«НАОСТАНКУ, БРАТТЯ,.. ДУМАЙТЕ ПРО ЦЕ»

СИЛА РОЗУМУ, ВОЛІ – «ЯК У ДУШІ СВОЇЙ ВІН ОБРАХОВУЄ, ТАКИЙ Є» – ВПЛИВ ПОГАНИХ ДУМОК – ВПЛИВ ДОБРИХ ДУМОК – ДУМАЙТЕ ПРО ТЕ, ЩО ЧИСТЕ, А НЕ ПРО ЗЕМНЕ – ДОБРОПРИСТОЙНІ РЕЧІ – ВАРТІСНІ РЕЧІ – РЕЧІ, ГІДНІ ПОХВАЛИ – КОЖЕН ВІДПОВІДАЄ ЗА СВІЙ РОЗУМ.

«Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» (Фил. 4: 8).
Зовсім небагато людей, навіть освічених та вчених, оцінює велику силу розуму та його потенційний вплив на всі справи нашого життя. Небагато матерів усвідомлює, що від їхніх думок залежить формування ще ненародженої дитини, тож вони передають їй правильні або шкідливі нахили. Також це усвідомлює мало чоловіків, тобто вони мало намагаються сприяти своїм дружинам в вихованні шляхетних дітей, підтримуючи розум дружини під час її вагітності благородними думками, піднесеними почуттями, високими ідеалами, думками про красу, чесноти, гуманність, чистоту, шанобливість, духовність. Коли б люди дізнались про вплив материнського розуму на добро або зло своїх дітей, це напевно принесло б великі зміни в багато домів, бо на наше переконання більшість людей вважає за краще робити добро, аніж зло, і одним з найбільших каменів спотикання, однією з перепон є необізнаність.
І хоча ми переймаємось всім людством, не треба забувати, що Біблія дана Божим дітям, котрі вступили в особливу угоду з Ним через Господа Ісуса Христа і сталися Новими Створіннями через силу Святого Духа, яка дає зачаття. Світ буде вчитися і розвиватися протягом Тисячоліття. Сьогодні, в теперішньому житті, можливість розвиватися мають тільки ті, котрі отримали зачаття Святим Духом і великою та єдиною надією котрих є удосконалення на духовному рівні в Воскресінні Справедливих. І наскільки ми переймаємось світом, настільки повинні вважати своїм християнським обов’язком триматися прикладу Господа і перейматися перш за все Його рідними, Його братами в Христі.

СИЛА ДУМКИ

Пересторогу апостола кожен християнин може сприйняти як особисту пересторогу, а також як загальну пересторогу для всієї Церкви – намагатися будувати один одного в найсвятішій вірі і згідно з критеріями, викладеними в нашому заголовному вірші.
Кожна особа відповідає за те, щоб дбати про свій розум. Ставши християнами, ми віддали свою волю Господу, погодившись, що відтоді ми не прийматимемо диктат нашої волі, але, ігноруючи її, будемо триматися проводу Господньої волі. Саме на такій умові Господь прийняв нас у Свою сім’ю, і будь-яка невдача виконувати ці умови входить в суперечність з нашою угодою. Господь через Своє Слово дає нам потрібні вказівки про те, яка Його воля. Ці послання, прийняті в добре і щире серце, приносять плід слухняності, а це веде далі до розвитку плодів духа.
«Бо як у душі своїй він обраховує, такий є». Багато християн навчилося керувати своїми вчинками і стримуватися від тілесної суперечки. Багато навчилося в тій чи іншій мірі контролювати свій язик, пам’ятаючи, що той самий язик, яким ми славимо Бога, можна вжити, щоб скривдити ближніх, як на це звертає увагу апостол Яків (3: 1-10). Але обмеження в поведінці та словах досягти важко, якщо розум, воля не узгоджені з волею Бога. Отже, Бог пояснює, що і чому Він від нас вимагає, і пропонує нам великі та дорогоцінні обітниці. Їхня ціль – виховати в нас, в нашому розумі, в наших словах та вчинках те, що Богу до вподоби, що є Його волею.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОВИВЧЕННЯ

Апостол в нашому заголовному вірші показує, як правильно тримати під контролем себе, свої думки, свої слова і свою поведінку. Кожну думку треба ретельно вивчати, бо якщо дозволити на погану, або самолюбну, або низьку, або розбещену думку, вона проросте і принесе велике опоганення, яке вплине на наші слова та поведінку і пошириться на інших. Потрібно навчитися охоче переглядати свої думки, згідно з вказівками, викладеними апостолом в цій лекції. Те, що спочатку може потребувати багато часу, щоб прийняти рішення, згодом можна буде вирішити майже негайно:
(1) Чи думка, яка вимагає розгляду в моєму розумі, є шляхетною? Якщо так, її можна прийняти і засвоїти. Якщо ні, від неї слід негайно відмовитися і прогнати її з розуму як зловмисну.
(2) Чи запропонована думка є чистою – не хтивою, не самолюбною? Якщо вона витримує згадані критерії, про неї можна далі думати. Якщо цим неможливо довести її чистоту, її слід негайно покинути, бо вона може завдати великої шкоди – як принесена в дім заражена річ.
(3) Чи це мила думка? Чи вона стосується того, що приємне? Чи вона збуджує приязні почуття? А може вона пов’язана з ненавистю, образою, злістю, гнівом? Якщо вона приязна, то нехай буде. Якщо ні, її слід негайно прогнати, не дати їй проникнути далі, щоб зашкодити нам та іншим.
(4) Чи вона добропристойна? Річ не в тому, чи про неї добре говорить світ, бо сам апостол та наш Господь Ісус були скривджені світом, котрий облудно наговорював на них всяке лихе слово. Добропристойне – це, мабуть, те, про що добре думатимуть порядні люди, якщо вони знатимуть і розумітимуть все, що стосується цієї думки.
(5) Чи є в ній якась чеснота, або чи в якомусь значенні слова вона гідна похвали? Якщо так, її можна прийняти. Якщо ні, від неї треба відмовитись, бо якщо вона навіть бездоганна в інших відношеннях, то факт, що в ній немає нічого вартісного, є причиною, щоб її позбутися. В нас немає часу, ані місця для речей, які є просто непоганими. Ми прагнемо мати в своєму серці і розумі речі, які є відверто добрими, корисними і усіляко допомагають. В іншому випадку таку думку слід прогнати, бо вона займає місце в серці, в розумі, потрібне для корисних речей. Приклад цього – читання художніх книжок: нічого поганого, але й нічого корисного, нічого, що будує.
Якими б ми не були з природи, Божий народ, який дотримується вказівок Божественного Слова, напевно, стане шляхетним народом, корисним народом, що має дух здорового розуму. Все це є лише частиною приготування до Царства і до великої праці, яка буде йому довірена, як слугам Бога, під керівництвом їхнього Відкупителя та Голови.
R5908 (1916 р.)