[SM184]
БОЖЕ ПРИГОТУВАННЯ ДО ЖНИВ

“А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не втечуть! А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій. Бо ви всі сини світла...” (1 Солунян 5: 1-5).

Загальну тенденцію людського розуму виражає св. Петро, який пророкує про теперішній час, що мирські люди будуть казати: “Де його обіцяна присутність? Адже з того часу ... усе залишається так само, як було від початку творіння” (WTB). Від світу слід очікувати незнання Божого Плану, але істинний Божий народ має обітницю Його особливих настанов, щоб не перебувати в темряві щодо Божественного Задуму.

Наш світ протягом шести тисяч років був полем битви між силами світла й темряви, правди й неправди, праведності й гріха. Князь Темряви, інакше названий “князем світу цього”, особисто очолював свої сили, контролював і продовжує контролювати маси. Князь Світла обмежено представлений послами, яких Він особливо застерігає, щоб вони не використовували тілесну зброю і тілесні методи, але з лагідністю виправляли тих, хто їм противиться. Вони повинні коритися “існуючим владам” настільки, наскільки дозволяє їхнє сумління, і, наскільки можливо, жити в мирі з усіма людьми (Рим. 12: 18).

Цей досвід підкорення владам, які є злі, був суворим уроком, важким для засвоєння. Він був випробуванням віри, а також витривалості, значення якої іноді важко було оцінити. Але вони повинні ходити вірою, а не видінням, якщо хочуть догодити Вождю [SM185] свого спасіння. Століттями з їхніх сердець до Бога злітала молитва: “Доки, Господи!” Розум переконує їх, що Божественною метою не може бути вічний дозвіл на перемогу гріха й смерті (Об. 6: 10).

ОРАНКА, СІЯННЯ, ЖНИВА

Бог показує Себе великим Господарем. Кожен Вік є “порою” і приносить свій урожай. Кожен Вік має свій час для оранки поля, посіву доброго насіння і жнивної праці. Як дослідники Біблії, ми вже відзначали роботу, виконану у Віці, який закінчився потопом, іншу роботу, виконану у Віці патріархів, і ще іншу роботу, виконану в Юдейському віці, який тривав від смерті Якова, і особливо від дарування Закону, і аж до смерті Ісуса.

Три з половиною роки служіння нашого Господа були часом жнив для юдейського народу наприкінці їхнього Віку милості, або “дня відвідання”. Він сказав Своїм учням: “Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли” (Ів. 4: 38). Оранка і сівба, пов’язані з юдейською епохою, були в далекому минулому. Єгипетська неволя відповідала оранці, а також втеча Ізраїлю з цієї неволі та сорок років блукань по пустелі, перш ніж вони досягли Ханаану. Дарування Закону і становлення їх як народу, уроки їхніх жертвоприношень і заклики їхніх пророків – усе це було посівом, боронуванням і процесом вирощування. Наприкінці їхнього Віку Ісус зібрав дозрілі плоди цього процесу – освячених ним, розвинених у характері та слухняності Богові.

Врожай, зібраний нашим Господом і апостолами у юдейських жнивах, налічував тисячі. Вони були зібрані з юдаїзму і з-під Угоди Закону в християнство – зібрані під угодою, яка стосується [SM186] лише “Тіла Його, що воно Церква”. Ця Угода, під якою вони поєдналися з Месією, твердить: “Позбирайте для Мене побожних [святих] Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною” (Пс. 50: 5). Таким чином, усі, хто приходить до споріднення з Єговою як члени Тіла Месії, прийшли через хрест – через визнання власної недосконалості, а також через визнання Ісуса і Його жертви як відшкодування за їхні гріхи, покриття їхніх вад, завдяки чому тільки їхні жертви стали “святими, приємними Богу” (Рим. 12: 1).

ПОСІВ ЙДЕ ЗА ЖНИВАМИ

Жнивна праця Юдейського віку злилася зі сівбою Євангельського віку, оскільки запрошення стати учасниками жертви з Ісусом поширилося на тих, хто мав вуха, щоб слухати, з народів, які знаходилися осторонь юдеїв. Протягом вісімнадцяти століть тривала праця сіяння разом з “боронуванням” і різним оброблянням. Тепер, відповідно, ми прийшли до жнив цього Євангельського віку – часу зжинання, часу збирання до клуні, за завісу, силою Першого Воскресіння.

“Цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні зрозуміють” (Дан. 12: 10), – говорить Господь. Наш текст каже стосовно цього часу: “Ви, браття, не в темряві”. Це означає, що або братів дуже мало, або значна частина з них ще недостатньо пробудилася, щоб розрізняти часи й пори, в яких ми живемо. Багато хто з братів і сестер, багато хто зі світу і багато хто з “несправедливих” справді усвідомлюють, що ми живемо в дивний час і в особливих умовах. Однак вони намагаються переконати себе, що те, що ми бачимо сьогодні, є лише повторенням того, що повторювалося знову і знову протягом минулих століть. Так вони заколисують себе, кажучи: “Мир і безпечність!” (1 Сол. 5: 3). [SM187]

Таке ставлення провіщало Святе Письмо: “Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них”. Лише “ви, браття” привілейовані яснішим світлом щодо теперішніх і майбутніх умов. Знаємо, що ми знаходимося в жнивному часі цього Віку – часі порахунку, часі випробування, часі, коли “пшениця” має бути зібрана в Небесну “клуню”, коли поле має бути очищене від усього “куколю” в огняному утиску, коли леміш утиску має пройтися по людству, щоб підготувати світ до Нової Епохи, яка ось-ось має розпочатися.

“ОРАЧ ЖЕНЦЯ ЗАСТАНЕ”

Ілюструючи Божественні методи й швидкий хід подій у Божественному Плані, Господь через пророка каже, що “орач женця застане” (Ам. 9: 13, Хом.). Кожна риса Божественного Плану настільки точно розрахована, що частина з частиною і робота з роботою тісно пов’язані. Жнива теперішнього часу – це збирання плодів Євангельського віку, збирання “Церкви первороджених, на небі написаних”, тих, хто уклав угоду з Єговою над жертвою.

Ісус є Головою святого Месії і отримав розвиток та прославлення вісімнадцять століть тому. Члени Тіла цього Месії зібрані з кожного народу – спочатку з юдеїв, а потім з усіх народів. Божий поклик і вибір святих учасників жертви в цьому Євангельському віці ігнорує всі сектантські, всі конфесійні, всі національні межі – “Господь знає тих, хто Його”. Вітри насильства, влади “в повітрі”, які незабаром будуть звільнені і спричинять жахливу “бурю”, стримуються доти, доки не відбудеться печатання Божих слуг на їхніх чолах.

Це печатання на чолах означає інтелектуальне розуміння Небесних речей і тісно пов’язане зі жнивною працею. Запечатані є стиглою пшеницею [SM188]: їх збирають до Небесної клуні. Як тільки праця печатання буде завершена, вітри розбрату й утиску будуть випущені на волю, як сказав Учитель, і в результаті настане “час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу” і ніколи більше не буде. Жахливих уроків, які тоді отримає людство, вистачить на всі часи. Ворожнеча, ненависть, злоба, анархія того дня утиску описані в різних місцях Божого Слова (Об. 7: 1; Мт. 24: 21; Пс. 46: 8-10).

Час утиску, що насувається, дійсно названий часом Божественного гніву, і ми не повинні випускати з уваги цю його особливість. Божественна Справедливість обурюється проти несправедливості та егоїзму взагалі, бо егоїзм – це лише інша назва гріха. Всякий гріх є егоїстичним, а всякий егоїзм є гріхом. Ті, хто контролює сьогодні промисловість, освіту й багатство, мають більші можливості, а отже, й більшу відповідальність, ніж царі землі, за те, як вони поводяться зі своїми ближніми.

Так само є лідери народу, президенти, секретарі профспілок тощо, які мають владу, і на них також лежить велика відповідальність. Усі відчувають, що світ стрімко наближається до кризи. Майже чудесне відкриття очей розуміння, яке Бог нещодавно дарував, принесло світові механічні винаходи та хімічні процеси, які роблять світ багатшим з дивовижною швидкістю.

Хоча ці блага значною мірою торкаються широких мас і підносять усіх на вищий рівень комфорту, загальна освіта відповідно відкрила очі людського розуміння. “Прості люди” з подивом дивляться на розкоші багатіїв, як колись варвари дивилися на значно меншу пишноту Риму. Вони заздрісні, вони жадають того, що називають своєю “часткою” від щедрот, які так рясно роздає Провидіння. [SM189]

Навіть якби багатство, яке незмірно зростає завдяки техніці, хімії тощо, вдалося розподілити рівномірно, ми сумніваємося, що воно задовольнило б ці новонароджені уми.

ДВА МОЖЛИВИХ РІШЕННЯ

Є два можливих рішення: (1) зробити всіх багатіїв святими, яким було б приємно управляти потоком багатства, що зараз спадає на них, для загального благословення людства на основі найдоброзичливіших принципів, які тільки можна собі уявити; (2) зробити людей у світі святими й вселити в них небесні надії й перспективи так, щоб вони не особливо дбали про земні блага і не прагнули їх, а швидше раділи, що вони – “бідарі цього світу, багаті вірою й спадкоємці Царства” (Як. 2: 5).

Ми визнаємо, що жодне з цих рішень не видається практичним. Ми не можемо повірити, що якесь із них можна здійснити. Отже, ми повинні вірити тому, чого вчить Біблія, – що між цими двома класами незабаром виникне жахливий конфлікт, бо ні той, ні другий не можуть повністю навернутися на Господній шлях. Ми раді, як показує Біблія, що кульмінація конфлікту принесе вічний мир, справедливе, любляче, рівноправне і задовільне налагодження земних справ під час славного тисячолітнього царювання Месії!

БОЖЕСТВЕННИЙ УСТРІЙ

Хтось може запитати, чи не будуть ті ж самі труднощі переслідувати будь-який новий уряд, який може бути встановлений Месією або іншими? Чи не залишиться назавжди в людському серці елемент егоїзму, і чи це не означатиме, що на віки вічні буде існувати боротьба егоїстичних інтересів? Ми відповідаємо: ні. Божественний План розв’язує цю проблему досконало. Ісус продемонстрував Свою безкорисливість щодо земних речей. Віддаючи Своє життя, Він не тільки довів Свою вірність праведності й волі Отця, але й довів Свою безкорисливість – Свою [SM190] любов: “Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ів. 15: 13).

Цей друг людства має бути великим Царем світу в Новій Епосі, а разом з ним у Царстві (як клас Нареченої) повинні бути ті, хто має Його дух і схильність до послуху волі Отця – до самопожертви й любові до ближнього, безкорисливої любові. У сучасних умовах не завжди можна впізнати таких людей, побачити їхній справжній характер і безкорисливість, адже вони мають цей скарб у “глиняних посудинах”, які не завжди повною мірою представляють істинну доброзичливість їхнього серця (2 Кор. 4: 7).

Божественне передбачення полягає в тому, що ті з них, котрі продемонструють свою безкорисливість серця і вірність Господу, отримають у воскресінні нові тіла: “...сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, сіється тіло звичайне [з адамовими немочами і тілесними недосконалостями], а встає тіло духовне” – досконале, повноцінне, якому нічого не бракуватиме (1 Кор. 15: 42-44).

Вони разом зі своїм Відкупителем становитимуть клас Царства, який повинен правити світом тисячу років під головуванням Ісуса. Безумовно, ми можемо довіряти їм, можемо бути впевненими в них. Той факт, що Бог обрав їх, і що Йому до вподоби передати їм правління світом на тисячу років, свідчить, поза всяким сумнівом, про їхню гідність і придатність.
Цей Уряд буде не республікою, а монархією, теократією, Божественним Царством. Христос і Його Наречена будуть Царем і Царицею нової епохи, замінивши сатану і впалих ангелів, які століттями мали владу. Боже Царство буде таким же невидимим, яким було царство темряви. Воно, як і попереднє, діятиме через людські знаряддя, й ці людські знаряддя були забезпечені наперед. Писання інформує нас, що гідні юдейської [SM191] епохи і ті, хто був перед ними, будуть князями по всій землі, представлятимуть Царство Месії серед людей. Мало того, вони будуть досконалими людьми, які стануть такими завдяки участі у “воскресінні життя”. Яка велична перспектива! (Пс. 45: l6).

Час утиску, хоч і буде жахливим, буде коротким, як це було у випадку з жахливим утиском, який прийшов на юдейський народ після жнив їхнього Віку. Потім настане процес вирівнювання, який у Божественному порядку виявиться благословенням для всіх. Іншими словами, соціалісти й анархісти не такі вже й далекі від правильного уявлення про те, що повинно запанувати в кінцевому підсумку, але вони сильно помиляються щодо методів, якими вдасться цього досягти. Їхнє намагання вхопитися за кермо влади у світі свідчить про цілковите нерозуміння тих могутніх впливів, з якими вони намагаються впоратися. Їхні зусилля лише прискорять для них самих і для інших жахливий утиск, який провіщає Святе Письмо.

Божий народ має чітке застереження триматися осторонь, не втручатися у справи сильних цього світу, а покладатися на Господа і не використовувати тілесну зброю. Св. Яків, пишучи на цю тему, свідчить про прийдешній утиск і каже, що він буде особливо суворим для багатих: “А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати” (Як. 5: 1, 2). Без сумніву, ці клопоти однаково торкнуться і бідних, але їм вони здаватимуться менш тяжкими, оскільки вони звикли мати нестачу. До Божого народу звернене послання: “Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа”; “Тому то чекайте Мене, промовляє Господь” (Соф. 3: 8). “Шукайте правди, шукайте смирення, може будете сховані ви в день Господнього гніву” (Соф. 2: 3).

SM184 (1911 р.)