Коротка біографія Ч. Т. Расесла
Чарльз T. Рассел (Charles T. Russell), відомий у всьому світі як брат Рассел, – автор численних праць, оратор і слуга Євангелія, народився в Пітсбурзі (США) 16 лютого 1852 р., помер 31 жовтня 1916 р., син Джозефа Рассела (Joseph Lytel Russell) та Елізи Бірні (Ann Eliza Birney) Рассел, обоє шотландсько-ірландського походження.
Освіту отримав у звичайних школах під наглядом приватних учителів.
Одружився у 1879 р. з Марією Франческою Еклі (Maria Frances Ackley). Дітей з цього шлюбу не було. Після сімнадцятирічного подружнього життя, з приводу непорозумінь щодо ведення видавництва “Вартової Башти” (The Watch Tower), подружжя розлучилося.
Уже в молодому віці, під впливом християнських батьків, він почав цікавитися релігією. У той час він належав до церкви конгрегаціоналістів і був дуже діяльним у місцевій місіонерській праці.
Вчення про вічні муки для всього людського роду, за винятком нечисленної громади святих, стало для нього таким огидним, що вже на 17-му році життя він утратив віру. Він говорив: “Якщо Бог вжив Свою владу, щоб створити людину, про яку знав, що вона згрішить, і призначив її на вічні муки, то такий Бог не може бути мудрим, справедливим, ані люблячим. Його принципи були би нижчі від людських”.
Однак молодий Чарльз не перестав вірити в існування Бога, хоча не хотів згодитися зі загальновизнаними ученнями про об’явлення Богом Самого Себе людям і не міг їх прийняти. Тоді він звернувся до язичницьких релігій, але жодна з них не могла його задовольнити.
Його вчення
З природи Чарльз був побожною людиною, тому прагнув служити справжньому Богу і шанувати Його. Роздумуючи над різними християнськими віросповіданнями, він зауважив, що всі базують свої вірування на Святому Письмі, проте не можуть погодитися між собою. Тож, можливо, Святе Письмо неправильно пояснюють, і, можливо, воно не навчає про ці жахливі вічні муки. Повернувшись до Святого Письма, він постановив ретельно і систематично досліджувати його без допомоги людських вірувань і звертання до них.
Наслідком цих пошуків стало те, що все своє життя він присвятив вивченню Святого Письма. Писав і видавав релігійні книжки та журнали, виголошував промови, звіщаючи послання про Христове Царство.
Він був одним з найбільших учителів від часу св. Павла, зробив більше, ніж будь-яка інша людина наших днів для утвердження віри людей у Святе Письмо. Не був засновником релігії і не претендував на це, але оживив великі істини, проголошені Ісусом і апостолами, і спрямував світло XX століття на ці вчення.
Чарльз Рассел не приписував собі особливих прав від Бога, але твердив, що надійшов властивий, встановлений Богом час, щоб Святе Письмо стало зрозумілим, і що, оскільки він був повністю посвячений Богу і Його Службі, йому було дозволено зрозуміти Святе Письмо, віддатися цілковито Богу, розвинути в собі плоди святого Духа, щоб Господні обітниці могли належати йому, як написано: “Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа” (2 Петра 1: 8).
Ясно навчав, підтверджуючи всі свої висновки цитатами зі Святого Письма:
Його праця
Проповідник Чарльз Рассел, бачивши, що Господь Бог має такий чудовий план, щоб благословити людський рід, жертвував своїми силами і розумом, щоб дати світу ці великі істини.
Він ніколи не мав відпустки; працював постійно до кінця свого життя. Як і інші християни, сподівався другого приходу Христа. Між 1872 і 1876 роком відкрив, що Святе Письмо виразно навчає, що Христос мав повернутися не як людина, в тілі, але як дух, невидимий для людей, і що Його присутність повинна настати у 1874 році.
Це стало причиною видання брошури “Мета і спосіб повернення нашого Господа” (The Object And Manner Of Our Lord's Return), яка мала дуже багато читачів. Багато дослідників Святого Письма у США і в Канаді відгукнулось на інформацію, отриману з цієї книжки, внаслідок чого надійшла дуже велика кількість листів.
Розуміючи, що потрібно роз’яснити Правду тим, які почали цікавитися, Чарльз Рассел вирішив у 1879 р. видавати журнал під назвою “Вартова Башта і Вісник Присутності Христа” (The Watch Tower and Herald of Christ Presence), єдиним редактором якого був до кінця свого життя. Цей журнал виходив кожних два тижні, ніколи не містив оголошень і був присвячений виключно релігійним темам.
Серед англомовних читачів у Сполучених штатах, Канаді та Англії це двотижневе видання розходилося тиражом 45 000 екз. Журнал видавався також польською, німецькою, французькою, шведською і дансько-норвезькою мовами, охоплюючи велику кількість передплатників.
Був головою Товариства Watch Tower Bible and Tract Society від його заснування у 1884 р. і аж до смерті. Був також головою Peoples Pulpit Association (товариства, заснованого у 1909 р.), а також International Bible Students Association, Лондон, (заснованого у 1913 р.). Ці два товариства були приєднані до Watch Tower Bible and Tract Society. Через ці релігійні товариства, а також словом проголошував Євангеліє Христового Царства.
Був автором книжок, виданих великим тиражом між 1881 і 1914 роками:
Автор брошур “Що Святе Письмо говорить про спіритизм?” (What Say the Scriptures About Spiritism?), “Стара теологія” (Old Theology Quarterly), а також діафільму “Фото-Драма Створення” (The Photo-Drama of Creation), який переглянули до часу його смерті понад 9 млн осіб. Також написав і видав “Пояснення до Фото-Драми Створення”, яке викликало велике зацікавлення.
Його журнали перекладені на 35 мов. Був пастором одночасно кількох сотень зібрань Дослідників Святого Письма в різних частинах світу, які відвідував і навчав так часто, як міг.
Організував і вів бюро промов, яке залучало у 1897 р. трьох пілігримів, а в 1916 році – майже 90, що подорожували і викладали вчення Святого Письма.
Вів допоміжне бюро, що складалося зі 700 промовців, які частину свого часу присвячували проголошенню Євангелія.
Усі статті до місячника “Bible Student Monthly” писав сам. Їхній річний тираж становив близько 50 млн екз.
Його щотижневі праці друкувалися Прес-відділом. У 1913 р. понад 2 000 газет у Сполучених Штатах, Канаді, Великобританії, Південній Африці та Австралії публікували його праці загальним тиражом близько 15 млн екз.
“The Continent”, журнал який часто виступав проти Чарльза Рассела, одного разу написав замітку про нього:
“Його праці у тижневих газетах мають більше читачів, ніж праці будь-якої іншої людини на землі, ніж праці всіх разом взятих священиків і проповідників усієї Північної Америки, і навіть найбільш відомих редакторів, таких як Артур Брісбейн (Arthur Brisbane), Норман Хепгуд (Norman Hapgood), Джордж Хорас Лорімер (George Horace Lorimer), д-р Франк Крейн (Dr. Frank Crane), Фредерік Хаскін (Frederic Haskin) і дюжина інших”.
Жнивна праця
Пастор Рассел строго дотримувався вчення Святого Письма. Він вірив і навчав, що ми живемо в часі присутності Христа і що ця присутність датується від 1874 р.; що відтоді ми живемо в “останніх днях” (вірив, що в “часі кінця” ми живемо з 1799 року – див. “Виклади Святого Письма”, том 3), “у кінці віку”, коли Господь веде Свою велику жнивну працю, і що, згідно з висловом Самого Господа, жнива є відділенням справжніх християн, названих “пшеницею”, від християн, які тільки носять це ім’я і названі “куколем”, і є також часом збирання справжніх святих до Царства.
Вартими уваги є слова Господа Ісуса: “Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над цілим маєтком своїм він поставить його”.
Тисячі читачів пастора Рассела вірять, що він виконав місію “вірного раба” і що його великою працею було роздавання своєчасної поживи домочадцям віри. Його скромність і покора не дозволяли йому відкрито присвоювати собі цей титул, однак у приватних розмовах він його не заперечував.
У 1910 р. пастор Рассел відвідав Росію (Варшаву) та Палестину, де мав промови до тисяч ортодоксальних євреїв на тему їхнього повернення до Палестини. Після його повернення до Сполучених Штатів євреї влаштували йому гучну овацію в Нью-Йорку в театрі Іпподром (New York Hippodrome). Його виступ з цієї нагоди був опублікований в єврейських газетах в Америці та в Європі. У 1911 р. був одним з членів комітету, що складався з 7 осіб, які вирушили в подорож довкола світу з метою дослідити умови місіонерської праці в Японії, Китаї, Кореї та Індії. При цьому він знову відвідав євреїв у Палестині та Галичині, пояснюючи їм, що згідно з пророцтвами євреї незабаром оселяться у своїй землі.
Впродовж 42 років праці пастор Рассел ніколи прямо чи посередньо не просив грошей. На жодному з його (чи його співпрацівників) зібрань не збирали внесків.
Він вірив, що Господь завжди забезпечить потрібні кошти для ведення Своєї праці; що праця, яку він вів, була Божою працею, а не людською. Те, що багато осіб по всьому світу давали добровільні внески, свідчить про те, що його переконання було правильним.
Він посвятив власний маєток справі, якій віддав все своє життя. Отримував від Товариства на особисті видатки 11 доларів на місяць. Помер, не залишивши жодної власності. Так він завершив свою працю. Його любили ті, які бачили цю працю і його посвячення.