ЩО ТАКЕ УНІВЕРСАЛЬНЕ ВІДКУПЛЕННЯ?
Нас запитують, чи ми віримо в Універсальне Відкуплення і що на нашу думку міститься в значенні цього слова. Відповідаємо:
Ми вважаємо, що багато хто вживає вираз «Універсальне Відкуплення», не розуміючи добре його значення. Вони мають на увазі універсальне та вічне спасіння, а це щось зовсім інше. Віримо, що Біблія навчає про Універсальне Відкуплення словами, що Ісус Христос «за благодаттю Божою смерть скуштував за всіх» і що Він «дав себе на викуп за всіх, – свідчення свого часу» (УБТ) (Євр. 2: 9; 1 Тим. 2: 5, 6). А також, що «Він ублагання за наші [Церкви] гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Ів. 2: 2). Всі ці вірші говорять про відкуплення людства, і всі вони виразно і переконливо твердять, що воно буде універсальним, тобто, що воно стосуватиметься кожного члена нашого роду.
Після того, як ми вияснили, що таке універсальне відкуплення, логічно виникає наступне питання: «Що містить в собі слово Відкуплення?». Річ у тому, що в грецькій та англійській мові це слово має значення купівлі – здобуття чогось або віддавання чогось взамін за щось. Біблія кілька разів наголошує на цій думці. Нам не тільки сказано, що ми куплені ціною, дорогоцінною кров’ю Ісуса, але ми також маємо Ісусові слова, що Він дав Себе відповідною ціною за грішників (Мт. 20: 28). Вжите грецьке слово – lutron-anti – означає ціна, яка є докладним відшкодуванням. Св. Павло наводить таку саму думку, коли каже: «Людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп [anti-lutron] за всіх» (1 Тим. 2: 5, 6). Св. Павло ще раз наголошує на цій думці, говорячи: «Смерть бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Кор. 15: 21-22).
Ось так підкреслена і детально пояснена справа Відкуплення і Викупної ціни за людство. Відкуплення справді є універсальним, бо охоплює кожного члена нашого роду. Гріх прийшов через одну людину, і лише її засуджено великим Небесним Судом на смерть. Дружина Адама та його діти отримали частку в цьому покаранні не шляхом прямого вироку, але посередньо, бо мірою життя, яке ми отримали від батька Адама, була тільки іскра, оскільки право на його існування було втрачене ще раніше, ніж це життя прийшло до нас. Ось чому наш великий Творець подбав про Універсальне Відкуплення. Оскільки вирок винесено одній особі, Творець зробив можливим, що одна досконала людина змогла відкупити засуджених. Для цього наш Господь, великий Логос, залишив Небесні Подвір’я, упокорився і був вчинений тілом, Людиною Ісусом Христом, Котрий скуштував смерть за кожну людину. Його смерть є достатньою, щоб задовольнити вимоги Справедливості стосовно першої людини, і вона охоплює всі наслідки вироку, які прийшли на людський рід.
ВИЗНАЧЕННЯ УНІВЕРСАЛЬНОГО ВІДКУПЛЕННЯ
Щоб зрозуміти, чого Адам та його рід можуть сподіватися від цього Універсального Відкуплення, ми повинні звернути увагу на те, чим батько Адам був до свого гріхопадіння, бо відкуплення означає приведення його самого та його роду назад до стану, в якому він був до того, як згрішив. Отож:
(1) Адам мав спільність зі своїм Творцем.
(2) Він знаходився під Божественним благословенням, яке задовольняло всі його потреби та підтримувало життя, доки він був слухняним.
(3) Справа вічності ще не була вирішеною. Він перебував у Школі Досвіду, здобуваючи знання, і мав запевнення, що його життя триватиме далі, якщо він буде залишатися слухняним і буде вживати своє знання в згоді з волею Творця.
(4) Отож він був на пробі вічного життя. На нашу думку, коли б Адам залишався слухняним в цих випробуваннях, він закінчив би школу досвіду і більше не зазнав би проб та випробувань. Але він не досяг такого стану. В своєму випробуванні він не встояв і вже ніколи не міг закінчити цю школу успішно.
Універсальне Відкуплення, отже, означає приведення Адама та його роду назад до стану випробування, в якому він був, коли згрішив. Те, що загубилося, було відкуплене і має бути повернуте. Божим задумом, як каже нам Святе Письмо, є «Часи Реституції», і ці часи, тобто роки, Реституції є для того, щоб привести Адама та його рід назад до всього, що вони мали на початку. Святе Письмо виразно дає зрозуміти, що досвід людства – спочатку під пануванням Гріха та Смерті, а потім під благословеннями Реституції Месіанського Царства – принесе таке багате знання Бога та Його Плану, що в кінці Царювання Месії кожен член людства матиме свою повноцінну пробу – матиме повне знання, повну нагоду.
Святе Письмо показує нам, що дехто, отримавши всі ці благословення, чинитиме їм опір і грішитиме добровільно, тому вважатиметься негідним подальшої милості Всевишнього і буде знищений в Другій Смерті. Воно показує виразно, що в кінці Тисячолітнього віку дехто з тих, котрі досягнуть повної людської досконалості, не вважатиметься гідним вічного життя, а навпаки, буде знищений в Другій Смерті, бо, маючи свою частку в Універсальному Відкупленні, він не скористався з нагод розвинути характер, який відповідав би Божественним вимогам. Таке знищення є показане в Об. 20: 7-10. Воно також зображене в знищенні класу козлів з притчі про овець та козлів (Мт. 25: 31-46).
ПОЯСНЕННЯ УНІВЕРСАЛЬНОГО СПАСІННЯ
Хтось запитає: «Чи таке відкуплення, про яке Бог подбав, не існуватиме далі і не поверне цих осіб з Другої Смерті?» Ми відповідаємо, що ні. Протягом Тисячоліття Христос надасть всю потрібну і властиву допомогу. Господь буде «судити поправді ввесь світ» (Дії 17: 31). Крім того, припускати щось додатково після того, як згадані особи підуть на Другу Смерть внаслідок своєї власної упертої поведінки, означало б ще іншу жертву за гріхи. Гріх, який спровадив смерть на батька Адама, був добровільним гріхом. Смерть Ісуса в повній мірі урівноважить цю річ, але гріх, який приведе до Другої Смерті, буде особистим гріхом, свідомим гріхом з боку кожного, хто вмиратиме Другою Смертю, тому ціною відкуплення кожного такого грішника була б смерть безгрішної особи – жертва за таку особу.
Справа Адама повністю відрізняється від того, що в той час буде з людством, бо кожен з грішників буде винуватий, як свого часу був Адам, і буде особисто засуджений на Другу Смерть. Коли б кожен мав бути відкуплений знову, він потребував би індивідуального Спасителя. Біблія натякає на значну кількість козлів в кінці Тисячолітнього віку, котрі потраплять під покарання Другою Смертю. Відповідно була б потрібна така ж кількість досконалих жертв для їхнього відкуплення від цього вироку. Що доброго принесло б це, якщо вони не отримали користі від всього досвіду теперішнього життя і всього досвіду часу Тисячолітньої Реституції? Ми не можемо собі уявити користь для них з додаткового досвіду.
Тому, мабуть, Божественний План є єдино мудрим, і жодне відкуплення не буде дане для повернення таких осіб з Другої Смерті, і для них не буде жодної надії. Хто захоче помирати за них? Хто захоче їх відкупити? Христос? Ні, бо апостол виразно каже, що «Христос... уже більш не вмирає» (Рим. 6: 9). Чи за таких умов і обставин громада святих ангелів добровільно помре за них, побачивши, що вони згрішили проти світла, знання та пропозиції повної любові? Чи хтось з Церкви, Нареченої Христа, захоче вмирати за них? Віримо, що ні. Чи якась розумна та інтелігентна істота дасть своє життя як відповідну ціну за того, хто був непоправний в сприятливих умовах? Думаємо, що припускати таке було б нерозумно.
СЛОВО ПЕРЕСТОРОГИ
Нас дивує, що хтось, скуштувавши доброго Слова, ставши учасником Святого Духа, був би настільки податливий, щоб потрапити у пастку хитрощів противника. Слід пам’ятати, однак, що сьогодні противник дуже пильний, намагаючись упіймати в пастку Господній народ. Ми пишемо ці слова, бо є ведені натхненою радою св. Якова: «Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне, хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги [поведінки], той душу його спасає від смерті та безліч гріхів покриває» (Як. 5: 20). Це зовсім не означає, що Божий народ не може так чи інакше бути упійманий злом, але шлях противника, його тенденція полягає в тому, щоб вести геть далі і далі від Правди, від дороги Життя на дорогу Смерті.
Ми є в Дні Господа, згаданому апостолом; замість знімати зброю або намагатися якось покращити ясні твердження Божого Слова, або дозволити собі захопитися власною чи чужою філософією замість Божого Слова, ми повинні міцніше скріпити броню, защепнути наш шолом, підперезати стегна нашого розуму, взяти щит віри і міцно ухопити Меч Духа, яким є Боже Слово, щоб ми могли встояти в цей Злий День і, окрім цього, могли допомогти іншим встояти проти хитрощів нашого великого противника (Еф. 6: 12-18).
R5925 (1916 р.)