НАТХНЕНА ОБІТНИЦЯ НАШОГО ГОСПОДА ІСУСА

“Будь вірний до смерті, і Я тобі дам вінця життя!” (Об’явлення 2: 10).
Це – слова нашого прославленого Господа, дані через св. Івана Об’явителя на острові Патмос. Це – хвилююче послання Церкві, тим, котрі склали особливу домовленість, ввійшли в особливу угоду з Господом. Запрошення теперішнього часу страждати з Ісусом, щоб мати змогу царювати з Ним, означає здобуття членства в Його Тілі. Його членами є Його учні; їх запрошено йти Його слідами.
Від них вимагається далі міцно триматися віри, яка свого часу привела їх до посвячення. Вони повинні далі перебувати в цьому стані через неславу і через похвалу, щоб йти слідом за своїм Вождем “куди Він іде”. Вони не повинні слабнути, не досягши кінця подорожі. Світ, тіло та противник будуть намагатися відговорювати їх і відвертати назад – змушувати думати, що прийняте ними запрошення є невизначеним, неможливим.
Вірним слугою є той, хто показує, що він гідний довір’я свого пана, що на нього завжди можна покластися. Щодня ми показуємо свою вірність або невірність. “Господь Бог випробує вас”. Він випробовує нас, щоб побачити, чи ми гідні – побачити, кого ми любимо найбільше, – Його чи себе, щоб побачити, чи наша довіра до Нього позбудеться всього, щоб здобути цю велику запропоновану Ним Нагороду, щоб побачити, чи ми не керуємось лише тимчасовим запалом і чи не намагаємось здобути цю чудову річ – Корону Життя, не збагнувши її вартості.
В одній зі Своїх притч наш Господь образно показав тих, котрі, після того, як підніметься сонце переслідувань, не є достатньо віддані принципам праведності, щоб встояти. Вони гіршаться. Вони в’януть. Тому слово “вірний” означає, мабуть, перш за все відданий і містить думку про повну віру. Божі діти повинні бути повні віри, і в кого Бог знаходить таку віру, того Він вважає гідним Своєї повної довіри.
До тих, хто буде цілковито вірний до кінця шляху, наш Господь скаже: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого”. Вони матимуть “Вінець Життя”. Їхня відданість має бути випробувана аж до смерті. Це не означає, що вони просто помруть на доказ свого посвячення Господу, бо буде два класи, які помруть, – Мала Черідка помре жертовним чином, і Великий Натовп помре через “погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня”.
“До смерті” в цьому вірші означає вірність, яка триватиме аж жертва закінчиться смертю. Така вірність в будь-яку мить готова сподіватися смерті, яка вестиме до виконання Угоди Жертви – до її завершення.

НЕВ’ЯНУЧИЙ ВІНЕЦЬ ЖИТТЯ

Думка, яка насувається стосовно отримання Вінця, має на увазі також велику честь. На олімпійських іграх в давнину давали вінець, який був зазвичай з лаврового листя. Великі переможці на полях битв отримували вінці з лаври. Лавра – вічнозелений кущ або дерево, і символізує щось тривале. Апостол вживає цю ілюстрацію для змалювання великої почесті, яка буде дана вірній Церкві.  Її чекає велика Нагорода. Вибір все ще триває. Кожен повинен зробити своє покликання і вибрання певним (2 Пет. 1: 10, 11).
Кожен, хто переможе, отримає Вінець Життя. Це не буде вінець, який швидко зів’яне або зберігатиметься лише кілька років. Це буде вінець вічного життя. І не тільки. Господь показує нам, що цей вінець вічного життя буде вінцем вищого життя – життя на найвищому рівні. Хто досягне Реституції впродовж Тисячолітнього віку, той матиме вічне життя на людському рівні. Ангели будуть мати вічне життя на духовному рівні. Але цей Вінець Життя, даний “більш ніж переможцям”, буде найвищою формою духовного життя – безсмертям – буде набагато вище всіх інших рівнів життя, буде особливою нагородою за перемогу в цьому бігу. “Біжіть так, щоб одержали ви!” Мета близько!
“Душе моя, вперед безстрашно йди,
Обов’язок зове – іди охоче.
Нехай пустиня й спека навкруги,
Й Йордан бурлить, вирує і клекоче.
Земля, що по цей бік ріки Йордан,
Не твій це спадок первісний, одвічний.
Тож поспішай, знайди свій Ханаан,
І увійди у відпочинок вічний.”
R5913 (1916 р.)