Манна
20 КВІТНЯ
МАННА
Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний (Луки 16: 10).
Це не означає, що Господній народ повинен бути задоволений звичайною рутиною щоденного життя вдома чи на роботі і повинен говорити собі: “Бог приймає мою працю так, ніби вона віддана Йому безпосередньо в дещо іншій, більш прийнятній формі”, – але це означає, що кожен, хто знаходиться в такому становищі, повинен день у день уважно переглядати свої земні обов’язки і зобов’язання, щоб побачити, яким чином він міг би справедливо і властиво відділити хвилини, години або дні від служби земним речам і земним інтересам, щоб негайно віддати їх в жертву для духовних речей і духовних інтересів (як своїх, так і інших). Посвячене серце, тобто священик, який складає жертву, буде розумно використовувати швидкоплинні хвилини, вживаючи їх, наскільки можливо, для справи Отця. WT '03-407.
Бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо (1 Коринтян 5: 7, 8).
Яке велике значення є в цих словах, якщо розглядати Пам’яткову Вечерю як пригадування Юдейської Пасхи! Наскільки світло образу освітлює позаобраз! Як первородні Ізраїлю були під загрозою смерті, так “Церква первородних, записаних на небі” (Хом.), є тепер на пробі вічного життя або вічної смерті. Як всі образні первородні були в безпеці, доки залишалися в домі і їли ягня, кров’ю якого були покроплені верхні та бокові одвірки, так і ми, перебуваючи в домі віри, під кращою “кров’ю покроплення”, і споживаючи наше Пасхальне Ягня, Ісуса, є збережені від смерті – є впевнені у вічному житті під Божим провидінням. Тепер ми не визнаємо образного ягняти, а замість нього визнаємо Ісуса, “Агнця Божого, що гріх світу бере”. Ми, годуючись Ним, не їмо Його плоті буквально, а вірою споживаємо заслугу Його жертви і привласнюємо її. Протягом усієї ночі Євангельського віку ми справді маємо гостину з нашого Агнця аж до ранку Тисячоліття, коли будемо звільнені. Щорічна Пам’яткова Вечеря не є для нас гостиною, а її ілюстрацією, прототипом – пригадуванням, найпрекраснішим, найбільш урочистим і корисним. Святкуймо ж гостину віри, а також Пам’яткову Вечерю. R4128:3 (Гімн 190).
|
Головна мета цієї сторінки - представити
неупереджене бачення того, що знаходиться на сторінках Біблії.
Її засновники - Товариство дослідників Біблії - прагнуть поширювати
знання про Божий План Спасіння для тих, хто носить почесне
ім'я - Християнин, послідовник Господа Ісуса Христа. На сторінці
знаходиться перелік, а також електронний текст наявної на
цю тему літератури українською мовою. Чільне місце займають
переклади праць пастора Ч.Т. Рассела.
Ця сторінка стає на захист єдиної правдивої
основи надій християн, яку, як правило, відкидають, а саме,
Викупу - відкуплення дорогоцінною кров'ю Ісуса Христа, Котрий
дав Себе на викуп за всіх (1 Петра 1: 19; 1 Тим. 2: 6). Лише
на цій основі хтось може будувати з "золота, срібла,
дорогоцінного каміння" Божого Слова (1 Кор. 3: 11-15;
2 Петра 1: 5-11). Іншою ціллю сторінки є показати всім "що
то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі",
щоб "тепер через Церкву була оголошена найрізніша мудрість
Божа", яка "за інших поколінь не була оголошена
людським синам" (Еф. 3: 9, 10, 5).
Ця сторінка є незалежна від усіх партій,
сект чи віровизнань і намагається кожне своє слово підпорядкувати
Божій волі в Христі, як це є виражено в Святому Письмі. Наше
ставлення не є догматичне, бо що пізнали і чого сподіваємось,
про те й говоримо, маючи сильну віру в Божі обітниці, які
є певні. Призначення цієї сторінки - служити Богу, тому ми
прагнемо звертатись за доказами до Його Слова, щоб сказане
було зміцненням віри кожного, хто прагне чинити волю Творця.
Нехай Господь благословить ваші зусилля.
"...Якщо будеш шукати його,
немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих
скарбів, - тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання..."
(Приповісті 2: 4, 5).
ЗГІДНО НАШОГО РОЗУМІННЯ СВЯТЕ ПИСЬМО ВИРАЗНО
НАВЧАЄ:
ЩО ЦЕРКВА Є "ХРАМОМ" ЖИВОГО БОГА - особливим
"Його творивом"; що його будівництво проводилося
на протязі всього віку Євангелії - відколи Христос стався
Відкупителем світу і основним "Наріжним Каменем"
цього храму, через який, коли він буде завершений, Божі благословення
зійдуть "на всі племена", і вони матимуть доступ
до Нього (1 Кор. 3: 16, 17; Еф. 2: 20, 22; Бут. 28: 14; Гал.
3: 29);
ЩО ВОДНОЧАС ВІДБУВАЄТЬСЯ ОБТІСУВАННЯ, ФОРМУВАННЯ І ШЛІФУВАННЯ
посвячених віруючих у Христове поєднання за гріх. І коли останній
з цих "живих каменів", "вибраних і дорогоцінних",
буде готовий, тоді великий Майстер збере все докупи у першому
воскресінні; і храм буде наповнений Його славою і стане місцем
зустрічі між Богом і людьми впродовж Тисячоліття (Об. 15:
5-8);
ЩО ОСНОВА НАДІЇ ДЛЯ ЦЕРКВИ І ДЛЯ СВІТУ полягає в факті,
що Ісус Христос "за благодаттю Божою смерть скуштував
за всіх", є "викупом за всіх", і "часу
свого" буде "світлом правдивим... що просвічує кожну
людину, яка приходить на світ" (Євр. 2: 9; Ів. 1: 9;
1 Тим. 2: 5, 6);
ЩО НАДІЄЮ ЦЕРКВИ є можливість бути схожою на свого
Господа, "бачити Його, як Він є", стати "учасниками
Божої Істоти" і брати участь в Його славі як співспадкоємиця
(1 Ів. 3: 2; Ів. 17: 24; Рим. 8: 17; 2 Петр. 1: 4);
ЩО ТЕПЕРІШНІМ ЗАВДАННЯМ ЦЕРКВИ є вдосконалювати святих
для майбутньої праці служби; розвивати в собі кожну благодать;
бути Божим свідоцтвом для світу і готуватися бути царями і
священиками в наступному віці (Еф. 4: 12; Тит. 24: 14; Об.
1: 6; 20: 6);
ЩО НАДІЯ ДЛЯ СВІТУ полягає у благословеннях знання
і можливостей, які будуть дані для всіх Христовим Тисячолітнім
Царством, - реституції всього, втраченого в Адамі, для всіх
охочих і слухняних, з рук їхнього Відкупителя і Його прославленої
Церкви, - коли всі свавільні нечестивці будуть знищені (Дії
3: 19-23; Іс. 35).
|
