ПОГЛЯД З БАШТИ
"Воно бо збудеться напевно, не спізниться"

"Я стану на моїй сторожі, стоятиму на моїй Башті і виглядатиму, щоб подивитись, що він мені скаже й що мені відповісти [невіруючому] з приводу моєї скарги. І відповів мені Господь [тобто дав мені відповідь на таке] і мовив: "Запиши видіння і вирізьби його виразно на таблицях, щоб у бігу можна було прочитати [щоб можна було переконатися в його правильності]. Бо це видіння – на означений час. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоч би й забарилось [з’явитися], ти його жди; воно бо збудеться напевно, не спізниться" (Авакума 2: 1-3, Хом.).
Цього наказу послухались. Через різні засоби – карти, діаграми, конкорданси і пояснення – видіння, тобто об’явлення Божого слова, опинилося в межах досяжності людей; однак вони не поспішають вірити, що цей Євангельський вік коли-небудь закінчиться і поступиться місцем іншому; і вони говорять, як було передбачено: "Де обітниця Його приходу (присутності)? Бо від часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння" (2 Пет. 3: 4). Це показує, що клас, котрий є в темряві стосовно того, що надходить кінець, не вірить Божому свідоцтву. Той самий пророк стверджує це далі (вірш 4, Кул.): "Ось, серце [розуміння або розум] горде не буде мати спокою [тому що невіруючий не є праведним в серці], а праведний житиме своєю вірою [не зволікає, щоб вірити всьому, що сказав Бог устами всіх Своїх святих пророків]".
Коли в 1876 і 1877 рр. ми та інші звернули увагу на присутність Господа і показали, що про неї навчали об’явлення Божого слова, ми знайшли небагатьох готових повірити нашій звістці і багатьох, які казали: "Де обітниця Його присутності?" Єдиною відповіддю, яку ми могли їм дати, було, що вони повинні дослідити представлені біблійні докази. Але невдовзі з’явилися зовнішні докази, які підтверджують Святе Письмо! Настали бунти залізничників в 1878 р., почав виходити на арену соціалізм в Німеччині, нігілізм в Росії, комунізм у Франції, і це стало доказом, що уряди всього цивілізованого світу сидять над кратером тліючого вулкану, який в кожний момент може вибухнути і знищити їх.
У поспіху деякі припустили, що всі речі, які стосується цього дня Господа, повинні відбутися негайно. Та ні, апостол показує, що горе цього дня надходитиме подібно спазмам, подібно великим хвилям, які йдуть одна за одною, кожна наближаючи грандіозну кульмінацію, про яку говорив пророк: "Поперевертаю трони царств, і повигублюю силу поганських царств" (Огія 2: 22).
Про ці наростаючі спазми горя апостол згадує у вражаючому прикладі, коли говорить, що воно приходить, "як мука тієї, що носить в утробі" (1 Сол. 5: 3; Пс. 48: 7). Дійсно, клопоти цього дня Господа є лише родовими переймами старої епохи, коли вводиться в життя нова епоха.
Саме тоді, коли люди майже забули горе 1878 р. і соціалізм, приходить інший гострий біль – часткова паніка – але не така, як була попередня паніка, найстрашніша для бідних, але цілком протилежна, найстрашніша для багатих; тепер потерпають мільйонери.
Пророк продовжує описувати цю рису дня горя, говорячи: "І що ж, – як зрадливе вино, так горда людина спокою не знає [буде зведена]: він роззявлює пащу свою, як шеол, і не насичується, як та смерть, і всіх людей він [як смерть] до себе збирає, і всі народи до себе згромаджує" (вірш 5).
Яка фотографія сьогодення! Колись, бути надзвичайно багатим означало бути шанованим, але ми прийшли до згаданого пророком часу, коли ті, які не мають жодних обмежень для своєї жадоби наживи, а, подібно шеолу, стараються проковтнути всіх, однак ніколи не є задоволені, не будуть пошановані, а швидше навпаки.
Коли скрізь по світу між масами людей зростає знання, вони приходять не лише до питання про права царів, але й питають як і чому вважається, що одна людина народжується з правом наказувати і керувати іншою людиною, яка має такі ж або й більші здібності. Вони запитують також: "Як стається, що ці мільйонери купаються в багатстві, яке вони не лише не можуть потратити, але навіть не можуть придумати як його сховати, тоді як так багато інших, рівних їм розумово, морально і фізично, ледве задовольняють свої життєві потреби?" Оскільки гроші вважаються еквівалентом послуг, і оскільки власники величезних багатств ніколи не надавали світу надзвичайних послуг, логічним висновком є, що вони накопичили надмір свого багатства нечесно, тобто без віддавання рівноцінних послуг світу за це.
Цей вердикт людей висловив також пророк (вв. 6, 7, Хом.): "Хіба вони не складуть усі про нього приповідку, глумливу загадку проти нього, і не скажуть: "Горе тому, хто накопичує те, що йому не належить, і хто себе обтяжує заставами"? Хіба не встануть притьмом твої позикодавці, не збудяться, не будуть торгати тебе? Ти станеш їх здобиччю".
Це приводить на пам’ять пророцтво Нового Завіту, яке стосується вищезгаданого: "А ну ж тепер ви, багачі, – плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати... Ви скарби зібрали собі на останні дні. Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, – і голосіння женців досягли вух Господа Саваота... Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа" (Якова 5: 1-8).
Це чітко встановлене горе на багатих буде між подіями останніх днів цього віку, і не тільки, але апостол натякає, що воно матиме місце в Дні Господа – коли Він прийде. І ці обставини, які мають місце тепер, точно підтверджують свідоцтво Святого Письма – видіння "записане і вирізьблене виразно на таблицях", що ми тепер (від 1875 р.) живемо на початку Дня Господа.
Все, що записане про цей день, не трапиться відразу, але кожний судорожний спазм буде підготовкою до іншого, доки не настане кульмінація. Біблійні докази Господньої присутності були ясні для декого з нас перш ніж почалися ці зовнішні докази, і вони лише підтверджують попередні переконання; але в міру того, як День Господа просувається вперед, інші, котрі не могли побачити його з Святого Письма, будуть вчитися цього з подій, які відбуваються, доки всі – багаті і могутні, бідні, раби і вільні – не усвідомлять, що "прийшов великий день гніву Його", і не шукатимуть захисту великих гір (урядів) і скель (суспільств), щоб позакривали їх від цього горя (Об. 6: 15-17; Луки 23: 30).
Запитують, чому присутність Князя Миру повинна спричинити так багато горя? Ми відповідаємо, що Він є не лише миролюбним правителем, але й Царем праведності, і не може бути жодного справжнього і тривалого миру чи щастя, хіба що на принципах справедливості. При встановленні Його царства необхідно скинути теперішні царства, тому що вони підтримуються несправедливістю і тиранією. З цієї ж причини титули і почесті походження, засновані на обмані і несправедливості минулих віків, не менше, ніж багатство і почесть, нечесно загарбані в наші дні, всі мусять впасти під осудом нового Царя, Котрий проголошує, що покірні і принижені будуть підняті, а горді й зарозумілі – понижені. Протягом Його царювання "покірні вспадкують землю".
Теперішні фінансові труднощі між багатими, мабуть, ще не закінчились, їхній плач і голосіння, мабуть, буде ще більшим, і це не обмежиться тільки однією країною, але, здається, нанесе шкоду всім фінансовим центрам світу. Незабаром це призупиниться, щоб змінитись ще більш суворим горем після ще одного проміжку спокою.
Ми не повинні забувати, що присутній князь, наш Господь, схвалює хвастливі титули, релігійні монополії і т.п. не більше, ніж фінансові і політичні, і вони так само, як інші, не уникнуть знищення. Той самий гордий і зарозумілий дух, який веде світ до захоплення титулів та почестей і до збільшення його багатства, вів і веде різні секти номінальної церкви; і результатом для обох є те саме – "перед загибеллю гордість, а перед упадком – бундючність".
Так, всі ці шахрайські земні системи, кожна з яких претендує бути правдивою церквою, втратять честь і престиж, яких так сильно прагнуть. Їхні віроломства і підробки будуть розкриті в цей день, котрий випробує діло кожного чоловіка, яке воно є. Це буде благословенне звільнення від накладеного людиною ярма для багатьох дорогих Божих дітей, котрі тепер є в цих сектах і котрі є під впливом і зв’язані їхніми теоріями та звичаями, помилково приймаючи номінальні церкви землі за правдиву церкву, чиї імена записані в небі і чиїм законом є слово Бога, а не людей.
Так, ця релігійна, фінансова і політична свобода є тим, чого людство потребує і прагне. Це справжнє благо, але шлях, яким воно буде досягнуте, є крутий і тернистий. Нищення теперішніх гігантських систем і монополій – релігійних, фінансових і політичних – новим Царем в цьому Його дні, спричинює "час утиску, якого не було від існування люду", "і не буде" (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21).