ХРИЩЕННЯ НА ВІДПУЩЕННЯ ГРІХІВ ЛИШЕ ДЛЯ ЮДЕЇВ

" я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем" (Мт. 3: 11).

Ми повинні зробити досить ясну різницю між улаштуванням Дня Примирення для Ізраїлю з його скасуванням гріха і будь-яким іншим улаштуванням для скасування гріха. Жертви Дня Примирення зображували "кращі жертви" для усунення первісного гріха. Первісний гріх був гріхом Адама, який перейшов на всіх його дітей. Ціле людство по природі знаходиться під владою цього первісного гріха і під карою за нього. Бог має намір покінчити з гріхом і з покаранням за нього через великого Первосвященика, Ісуса. Ісус вже помер і тепер майже закінчив приношення "кращих жертв" від тих, які приносив образний первосвященик Ізраїлю. Ми бачимо, що надходить час, коли не буде простого приписання заслуги Христа, як це було на протязі Євангельського віку для церкви, бо на протязі наступаючого віку Його заслуга буде застосована цілковито за гріхи всього світу, і гріхи всього світу – Адамів гріх – будуть скасовані навіки. Осуд первісного гріха більше не буде лежати на кому-небудь, де б то не було; і всі, котрі захочуть, зможуть отримати допомогу, щоб піднятися до всього того, що було втрачене Адамом і відкуплене Христом Ісусом.

Але, крім первісного гріха, існують інші гріхи, і провина за них є пропорційна до величини отриманого знання. Ненавмисні гріхи названі в Господній молитві "прови­нами". Але молитва до Бога не усуне первісного гріха – лише смерть Ісуса, як викуп, могла б його усунути. Деякі через віру в викупну кров і через посвячення серця і життя для Господа стали дітьми Бога. Через успадковані недосконалості ці Божі діти чинять провини. Коли вони розпізнають ці провини, то повинні приступити до престолу небесної благодаті, "щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать". Всі інші, крім тих, котрі стали дітьми Бога, не мають жодного становища в Нього і не мають жодного права заносити прохання. Лише ті є вислухані Богом, котрі стали учнями, або послідовниками Христа, і котрі були прийняті Ним як Його послідовники. Для таких Він став запорукою і впровадив їх у благословенну єдність з Отцем – єдність синів.

Ізраїльтяни були Божим народом, були в спільності угоди з Ним через образні розпорядження. Тоді ще не прийшов час для Христа вмерти за грішників, тому Бог дав їм систему образів, заздалегідь вказуючи на справжню Жертву за гріхи, яка буде принесена "часу свого". Він розпорядився, що до тих, котрі входять в цю угоду спільності з Ним, потрібно відноситись так, мов би їхні гріхи були дійсно прощені і скасовані. "Щороку", – говорить апостол Павло – вони мали повторювати ці жертви Дня Примирення і таким чином образно мати нове скасування Адамового гріха ще на один рік. Через це улаштування їхні мимовільні переступи були образно усунуті, і вони продовжували бути Божим народом угоди. Однак протягом кожного року вони могли, через більші чи менші слабкості, впадати в гріхи думки, слова і поведінки. Це вважалося б провинами.

ЦІЛЬ ІВАНОВОГО ХРИЩЕННЯ

Коли Іван Христитель почав свою місію, він прийшов, проповідуючи, що наблизився час, коли має появитися Месія і буде дане запрошення ввійти до справжнього Божого царства. Його закликом було, що всі люди повинні підготуватися до цього, інакше вони не будуть приготовані прийняти Месію. По суті, він говорив: Перегляньте своє життя. Чи ви живете в повну міру сил згідно закону? Якщо ні, якщо ви живете згідно критерію, нижчого від ваших найкращих здібностей, то ви є винні. До якої міри ви не живете згідно своїх найвищих можливостей, ви є в Божій неласці і невірні вашій угоді. Якщо ви бажаєте надалі поступати якнайкраще, то покажіть це через хрищення у воді. Це буде визнанням, що ви каєтесь в гріхах, і таким чином ви змиєте ваші гріхи.

Люди змивали свої власні гріхи образно. Іван Христитель не змивав їх. Ті, котрі не жили в гармонії з їхньою Угодою Закону, але з радістю слухали Івана і відверталися від гріха, були переважно тими, до кого зверталось послання стосовно приходу Месії. Таким чином вони стали, разом з тими, котрі зберегли себе в Божій ласці і благословенні, "справді ізраїльтянами, що немає в них підступу". Це змивання гріхів не було дійсним очищення провини, бо лише кров Ісуса, заслуга Його викупу-жертви могла дійсно усунути гріх.

САВЛО З ТАРСУ ОХРИЩЕНИЙ ІВАНОВИМ ХРИЩЕННЯМ

Дехто запитував: Яким хрищенням був охрищений Савло з Тарсу? Ісусовим хрищенням, чи Івановим хрищенням? Протягом свого попереднього життя Савло жив "для Бога всім добрим сумлінням". Як тоді він мав змити гріхи у випадку свого навернення до Христа? Ми пригадуємо випадок з його наверненням. Коли Савло, зайнятий переслідуванням християн, на своєму шляху в Дамаск був повалений додолу, йому з'явився Господь. Тоді, як згодом оповідав св. Павло, він побачив Ісуса, як сіяння з неба, яскравіше від сонця опівдні, і внаслідок цього славного видіння він осліп. Тоді його товариші привели його до Дамаску, де протягом трьох днів він нічого не їв і не пив. Тоді Ананія, Божий слуга, був посланий Господом, щоб відновити зір Савла. Після повернення його зору, Ананій сказав йому: "А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої".

Очевидно св. Павло ніколи цілковито не вилікувався від цього пошкодження його очей. Господь відмовився повністю відновити його зір. Деякі записи Св. Письма, здається, натякають, що слабкість його очей була тим, що він називав своєю "колючкою в тілі". Але Господь проголосив, що Він дасть йому щось, що більш, ніж відшкодує його слабкий зір – багатство Його благодаті (2 Кор. 12: 7-10). Хоча він був високо вшанований об'явленнями, ця недуга служила, щоб берегти його покору і пригадувати йому, що свого часу він шкодив Господньому народу.

Апостол заявив, що те, що він робив, було зроблене "всім добрим сумлінням". Він насправді вважав, що робить Богу послугу, коли переслідував послідовників Ісуса. Він сказав, що одержав милість тому, що він "це чинив нетямучий у невірстві". Він сказав: "Я бо найменший з апос­толів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву". В своєму попередньому житті він був дуже старанний, щоб дотримуватись зовнішніх форм закону, будучи, як він сказав, "фарисей з фарисеїв". Однак він знехтував духа закону – милосердя і справедливість. В своїй ревності до Закону він енергійно пере­слідував тих, хто був в гармонії з Богом. Тому він був грішником, який не усвідомлював, що чинить погано. Але його гріх був оголошений Господом через Ананія, котрий докорив Савлові і закликав його визнати свої гріхи і змити їх хрищенням.

НАСПРАВДІ НІЯКІ ГРІХИ НЕ Є ПРОЩЕНІ ЧЕРЕЗ ХРИЩЕННЯ

Це приводить нас до роздумів, яким чином хрищення могло змити гріхи. Св. Письмо показує нам, що не існує жодного хрищення, яке змиває гріхи, наскільки це стосується поган. Всі ми, які були поганами, змили свої гріхи, але не водою, а через віру в Господа Ісуса Христа. Для нас хрищення означає щось відмінне від змиття гріхів, яким було хрищення Івана, а саме, поховання, введення до Тіла Христа, Церкви.

Однак це не означає, що св. Павло і інші юдеї не були правильно введені в Христа. Юдеї були охрищені "в хмарі та в морі в Мойсея". Мойсей був посередником для цілого Ізраїльського народу; він стояв між Богом і людьми. Оскільки так було, Бог ввійшов в угоду з ними, а Ізраїль ввійшов в угоду з Богом, заявляючи, що вони будуть дотримуватись всіх Його заповідей. На протязі Юдейського віку деякі з них дотримувались цих заповідей без якогось серйозного ламання їх. Віримо, що серед них були деякі апостоли. Вони жили добрим, чесним, справедливим життям, в гармонії з Господом – наскільки були здатні на той час.

Інші з тих, котрі прийшли до Ісуса, були та­кими, які усвідомили, що вони були грішни­ками, але вони покаялися. Пам'ятаймо, що це було головною метою плану Отця, коли Він посилав Івана Христителя. Іван навчав юдеїв, що Месія мав незабаром прийти до них, і всі, які бажали знайтися в гармонії з царством, яке він проповідував, повинні були слідкувати за тим, щоб бути в гармонії з Законом. Деякі не мали в чому каятися і що змивати в хрищенні. Багато з тих, які розуміли, що вони були невірні своїй угоді з Богом, були охрищені в воді, символічно змиваючи гріхи, які здійснили. Цей чин покаяння приводив їх назад під благословення і милість їхньої Угоди Закону. І хоча кров тельців і козлів, пролита згідно їхнього закону, насправді не усувала гріхів, однак ці жертви, властиво прийняті через віру, берегли людей в угоді спільності з Богом. Так само ніяке водне хрищення не могло простити гріха, однак воно повертало їх до повної гармонії з Божим розпорядженням для Ізраїлю.

Отож юдеї, які розуміли, що вони не жили в гармонії з Богом, скористалися нагодою бути охрищеними через Івана. Символічно змиваючи свої гріхи в воді, вони публічно заявляли, що від цього часу вони мають намір жити в згоді з Божим законом. Інші, тобто релігійні про­відники, були лицемірами. Вони були впевнені, що якщо Бог задумав благословити кого-небудь з Свого народу під час приходу Месії, то Він благословлятиме тих, які вберегли себе в гармонії з Його законом – тобто саме їх. Книжники, фарисеї і вчителі закону того часу, як і саддукеї, всі мали несерйозний погляд на працю Івана. Ісус сказав, що це було через те, що вони не хотіли покаятися і змити свої гріхи, не хотіли визнати, що вони мали які-небудь гріхи для змивання. Тому, коли вони не прийняли Івана, то були повністю неготові прийняти Того, для Кого Іван був предтечею, Того, Хто прийшов по-справжньому усунути гріх, чинячи Своє власне життя жертвою за гріх.

ЯК ЮДЕЇ БУЛИ ПЕРЕНЕСЕНІ ВІД МОЙСЕЯ ДО ХРИСТА

Погани не могли через покаяння повернутися до єдності з Законом Мойсея, тому що вони ніколи не були під цим Законом. Мойсей був образом на Христа. Оскільки юдеї всі були охрищені в Мойсея, то коли Ісус зайняв місце Мойсея, хрищення в Мойсея було пораховане хрищенням в Христа для всіх, котрі прийняли Ісуса як Месію. Як вказав апостол (Дії 3: 22): "Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся". Христос був цим пророком, як Мойсей, лише набагато більшим – таким як він в тому, що Він повинен був бути Представником Бога для "всіх людей", світу людства, як Мойсей був Його пред­ставником для всіх людей Ізраїлю.

Кожен юдей, який був у властивій єдності з Богом через Мойсея, був приведений до Христа через виявлення віри, так що він був у Христі як тільки визнав Христа як позаобразного Мойсея і усвідомив, що його хрищення в Мойсея означає його образне хрищення в великого Позаобразного Мойсея. Посилаючись на образне споріднення Ізраїлю з Христом, апостол Павло заявив, що коли вони пили з вдареної Скелі, то "пили від духовної Скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля – був Христос". Вони пили з неї в образі. Отже, коли у властивому часі вірні з Ізраїлю вірою прийняли Месію, то вони вмерли для цієї образної єдності і відтоді дійсно пили з духовної Скелі – Христа Ісуса. Вони ввійшли у життєво важливу єдність з Месією.

Хрищення на відпущення гріхів більше не є дієвим для юдеїв, тому що закінчилась їхня нагода – шлях, яким вони могли мати перевагу над поганами. Тепер немає жодного передбачення, через яке юдеї мають привілей прийти до Христа яким-небудь легшим шляхом, ніж мають люди з якої-небудь іншої нації чи народу. Як народ юдеї були відкинені за п'ять днів до розп'яття Христа, і до часу, аж виконається їхнє "подвійно" або неласка. (Див. "Дослідження Святого Письма", том 2, стор. 205-217). Ми розуміємо, що особлива ласка, навіть для окремих юдеїв, закінчилась через три з половиною роки після хреста, при завершенні їхнього сімдесятого тижня, як провістив пророк Даниїл (Дан. 9: 24-27; див. "Дослідження Святого Письма", том 2, стор. 59-67).

Апостол пояснює (Римлян 11), що хоча ізраїльтяни були природними галузками оливного дерева, в якому обітниця Авраама була коренем, а Господь Ісус Христос був позаобразним стов­буром, то не дивлячись на це прийшов час, коли багато з цих галузок були відламані. Зламана галузка не могла бути відновлена якимось іншим способом, ніж той, яким могла бути вщеплена дика галузка. Коли апостол говорив про цю справу в листі до церкви в Римі, ці галузки вже були відламані. Отже, будь-який юдей, який після цього прийшов би до Христа, повинен був бути прищеплений так само, як поганин. Він не мав би жодної переваги.

НЕВЛАСТИВЕ ХРИЩЕННЯ ДВАНАДЦЯТЬОХ ЕФЕСЯН

Зауважмо випадок з ефесянами, згаданий в Діях 19. Аполлос проповідував в Ефесі і охристив дванадцятьох братів. Але Аполлос сам на той час не був ясно поінформований, яка різниця між хрищенням юдеїв і хрищенням поган; і він виконав над ними Іванове хрищення, яке було для відпущення гріхів юдеїв проти їхньої Угоди Закону, включаючи їхній пізніший гріх відкинення і розп'яття Месії. Але Бог не визнав це хрищення поган. Погани ніколи не були в угоді спільності з Ним.

Коли св. Павло прийшов до Ефесу і збагнув, що ці чоловіки не мали жодних дарів Духа, спільних на той час для всіх віруючих, він запитав, яким хрищенням вони христились. Вони відповіли: "Івановим хрищенням". Тоді він вимагав, щоб вони були охрищені знову, в ім'я Господа Ісуса Христа. Це привело їх до повної єдності з Богом, як було з рештою учнів. Можливо, Господь дозволив на цю помилку для того, щоб апостоли могли ясніше зрозуміти цю справу, і щоб правда стосовно неї могла дійти до нас. Ці речі дають нам ясне розуміння, яким акуратним є Бог в усіх Своїх діях. Є визначений спосіб, яким ми можемо прийти до угоди спільності з Господом, і Він наполягає на визнанні умов, які повинні бути дотримані для цього.

ПРИРОДНІ ГАЛУЗКИ ВІДЛАМАНІ

Юдейський народ був відламаний від ласки і спільності з Богом на довгий час, на період неласки, що дорівнював попередньому періоду ласки для них – 1845 років, як ми показали в "Дослідженнях Святого Письма". Вони є відрубані від первісного оливного дерева. Але Бог здатний "їх знов прищепити", як проголошує апостол. Таким чином під час Євангельського віку юдей мав такий самий привілей ввійти в Тіло Христа, як і поганин. Факт, що хтось є юдеєм, не перешкоджає йому ввійти в радість всіх привілеїв християн з числа поган. Єдиною річчю, яка стала перешкодою, є велика безодня упередження і неправильного представлення Бога.

Юдейський народ є відкинений від божественної ласки, "аж поки не ввійде повне число поган". Ми віримо, що "повне число" тепер є близьке до завершення. Св. Павло говорить, що юдеї, Ізраїль за тілом, будуть повернені до ласки в Бога. "Через ваше [Євангельської церкви] помилування і їх помилувано" (Кул.), – запевнює він нас. Вони будуть відновлені при допомозі прославленої Церкви. Як народ вони не змогли скористатися привілеями цього Євангельського віку, щоб усунути свої гріхи через прийняття Христа; але юдеї прийдуть до ласки під найбільш сприятливими умовами, коли буде встановлений новий порядок речей – коли через застосування заслуги Своєї жертви Христос вчинить примирення за цілий світ. Це включатиме гріхи юдеїв. Їхнє "подвійно" неласки закінчилось, як ми розуміємо, весною 1878 року; Божа ласка поступово проявляється до юдеїв, і буде продовжувати зростати до їхнього повного відновлення, хоча їхнє карання ще не завершилось.

ОСОБЛИВІ ПРИВІЛЕЇ ДЛЯ ПРИРОДНОГО ІЗРАЇЛЮ

При урочистому відкритті нового віку благословень тілесний Ізраїль буде обдарований особливим становищем і привілеєм, "бо дари і покликання Божі невідмінні". Ми бачимо також, яким відмінним шляхом цей особливий привілей прийде до них, тобто, що Закон був більше чи менше обмеженням для них в їхньому щоденному житті як народу. Вони були більше чи менше віддані Богу, Який тримав їх відокремленими від інших народів. Однак цей особливий привілей переваги в Месіанському царстві не буде дарований всім, котрі є юдеями по крові, а лише тим, котрі виявляють вірність Закону і пророкам – котрі є юдеями в серці, а не тільки зовні. Всі інші є просто поганами (Римлянам 2: 28, 29).

Земна частина царства буде складатися з Стародавніх Гідних, які жили в віках перед першим приходом нашого Господа. Авель, Енох, Ной, Авраам, Ісак, Яків, Йов, єврейські пророки і інші вірні особи будуть при владі як "володарі по цілій землі" (Пс. 45: 17). Юдеї-ортодокси будуть більше готові негайно отримати благословення нової епохи, ніж будь-які інші люди. Тому вони матимуть перше благословення – не з причини схильності Бога виявляти ласку до цього народу, а завдяки факту, що Він вчинив угоду з ними, як з нащад­ками вірного Авраама.

ХРИЩЕННЯ В НАСТУПНОМУ ВІКУ

Ми не маємо жодної причини думати, що хрищення буде практиковане в новій епосі. Ми не маємо жодного запису в Святому Письмі, який говорить нам, що воно буде впроваджене. Однак не було б дивно, якщо б воно було відновлене, тому що хрищення є дуже гарним символом посвячення Богу, повного віддання життя Йому на службу. Воно може бути впроваджене як символ змиття гріха, або як символ посвячення. Ми вважаємо, що про те, чого ми не знаємо, найкраще було б не дискутувати. Ми дійсно знаємо, що Церква була охрищена в Христа через хрищення в Його смерть, і тому для християн хрищення є символом смерті. Але воно не мусить завжди бути символом смерті. Цей чудовий образ міг би бути перетворений, щоб означати хрищення в родину Христа, як вияв прийняття цього нового Батька, на противагу старому батькові, Адаму, – повстання до новизни життя через Господа Ісуса Христа. Ми не повинні дивуватися, якщо б так сталося, але не є розумно завчасно робити припущення. Краще полишити ті речі, які ще не є ясні, доки Господь не відкриє їх повністю.

Іван Христитель був названий цим ім'ям, тому що він був перший, хто вживав хрищення. Він, як предтеча Христа, вжив його, щоб виконати працю приготування. Не лише Іван та його учні, але й Ісус та Його учні практикували це хрищення між юдеями (Івана 4: 1-3). Цей обряд закликав покаятись в гріхах і прийти до гармонії з Месією, Котрий незабаром мав прийти. Було дуже потрібно, щоб Ісуса визнали великим Помазанцем, бо хоча Іванове хрищення повинно було привести юдеїв назад до згоди з Мойсеєм, до гармонії з Законом, все ж таки це повинно було приготувати їх до прийняття Месії.

Хрищення юдеїв після П'ятидесятниці було таким самим – на відпущення гріхів, але, додатково до їхніх гріхів невірності, вони звинувачувались в розп'ятті Начальника Життя. Багато з них визнали свою вину, коли зрозуміли, що зробили. Вони побачили, що весь народ був винний в тому, що люди вчинили через своїх провідників, первосвященика, священиків, Санхендрин, книжників, фарисеїв і вчителів Закону.

Ті юдеї, які покаялися в серці, були схильні питати, що вони повинні робити, щоб уникнути осуду, який лежав на цілому народі. Св. Петро відповів: "Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете!" До деякої міри пом'якшуючи їхній гріх розп'яття Месії, він сказав: "А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники. Коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави" (Дії 2: 37, 38; 3: 13-15, 17; 1 Кор. 2: 8). Він пригадав їм, що вони були дітьми обітниць; і що, як ізраїльтяни, вони мали особливе право на це улаштування, яке Бог вчинив через Свого Помазаного Сина; і що воно повинно в першу чергу прийти до них; і що їхнє покаяння принесе їм прощення і відпущення гріхів.

Однак апостол не говорив про нове занурення в Тіло Христа, яке було б відповідним лише для поган, бо погани не могли бути прийняті таким самим способом, через відпущення гріхів і повернення до Божої ласки під розпорядженням юдейського Закону, якому вони ніколи не були піддані. Погани ніколи не згрішили проти Закону, тому їх не можна було трактувати як юдеїв.

ЧИ ІВАНОВЕ ХРИЩЕННЯ БУЛО ХРИСТИЯНСЬКИМ ХРИЩЕННЯМ?

З другого боку, виникає питання: чи Іванове хрищення було християнським хрищенням? Якщо ні, то коли християни почали христитися християнським хрищенням? Відповідаємо, що Іванове хрищення не було християнським хрищенням, а лише хрищенням на змивання гріхів, як ми показали. Небагато з тих, яких охристив Іван, знали що-небудь про Христа. Тому це не могло бути християнським хрищенням. Однак це було б рівнозначне християнському хрищенню для юдеїв, котрі помітили це, тому що через повернення до Мойсея і визнання Христа як позаобразного Мойсея, вони були б таким чином перенесені до Христа після П'ятидесятниці.

Але християнське хрищення для поган було новою річчю. Воно символізувало прищеплення диких оливних гілок до ізраїльського оливного дерева. Воно було зануренням чужинців в Тіло Месії, вчиненням їх співчленами з юдеями дванадцятьох поколінь духовного Ізраїлю, загальна кількість якого повинна була бути 144 000 – дванадцять тисяч з кожного покоління (Об. 2: 9; 3: 9; 7: 1-8; 14: 1-5). Взяті з-поміж поган були дикими оливними гілками, прищепленими до доброго оливного дерева, доповнюючи кількість, якої не вистарчало для завершення цього Тіла Христа.

ЧИ ПОТРІБНО ТЕПЕР ПРАКТИКУВАТИ ВОДНЕ ХРИЩЕННЯ?

Деякі приятелі, здається, сумніваються стосовно того, чи властиво практикувати водне хрищення після 1-го жовтня 1914 р., і якщо так, то які слова повинна вживати особа, яка послуговує при зануренні кандидата, особливо, якщо той лише недавно вчинив посвячення.

На це відповідаємо: по-перше, коли точно членство Тіла Христа буде довершене, не є річчю, яку ми здатні встановити з певністю. Аж до того часу ми можемо бути певні, що кожний, хто представляє себе властивим чином є прийнятним. По-друге, ті, котрі тепер представляють себе для занурення, зробили повне посвячення попередньо; вони можуть символічно виявляти посвячення, зроблене п'ять, десять чи двадцять років тому. По-третє, навіть, якщо б ми були впевнені, що Тіло Христа тепер є завершене, ми не бачимо жодної при­чини, чому посвячення Богу не повинно бути символічно виявлене водним хрищенням, тому що цей обряд зображує підкорення і погребання власної волі в волі Господа, а це є властивий шлях для кожного. Ми не можемо уявити іншого шляху для всіх на протязі Тисячолітнього віку. Різниця буде в тому, що тоді Господь не прийме їх до зміни природи, а до Своєї ласки під реституційними привілеями тієї епохи – підняття до досконалості людської природи на землі

Ті, які прийдуть до гармонії з Божим улаш­туванням для світу на протязі Тисячоліття, яке тепер зоріє, повинні бути дітьми Христа – про Нього сказано як про їхнього "Отця Вічності" – їхнього Життєдавця. Він не є Отцем Євангельської церкви, а їхнім Старшим Братом. Вони є дітьми Бога. Життя, яке буде дане світу, буде земним життям, таким, яким Ісус поступився на їхню користь. В 1 Кор., розділ 15, про них говориться, як про тих, котрі є Його, котрі стають Його під час тисячі років Його присутності.

Загальний переклад 23-го вірша є нечіткий. Його потрібно читати: "Але кожний в своєму порядку; помазані – первоплоди; потім ті, що є Христові в Його присутності", – протягом Його Парусії, тисячі років Христового царювання. "Тоді прийде кінець, коли Він [Христос] віддасть царство Богу, тобто Отцеві", "щоб Бог міг бути все у всьому" (вірші 24-28). Весь відновлений світ буде належати до загальної родини Христа. Ісус Наречений і Церква, Його Наречена, будуть мати відроджену людську родину як своїх дітей на земному рівні існування. Людство стане дітьми Христа через посвячення самих себе. Волею Отця щодо них не буде дати їм духовну природу, а людську рести­туцію до всього, що було втрачене в Адамі.

З цього всього бачимо, що в цьому часі ми не повинні робити жодної зміни ні в символічному хрищенні, ні в словах, які вживаємо в зв'язку з ним. Ми думаємо, що це є відповідна ілюстрація посвячення Богу і Його службі на будь-якому рівні життя, на якому хтось може жити вічно – чи на духовному, чи на земному.