«НЕХАЙ... КУПИТЬ МЕЧА»

Чому наш Господь сказав до Своїх учнів, що хто не має меча, «нехай продасть одіж свою та й купить меча» (Лк. 22: 36, 38), а потім каже до св. Петра: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть» (Мт. 26: 51, 52).
Слід пам’ятати обставини. Ісус знав, що настала година, щоб Його зрадили, ув’язнили і наступного дня розп’яли. Потрібно було показати, що ув’язнення не сталося силою, а що Він добровільно дозволив Себе схопити і розіп’ясти. Отець знав, ангели знали і Його учні знали, що Він мав право просити в Отця легіони ангелів для Свого захисту і оборонитися від рук ворогів, але інші про це не могли знати. Бажано було показати виразно, що Ісус та Його учні могли захистити себе, як це почав робити св. Петро, коли витягнув меча і відтяв вухо слузі первосвященика. Ісус умить зцілив вухо і наказав Петру не чинити опору, а тоді Сам піддався, попросивши тільки, щоб над Його учнями не знущалися.
Ці обставини показали, що наш Господь піддався добровільно, і, власне, це становило урок. Коли б в учнів не знайшлося жодного меча, хтось міг би сказати, що вони не можуть захиститися. Наявність мечів зробила можливим показати відвагу учнів, а також готовність Ісуса здатися.
Коли Ісус сказав, що, можливо, доведеться продати одяг, щоб купити меча, апостоли відразу ж відповіли, що в них є два мечі, на що Ісус додав: «Досить». Мечі мали бути тільки для вигляду, а не для захисту.
Здається, ніщо в цьому вірші не натякає на збройну сутичку, ані на припущення декого, що Ісус хотів, аби Його учні захопили з собою меч. Справді, не всі, хто вхопився за меч, загинули від меча, і не всі, хто не взяв меча, врятували своє життя, але йдеться про загальний принцип, наведений Господом. Хто готується до збройної сутички та клопотів, той напевно матиме їх подостатком, враховуючи загальну тенденцію деградованої людської природи. Натомість Господнім учням сказано: «Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа» (Євр. 12: 14).
R5922 (1916 р.)