ОДИН З ПЕРЕКОНЛИВИХ І ЧУДОВИХ УРОКІВ УЧИТЕЛЯ

"Погляньте на польові лілеї, як зростають вони" (Матвія 6: 28).

Протягом Свого земного служіння Учитель дав багато різних уроків, які ніколи не старіють. Для справжнього учня Христа вони завжди є новими, завжди свіжими. Чи Він навчав на березі моря, чи на горі, чи при дорозі, коли йшов і говорив зі Своїми дванадцятьма вибраними, Його слова мудрості і милосердя приходять до нас повні змісту, пульсуючі життям, наповнені силою і міццю, звеселяючи, підбадьорюючи і благословляючи наші серця.

Використовуючи слова, які ми розглядаємо, наш Господь, за Своїм звичаєм, взяв ілюстрацію з чогось близького всім Його слухачам. Божа турбота про лілеї виглядала відповідним нагадуванням про Його велику опіку над Його власним народом, про Його безмежну мудрість, силу і любов. Той, Котрий так турботливо подбав про одяг простої квітки (яка цвіте, щоб зів'янути всього через день) так, що її вбрання було більш величаве, ніж царські шати Соломона, напевно, подбає про одяг тих, котрі покладаються на Нього!

ДЕЯКІ МАЮТЬ ЙОГО ОБІТНИЦЮ – ДЕЯКІ НЕ МАЮТЬ

Без сумніву, багато з того, що наш Господь говорив до юдеїв, не було сказано до поган, тому що погани тоді були під загальним прокляттям і осудом – цілий світ був відчужений від Бога. Тільки народ Ізраїлю, через Угоду Закону, вчинену на Горі Сінай, був повернений до угоди спорідненості з Богом. Отже, для них були б відповідними особливі слова. Через те, що вони прийшли до спорідненості з Богом, Його обітниці належали їм. Всі речі мали б служити для їхнього благословення – їхня худоба, їхні поля, все було б благословенне Господом, якщо б вони були вірними Йому. Тому наш Господь, згідно з цією думкою, закликав дітей Ізраїлю більше довіряти Богу, більше покладатися на Нього, Котрий вибрав їх, щоб вони були Його особливим народом.

Подібно до Учителя, ми також повинні робити чітку різницю між особами, яким можемо уділити потіху і запевнення в Божій опіці, та іншими. Ми повинні пам'ятати, що деякі ввійшли в Його родину, а деякі – ні! Що деяким належать Його обітниці, а деяким не належать. Ми не повинні обманювати інших і натякати, що вони мають право претендувати, як на свої, на обітниці, які ніколи не були їм дані. Ми, швидше, зробимо їм більше добра, якщо вкажемо, що ці обітниці є обумовлені – лише для тих, котрі чинять угоду з Господом під особливим улаштуванням, яке відкрите протягом цього Євангельського віку. Для християнина ця лекція непохитної віри і довір'я Богу є дуже важливою, а засвоєння її означає значне зростання в ласці і знанні – в дусі любові, який проганяє всякий страх. Це означає близькість до Бога, спільність з Ним, якою не можуть втішатися ті, котрі не засвоїли цієї лекції.

ВАЖКІ ТЯГАРІ СВІТУ

Для людей, до яких загально звертався Учитель, справа забезпечення життєвих потреб була дуже важливою. Поміж Його слухачами рідко були дуже багаті, переважно це були бідні. А бідні в Палестині та інших країнах Сходу натикаються на великі труднощі, щоб здобути їжу, одяг, тощо. Сьогодні в багатьох частинах світу, особливо в Індії, є люди, які майже завжди лягають спати голодними; і для таких людей життєві потреби мають дуже суттєве значення.

Наш Господь Ісус показав, що так було і в Його часи, кажучи, що для більшості людей важливим було питання: "Що ми будемо їсти, що ми будемо пити, у що зодягнемось?" Вони були стурбовані і занепокоєні. "Усього того погани шукають", – сказав Учитель. Ціллю їхнього життя було здобути їжу та одяг. Це було темою їхньої молитви. І навіть юдеї, хоча й визнані народом Бога, не навчилися беззастережно покладатися на Нього, а до великої міри хапалися за матеріальні речі, головним чином шукаючи, швидше, світської наживи, ніж правдивих скарбів. Наш Господь говорив, що Його учні повинні усвідомлювати, що Бог знає, чого вони потребують, ще перед тим, як вони Його попросять, і що вони повинні відпочивати, повністю задоволені тим, що Бог передбачив для них стосовно їхніх буденних потреб. Ісус бажав запевнити їх, що Бог так наглядатиме за їхніми інтересами, що їм дійсно не буде бракувати чогось, що є добре чи необхідне для них.

Наводячи цей приклад з природи: "Погляньте на польові лілеї", – наш Господь, здається, впровадив цілу лекцію. Це було переконливе нагадування, що речі царства були речами надзвичайної ваги і що, пошукуючи цих речей в першу чергу, вони можуть мати запевнення, що всі необхідні земні речі повинні бути їхніми.

ВЛАСТИВІ РОЗДУМИ ПРО ЛІЛЕЇ

Що ж таке ми повинні побачити в лілеях? "Як зростають вони!" Що це означає? Ісус сам відповідає: "Не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них". Це означає, що лілеї ростуть дуже розумним способом: вони виявляють граціозність і красу, вони прикрашені шатами чарівності, не прикладаючи надприродних зусиль, незвичайного напруження чи старання. Вони не турбуються про зростання. Лілея не прокидається вранці і не говорить: "Цікаво, чи сьогодні я зможу вирости на наступну чверть дюйма. Цікаво, чи я зможу рости такою ж міцною і виглядати такою ж гарною, як ота лілея отам. І мені цікаво, що про мене подумають люди". Вона просто засвоює те, що може ввібрати з землі і з атмосфери, які Бог приготував для неї. Вона не говорить: "Я думаю піти в інше місце, я не можу тут рости", але вона робить те найкраще, що може, де б вона не опинилась.

Ясно, що лілеї Палестини, про які говорив наш Господь, не були тими квітами, які ми зазвичай називаємо лілеями, а були, очевидно, рослинами якоїсь іншої родини, дуже великої різновидності і, наскільки ми можемо судити, росли скрізь. Ті, котрі звикли до квітів Палестини, вказують на звичайну червоняву квітку, яка, на їх думку, малась на увазі як "польова лілея".

Отже, уроком для нас, як Нових Створінь, є те, що від того часу, коли ми віддали наші серця Господу, ми не повинні тривожитися, турбуватися про речі теперішнього життя. І ми не повинні надто непокоїтись стосовно нашого духовного зростання. Ми просто повинні робити все наше найкраще і довірити це зростання Йому. Однак ми особливо повинні бути зайняті речами, які Бог обіцяв нам як Новим Створінням в Христі, щоб ми могли чинити міцним наше покликання і вибрання і осягнути славу, яку наш Отець приготував для тих, котрі Його люблять. Учитель запевнює нас, що коли ми віддаємо нашу увагу цим речам, то небесний Отець так керуватиме нашими справами, що нам не бракуватиме нічого необхідного як для духовних, так і для земних потреб. Він даватиме нам і духовні і тимчасові благословення, яких ми потребуємо як духовно сплоджені діти Бога, щоб ми могли закінчити наш шлях з радістю.

Ми не повинні розцінювати слова нашого Господа так, ніби ми повинні нехтувати нашими належними життєвими обов'язками; ніби Він хоче, щоб ми трудилися чи пряли не більше, ніж лілеї; ніби Він хоче, щоб ми не працювали своїми руками і розумом задля турботи про нашу сім'ю, дім і т.п. Звичайно, ні! Тому що ці речі є впроваджені Словом Бога. Очевидно, що тут Він просто переконує нас в думці, що в той час, як ми в повну міру наших сил поступаємо згідно з оточенням і умовами, які нам забезпечив Бог, то ми не повинні непокоїтись. Ми, як лілеї, повинні бути вільними від неспокою турбот, повинні бути повністю задоволеними і дивитися вгору з вірою в нашого небесного Отця, очікуючи і приймаючи Його передбачливу турботу і керівництво усіма нашими справами і інтересами.

Ти тільки все полиш Йому,
Так чинять лілії й ростуть.
Ростуть у дощ, ростуть у сніг,
Ростуть собі.

Ростуть у темряві, як все вкриває ніч,
І у серпанку сонячнім яснім,
Що проливає світло у пітьмі,
Ростуть собі.

Вони не просять, щоб садили їх в саду,
Не потребують догляду, коли ростуть,
Скрізь – у долині, в лузі, вздовж путі
Ростуть собі.

Зодягнуті у шати неземні,
А шати ці – то найбіліший цвіт;
В небеснім світлі сяючи й в красі,
Милують очі і... ростуть собі.

ВІДПОЧИНОК І МИР В ДОСКОНАЛІЙ ДОВІРІ

Бог знає все про наші обставини. Якщо ми потребуємо бути пересадженими в інше місце, в інший грунт, де наша нова природа може краще розростатися і розвиватися, або де наші розсудливі щоденні потреби можуть бути краще задоволені, Він може влаштувати це. Він краще за нас знає, що саме є добрим для нас, як в земних справах, так і в духовних. Нашою справою є шукати Його керівництва, не намагаючись брати кермо в свої руки, і не вважаючи, що Господь ніколи не змінить наших умов, тощо. Якщо найкращим для нас буде, щоб вони змінилися, то Він змінить їх, якщо ми довіряємо Йому. І безперечно, якщо ми є Його дітьми, то Його волею є, щоб ми не бажали свого власного! Ми повинні бути досконало спокійними в будь-яких умовах чи обставинах, в яких знаходимось, спокійними в думці: "Знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання" (Матвія 6: 8).

Чи інколи це не означатиме сильних випробувань віри і витривалості, якщо умови нашого життя болісні і їх важко переносити? Так може бути. Однак, якщо Господнє провидіння інколи не пропонує якогось шляху для втечі, то ми можемо бути певні, що це випробування підтвердить, що воно є одним з "усього", що допомагає нам на добре, якщо ми люб'язно підкорюємось Його волі і чекаємо, що Він вкаже нам інший шлях, якщо вважатиме його кращим. Тож давайте, як лілеї в Його посадці, розцвітати на славу нашого небесного Господаря.

ПРОХАННЯ ПРО ЩОДЕННІ ПОТРЕБИ

Коли Ісус говорить нам, що ми повинні просити: "Хліба нашого насущного дай нам сьогодні", – то це не є визначення того, що ми вважали б за краще мати стосовно минущих речей. Ми не повинні визначати, які речі були б найбільш приємними на наш смак. Ми повинні полишити цю роль Йому. Ми повинні просто визнавати, що в життєвих потребах ми залежні від Нього, що ми дивимось на Нього, що ми чекаємо на Його провидіння і приймемо ті речі, які Його мудрість надає як властиві для нас в зв'язку з вказівками Його Слова.

Отож, ми йдемо далі, щодня зростаючи, щасливі і задоволені в Бозі, готуючись до царства; бо християни, які тепер, в сьогоднішніх умовах не можуть навчитися довіряти Богу, мабуть, не були б здатні навчитись цього в інших умовах. Дійсно, теперішні умови є особливо корисні для тих, котрі хотіли б розвивати довір'я, залежність від Господа. Ми бачимо, що в цьому відношенні бідні мають перевагу над багатими. І наш Господь звертався словами цього тексту до тих, котрі, подібно до польових лілей, були бідними. І всі чудові обітниці Учителя і Його уроки мудрості, потіхи і навчання дані тим, котрі є убогі духом, котрі усвідомлюють свою власну безпорадність, котрі прагнуть відпочинку і миру, які може дати лише Ісус, і котрі приходять до Нього за цим відпочинком.

О квітко, що родом з Небес,
Що квітнеш на ґрунті землі,
Що в сонця, в дощу і у вітру береш
Найкращі відтінки і барви свої.

О квітко, ще трохи і врода чарівна твоя
Прикрасить Небесного Царства сади,
І ти пересаджена будеш в чудовий той край,
Щоб розпуститись і знову цвісти!