ХВАЛЯЧИСЬ ХРЕСТОМ ХРИСТА
1 КОРИНТЯН 1: 18-22

ХРЕСТ ХРИСТА БІЛЬШЕ НЕ ПРОПОВІДУЮТЬ – ВЧЕННЯ ПРО ВІДКУПЛЕННЯ ПОСТУПИЛОСЯ ТЕОРІЇ ЕВОЛЮЦІЇ – ЦІ ДВІ ТЕОРІЇ СУПЕРЕЧАТЬ СОБІ – ТАК МАЛО З ІСУСОМ ТА АПОСТОЛАМИ ПІД СТЯГОМ ХРЕСТА

«Нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Галат 6: 14)
Хтось може заперечити, що проповідування Хреста Христового завмирає. Ті, котрі проповідують його далі, часто прагнуть створити враження, що воно означає всього-на-всього відмову від гріха і наступне самовідречення. Рідко сьогодні можна знайти служителя, який проповідує потребу в Хресті Христовому – потребу в Ісусовій смерті як викупній ціні за гріхи світу (1 Тим. 2: 5, 6; Мт. 20: 28).
Чому так є? Одні у відповідь скажуть, що вони сталися християнськими науковцями і вже не вірять, що існує така річ як гріх, не вірять, що є така річ як смерть. Тож їм неможливо прийняти думку, що Ісус помер за гріх. Інші відповідатимуть, що вони сталися занадто розумними і не вірять, що в Божественному Плані смерть Ісуса була потрібною для відкуплення людини і її поєднання з Отцем. Їхній погляд полягає в тому, що апостоли та Ісус, стверджуючи про Хрест, перебували під ілюзією темного минулого, яке сучасна освіта розвіює на основі більш яскравого світла. Ще інші кажуть, що вони сталися еволюціоністами та вищими критиками, взагалі не вірять більше Біблії, а прийняли теорію протилежну до біблійної, а саме, теорію еволюції.
З точки зору еволюції не існує жодної справедливості і, відповідно, немає жодної потреби в викупі-жертві з боку Відкупителя. Чому? Бо згідно з теорією еволюції людина перебуває в процесі розвитку і ще не є досконалою, ані не готова бути випробуваною на основі досконалих вимог. Вона є лише в процесі переходу від дикої тварини до розумної істоти. Еволюціоністи твердять, що без будь-якого відкуплення, без будь-якого втручання з боку Бога процес еволюції триватиме, доки не постане людська сім’я, яка стане аристократією мудрості, продуктивності і сили і яка дасть змогу жити вічно на основі власного розуму.
В цьому є невеличка втіха для еволюціоністів теперішнього часу та минулого. Якщо вони і хваляться майбутнім та вічним життям для своїх дітей, до якого їхні діти поступово розвинуться, то для себе особисто за гробом нічого не очікують: все своє майбутнє життя вони вбачають тільки в своїх дітях. Що стосується їхнього батьківства, то їм нічим хвалитися, хоча дехто з них, попри все, хвалиться своїми предками – що їхні прабатьки були мавпами, жабами, а найперші з них – протоплазмою.

ВАЖЛИВІСТЬ ХРЕСТА

Ці теорії є витвором людської мудрості і свідчать про нерозуміння Божого Слова та нехтування ним. Яким чудовим є Євангеліє Хреста порівняно з будь-яким іншим! Воно запевнює нас, що Бог створив людину на Свій власний образ і подобу, що гріхопадіння від досконалості до теперішнього стану деморалізації сталося внаслідок непослуху Божественному Закону та винесеному Божественному вироку: «Вмираючи помреш» (1 М. 2: 17). Шість тисяч років наш людський рід вмирає не тільки фізично, але й розумово, що включає моральні якості. Не дивлячись на весь досвід минулого та всю освіченість сьогодення, ніхто не має надії, що людство підніметься з нинішнього незадовільного стану назад до досконалості. Все, що ми можемо зробити, це воювати зі злом в собі, воювати з хворобами та смертю і допомагати робити це іншим.
Водночас Бог від самого початку планував благословення Хреста – планував, що у відповідний час Він пошле Свого Сина, Котрий помре за людський гріх, «Справедливий за несправедливих», і відчинить шлях для повернення людини до божественної милості та вічного життя. Написано: «Смерть бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку» (1 Кор. 15: 21-23).
Впродовж чотирьох тисяч років світ чекав на відкуплення, яке звершилося на Голгофі. Майже дві тисячі років наслідки цього відкуплення були обмежені до особливого класу з-посеред людства під особливим покликанням, запрошенням, статися Нареченою Христа – «Церквою первороджених, на небі написаних» (Євр. 12: 23). Святе Письмо запевнює нас, що ця вибрана громадка має бути з Ісусом у великому Божому Царстві, яке, як скрізь показує Біблія, має усунути прокляття і замість нього знову принести милість.
Царство не може прийти, доки Царська Родина не буде готова зайняти Трон. Ісус давно вже готовий, але на основі Плану Отця Він чекав і виконував працю приготування Церкви, Своїх братів, котрі мають бути співспадкоємцями з Ним в цьому Царстві і по-іншому є названі «Нареченою, Дружиною Агнця» (Рим. 8: 17; Об. 21: 9, 10). Тоді на тисячу років реституційні привілеї будуть відкриті для всього світу людства. Людству вже не треба буде проповідувати, бо всі знатимуть Господа від найменшого до найбільшого; перед Ним схилиться кожне коліно і Його визнає кожен язик (Єр. 31: 34; Фил. 2: 9-11). Все це має настати як результат Хреста.

ЗЕМНА І НЕБЕСНА МУДРІСТЬ

Не дивно, що апостол вважає Хрест Христа осередком свого проповідування, кажучи: «Без пролиття крови немає відпущення» гріхів (Євр. 9: 22). Як говорить пророк, «Його ранами нас уздоровлено» (Іс. 53: 5). Наша лекція коротко наводить божественне пророцтво, що по-світськи мудрі не оцінять Божественний План і особливо осередок цього Плану – Хрест Христа. Світська мудрість дивитиметься зовсім в іншому напрямку.
Однак Бог шукає не тих, хто по-світськи мудрий, а тих, хто любить праведність і є повний віри та послуху. Тому більшість людства, включаючи більшість мудрих, далі є на боці світу, і лише відносно невелика кількість справді і належним чином перейшла на бік Господа, приймаючи Мудрість Згори. Вони в очах світу є нерозумними, але в очах Господа – мудрими. Мудрі світу, великі, благородні, багаті, вчені настільки задоволені всім тим, що мають, що вони не голодують, не відчувають спраги і не шукають Божественного ладу. Отже, бачимо, що Господній порядок приймають, як правило, вбогі, неосвічені тощо, котрі усвідомлюють в собі нестачу мудрості і шукають її біля Джерела Мудрості і через знаряддя Мудрості – Біблію.
Весь світ гине внаслідок первісного гріха, і майже для всього світу Хрест Христа є дурістю. Нам, котрі віримо Божому Посланню, сказано, що ми спаслися – перейшли від смерті до життя, бо ми прийшли до єдності з великим Життєдавцем «через віру в Його кров». Для нас великий Відкупитель є уособленням Мудрості Бога, і ця Мудрість показана в життєвому шляху Учителя – в Його жертві. Коли ми приймаємо це, Він нас виправдовує, а коли ми виправдані Ним, ми отримуємо доступ до Отця, Котрий приймає наші жертви посвячення і дає нам зачаття Своїм Святим Духом. Наше спасіння продовжується, якщо ми день за днем перебуваємо в Господі і зростаємо в благодаті, знанні та Святому Дусі. Остаточно наше спасіння довершиться. Написано, що наше спасіння прийде до нас при славному з’явленні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа (1 Пет. 1: 13; Тита 2: 13).
Коли Царське Священство ввійде в небесну славу, тоді почнеться Нова Епоха Месіанського Царства, яка цілковито розсіє хибні погляди світської мудрості і заставить весь світ слухати «лагідний голос» Бога. Тоді Господь дасть людям чисте Послання, щоб вони могли кликати до Нього і служити Йому однодушно (Соф. 3: 8, 9). Під час Тисячоліття буде час випробування світу – так само як зараз, під час Євангельського віку, є день випробування і приготування Церкви до повноти милості Єгови і вічного життя.
Визнаючи значимість Хреста Христового та потребу в ньому, ми всім серцем можемо радіти з апостолом Павлом, читаючи наш заголовний вірш: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа».
R5919 (1916 р.)