[SM341]
НОЇВ КОВЧЕГ – ОБРАЗ ХРИСТА

“Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа” (1 Петра 3: 21).

З контексту бачимо, що апостол Петро має на увазі великий Потоп. Він нагадує своїм читачам, що все людство загинуло в потопі, крім восьми душ, врятованих від водяної могили з допомогою ковчега, який Бог їм надав. Цей ковчег, хоча й занурений у воду, став їхнім спасінням. Св. Петро стверджує, що це “образ хрищення”. Ми повинні зауважити, що ті, хто спасся під час Потопу, не спаслися від вічних мук, і що подібний образ спасіння не вказує на те, що Церква спаслася від вічних мук через хрищення в Христа. Ной і його родина спаслися від смерті; і Церква Христа також спаслася від смерті через своє хрищення.

Як весь світ загинув у великому Потопі, так і весь світ людства зараз є мертвим світом – світом, що гине. Клас Церкви був зі світу, поки не вийшов з нього через Христа. Як Ной і його родина спаслися від смерті, увійшовши в ковчег, слухняні Богу, так і Церква Христа спаслася від Адамової смерті через послух Богу, прийнявши Його пропозицію спасіння (Ів. 17: 16; 15: 19). Ноїв ковчег представляв Христа. Кожен, хто входить у Христа, входить у безпеку і спасіння, за межі небезпеки і знищення. Всі, хто приходить до цієї спільності з Богом у Христі, сказано, “перейшли від смерті в життя” (Ів. 5: 24).

Лише дуже обмежене число осіб входить у Христа й виконує цей образ. Він не охоплює тих, хто просто каже: “Я хочу жити кращим життям”. Така річ похвальна, але вона не означає входження в Христа, бо, як [SM342] каже апостол: “Тому то, коли хто в Христі, той Створіння Нове, стародавнє минуло, ото сталось нове” (2 Кор. 5: 17). Навіть справжні християни лише поступово починають розуміти, як багато міститься в словах “Нове Створіння”. Новим Створінням є той, хто помер для своєї людської природи, хто має нові надії, нові амбіції, нові почуття, хто має дорогоцінні обітниці Бога й перспективу духовного існування в майбутньому замість людського існування. Він є винятком для інших тим, що був зачатий святим Духом. З божественного погляду він більше не є людською істотою; в ньому почалося нове життя.

Це Нове Створіння спочатку є немовлям і повинно отримувати духовне живлення та все більше зростати в Христа. Бог дав “цінні та великі обітниці” Свого Слова, щоб цей клас мав стимул, міг зміцнитися, розвинутися, тим самим стаючи більш стійким у праведності та в протистоянні всьому грішному. Церква дійсно є Новим Створінням, як каже апостол (2 Петр. 1: 4; Еф. 2: 2).

ДВА ПОДІБНІ ОБРАЗИ СПАСІННЯ ЦЕРКВИ

Повертаючись до нашого тексту, ми помічаємо, що св. Петро каже: “Того образ, хрищення... спасає тепер і нас”. Спасіння через ковчег було одним образом спасіння Церкви через хрищення в Христа; хрищення у воді – іншим. Між цими двома образами існує відповідність. Ной і його родина були занурені в буквальну воду. Кандидати на хрищення також занурені в буквальну воду. Але в кожному з цих випадків спасла не вода. Так само нас не спасає зовнішнє хрищення, хіба що в образі. Воно представляє дійсність. Та образ не полягає в змиванні бруду плоті (тіла) водою. Бруд нашої плоті як Нових Створінь можна змити тільки Божою благодаттю в Христі, “очистивши купіллю води – Словом” (Турк.). Це поступовий процес, відколи ми стаємо Новими Створіннями. Отже, ні те, ні інше не є тим, що образно показано у водному хрищенні. [SM343]

Наш текст вказує нам на особливе хрищення – не хрищення, яке очищає плоть, буквально чи символічно, “але обітницю [відповідь] Богові доброго сумління”. Що Бог сказав таке, на що ми повинні відповісти? На це ми кажемо, що наш Небесний Отець покликав нас, запросив нас до чудової Небесної спадщини, і ми відповідаємо, приймаючи Його пропозицію. Він запросив нас бути окремим народом. Так само, як Бог сказав Ною і його родині, що вони мають спастися, зібравшись у ковчезі, так Він каже всім, хто запрошений у цьому Євангельському віці: “Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною” (Пс. 50: 5).

Звернімо увагу на те, до кого ми маємо бути зібрані. Тут були допущені серйозні помилки. Дехто думав, що ми мали бути зібрані до Лютера, дехто – до Кальвіна, дехто – до Веслі тощо. Це не так! “Позбирайте для Мене побожних Моїх”, – каже Єгова. Він не сказав нам збиратися до Римської церкви, до Англіканської церкви, до Лютеранської церкви, до Пресвітеріанської, до Методистської, до Баптистської чи до будь-якої іншої створеної людьми організації. Мільйони зібрані до цих різних конфесій, життя яких свідчить, що вони не знають Бога і не прагнуть пізнати Його.

УГОДА ЖЕРТВИ

Лише деякі уклали цю Угоду Жертви з Богом, тобто представили свої тіла живою жертвою разом із Христом у відповідь на особливий Поклик Бога під час Євангельського віку. Бог не намагається зараз привабити світ. Він каже нам, що люди сліпі й глухі. Ісус сказав: “Хто має вуха, нехай слухає”. Ще Він сказав Своїм учням: “Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують!” (Мт. 11: 15; 13: 16). Ми дякуємо Богові за тих, хто має очі, що бачать, і вуха, що чують. Чути й бачити – великий привілей.

Апостол Павло розповідає нам, чому більшість людей не може почути славне Євангельське Послання. Він [SM344] каже, що “бог цього віку засліпив розум невіруючих” (2 Кор. 4: 4). Цим богом є сатана. Він жорстоко протистоїть кожній рисі великого Божого Плану. Він був супротивником Бога з того часу, як відхилився від праведності. Він робить усе, що в його силах, щоб перешкодити планам Єгови. Він знає, що якби люди хоч раз побачили світло Божої доброти й почули радісну звістку Божої благодаті, то це було б для них таким привабливим, що більшість людей неодмінно відгукнулася б на неї. Тому він намагається завадити їм бачити й чути. Він має безліч засобів, щоб засліпити людей. Привабливі земні перспективи, амбіції стати кимось великим, егоїстичні плани отримання переваги над своїми ближніми – все це та багато іншого використовується, щоб тримати їх сліпими до речей, які мають справжню й тривалу цінність.

Тих, хто шукає Бога, сатана намагається відвернути різними реформаторськими рухами, такими як соціалізм, виборчі права жінок, заборона торгівлі алкоголем тощо. Він робить це, щоб завадити їм почути особливий поклик Бога. Можливо, все це добре для мирських людей. Ці рухи, ймовірно, тією чи іншою мірою пробуджують думки й розвивають почуття в напрямку реституції наступного віку. Але жоден з них не є справою Божих святих з цього боку завіси. Однак сатані приносить задоволення обманювати їх і заманювати в деякі з цих рухів, щоб завадити їм бачити й виконувати справжню працю Церкви Христа, і таким чином завадити їм вчинити певним своє покликання та вибір.

Справжнє Євангеліє – найдивовижніше оповідання у всьому світі! Немає нічого подібного до нього: що Бог тепер запрошує певний клас стати Його спадкоємцями, співспадкоємцями з Христом, запрошує “до спадщини нетлінної й непорочної та нев’янучої, захованої в небі” для Господніх вірних (Рим. 8: 17; 1 Петр. 1: 4). Воістину, “чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його” (1 Кор. 2: 9). [SM345]

“ОБІТНИЦЯ ДОБРОГО СУМЛІННЯ”

Наше підкорення Господу було “обітницею Богові доброго сумління”. Коли Бог запросив нас стати живими жертвами через Христа, бути святими і слідувати за Ісусом, відповідь нашого сумління була такою: “Господи, ми відповідаємо, ми приймаємо Твоє милостиве запрошення”. Хіба це не була відповідь доброго сумління? Безумовно, так. Що могло сказати добре сумління перед Богом, окрім того, що воно радіє виконувати волю Небесного Отця? Він зробив нам найчудовішу пропозицію, надавши Відкупителя, щоб відкрити шлях до всієї цієї слави й честі з Христом. Єдиною відповіддю доброго сумління могло бути: “Ось, Господи, я віддаю Тобі все, що маю!” Ось що означає хрищення, і це, безперечно, є нашою “розумною службою”, як каже апостол (Рим. 12: 1). Це найрозумніша річ, яку можна собі тільки уявити. Тому ми повинні виконувати нашу угоду посвячення аж до смерті.

Якби наш Господь Ісус, уклавши цю Угоду Жертви з Богом і розпочавши працю над її виконанням, сказав: “Отче, Я знаю, що прийшов на землю, щоб виконувати Твою волю, але бачу, що багато людей розуміють Мене неправильно й говорять про Мене лихе, то ж Я не можу продовжувати так далі. Вони перекручують все добре, що Я намагаюся робити, і Я не можу нічого досягти”. Що б відповів Отець? Його відповідь була б такою: “Якщо Ти віддаєш перевагу схваленню людей над Моїм схваленням, то роби Свій вибір. Я не можу дати Тобі славну нагороду, яку запропонував, якщо Ти не виконаєш умов. Ти повинен любити Мою волю більше за все інше, інакше Я не можу прийняти Тебе”.

Так само і з послідовниками Ісуса. Ми проходимо ті самі випробування, що й Він. Отець не дозволяє випробуванням тиснути на нас занадто сильно, і Він постачає Свою благодать у кожний час потреби. Але ми повинні мати серце, яке повністю відповідає Божій волі, інакше ми не можемо бути прийнятними; ми втратимо нагороду й будемо вважатися невірними слугами. Ми повинні бути готові до того, що вірність Богу коштуватиме нам чогось, навіть втрати всіх земних перспектив. [SM346]

Серце, яке каже: “Доки правильне є таким же легким, як і неправильне, я обиратиму правильне, але якщо неправильне є легшим за правильне, я обиратиму легший шлях”, – є невірним Богу. Таке серце не варте славного Високого Поклику. Справді, воно зробить негідною навіть людську істоту. Ми маємо бути вірними до самої глибини душі, інакше Бог відкине нас. Господь Ісус висловлює цю думку саме в такому світлі, коли каже: “Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з анголами святими” (Мр. 8: 38). Ісус соромився б мати таку особу у Своєму Царстві (Пс. 51: 8; 66: 18).

Отець і Син спостерігають, наскільки ми вірні. Якщо ми вірні в нинішніх несприятливих умовах, коли вірність Правді приносить багато докорів, коли люди показують на нас пальцем з презирством, тоді Господь скаже: “Це ті, хто буде царювати в Моєму Царстві. Ті, котрі радіють Моїй любові та схваленню так, що служать Мені через безчестя, непорозуміння, переслідування та страждання, будуть вірними, коли будуть піднесені до славних становищ”.

СМЕРТЬ З ХРИСТОМ – ВОРОТА ДО СЛАВИ

Такі дорогі, вірні Божі діти “йдуть за Агнцем, куди Він іде”. До них Господь Ісус промовить: “Я з радістю кажу вам: сідайте зі Мною на Моєму троні” (Об. 2: 26, 27; 3: 12, 21). У Рим. 6: 3 апостол каже: “Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса [у Тіло, якого Христос є Головою], у смерть Його христилися?” Разом з Ісусом вони стають Христом Божим, Помазаником Божим, бо слово “Христос” означає “Помазаник”. Бог ніколи не вважав членами Церкви Христа нікого, крім тих, хто повністю віддав Йому свою волю і став мертвим для світу.

Таким є наше хрищення у смерть як людських істот і в життя як духовних істот. Наша духовна природа поки що тільки [SM347] зачата, але ми народимося духовними істотами під час нашої “переміни” у Першому Воскресінні. Зараз ми підняті, як Нові Створіння, “щоб... ходити в обновленні життя”, але ще не підняті в повному значенні. Ми ще не отримали нашого нового тіла. Наш новий розум є в процесі розвитку. Ми сказали, що віддали Богові все. Якщо ми продовжимо перебувати в такому стані й вірно виконуватимемо нашу угоду, ми будемо перебувати в Його любові і в належний час будемо з Його Сином у славі. Відмова від нашої волі в посвяченні є лише початком. День за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем ми маємо виконувати умови нашої угоди. Ми не повинні думати про повернення назад. Поклавши руки на плуг, ми навіть не повинні озиратися назад. “Хто... назад озирається, не надається до Божого Царства” (Лк. 9: 62).

Коли Ісус був тут у плоті, Він одного разу висловився доволі категорично (Ів. 6: 50-69), і написано, що “відтоді багато з Його учнів відійшли і більше не ходили з Ним”. Вони сказали: “Жорстока це мова! Хто слухати може її?” Тоді Ісус сказав Дванадцятьом: “Чи не хочете й ви відійти?” Симон Петро – поривчастий, благородний Петро – відповів: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного”.

У нинішньому віці немає іншого Послання вічного життя, окрім Поклику до співспадкоємства з Христом, страждання до смерті з Ним, щоб ми могли розділити Його славу в майбутньому. Це єдиний шлях, яким ми можемо потрапити в Ковчег і бути збережені від загальної смерті, що є довкола. Ісус є нашим Ковчегом Безпеки. “Воскресінням Ісуса Христа” наше хрищення стає можливим, як проголошує наш текст.

Той самий Симон Петро говорить нам у нашому тексті, що Ноїв ковчег був символом рятівної сили, подобою або образом нашого спасіння тепер через хрищення в Христа. Яким притулком є цей ковчег безпеки! Як Ной і його родина були у світі, але не від світу, і були в безпеці, коли їх несли води, в яких гинув [SM348] весь світ, так само і з тими, хто в Христі. Всі навколо нас перебувають у смерті, як каже Біблія: “Ввесь світ у лихому лежить” (1 Ів. 5: 19, Кул.). Тільки Церква уникла осуду, який спіткав світ.

Ми, які були дітьми гніву, як і інші, були засуджені на смерть разом з рештою світу. Але Господь, наш Бог, милостиво привів нас до синівських відносин через нашу віру в Христа й послух Божественному задуму в Ньому. І як Ной і його родина після свого порятунку дали новий початок світу, так і Христос та Його Наречена незабаром дадуть нове життя всьому людському роду, який прийме благодатне забезпечення для них у Христі.

Мертвий світ незабаром буде відроджений, отримавши можливість знову жити повноцінним життям. Христос буде Вічним Отцем людського роду (Іс. 9: 6, 7), а Церква буде матір’ю. Якими величними й славними є благословення, що чекають на світ людства, коли люди навчаться уроку про надзвичайну гріховність гріха. Ще більшою й величнішою буде нагорода вірної Церкви, яка так любить Господа, що готова й рада слухатися і слідувати за Ісусом у важких і болісних умовах сьогодення.

SM341