[SM404]
ЗНИЩЕННЯ МІСТИЧНОГО ВАВИЛОНУ

“Звістіть між народами й розголосіть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавилон!” (Єремії 50: 2).

Хоча наше сьогоднішнє послання є “харчем у пору” для Дому Віри і в усіх відношеннях важливим для розуміння, проте розгляд цієї теми може образити декого або виглядати занадто різким. Тому прошу вас бути вибачливими до мене, коли я говоритиму про те, що вважаю Божественним Посланням, настільки доброзичливо, наскільки це мені під силу.

Писання, які я можу цитувати на підтримку свого представлення, здаються різкими, майже жорстокими, але я запевняю вас, мої слухачі, що я не відповідаю за мову Біблії. Моя відповідальність полягає в тому, щоб говорити Господнє Слово. Роблячи це, я намагатимуся викласти послання якомога лагідніше і, наскільки це можливо, пояснити деякі різкі вирази; але я не можу ухилятися від проголошення всієї Божої волі – і так повно, як, на мою думку, Він хоче, щоб Його народ її зрозумів (Єр. 23: 28; Дії 20: 26, 27).

За днів Ісуса та Його апостолів не існувало Містичного Вавилону. Тому вирази в Об’явленні св. Івана, що стосуються Містичного Вавилону, були пророчими про системи та умови, які з того часу виникли в Церкві. Слово “Вавилон” має подвійне значення. Воно походить від слова “Бабел” (Хом.) і нагадує нам про час, коли сини Ноя втратили віру в божественну провіденційну опіку й у веселку обітниці і намагалися збудувати споруду для власного збереження – вежу Бабел. Ця спроба призвела до змішання мов (1 М. 11: 1-9).

Подібно до цього, від днів апостолів і переслідувань ранньої Церкви, була зроблена спроба спорудити велику релігійну систему для захисту [SM405] Церкви, не чекаючи виконання божественної обітниці, що у свій час прийде Месія і встановить Своє Царство для благословення світу.

Релігійною “Вежею Бабел” (“Вавилонською вежею”) було, в першу чергу, папство. Якщо вже на те пішло, це була чудова споруда, але вона ніколи не здійснила задуми своїх засновників. Їй ніколи не вдалося підкорити собі і поставити Церкву вище за владу і вплив цивільних урядів і земних монархів.

Саме тоді, коли Вавилонська вежа піднялася на значну висоту своєю гідністю й величчю, Господь проявив Свою силу серед робітників і змішав їхню мову. Посварені, люди припинили подальше будівництво Вежі, і кожен почав будувати для себе. Це добре відповідає протестантському реформаторському руху та різним конфесіям, на які розділилися ті, котрі колись був католиками.

ВАВИЛОН І ЙОГО МУР

Інша думка, пов’язана з нашою темою, полягає в тому, що буквальне місто Вавилон було образом, пророчою фігурою Містичного Вавилону. Назва Вавилон означає “Брама Бога” – ворота, через які можна отримати доступ до Бога. Таким, по суті, було твердження папства, яке воно висуває й досі, – що воно є великим Містом, великим царством; що воно має великий мур Божественного спасіння й захисту навколо себе – великий мур, побудований із забобонів і невігластва, як кажуть його вороги.

В Об’явленні Ісус пророчо зображує велич цього Міста, цієї духовної Імперії. Воно є по суті релігійним, хоча включає в себе великі царства землі, які разом утворюють так зване Християнство. Це велике “місто”, Вавилон, зображене як розділене на десять різних частин, кожна з яких представляє одне з царств християнства, і відповідає десяти рогам символічного “звіра” (Порівняйте Об. 11: 13; 13: 1; Дан. 2: 41; 7: 7). [SM406]

Оскільки це велике “місто”, або духовне царство, включає головні монархії Європи, то в іншому образі Вавилон (папство) представлений як жінка, на чолі якої написано ім’я “Вавилон великий, мати блудниць” (Хом.). Ось так відповідним чином показані різні протестантські системи християнства, які відокремилися від “Матері-Церкви” Риму, але все ще є її дочками, все ще пов’язані з нею, мають її характер, риси та вдачу. Таким чином, Вавилон з його десятьма частинами включає практично всю Європу; а Мати й Дочки цієї ж родини включають майже всі протестантські конфесії, а також католицьку Матір-Церкву.

ЩО ОЗНАЧАЄ “БЛУД”?

Обговорюючи цю тему, слід пам’ятати, що мова Писання є образною – що це не означає, що Римська Церква або її протестантські дочки є аморальними. Правильна думка така: спочатку Церква Христа була “невинною” громадою осіб, покликаних, відокремлених від світу, його цілей та амбіцій – покликаних бути святими і співспадкоємцями з Христом у Його Царстві. У якій мірі системи з’являлися серед послідовників Ісуса і були пов’язані з будь-яким із царств цього світу, у тій мірі, згідно з Писанням, образно, вони чинили розпусту, бо були заручені з Царем царів і Паном панів і мали чекати на Нього, щоб у Його Другому приході стати Його Нареченою і разом бути на Його Троні.

Немає сумніву, що папство приєдналося до Римської імперії і сіло на троні Риму. Так само Англіканська церква, як одна з її “дочок”, приєдналася до британського уряду і зараз засідає як представник у Палаті Лордів. Немає сумніву, що і Православна церква мала подібні заручини і шлюб з російським урядом, Лютеранська церква – з німецьким [SM407] і т. д. і т. п. Саме з цієї причини і в цьому сенсі Римська церква та її дочки – мати й дочки, організації протестантів – образно носять родинну назву “Вавилон”.

ЗОЛОТА ЧАША ВАВИЛОНУ

Під образом “жінки, одягненої в пурпур і кармазин”, материнська система Вавилону багато століть тому “лютим вином розпусти своєї напоїла всі народи” – доктринами, які вона мала у своїй Золотій Чаші (Об. 17: 1-6). Золота Чаша представляє Біблію, Божественне Мірило, авторитет. Неправильне ставлення до неї почалося тоді, коли в неї влили вино фальшивої доктрини – коли Біблію почали вважати основою різних помилкових вчень Середньовіччя. П’янке “вино”, яким були напоєні народи і яке спонукало їх підтримувати “жінку” та називати себе християнськими народами, папство досі тримає в своїй руці і пропонує кожному, хто хоче його прийняти. Але до народів поступово приходить протверезіння.

Не обов’язково вважати, що кожна доктрина, представлена папством, була помилковою і п’янкою. Скоріше, йдеться про те, що в вино, яке вже було в чаші, було додано одурманюючий трунок. Оскільки Золота Чаша представляє Боже Слово та його Послання, одурманюючий трунок можна розуміти як деякі доктрини, наприклад: що Боже Царство вже встановлене, що папський престол є Престолом Христа, що Папа править як намісник Христа, тобто як Його заступник і представник. Інші отруйні елементи погрожували людям муками чистилища або вічними катуваннями, якщо вони не підкоряться папській владі – заявленій заступницькій владі Христа.

Усі протестантські конфесії зародилися під дією цих п’янких впливів і фальшивих теорій. Хоча вони відокремилися від материнської системи і викрили її, проте у своїх доктринах вони дотримувалися багатьох її п’янких неправд. Як наслідок, вони теж стверджують, що [SM408] якимось чином, вони не знають як, Царство Месії вже було встановлене і править. Вони теж приєднуються до того, щоб давати народам те саме змішане “вино”, яке давала їм Мати, кажучи людям, що це – християнські народи, навіть якщо вони мають усе, крім християнського духа, виготовляють гармати й будують військові кораблі, щоб нищити один одного з лиця землі.

Сила цього сп’яніння настільки велика, що ті, хто сп’янів, не помічають суперечностей таких теорій. Тільки нечисленні, які поступово звільняються від цього одурманюючого трунку, здатні, з божественною допомогою, побачити деякі помилки в цьому напрямку. Вони бачать, що ні церква Риму, ні жодна з її дочірніх систем не є істинною Церквою.

Кожна система заявляє, що вона є Нареченою Христа, але кожна знає, що весілля Агнця відбудеться в Другому приході Христа. Тому вони в цілому втратили з виду факт, що лише справжня чиста Церква Христа – лише Мала Черідка (Лк. 12: 32), яка буде визнана гідною стати Нареченою Христа, – повинна чекати на Господа з Неба (1 Сол. 1: 9, 10). Вона повинна берегти себе “неопоганеною від світу” (Гиж.), дівою, щоб вважатися гідною увійти в радощі свого Господа, стати Його Царицею і Співспадкоємицею.

ВАВИЛОН, ВЕЛИКЕ МІСТО

Не слід очікувати, що Мати чи Дочки, які зараз претендують на правління з Христом, які зараз стверджують, що Його Царство вже встановлене, які зараз стверджують, що їхній союз з царствами цього світу є законним, можуть отримати схвалення Нареченого. Не слід очікувати, що вони усвідомлюють своє справжнє становище – невірність Небесному Нареченому й Царю.

У символічній мові Книги Об’явлення, як уже пояснювалося, назва Вавилон застосовується не тільки до образної жінки, папства, та її містичних дочок, протестантських конфесій, але й до [SM409] великого Міста, Містичного Вавилону. Символ жінки особливим чином представляє церковні системи, а символ міста – урядові особливості — священницьку, релігійну владу, що керує царствами, народами землі й контролює їх.

Ми всі пам’ятаємо історію стародавнього міста Вавилон з його чудовими мурами та висячими садами. Ми всі пам’ятаємо, що воно було побудоване над рікою Євфрат, яка протікала через його середину й мала повністю захищати його від небезпеки вторгнення. Окрім величезних складів продовольства, воно ще й мало воду з ріки. Тому Вавилон вважався неприступним – міцно укріпленим містом.

Містичний Вавилон, християнство наших днів, є надзвичайно майстерною організацією. Його мури збудовані з невігластва та забобонів, а його великі фундаменти були закладені століття тому. Великі мідні брами стародавнього Вавилону, що спускалися до рівня Євфрату, представляли світську мудрість містичного Вавилону, людську винахідливість і умілу організацію, щоб тримати під контролем символічні води й захищати “місто” від можливого вторгнення з цього боку.

ЄВФРАТ ВИСОХНЕ

У символічній мові Святого Письма слово “вода” має два різних тлумачення: (1) Вода є символом Правди; (2) Вода також символізує прибутки від довколишніх народів і царств. У відповідності з цією останньою думкою ми читаємо, що жінка із золотою чашею сидить над багатьма водами: “Води, що ти бачив, де сидить блудниця, є люди, і народи, і племена, і мови” (Об. 17: 1-15). Ця “жінка” не панує над однією нацією чи народом; її правління є католицьким, тобто загальним, бо всі народи так чи інакше “вином розпусти її впивались”. Тому вода ріки Євфрат, що тече через Вавилон, може вважатися символом народів і націй, що підтримують містичний Вавилон своїми внесками, пожертвами. [SM410]

В Об’явленні використовується не тільки назва Вавилон, яка з’явилася через довгий час після того, як стародавнє місто було стерте з лиця землі і його місцезнаходження протягом століть було невідомим, але символічний опис включає також ріку Євфрат. Про цю велику ріку ми читаємо, що “вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця” (16: 12). Якщо наше тлумачення є правильним – що води цієї ріки означають доходи від усіх народів, – то висихання ріки означає припинення доходів Вавилону, зменшення пожертв, які до цього часу робили його багатим, коли мільйонні суми щороку надходили від багатих і бідних з усіх народів для його підтримки.

Це повністю узгоджується з божественним передбаченням про те, що ще має статися: ми чуємо крики про допомогу, що лунають з усіх конфесій, як католицької, так і протестантських, про те, що доходи церков “висихають”, і це в час, коли населення світу і його багатство більші, ніж будь-коли досі.

Історія розповідає, що стародавній Вавилон був захоплений Кіром Великим і його військом після тривалої безуспішної облоги, коли його воїни викопали новий канал для річки і змінили її русло. Так річка Євфрат висохла, і медо-перське військо раптово вдерлося до цього стародавнього міста вночі. Поки відбувалися згадані події, князі Вавилону, що відповідають знатним діячам християнства, влаштували гучний карнавал, радіючи своїй безпеці, хвалячись міцністю своїх мурів, неприступністю своїх брам і надійністю своїх вод. Як вони використовували золоті посудини з Господнього храму, щоб пити з них своє вино, так і зараз, в годину падіння містичного Вавилону, ми можемо очікувати чогось подібного – духа хвалькуватості, гордості, сп’яніння від неправди, яку, як їм здається, вони почерпнули з Божого Слова.

У цей момент їхнього розгулу в бенкетній залі Валтасара з’явилася рука, яка написала слова: [SM411] “Мене, мене, текел упарсін” – дні твого правління полічені Богом і закінчилися; ти зважений на вазі і знайдений легеньким; твоє царство поділене і віддане мідянам і персам (Дан. 5: 25-28). Міцна символічна мова, використана щодо містичного Вавилону, настільки добре відповідає пророчій мові щодо стародавнього Вавилону, що ми маємо підстави вважати це місто прообразом містичного Вавилону, а його падіння – прообразом падіння християнства.

“УТІКАЙТЕ З ВАВИЛОНУ”

Передвіщаючи лихо, що чекало на Вавилон, пророки Ізраїлю передали Божому народу таке послання: “Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою” – своє життя – і наводили жахливі описи, які здаються надто перебільшеними, якщо не розглядати це питання з уже запропонованої точки зору – що події, які стосувалися цього стародавнього міста, були образними й пророкували набагато серйозніші події щодо містичного Вавилону, які мали відбутися в далекому майбутньому. Якщо потрібні додаткові докази того, що містичний Вавилон представляє велику номінальну систему, їх можна знайти в Апокаліпсисі, частина якого звучить так: “Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його” (Об. 18: 4).

Цей заклик повинен бути почутий і врахований до настання лиха, бо воно настане раптово, як за годину. Ті, хто не триматиметься осторонь, будуть втягнуті в це лихо. І Божа воля в тому, щоб вони були втягнуті в нього, якщо, дізнавшись правду про Вавилон і його характер, вони не будуть з запалом протистояти його оманам і п’янким фальшивим доктринам. Скорботи, що спіткають Вавилон, стануть частиною великої скорботи (якою закінчиться цей вік і почнеться Нова Епоха Царства Месії) – “часу утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу”. Нехай Божий народ пам’ятає, що відданість включає в себе дії і вірність аж до смерті (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21).

SM404