ШОСТИЙ ДЕНЬ, АБО ЕПОХА

У міру того, як насичена вуглецем атмосфера ставала чистішою, рослинність ставала менш буйною. Відповідно, змінилися і тварини. Масивні лінивці й мамонти поступилися місцем дрібнішим видам тварин, поширеним сьогодні.

Особливість у випадку створення людини показана в її великій перевазі над нижчими створіннями. Перша людина, Адам, був образом свого Творця, вищим видом тілесного, тобто фізичного існування. Цей образ його Творця полягав у його моральній та інтелектуальній подобі. Важко судити в теперішньому людському стані про все, що являє собою Божий образ, оскільки в нас немає жодного зразка досконалої людської природи для порівняння, “тому що всі згрішили і позбавлені Божої слави”, в якій був створений Адам (Пс. 8: 6). Запанували гріх і смерть, тому богоподібність була втрачена. Усім потрібна реституція.

При кінці Шостого дня, тобто близько сорока двох тисяч років від початку упорядкування Землі, Бог створив Людину.
Образ Бога з цього погляду мав означати людську істоту, абсолютно співзвучну з Вічним, – таку, в якій не було б неправедності чи беззаконня. Проступок Адама не був наслідком незнання або відвертого умислу. Це стало наслідком спокуси, посиленої його обмеженим знанням. Адам ніс відповідальність за знання, яким володів. Він розумів, що не слухається Бога.

Розмірковуючи про людину за образом Божим, ми інстинктивно озираємося на “Людину Ісуса Христа” –  “святого, незлобивого, невинного, відлученого від грішників”, подібного до першого Адама, чиє покарання Він прийшов на цей світ спокутувати (1 Кор. 15: 22).