як квіти розквітають під Божою провіденційною опікою, так і весь Його народ повинен процвітати, зростати в пізнанні та красі духа, у красі характеру. І це досягається не якимись великими справами, а духом, з яким він ставиться до малих речей, до всіх життєвих випробувань. Божий народ повинен рости неухильно, хоча й непомітно.

3HG028