КІНЕЦЬ ТОГО ВІКУ

У Святому Письмі часто використовується вислів “кінець світу”. Апостол Петро говорить нам, що кінець тодішнього світу настав у Потопі. Зрозуміло, що кінець настав не для Землі, а тільки для порядку, або стану речей, що панував перед потопом. Тоді був започаткований новий світ, новий порядок речей. Це повністю відповідає правильному перекладу з грецької мови. Часом переклад Біблії,  на жаль, може вводити в оману. Правильніше перекладати “кінець віку”, а не кінець світу.

Віки можуть закінчуватися, чергуючись між собою, але Біблія говорить, що “Земля віковічно стоїть”, що Бог “не марно створив її; Він створив її для замешкання”. Вона ніколи не була повністю заселена й ніколи не була заселена в повному розумінні цього слова. Праця Царства Месії полягатиме в тому, щоб зробити “Божий підніжок” славним, придатним для тих, хто повернеться до Його ласки. Його подальшою працею буде підняття людини й повернення їй усього того, що було втрачено в Едені й відкуплено на Голгофі. Він знищить тільки невиправних.

У новому порядку речей, які започаткував Ной і його сім’я, Бог дозволив людству йти своїм шляхом і втілювати власні задуми без Божественного втручання, за винятком крайніх випадків. Він дозволив світові засвоювати уроки, а тим часом реалізував власний величний План, у центрі якого стоїть Відкуплення, а навколо нього – Царство Месії для відродження людства з упалого стану (Рим. 5: 12-14).

З людського погляду розвиток Божого Плану відбувається повільно, але не з Божественного, бо читаємо: “Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній”, і “в Господа один день, немов тисяча років”. Протягом шести таких тисячолітніх днів, коли Він спочиває (тобто утримується від втручання в справи світу), Бог допустив панування зла, але Його плани – абсолютні, тому Месія, Відкупитель, повністю поверне всіх бажаючих і слухняних до всього того, що було втрачене Адамом (Дії 3: 19-22).