УРОК З ФІГОВОГО ДЕРЕВА, ЩО ЗСОХЛО
«Майте віру в Бога!» (Марка 11: 22, Хом).

Ісус та Його апостоли, проходячи дорогою з Віфанії до Єрусалима і проголошуючи Євангеліє Царства, натрапили на фігове дерево. Наш Господь, голодний, підійшов до дерева, щоб знайти плоди, бо час на фіги ще не минув, та побачив, що дерево неплідне. Тоді Він прокляв це дерево, провістив його кінець. Наступного дня, проходячи повз дерево, Ісусові учні зауважили, що фігове дерево засохло від кореня. Петро сказав: «Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!» Ісус відповів: «Майте віру в Бога» (Мк. 11: 13, 14, 20-22). Тоді Він звернув їхню увагу на факт, що не тільки Він Сам завдав шкоди дереву, але що за цим всім треба бачити Небесного Отця. Він завжди приписував велич Отцеві, а Сам був лише Божим Пальцем. «Ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!» «Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті» (Ів. 5: 36; 14: 10).

СПРАВЖНЯ ЦІЛЬ ЧУДЕСНИХ ВЧИНКІВ ІСУСА

Деякі люди в той час, як і тепер, мали злу силу, тож вчинок Ісуса можна було приписати саме чомусь такому. Тому Він хотів спрямувати розум Своїх учнів на речі, які Він завжди робив як посланий Богом, – проводячи тим самим межу між Своєю силою і силою сатани. Хтось може запитати: «Невже Бог звертає увагу на дерево, яке не плодоносить?» Та Ісус не був пересічною особою. Він не був прикладом того, щоб ходити вулицею і казати до неплідного дерева: «Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки!» Коли б ми так робили, то вишукували б помилки в дерев та всього іншого. Наш Господь був особливо посланий Богом. Він, ходячи скрізь, звик робити добро. Він зціляв людей і навчав їх, даючи переконливі уроки з прикладів.
Було обов’язково, щоб учні Ісуса цілковито переконалися в тому, що Він посланий Богом, перш ніж розвинути в них потрібну віру. Вони мали тривати в цій вірі, посвячуючи своє серце і життя для Бога, перш ніж могли бути готові до благословень П’ятидесятниці. Тож багато діл Господа були видимими, явними, з метою просвітити Його послідовників, переконати їх в Його Месіанстві і проілюструвати майбутню працю для світу. Про перетворення Ним води в вино написано: «Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його» (Ів. 2: 11).
Св. Павло звертає увагу на те, що тілесна людина не здатна збагнути глибокі Божі речі, бо їх треба розсуджувати духовно (1 Кор. 2: 14). Тож потрібно було навчати Ісусових учнів на видимих, матеріальних прикладах, бо вони були тілесними людьми. Хоча вони вважали Його Месією, однак спочатку не розуміли цього добре. Ісус запитав їх при нагоді: «А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Мт. 16: 15-17). Отже, Ісус використав для Своїх апостолів чудовий метод навчання.
Чи то у випадку фігового дерева, чи чудес зцілення хворих, підняття мертвих, вигнання демонів, нагодування тисяч людей і т.д., важливим було не те, що якусь особу в той час зцілено фізично, що натовп не залишено голодним на ніч, що божественний докір впав на безмозке дерево, але те, що учні мали отримати потрібні уроки і побачити, що Господня сила може бути вжита і буде вжита для них. Свідомість того, що Господь є на їхньому боці, що Він захистить їх і буде вести, мала виховати в них велике довір’я. Також було важливо, щоб ми вірили в любов нашого Отця і Його турботу про нас як Його дітей, і було важливо показати і проілюструвати майбутню славу, коли Він царювати в Своєму Царстві.

ФІГОВЕ ДЕРЕВО ЯК СИМВОЛ

Є ще інша думка стосовно фігового дерева. Віримо, що фігове дерево представляє юдейський народ. Цей народ був Божим фіговим деревом. У властивий час Бог послав Свого Сина шукати плоди цього народу, але не знайшов жодних. Дерево виявилося неплідним. Щоправда, Він знайшов кількох вірних, але в національному масштабі – нічого, жодного плоду як народу. Отож покарання, прокляття від Господа прийшло на юдейський народ тому, що при всіх своїх привілеях та нагодах вони не принесли належного плоду. Наш Господь Ісус за п’ять днів до Свого розп’яття проголосив, що їхній дім залишається їм порожній. «Ось ваш дім залишається порожній для вас» (Мт. 23: 38, 39; Лк. 13: 34, 35).
З того часу юдеї були покинуті і засохли як народ. Але існує обітниця, що це сухе фігове дерево знову оживе – стане живим народом. Вони мають відновитися до Божественної милості після того як виконалася «подвійна» немилість. [Див. ВИКЛАДИ СВЯТОГО ПИСЬМА, Том 2, стор. 206-218]. Ця «подвійна» частина, на нашу думку, виконалася, і саме таким є зміст великого пробудження тепер серед юдеїв та великий сіоністський рух.
Говорячи про час Свого Другого Приходу та близького в той час Царства Ісус сказав: «Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо. Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, під дверима» (Mк. 13: 28-29). Юдейський народ мав довгу зимову пору. Але тепер вже настала весна цього народу. Ми вже бачимо, як фігове дерево випускає листя. Отже, лекція з фігового дерева, яке зсохло, була не тільки лекцією на якусь годину, але лекцією для всього Господнього народу відтоді і дотепер.
R5920 (1916 р.)