БОЖЕСТВЕННИЙ ПЛАН, ЗАХОВАНИЙ В СІМ’Ї АВРААМА
“І впровадив її Ісак до намету Сарри, матері своєї. І взяв він Ревеку, і за жінку йому вона стала, і він її покохав” (1 Мойсеєва 24: 67).
Коли ми говоримо про Авраама, Ісака та інших як про образи, то під цим не повинні розуміти, що Біблійні історії про них є вигадкою. Особа або річ є образом тоді, коли Святе Письмо показує (на додаток до реальних подій), що вона зображує та ілюструє в малому масштабі особи та речі, які будуть в майбутньому. Наприклад, в деяких відношеннях Адам, як голова роду, був образом Месії, другого Адама. Перший Адам, батько нашого роду, не зміг дати сподіване вічне життя. В Божому провидінні Месія повинен бути другим Адамом в тому значенні, що Він відродить, як Своїх дітей, все потомство першого Адама. Про Месію в пророцтві сказано як про Вічного Отця людства – Отця, Який дасть нашому родові вічне життя замість успадкованих слабостей, недосконалості та смерті.
Схожим чином Мойсей був не тільки справжньою постаттю, провідником народу Ізраїлю, але й образом великого Посередника – Месії. Як Мойсей був посередником Угоди Закону для Ізраїлю, так Месія, Пророк, схожий на Мойсея, тобто його позаобраз (Дії 3: 22), має бути Посередником Нової Угоди Ізраїлю, під якою Авраамові благословення стануть надбанням цього народу і через нього всіх поколінь землі (Єр. 31: 31).
Так само Аарон був образом вищого священства та його кращих жертв, пов’язаних з Новою Угодою. Також первосвященики та левити, на додаток до того, чого вони зазнали самі, послужили в Божому провидінні образами вищих постанов, якими Нова Угода буде незабаром запроваджена.
В такому випадку звернемо нашу увагу на Авраама, знаного в Святому Письмі як Друг Бога, Батько Віруючих, а також на його сина Ісака, сина обітниці, народженого незвичним, чудесним чином, коли його мати вже була похилого віку. Також поговоримо про дружину Ісака, Ревеку, вибрану Авраамом, щоб вона була товаришкою та співспадкоємицею з його сином у його спадщині. Ці постаті прожили своє життя, зовсім не здогадуючись, що Бог вживав їх і керував їхніми справами, щоб вони стали пророчими ілюстраціями Його власного великого Плану Віків. Ці образи-ілюстрації завжди треба сприймати в повній згоді з натхненими писаннями Біблії і ніколи не думати, що вони їй суперечать.
АВРААМ – ОБРАЗ БОГА
Однак не все, що робив Авраам, слід вважати образним. Взагалі кажучи, ця велика людина минулого вимальовується перед нами як монумент віри, чесності та справедливості. Благословення, які, як обіцяно, мали прийти через нього для його Насіння і вчинити його батьком багатьох народів, чинять його, як це вказує св. Павло, образом Всемогутнього, від Котрого походить кожний добрий і досконалий дар – від Котрого походять благословення, які остаточно мають политися через Месію, Його Сина, та через Ізраїль, Його народ, на всі племена землі (Рим. 4: 16-25; Гал. 3: 8, 16, 29).
Всі християни, мабуть, знають пояснення св. Павла, що Авраам та його сім’я були образами. Як Авраам зображував Бога, так його дружина зображувала Угоду, через яку життєвість обітниці остаточно розвине Насіння Обітниці – Ісака як образ, та Месію, позаобраз. Св. Павло також пояснює, що служниця Сари, Агар, на бажання Сари певний час представляла її перед Авраамом і народила Ізмаїла. Агар, пояснює св. Павло, зображувала Угоду Закону, оживлену милостивими постановами того ж Бога, Отця, натомість син Агари, первородний Авраама, зображував юдейський народ, який першим отримав розвиток під Угодою (Гал. 4: 22-31).
Як Авраам любив Ізмаїла і бажав благословення для нього, так Бог полюбив Ізраїль і бажав благословення для нього, потомка Угоди Закону. Однак, як Ізмаїл, нащадок служниці, не був головним спадкоємцем Авраамової обітниці, а другорядним, так і діти Ізраїлю, нащадки Угоди Закону, не мали бути Духовним Месією, через якого, як твердила обітниця, повинні прийти перші благословення. В образі бачимо, що Сара, дружина Авраама, яка представляла первісну Угоду Авраама, народила свого сина, Ісака, через багато років після того, як служниця, яка її заміняла, народила Ізмаїла. Коли народився Ісак, Сара прогнала Ізмаїла і вже не вважала його своїм сином, а, навпаки, все передала Ісаку. Позаобраз полягає у тому, що відтоді, як Бог почав розвиток Духовного Ізраїлю і установив “Угоду при жертві”, через яку мав здобути розвиток духовний Ізраїль, стало очевидним, що головна частина Божої обітниці благословити світ не виконалася через насіння Ізмаїла – буквальний Ізраїль, – а через Насіння Ісака – Духовний Ізраїль.
КОЛОДЯЗЬ НАДІЇ ДЛЯ ЮДЕЇВ
Від самого початку намітилося змагання за Авраамове благословення. Як Ізмаїл висміював малого Ісака, так юдей, досить розвинений та сильний, висміював позаобразного Ісака – Ісуса та Його малоосвічених та неписьменних послідовників і переслідував їх. Щоб продовжити образ – щоб Авраам міг представляти Бога, – йому було наказано прогнати Агар та її сина в пустиню. Це вигнання зображувало божественну немилість, в яку потрапили юдеї вісімнадцять століть тому і яка позбавила їх прихильності Бога, як Агар та Ізмаїл були віддалені від Авраама, від сім’ї та догляду. Хліб і вода, які Агар взяла зі собою і якими вона та Ізмаїл якийсь час годувалися у пустині, зображували Божі обітниці через Закон та пророків. Вони далі належать юдею; він протягом цих вісімнадцяти століть годувався ними, і без них надія народу загинула би.
Далі ми перейдемо до жахливого моменту, описаного в 1 М. 21: 15-19. Вода, яку Авраам дав на дорогу, закінчилася. Знайти іншу не було де. Ізмаїл помирав. Агар, мати, покинула його. В якусь мить їй з’явився Господній ангел і сказав, де шукати джерело води, біля якого вона та Ізмаїл відновили сили. Позаобраз цього ми бачимо перед собою. Юдейський народ, щораз більше відокремлений від Закону та Пророків, стає слабким та безпорадним у своїй надії. Вони ось-ось помруть! Але ж ні! У цю критичну хвилину Господь милостиво звертає їхню увагу на колодязь Води Життя. Як вода урятувала Ізмаїла від смерті, так і народ Ізраїлю, образно показаний в ньому, незабаром має зрозуміти у Божому провидінні, що його частка в Угоді Авраама є земною, а не Небесною, не духовною. Вони скоро мають здобути відсвіження і увійти на новий шлях. Однак цей шлях не свідчитиме, що вони ізмаїльтяни, ані що їхня Нова Угода є образно показана в Агар, Старій Угоді Закону. Ні, тепер вони показані в іншому образі.
ІСАК – СПАДКОЄМЕЦЬ ВСЬОГО
Якщо на початку наші приятелі юдеї були схильні відчувати розчарування від того, що вони представлені в Ізмаїлі (через Угоду Агари, угоду рабства Закону), а не в Ісаку (щоб бути вільними від Закону), то тепер вони мають відраду. Їхня відрада у тому, що Ісак зображував Месію, а Ізраїль, народ, зображував тих, для кого Месія буде посередником Нової Угоди. Месія зобов’язаний бути духовним, щоб передати великі благословення, передбачені Угодою, укладеною з Авраамом. Народ Ізраїлю ніколи не сподівався бути духовним і не мав у Біблії такої обітниці. Юдеї отримають власне те, чого вони завжди сподівалися – земну велич, честь бути вибраним народом, через який благословення Нової Угоди стануть надбанням всього людства.
Як вже згадувалося, Ісак, син Авраама, зображував славного Месію, Божого Сина й спадкоємця всіх обітниць – Єдиного, через кого можна здобути вічне життя та реституцію до тієї славної досконалості, яка дозволить Ізраїлю та світу виконувати Божественний Закон досконало і заслужити Божий дар, вічне життя на основі Нової Угоди Закону за допомогою і через великого Посередника – Месію.
ЕЛІ-ЕЗЕР – ОБРАЗ СВЯТОГО ДУХА
У відповідному часі Авраам послав свого довіреного слугу Елі-Езера (образ Святого Духа), щоб вибрати наречену для свого сина Ісака. Елі-Езер не міг іти невідомо куди. Йому було наказано йти тільки туди, де була родина Авраама. Це дає нам зрозуміти, що ніхто не може бути покликаний стати Нареченою Месії, хто вже не є в єдності з Богом через віру, слухняність та виправдання. І коли слуга знайшов Ревеку, він зодягнув на неї коштовності, пояснив їй та її родичам суть своєї місії і запитав, чи вона хоче піти з ним і стати нареченою Ісака. Він сказав: “Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий... А він йому [Ісаку] все дав, що мав”.
Ось так в Авраамові знову зображені великі Божі багатства, а також факт, що Месія є Його Сином і спадкоємцем всіх Божих обітниць – Тим, через кого Ізраїль та все людство має отримати благословення. Ревека одразу відгукнулася і заручилася з нареченим, якого не бачила, поспішивши зі слугою до Ісака. Коли її родичі прощалися з нею, вони побажали їй благословення такими словами: “Будь матір’ю для тисячі десятків тисяч” (1 М. 24: 60). Читаємо, що “встала Ревека й служниці її [покоївки, прислуга], і посідали на верблюдів, і поїхала за тим чоловіком [Елі-Езером]”.
Перед нами (в згоді з іншими віршами Святого Письма) картина Євангельського віку та його праці приведення до Месії особливого класу святих – Нареченої. Першими з цих святих були особи з юдейського народу – на основі Божественного Правила: “юдеєві ж перше”. Цей клас Нареченої вибирався з кожного народу, люду, племені та мови, проте він буде тільки малою черідкою: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство” – духовне, невидиме Царство Месії, співспадкоємство з Ним на Його престолі, а не земне Царство, яке виразно обіцяне Ізраїлю (Еф. 2: 12-17).
КЛАС НАРЕЧЕНОЇ ТА ВЕЛИКА ГРОМАДА
Інші вірші показують нам, що серед цих святих буде два класи. Нечисленні, особливо віддані, будуть становити клас Нареченої. Більш численні, не такі відважні для Правди та праведності, становитимуть її супутниць, слуг, як служниці супроводжували Ревеку. Ці два класи згадані особливим чином у Святому Письмі (Псалом 45), де сказано про Наречену Месії, Царицю. У своєму воскресінні слави вона зображена як Цариця в одязі, майстерно вигаптуваному золотом з Офір. Ця слава представляє Божественну природу, яка буде їй дана, а майстерний гапт представляє її славну праведність, прикрашену плодами Святого Духа. Псалмист розповідає, що її приведуть перед великого Царя Єгову, а тоді додає, що діви, подруги, які її супроводжували, також будуть приведені перед Царя, що показує, що завжди існуватиме різниця між рангами на духовному рівні.
Ці два класи зображені в Законі як священики та левити. Клас Нареченої представлений священиками – завдяки їхній готовності охоче жертвувати земну частку на користь небесної. Ми не повинні ототожнювати клас Нареченої з номінальними християнськими церквами наших днів, так само як не треба ототожнювати апостолів з юдейською церквою тамтих днів. Апостоли були небагатьма вибраними, і схожим чином всі члени Церкви весь цей вік були небагатьма вибраними з-посеред номінальної більшості. “Господь знає тих, хто Його”. Справжня Церква вибиралася не тільки з дванадцяти поколінь Ізраїлю, але й з кожного народу, люду та мови, кого б тільки покликав Господь, Бог наш (2 Тим. 2: 19).
Ревека, залишаючи дім свого батька, зображувала особисте посвячення кожного, хто, ведений Духом, приймає Божественне запрошення до співспадкоємства з Христом. Перші коштовності, дані Ревеці, коли вона вперше вислухала пропозицію і запросила слугу до свого дому, представляють найперші благословення, отримані віруючими. Наступні коштовності, які вона отримала, коли вирішила йти до Ісака і стати його дружиною, представляють благословення Святого Духа, які стають надбанням повністю посвячених – тих, котрі постановили йти слідами Ісуса вузьким шляхом до Царства під проводом Святого Духа.
В кінці своєї мандрівки вона з’явилася в присутності Ісака і одразу злізла з верблюда і покривало взяла, та й накрилась. Це образно показує факт, що Церква, зазнавши переміни Першого Воскресіння і опинившись в присутності Небесного Нареченого, вже не потребуватиме керівництва Святого Духа через Писання. Ця частина образу, звичайно, ще належить до майбутнього. Святе Письмо, однак, показує, і зовнішні обставини підтверджують факт, що час цієї славної переміни вже близько.
“МАТІР ДЛЯ ТИСЯЧІ ДЕСЯТКІВ ТИСЯЧ”
Ісак одразу прийняв Ревеку і взяв її до намету своєї матері. Сара вже померла, і Ревека стала її наступницею. Ось так чудово показаний факт, що як тільки Наречена Месії буде укомплектована на рівні слави, Угода Сари закінчиться, і її місце, як знаряддя благословення, займе прославлена Церква. Тоді виконається пророче благословення її рідні: “Будь матір’ю для тисячі десятків тисяч”. Ці тисячі мільйонів представляють світ людства, який буде відроджений, отримає нове життя від великого Месії під час тисячі років Його царювання як Посередника Нової Угоди. Месія відродить, а Його Наречена буде годувати, навчати, допомагати всьому людству під Новою Угодою, бо згаданий позаобразний Ісак та Його Наречена будуть посередниками (для Ізраїлю і через Ізраїль для світу) Нової Угоди реституційних благословень (Дії 3: 19-21). “І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі” – стосується, як пояснює св. Павло, перш за все, Месії та Його Церкви в славі – після того, як закінчаться жертви і духовна природа стане надбанням як нагорода за жертвування (Гал. 3: 16, 29).
Хто перший прийме Месію та прийде до згоди з праведними законами Його невидимого Царства, той перший отримає благословення. В цій справі не буде жодної необ’єктивності, бо “не дивиться Бог на обличчя”. Та юдеї, з огляду на своє минуле, земні надії та довіру до Закону та Пророків, перші серед народів приймуть новий порядок речей і заприязняться з ним. Вони перші отримають благословення, і тоді ці благословення поширяться через них на все людство (Дії 10: 34).
Тому, дякуючи Богу за славні перспективи славного часу, який наближається, намагаймось, дорогі друзі, вчинити наше покликання та обрання до членства в Тілі Нареченої Христа певним.
SM200