МИР БАЖАНИЙ, ВІЙНА НЕОБХІДНА
(Вашингтон, 25 травня, 1913 р.)

"Аж до краю землі припиняє Він війни... Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я" (Пс. 46: 10, 11).

На загальних засадах ніхто б не міг бути більшим противником війни, ніж ми. В нашому почутті щодо миру ми є екстремістами. Однак ми не можемо закривати очі на історичні факти – що практично всі благословення прийшли на світ внаслідок війни, коштом безжального кровопролиття. Де сьогодні була б Америка, якщо б не було війни за незалежність? Де сьогодні були б народи Європи, якщо б вони не боролись за збереження своїх народних свобод? Де були б землі кожного народу, який би відмовився боротись протягом хоча б одного року?

Нема жодного протиріччя між цією особливістю, розумним поглядом на цю справу і навчанням нашого Спасителя. Коли наш Учитель давав настанову, що той, кого вдарили в щоку, повинен підставити іншу щоку і не повинен опиратися, то Він звертався не до народів, а до осіб. Настанови Ісуса були повністю і виключно для Його учнів, Його послідовників. І вони були навчені, що вони повинні вийти з світу і бути відділеними – бути новим народом, святим народом. Вони повинні були сподіватися, що зазнають переслідувань, так як зазнав їхній Учитель. Вони мали Його особисту обітницю, що, якщо вони будуть таким чином страждати з Ним в ім'я праведності, то їхня нагорода буде в майбутньому в Царстві – тоді вони повинні сісти з Ним на Його Престолі (Об. 3: 21).

Ісус не дав Своїм послідовникам жодного запевнення, що миролюбна політика буде мати успіх і принесе їм земне благополуччя. Зовсім навпаки, Святе Письмо проголошує, що кожен, хто хоче жити побожно, зазнає переслідувань – так, повинен сподіватися переносити переслідування, щоб з допомогою цього показати Богу свою вірність ще перед своїм прийняттям на Престол свого Відкупителя. "Коли хоче хто йти вслід за Мною, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною" (Мт. 16: 24).

Блаженства не для народів
Коли Ісус сказав: "Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть", – Він не звертався до народів, а до осіб – до особливого класу осіб – тих, котрі стануть Його учнями через повне відречення від всіх земних інтересів. Те, що Відкупитель сказав про народи, дуже відрізнялось від того, що Він сказав про Своїх послідовників: "Повстане народ на народ", і будуть війни (Мт. 24: 6, 7).

Ми боїмось, що нас неправильно зрозуміють, але є так багато плутанини на цю тему, що Правда потребує, щоб її викласти ясно. І ми не знаємо жодного місця, більш відповідного для її проголошення, ніж столиця найбільш миролюбної, після Китаю, країни на землі.

Правдою є, що війна не є хворобою, а тільки симптомом хвороби в державі і в справах землі. Доки хвороба продовжується, обов'язково продовжуватимуться її зовнішні прояви, війни. Чи потрібно вам говорити, що хворобою, яка тут згадана, є гріх? Гріх і війна є нероздільні. Може бути лише два способи припинення війн:

(1) Навернення світу народів з стану затверділості серця, самолюбства, гріха до стану праведності, м'якості серця, доброти; або
(2) Встановлення уряду або держави, непідвладної гріху, щоб наглядати, керувати і контролювати справи грішників надприродною силою. Чи є ця пропозиція спірною? Ні. Її основні істини є незаперечними, як математичні, як незаперечним є факт, що двічі два – чотири. Різні місця Святого Письма можуть бути цитовані на підтвердження цієї точки зору і показують, що гріх, самолюбство постійно є на стежині війни, чи політичної, чи соціальної, чи фінансової.

Ця битва продовжується відтоді, коли людина стала грішником. Якийсь час це самолюбство проявляло себе в морському розбої, піратстві, рабовласництві. В інший час політика змінилася, і провідники людства усвідомили, що м'якшими методами, по лінії політики і церковності, вони можуть досягнути більшого. Обставини знову змінилися, і розсудливі усвідомили, що з появою в світі технічних винаходів людське рабство буде невигідним, і що з меншою відповідальністю можна досягнути більшого, відпустивши рабів на волю, щоб вони самі заробляли собі на життя, конкуруючи з машинами. І вибрали цей шлях.

Далі прийшла ера фінансових об'єднань, гігантських трестів і корпорацій, які керують долями людського роду від селянина до царя. Але разом зі всіма цими змінами відбувалися війни. Змінювалась лише їхня форма, змінювалася лише їхня зброя, змінювалися лише їхні методи. Основою всіх цих війн є самолюбство; і доки залишається самолюбство, доти триватимуть війни. Успіх означатиме благополуччя. Поразка означатиме пригноблення.

Різні види війни
Як бачите, ми не обмежуємо війну ні морськими боями, ні бойовими діями вогнепальною зброєю та мечами, ні атаками кінноти. Ми включаємо в велику війну всі суспільні, політичні і фінансові заворушення та конфлікти. Всі вони є битвами, в яких, як правило, перемагають більш меткі розуми. І тепер ми бачимо, що замість закінчення земних воєн, почалися нові конфлікти, які мають нові джерела. Організована Праця з кожним днем стає все більш розвиненою силою. Вона явно підготована до великого конфлікту або битви. Битва розгоряється; і Праця вже отримала деякі перемоги, і проголошує, що її бойові дії проти всякого роду гнобителів лише починаються.

Похмура, притуплена і безграмотна сто років тому, вона, через державні школи і переваги освіти, стає гострозорою та кмітливою і пильнує, щоб захопити всі можливі вигоди. Більше того, протягом чверті століття наші великі коледжі розхитували віру в натхненність Біблії, і їхній вплив остаточно поширився на маси. Тепер маси виражають свої сумніви стосовно майбутнього життя і про свою рішучість якомога швидше захопити права теперішнього життя, щоб мати частку в розкошах багатих і зробити їх спільними для всіх. Якщо їхня програма буде виконана тільки наполовину, це означатиме найбільш жахливу війну, яку коли-небудь знала світова історія. Біблія описує це як "час утиску, якого не було від існування люду" (Дан. 12: 1).

Оскільки дух війни є духом самолюбства в дії, це підтверджує думку, що в світі ще ніколи не було стільки незгод, як тепер, ніколи не було стільки готовності шукати самозадоволення; і хоча ми маємо благословення, які перевищують мрії будь-яких інших днів, незадоволення є більш загальним, ніж будь-коли раніше, і зі зростаючою швидкістю підганяє людство до найбільшого з усіх конфліктів.

Доки гроші мають свою вартість і політичні об'єднання можуть втримувати владу, громадська будівля залишатиметься непорушною і виявлятиме себе через флот та армії (народ проти народу). Але як тільки політичні і фінансові сили почнуть руйнуватися, війна перетвориться в анархію, де, згідно Святого Письма, "буде здійматись рука проти руки ближнього свого".

Який є лік?
Провідні діячі світу чітко усвідомлюють справу – так, як ми її представили. Пропозиції людей, що мають благі наміри про мир, зустрічають лише співчутливу, жалісну посмішку. Не скрізь податки на спадщину і податки на прибуток були сприйняті тими, хто потерпить від їхніх умов. Багато реформ наших днів прийшло не з доброї волі, а з необхідності. Вони є мудро зробленими поступками. За ними, безперечно, підуть ще більші поступки, які також будуть розумними; однак всі поступки, які можуть бути зроблені, не задовольнять апетит зростаючого незадоволення. Кожна поступка привілейованих класів масам схожа на кидання їжі зграї голодних вовків, які женуться за кимсь. Вони зупиняються, щоб поглинути поживу, але через це їхній апетит збуджуються ще більше.

Тепер єдиний людський лік надто опізнився. Остаточне навернення сердець людей до Бога було значно більш можливим п'ятдесят років тому, коли була більша віра в Біблію, більша віра у Всемогутнього Творця. "Вища Критика" добре зробила свою справу, знищуючи віру в єдину Книгу, яка може претендувати на Божественне натхнення. Освіта внесла свою частку, а дух комерції – свою, так що світ є в вогні самолюбних амбіцій – жадоби багатств і розкошів – бажаючи досягнути їх для себе без затрат.

Славна надія християн
Дорогі друзі, намальована нами картина тільки б принесла смуту і не мала б вартості, якщо б у нас на противагу не було доброго Послання заохочення. Ми продовжуємо пояснювати, що Бог заздалегідь передбачив шлях зла на Шість Великих Днів земної історії – шість тисяч років – і приготував Великий Сьомий День, який також матиме довжину тисячу років. Бог описує його як День, Епоху, в якій Месія на Престолі творитиме все нове.

Можна цитувати багато місць Святого Письма відносно доказів про ніч горя, гріха і незгоди та світанок нового Дня, в якому праведність буде введена в дію на землі не лише словом Царя, але й Божественною Силою Його Царства. Правильну думку дають нам слова пророків, описуючи Месіанське Царство як "бажання всіх народів".

Інші місця Святого Письма показують, що Час Горя, що маячить сьогодні перед людством, як хмара, буде такою жахливою бурею незгоди, кровопролиття, горя, що світ матиме її досить і гидуватиме нею. Від того часу, під керівництвом нового уряду Месії, дух здорового розуму поступово сходитиме на ціле людство; і пропорційно до цього вони звертатимуться до Месіанського Царства у вірному послуху, проголошуючи, як говорить пророк: "Це наш Бог, що на Нього ми мали надію, – і Він спас нас" (Іс. 25: 9). Багаті і бідні з кожного народу поступово будуть усвідомлювати змінені умови, і всі, хто любить праведність, будуть радіти.

Отож, дорогі друзі, не знеохочуймось, якщо війни між народами тривають або зростають, якщо незгоди – політичні, соціальні, релігійні і фінансові – лютують, як ніколи досі. Не думаймо, що це щось дивне, але пам'ятаймо, що все це дії і наслідки зіпсутого людського серця. Біблія дає зрозуміти, що Бог схильний дати людству наочний урок про вплив самолюбства – урок, який вони ніколи не забудуть, і який виявиться цінним на всю вічність.

"Блаженні миротворці"
Те, про що ми говорили, жодним чином не повинно заохочувати кого-небудь до самолюбства і незгоди, а навпаки. Для тих, хто здатний вчитися через настанови, є дане Боже Слово. Той, хто уважно слідує настановам Святого Письма, відповідно отримуватиме благословення. Хоча Біблія є спеціально звернена до небагатьох, посвячених, котрі є справжніми миротворцями, яких мав на увазі Ісус, коли говорив: "Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть", – однак відповідно до того, як інші усвідомлюють правильний принцип – принцип справедливості і милосердя, співчуття і жалю – вони відповідно приходитимуть до гармонії з великим Царем, і відповідно заслонятимуть себе від певної міри горя великого Дня Гніву, який швидко наближається.

В теперішній час і в теперішніх умовах Бог не є схильний до миру. "Для безбожних спокою немає, говорить Господь" (Іс. 48: 22). Це слово безбожні включає цілий людський рід, бо "нема праведного ані одного". Лише порівняно мала кількість, з точки зору Святого Письма, перестала бути безбожною. Лише виправдані в Божих очах є тими, котрі без залишку віддали своє серце для Відкупителя. Вони, як каже Святе Письмо, уникли осуду, якому підлягає світ. Колись вони були "дітьми гніву" так само, як є дітьми гніву всі інші.

Але, на жаль, кількість тих, хто цілковито прийшов до родини Бога, справді є малою! Не багато повністю віддалися Господу. Не багато прийняли Ісуса не лише як свого Учителя, але й як свого Відкупителя і свій Зразок. Більшість, як сказав апостол, все ще зв'язана сатаною – все ще сліпа, все ще глуха в значній мірі і не може далеко бачити, ані повністю оцінити Божественне улаштування.

Такі матимуть страшні досвіди в Часі Горя, який наближається, тому що вони не розумітимуть як і чому Всемогутній Єгова дозволить бурі людського гніву і незгоди зробити таке жахливе спустошення в світі – так само, як вони не розуміють, чому Той Самий великий Творець дозволив бурі, потопи, землетруси, епідемії і голод. Повне і задовільне розуміння цих речей призначене, щоб бути дарованим Господом лише небагатьом Його вірним – учням Ісуса. Про них Він говорить: "Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм" (Пс. 25: 14).

Ми не захищаємо мотиви якогось особливого християнського віровизнання або якоїсь земної церкви. З нашої точки зору, існує лише одна Церква, яка включає всіх, яких Господь визнав Своїм народом. Всіх таких ми вважаємо братами – чи то католиків, чи протестантів, чорних чи білих, літнього чи молодого віку, чоловічої чи жіночої статі.

Не повинно бути труднощів із розумінням того, що слова Ісуса про те, щоб підставити іншу щоку тому, хто б'є, не могли стосуватися світу, навіть в образному значенні. Для природної людини зрозуміти таку поведінку було б зовсім неможливо. Божий святий народ натрапив на велику трудність в дотриманні цього правила, навіть коли ігнорувалась його буквальність, а його дух приймався як Його наука. Всіх таких ми щиро закликаємо "пильнувати про мир зі всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа", – в тому сенсі, що ніхто, тільки такі, зазнають славної зміни Першого Воскресіння і будуть вчинені подібними до Учителя – духовної природи, – і будуть бачити Його "як Він є" – в Його славному духовному стані. Світ ніколи Його так не бачитиме. Як сказав Учитель: "Ще недовго, і вже світ Мене не побачить" (Івана 14: 19).

Господні послідовники, подібно до Нього, повинні бути особливими, відділеними і відмінними від світу – Новим Створінням. Вони повинні бути так віддані наукам Учителя і так наповнені Його духом любові один до одного і до всього людства, що вони краще будуть переносити зло і несправедливість, ніж чинити кривду іншим. Наш Господь Сам завжди був миролюбно настроєним і миротворцем по відношенні до інших; і такими самими повинні бути всі Його послідовники. "Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть".

“Я з надією чекаю
На той славний, світлий день,
Справедливість запанує,
Правда всюди зацвіте.
Світ мене не переможе,
Як чекаю того дня,
Бо вже бачу, як яскраво
Світло сонячне сія”.