«ГОДИНА ВИПРОБУВАННЯ»

Чи ж марно Господь повідомив Свій народ, що завершальний час Євангельського віку буде «годиною випробування», наступаючою на весь світ (Об. 3: 10). Звичайно, нас Господь не вчив даремно! Отож, всі вірні Йому одягають нагрудник, шолом і сандалі, беручи меч і щит. Якщо ми ще не вступили в люті сутички, то знаємо, що маємо їх сподіватися. Ми повинні бути готові мати і таку практику і досвід, які дозволять нам стояти доблесно в «годину випробування». Оскільки нас повідомлено, що ця «година випробування» іде на весь світ, як і на церкву, ми розуміємо, що це мусить бути щось, так би мовити, в повітрі, що торкнеться кожного. Ми віримо, що ця спокуса – це річ, яка поширюється поступово у всіх напрямках. І Господь запевнив нас, що якби ці дні не були вкорочені встановленням Його царства в руках вибраних, то не вижило б жодне тіло.

На нашу думку, це означає те, що дух самолюбства та амбіції, який вже діє серед народів і безумно провадить їх до війни за комерційне верховенство, є духом, який зростатиме все більше і втягне всіх усюди. Цей дух видно у страйках і т. п. в нашій власній землі – кожний спішить служити собі, бажає боротись за почесті, привілеї, становище і т. д.

Але нас більше цікавить церква, щоб побачити, як ця «година випробування» торкнеться Господнього народу. Те, що ми збираємося написати, є далеке від того, що нам хотілося б, але, напевне, це наш обов’язок стосовно Господньої справи і народу. Ми віримо, що велика криза наступає на дослідників Біблії, і чим швидше вона буде розпізнана, тим успішніше можна буде її подолати. Це може означати поділи, та як зазначив Апостол, поділи часом потрібні, щоб міг бути розпізнаний правильний шлях, правильні вчення і правильні методи, і щоб правдиві вчителі цінувалися більше. Перед тим, як згадати про сумну сторону, ми згадаємо дещо для загального заохочення. Йдеться про те, що (наскільки ми можемо бачити з нашого спілкування з друзями на конвенціях і т.д.), ще ніколи не було такого часу, коли на загал дослідники Біблії мали б такого духа покори, лагідності, терпеливості, любові, розумності, віри, радості, як зараз.

«Пильнуйте себе»
Справді сумно писати, що значна частина клопоту і небезпеки для церкви, здається, лежить при дверях старших і дияконів – не всіх, дякувати Богу, а, очевидно, незначної меншості з них, – судячи з питань, які час від часу надходять до Офісу від спантеличених овець, які шукають поради щодо своєї правильної поведінки. Правдиві, віддані слуги в церкві мають тим більше цінуватися в Господньому народі, в міру того як він усвідомлює різницю між правдивими старшими і дияконами, і тими, що є неправдиві. Ми аж ніяк не пишемо це для того, щоб знеохотити невірних, а радше, щоб відкрити їм очі на реальну ситуацію, щоб, може, вони змогли вибратися з пастки противника і стати помічниками Господньої Черідки, а не перешкоджати.

Наскільки ми здатні судити, сьогодні серед дослідників Біблії переважають такі ж обставини, на які Апостол вказував старшим церкви в Ефесі, коли велів їм: «Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку [Сина] власною кров’ю набув Він» (Дії 20: 28). Пророцтво Св. Апостола Павла сповнилося: «Як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть. Із вас самих навіть мужі повстануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів потягнути за собою. Тому-то пильнуйте, пам’ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зі слізьми ось три роки. А тепер доручаю вас Богові та Слову благодаті Його» (Дії 20: 29-32).

Контраст між шляхами двох Божих слуг
Саме амбіція збила зі шляху Люцифера і перетворила славного Божого слугу на противника, і саме його дух був небезпечним увесь подальший шлях. Дух нашого Господа був прямою протилежністю цьому. «Він упокорив себе… аж до смерті» у виконанні волі Отця. Ми зовсім не бачимо духа гордості, або амбіції, або якоїсь своєкорисливості в нашому Господі. Ми застережені Апостолом, щоб упокоряти себе за Його прикладом, якщо бажаємо бути прославленими з Ним у Його царстві.

Але, здається, багато-хто цілком забуває ці вірші, на які ми так часто звертаємо увагу Господнього народу як на необхідні для досягнення нами будь-якого становища в царстві! До нас приходять звістки про жахливий стан справ, який панує в деяких зборах, де мають проводитися вибори. Слуги церкви намагаються бути керівниками, диктаторами – часом навіть займаючи ведення зібрання з явною метою простежити, щоб вони та їхні особливі друзі були вибрані на старших і дияконів. Ми чули про випадки, коли старший відмовлявся розмовляти з одним братом із зібрання, бо той не проголосував за нього. І немає сумніву, що той самий старший вважає себе уособленням скромності, покори і лагідності.

Сором, що такий дух може мати місце серед тих, хто щось знає про вчення Божого Слова і про умови, на яких ми можемо сподіватися співспадкоємства з Господом! Звичайно, є різні рівні зухвалості у таких випадках. Деякі тихо намагаються використати зібрання, призначаючи вибори на той час, який особливо сприятливий для них та їхніх друзів. Інші намагаються заповнити зібрання своїми друзями, приводячи відносних чужинців, які навіть не збираються регулярно приходити в збір, а приходять лише в знак дружби, щоб проголосувати за одного зі своїх друзів.

Крім того, на загал, можна сподіватися, що ті, котрі проявляють такого роду амбіції бути лідерами і вчителями, котрі проігнорувати принципи золотого правила і особливі вказівки для нового створіння, в основному є тими хто вносить фальшиві доктрини. Той самий амбіційний дух противника, який спонукає їх боротися за почесть у зібрані, напевне, спонукає їх далі показувати себе як великих вчителів – носіїв нового світла. Апостол пояснює, що це також є характерною ознакою сатани. Він говорить: «І не дивно, бо сам сатана прикидається Анголом світла» – постає у вигляді керівника серед дітей світла (2 Кор. 11: 14).

В багатьох випадках винні самі зібрання, за їхніми ж словами. В деяких випадках на старших були вибрані особи, які навіть не вчинили визнання посвячення Господу, або які не показали свого посвячення в символі. Чому? Бо так склалося, що в зібранні не було якогось особливого таланту, а той, що не був братом взагалі, не був новим створінням в Христі, був вибраний тому, що мав талант говорити. Чого ж можна сподіватися від такої особи, піднесеної на становище вчителя серед дослідників Біблії? Можна сподіватися тільки шкоди для справи і шкоди для особи, таким чином висунутої супереч вказівкам Господнього Слова. Якщо тілесна людина сама не може збагнути того, що від духа, то як вона може передати духовні речі Господнім посвяченим? Як можна сподіватися, що Господь вестиме таку особу, яка не віддала свого життя, щоб бути послідовником Господа і бути навченою Його Словом?

Вибір неналежних керівників вочевидь є гріхом, та ще й докором тим зборам, які мають неналежних керівників. Як би вони зайняли становище представників Господнього народу, якби останні не проголосували? Коли вже Господній народ зрозуміє, що вміння говорити перед публікою є лише однією з характерних рис старшого? Не один раз ми зауважували, як спроби імітувати номінальну церкву у висуванні осіб, метких на язик та бідних духовно, перешкоджали Господній справі та гасили духовність серед братів.

В такому разі, чи ж це не пиха з боку зібрання – зробити яскраве тілесне шоу перед світом? Якщо вони зробили помилку, то чому ж відразу не виправлять її спокійним та рішучим чином? Коли старші намагаються підкорити зібрання своїй владі і контролю, і їм це вдається, то чи не свідчить це про те, що зібранню бракує якраз тої якості, яку, зі слів Господа, Він бажає бачити – відвагу, перемагання? І хіба зібрання не шкодить такому так званому керівнику, як і самому собі, дозволяючи йому успішно застосовувати свої небіблійні методи?

«Зводячи й зведені бувши»
Ми вже згадували про амбіційний та самолюбний дух у світі, що веде до анархії, і ми просто показали, як той самий амбіційний дух веде до анархії в церкві. Ми передбачаємо час горя для світу в цьому відношенні, і також час горя для церкви. Світ не може очиститися від цього класу, бо керівники і ті, кого вони ведуть, мають світового духа, який без сумніву, ставатиме все гіршим і гіршим. Але не так мається справа у церкві Христа. В нас є дух Господа, дух відданості правді, дух золотого правила, дух братньої любові, дух свободи і допомоги, дух вірності тому, у що ми віримо як у правду. Це неприпустимо для церкви, яка володіє тим духом, залишатися під пануванням амбіційних чоловіків (а часом і амбіційних жінок). Якщо вони не вели справи їхнього зібрання належним чином, то чи ж не слід їм негайно почати це робити? Ми віримо, що це є час, в якому слід навести порядок у домі Господа.

Але хтось скаже: «Ми б викликали великій неспокій, якби спробували зробити щось всупереч бажанням тих, що закріпили себе за нами як наші лідери і керівники. Взагалі, порушити це означало б викликати поділ зібрання, а як ми можемо думати про щось таке, що призвело б до такої катастрофи?»

Але ми запитуємо: що краще – мати менше зібрання, яке діє згідно із засадами, вказаними Господом, чи більше зібрання, що підтримує принципи, протилежні Господньому провидінню, що шкодить собі, стримує свій вплив і заохочує як лідера того, хто є або «вовком», або ж «вівцею», що помилково була заведена у вовчий дух? Ми заохочуємо всіх дорогих братів, які потрапили в такий клопіт, бути дуже героїчними, пильнувати, чи вони нічого не роблять підступом або з чванливості, а все у дусі покори і любові, щоб вони знову могли повернутися до свободи, на яку визволив Христос і вже більше не потрапляти у якесь людське ярмо.

Пам’ятайте також про доктринальні випробування
Неодноразово дослідники Біблії пишуть нам, що їхні старші намагаються стримати їх від використання публікацій Вартової Башти як посібників у дослідженні Біблії. Деякі з тих старших заходять так далеко, що говорять зібранням, що вони не погоджуються з багатьма речами в тих посібниках. Часом, як керівники, вони забороняють їхнє використання в зібраннях. Нас запитують, що робити за подібних обставин?

Ми відповідаємо: нехай ті, які бажають слідувати за такими керівниками, слідують – це їхнє право. Побажаємо їм добра. Але не слідуймо разом з ними, ані не корімось ні на мить такому устрою. Це край зухвальства для такого керівника нав’язувати себе таким чином і намагатися говорити церкві, що вона повинна, а що не повинна робити. Як влада виборів лежить в руках церкви, так і влада звільнення є в її руках. Ми радимо, щоб такі зібрання проголосували за зняття такого старшого з його становища служби, лагідно йому говорячи, що його служіння більше не бажане. Можливо, посидівши трохи ззаду і маючи можливість обдумати справу, він сам отримає з цього користь, і зібрання теж значно просунеться, зайнявши таку позицію – немає значення, є чи нема іншої особи в зібранні, здатної звернутися до публічного зібрання або призвичаєної до ведення зібрання. Набагато краще буде призначити когось із вас для ведення зібрання, або чергуватися у справі розпочинання і завершення зібрань – все, щоб зберегти вашу свободу і продовжувати працю прославлення і дослідження в правильному напрямку.

Нам слід розрізняти безсумнівні вчення Біблії – доктрини Христа – і дещо різноманітні способи вираження тих доктрин. Нам не слід сподіватися, що будь-які дві особи вживатимуть точно ті самі слова. Але існують конкретні доктрини, які є незмінними і непорушними з точки зору більшості дослідників Біблії. Кожен, хто не є в добрій згоді з цими вимогами, не повинен ані трохи заохочуватись, а навпаки – знеохочуватись. Якщо він має інші погляди, – не переслідуйте його, не наслідуйте спосіб темних віків, а наслідуйте властивий шлях, дозволяючи йому залишитися самому або з тими, хто схильний розділяти його погляди.

Досі ми не давали такої рішучої поради, але ми зауважили, що багато дорогих овець стурбовані, стримані в розвитку і обманені. Бачимо, що пропорційно такі старші та диякони стають все сміливішими, а тому існує більша потреба, щоб усі, хто має правильний дух і хто усвідомлює, що під Господнім керівництвом в нашому дослідженні божественного плану віків ми не слідували за «хитро сплетеними байками», зайняли тепер рішучу позицію для власного ж добра, для добра керівників, котрі виявляють недобрий дух, і для добра громадськості, котра цікавиться шляхом Господа, як ніколи раніше.

Заохочуючи до рішучості і відваги, ми не бажаємо заохочувати дух сперечання, або бурчання і вишукування недоліків серед вірних слуг Господа, які виявляють покірний дух і поступають згідно з правами і привілеями зібрання, намагаючись «добре служити». Ми знову повторюємо: «Не робіть нічого підступом або з чванливості», а все на славу Божу, маючи на меті винятково очищення церкви від впливу тих, яких ніколи не слід було вибирати, або тих, що були вибрані у властивому стані, але з того часу виявляли зіпсованого і амбіційного духа. Ми знову радимо їм бути рішучими, але лагідними і (якщо вони розкаються) милосердними – із ймовірною перспективою відновити довір’я до них згодом. Апостол писав: «Я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що й почасти я й вірю. Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені» (1 Кор. 11: 18, 19). Тут явно мусить настати поділ. І, очевидно, чим швидше він настане, тим краще буде для правди і для всіх, хто її любить.

«Моїм Духом говорить Господь»
Ми ніколи не повинні забувати Апостолового навчання: «Людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1 Кор. 2: 14). Крім того, досвід показує нам, що навіть після того, як ми були зачаті святим Духом, наша здатність розуміти духовні речі залежить не тільки від нашого дослідження Писання, яке здатне зробити нас мудрими, але від міру святого Духа, яку ми маємо. Тому Апостол заохочує: «Наповнюйтесь духом» (Еф. 5: 18).

Це означає, що взагалі тільки духовно зачаті можуть розуміти глибокі Божі речі, і їхнє розуміння залежатиме від того, як вони все більше наповнюватимуться, насичуватимуться духом святості, духом Бога, духом Христа, духом правди. Кожний дослідник Біблії має усвідомлювати, що коли (як нове створіння) він ходить по тілу, а не по духу, то його розум стане дещо затемнений, і зменшиться не тільки його здатність розуміти глибокі Божі речі, але і зменшиться навіть його пам’ятання Господнього Слова. А от коли він живе близько до Господа – ходить по Духу, а не по тілу, – його пам’ятання Божественного Слова і здатність розуміти його духа зростають.

До того ж, пам’ятаймо, що правильним розумінням Господнього Слова не володіють всі вчені і талановиті; його отримують ті, хто має покірне і готове вчитися серце, хто досліджує Господнє Слово, хто живе ним і вбирає в себе його дух. Про це свідчить нам божественне твердження: «Не силою [величчю] й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот» (Зах. 4: 6). Урок для нас полягає в тому, що яким би великим, яким би спосібним не був брат або сестра, це не робить його відповідним для того, щоб бути керівником Господнього народу, хіба що він додатково має надзвичайно важливі аспекти: перше – знання Господнього Слова; і друге – володіння значною мірою духа правди. Це той, кому завжди можна довіряти як представнику Господа. Нікого іншого не варто визнавати вчителями чи проводирями серед Господнього народу. Це від церковництва походить думка, що тільки великі вчені, талановиті мають бути служителями Господнього Слова. А от Біблійне вияснення суперечить цьому. «Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним» (Іс. 61: 6).

Саме з огляду на це ми бачимо підставу заохочувати збори дослідників Біблії усюди, щоб вони ставилися з подвійною честю до таких старших братів, які проявляють духа Господа, духа покори, духа лагідності, духа терпеливості, духа довготерпіння, духа братолюбства, духа любові, – до тих, котрі мають знання Божого Слова та божественного плану, котрі виявляють цінування духа правди, духа святості і котрі мають здатність навчати. А от всі інші мають бути відхилені.

V. D. M. Питання
Вже давно ми звертали увагу на факт, що багато титулів, які застосовуються номінальною церквою до її служителів, є абсолютно небіблійними: преподобний, преосвященний, доктор богослов’я і т.п. Вони не тільки суперечать букві, але й духові Писання. Ми звертали увагу на те, що слова старший, диякон і пастор є Біблійними термінами. Також ми згадували латинський титул Verbi Dei Minister (Слова Божого Слуга – V. D. M.), і говорили, що він точно виражає Біблійну думку, що кожний представник Христа, який привселюдно проповідує, є слугою Божого Слова – не слугою людських віровчень або себе самого. Всі дослідники Біблії, схвалені Богом та Його народом, обов’язково є Слугами божественного Слова – кожний відповідно до своїх талантів, можливостей і обмежень, викладених у Біблії.

З огляду на те, що досить багать зібрань дослідників Біблії, ймовірно, не є достатньо вимогливі щодо характеристики тих, кого вони вибирають своїми представниками, ми сформулювали перелік питань, названих V. D. M. питаннями, вірячи, що вивчення цих питань стане корисним для кожного, і що відповіді на них допоможуть відзначити тих, які мають достатнє знання Божественного Слова, а тому можна сподіватися, що їхнє служіння буде корисним, а не шкідливим. Ці питання не є сектантськими, але були би властивими для будь-якого слуги будь-якого віровизнання. Так само ці питання не є пасткою, задуманою для того, щоб заплутати необачних. Це прості чесні питання, відповідь на які має стати корисною для кожного, а особливо корисною у визначенні тих, котрі придатні бути вчителями і проводирями серед Господнього народу.

Вони були приготовані і вислані пілігримам – подорожуючим проповідникам від імені Watch Tower Bible and Tract Society – і всім представникам Товариства різноманітного роду діяльності усюди. Тоді прийшло багато замовлень від старших і дияконів з різних сторін, а також від інших дослідників Біблії. Тож ми порадили дослідити питання і відповісти на них, в такому формулюванні, всім дослідникам Біблії. Ми отримали багато замовлень тих питань, і багато з них були заповненні і повернені назад. Ми радимо всім зібранням, щоб той брат, який неспроможний відповісти на ці питання достатнім чином, не вважався відповідним представником.

Щоб усі дослідники Біблії могли мати ці запитання і побачити їхню простоту, ми публікуємо їх нижче. Брати Стурджіон, Бурджес і Стефенсон були призначені як комітет, для розгляду відповідей, присланих пілігримами. Ми не маємо сумніву, що кожна з їхніх відповідей виявиться задовільною в цілому. Ніхто не буде відкинутий, хіба що з вагомої причини, і це буде належним чином вказано. Зібрання в Нью-Йорк Сіті постановило через голосування, що хто не зміг дати задовільної відповіді на ці питання, той не буде служити йому як старший чи диякон. Ми радимо щось на зразок цього всім зібранням. Перевіряти ці відповіді міг би комітет із зібрання, або, за бажанням, вище згадані представники Товариства, щоб переглянути відповіді і дати свої зауваження на прохання.

V. D. M. питання для розвинутих дослідників Біблії
1). Що було першим творчим чином Бога?
2). Що означає слово «Логос» у стосунку до Божого Сина, і що мається на увазі у словах Отець і Син?
3). Коли і як гріх увійшов у світ?
4). Яким є божественне покарання за гріх на грішників, і хто є грішником?
5). Чому «Логосу» було потрібно статися тілом, і чи був Він «втілений»?
6). Якої природи був Чоловік Ісус Христос від немовляти до смерті?
7). Якої природи є Ісус від часу воскресіння, і яким є Його становище в стосунку до Єгови?
8). Якою є праця Ісуса протягом цього Євангельського віку – протягом часу від П’ятидесятниці до тепер?
9). Що до цього часу було зроблено для людського роду Богом Єговою, а що Ісусом?
10). Якою є божественна ціль стосовно церкви, коли вона буде повністю зібрана?
11). Якою є божественна ціль стосовно людського роду?
12). Якою буде доля остаточно невиправних?
13). Якою буде нагорода або благословення, яке людський світ отримає через послух царству Месії?
14). Якими кроками може увійти грішник у життєві стосунки з Христом і небесним Отцем?
15). Після того, як християнин був зачатий святим Духом, яким є його шлях, вказаний у Божому Слові?
16). Чи відвернулися ви від гріха, щоб служити живому Богу?
17). Чи вчинили ви повне посвячення вашого життя і всіх ваших здібностей і талантів Господові та Його служінню?
18). Чи символізували ви це посвячення через водне занурення?
19). Чи прийняли ви Обіт святості життя?
20). Чи прочитали ви повністю і уважно шість томів Дослідження Писання?
21). Чи зачерпнули ви значне просвітлення і корись з них?
22). Чи вважаєте ви, що маєте властиве і стале знання Біблії, що зробить вас більш підготовленим слугою Господа впродовж решти вашого життя?

Зауваження: Звичайно, сподіваємося, що кожна особа, заповнюючи ці відповіді, робитиме це з власного знання, а не через розпитування або копіювання відповідей інших. Однак можна звертатися до Біблії, до Дослідження Писання і Тіней Намету і подавати цитати.

Відповіді на ймовірні заперечення
Тільки одне заперечення було висунуте проти викладеного вище – страх, що це є вавилонським, сектантським. Ох! Дивовижно, як великий противник постійно намагається представити правильне як неправильне, що світло є темрявою. Вавилонський метод – це забрати всю владу і повноваження з рук Божого народу і віддати її в руки однієї особи, або групи провідників, або єпископів, або старших. Наша ціль постійно полягає в тому, щоб зберегти свободу кожної еклезії, і щоб кожний усвідомлював власні повноваження і відповідальність.

Наша відповідь брату, який виступив проти, може бути цікавою для всіх наших читачів, тому ми пропонуємо її нижче.

Дорогий брате, я радий бачити, що ти так пильно дбаєш про всі права і привілеї Божої церкви, пильнуєш, щоб протистояти тому, що може здатися присмаком сектантства.

Нагадую тобі, що сектантство – це спроба з боку багатьох груп чи класів контролювати один одного у справах доктринальних і виконавчих. Ми ж не радимо нічого подібного, і так само виступаємо проти цього, як і ти. Ми не намагаємося встановити якийсь закон чи правило, яким мусять керуватися всі зібрання Господнього народу, а лише радимо їм встановлення закону і порядку серед них самих ними ж самими.

Наприклад, кожний член кожного зібрання, голосуючи за старших і дияконів, повинен пильно розглянути перед голосуванням характеристику того, за кого він голосує: 1) Яким є його релігійне визнання стосовно віри у вчення Біблії у фундаментальних пунктах? 2) Чи той, за кого мають голосувати, має ясне розуміння правди, щоб бути здатним навчати її інших? 3) Чи та особи вчинила посвячення себе Господу і показала це в символі? 4) Чи та особа виявляє високий критерій моралі у своїй поведінці, і чи вона схвально ставиться до таких високих ідеалів, які представлені в Обіті?

До цього часу зібранням доводилося догадуватися в тих справах, а тепер ми пропонуємо, щоб вони не догадувалися, а запитали братів по тому списку V. D. M. Питань, або якимсь іншим переліком питань, якому зібрання надасть перевагу, і мали їхні відповіді на ці запитання ще до того, як вирішать, чи є вони відповідальними представниками зібрання як його почесні слуги. Це збереже повноваження зібрання, еклезії, чого не робить жодна сектантська система, і це робить зібрання суддями щодо характеристики його представників. Біблія вказує, що це повинно виявлятися через піднесення рук і призначення або уповноваження особи служити представником зібрання.

Стосовно Обіту: з твого листа можна зрозуміти, що ти маєш щось проти нього і вважаєш, що визнання його принципів не повинно вимагатися. Замість того, щоб сказати, проти чого в Обіті ти виступаєш, ти ховаєшся за твердженням, що в Писанні немає конкретно таких висловів, як в Обіті. Я нагадую тобі, що нічого з англійської мови не знаходиться в Писанні, тому що воно було написане на іншій мові. Крім того, наші пісні не знаходяться в Писанні, і те, що ми вважаємо ясним викладенням нашої віри, не знаходиться в Писанні в тих самих словах, якими ми виражаємо їх сьогодні. Писання закладає для нас головні принципи праведного життя і правдиву основу віри, раз переданої святим. Ми повинні пильнувати, щоб усе, що ми співаємо, проповідуємо, про що молимось, пишемо і робимо, відповідало цим фундаментальним принципам, які встановлює Біблія. Величезна кількість читачів Вартової Башти повідомила нас, що вони вважають фразеологію Обіту у повній згоді зі суттю і духом Божого Слова. Якщо ж якийсь брат виступає проти нього, то чи не виступає він проти духа Божого Слова? А якщо так, то чи може він бути відповідальним представником будь-якого зібрання дослідників Біблії як його старший або диякон? Думаємо, ні. Якщо може бути знайдене щось неправильне в Обіті – якщо може бути доведено, що він у якомусь значенні або якимсь чином суперечить або не узгоджується з буквою і суттю Божого Слова, ми хочемо знати про це через виразне висловлювання – всі дослідники Біблії хотіли б знати про це. Але ще ніхто не показав будь-якої суперечності, або якогось відхилення в букві чи дусі Обіту від букви чи духа Біблії. Тому ми повідомляємо всім зібранням, що коли хтось не бажає погоджуватися з Обітом, не бажає зробити його своїм, то з ним щось не так – на нашу думку або його голова, або його серце мусить не узгоджуватися з буквою і духом Божого Слова, і він не був би відповідним старшим чи дияконом.

Сподіваюся, дорогий Брате, що коли ти прочитаєш це, обміркуєш це і помолишся про це, ти зрозумієш, що помилявся у своїй першій думці. А якщо ти побачиш якісь пункти, які я не вияснив і повністю не відповів, то я буду радий, коли ти їх висловиш.

Хочу нагадати, що Обіт є для Господа, а не для братів! Тому ми вважаємо, що коли хтось стверджує, що він прийняв Обіт, то він аж ніяк не потрапив у ярмо когось з братів, а лише висловив братам зобов’язання, яке він визнав і висловив Господу. Тому після ствердження братом, що він прийняв Обіт, брати мають не більше право розглядати його справи, як і мали до того. Дотримання того Обіту залишається між особою і Господом. Він ані не додає, ані не зменшує її відповідальності перед братами і зібранням. Твердження брата, що він прийняв Обіт, просто інформує братів про високий критерій морального життя, який він визнає і намагається наслідувати.
R5981