СВІДКУВАННЯ ПРО ПРАВДУ
“Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос” (Івана 18: 37).
Пригадуємо собі, що ці слова Учителя були сказані в той час, коли юдеї привели Ісуса до Пилата і звинуватили в тому, що Він вважає Себе Царем. Пилат запитав Його: “Так Ти Цар?” Відповідь була: “Я на те народився” – “Я для цього прийшов у світ”.
Бог розпорядився, що має бути Цар Еммануїл, Священичий Цар, Який покладе край гріху і поверне грішників (тих, хто захоче) до Божої милості. Пророки наперед звістили, що прийде час, коли “праведністю царюватиме Цар, і князі володітимуть за правосуддям” (Іс. 32: 1), коли схилиться кожне коліно і кожен язик визнає на славу Богу. Тож наш Господь Ісус відповів Пилату, що для цього Він прийшов у світ. Коли б не потрібно було відкупляти світ і приводити його назад до згоди з Богом, Логосу не потрібно було би сходити вниз, щоб мешкати між людьми. Коли би Бог не постановив, що має бути Царство і Цар, не було б жодної потреби, щоб наш Господь вмирав, бо не було б кого благословляти і піднімати після Його великої праці.
Друга частина вірша звучить так: “щоб засвідчити Правду”. Зрозуміло, що всі висловлювання нашого Господа були правдою, однак існувала певна велика Правда, про яку Він свідкував. Він не тільки свідкував правдиво, але також відстоював Правду. Бог створив людину. Людина повелася погано – знеславила свого Творця. Панування Гріха та Смерті було знеславленням Бога і ганьбою для всякого доброго правління. За таких обставин розсудливо виникало питання: “Чому не знищити ці негідні створіння, які приносять стільки знеславлення?” Бо Єгова сказав, що прокляття, яке перебуває на людстві, буде зняте; що через Авраамове Насіння для світу прийде велике благословення, і що ні йота, ані титла Божого задуму не мине, не виконавшись.
“БОЖІ ПЛАНИ ВІДКРИВАЮТЬСЯ МОВ БІЛІ ЛІЛІЇ”
Сотні і навіть тисячі років минули відтоді, як Бог дав Аврааму Обітницю, однак жодне благословення не прийшло і жодне прокляття не є зняте! Та Бог залишається вірним. Його Слово незламне і не може бути зламане. Він постановив благословити світ і неодмінно виконає Свій задум. Власне, це і є велика Правда: що Єгова Бог передбачив спасіння “всіх племен землі”. Про це провіщали образи Закону. Про це свідчили пророки: “...Всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні”, тобто прийдешнє благословення. Наш Господь Ісус, ще перебуваючи в плоті, давав свідоцтво цій Правді. Він ствердив факт, що Бог не сказав неправду про Себе, ані про Свій план.
Наш Господь прийшов у світ саме з цією метою: бути великим Царем, Котрий благословлятиме весь грішний рід Адама. Він прийшов звістити це Царство. Але юдеї казали: “Як Він може бути Царем? Хіба Він може щось зробити?!” І ось Він стоїть перед Пилатом, далі називаючи Себе Царем. Три з половиною роки Він давав свідоцтво великій Правді, що Божа воля здійсниться, що Боже Царство буде встановлене під усіма небесами. І все це має виконатися через Того, Хто мав бути розп’ятий як злочинець. Справді,
“Бог незбагненним нам шляхом вершить діла Свої”.
Відкинення Ісуса могло створити враження, що весь Божий План зазнав невдачі. Здавалося, що невіруючі юдеї святкують перемогу над великим Єговою. Однак бачимо, що розп’яття Месії було потрібне для здійснення Божого Задуму. Потрібно було, щоб Христос відкупив людський рід Своєю власною смертю ще перш ніж Він міг відновити його через Своє Тисячолітнє Царювання. Та для всього світу ця велика Правда далі є прихованою. Ісус запевняє Своїх учнів, що їм дано пізнати таємниці, а для всіх сторонніх – всіх, котрі не є в згоді з Богом, – ці речі представлені притчами та незрозумілою мовою, і вони, слухаючи, не розуміють і, дивлячись, не бачать.
“ПРАВДИВИЙ НАРОД”
Редактору здається дивовижним, що без будь-яких зусиль з нашого боку слово “Правда” і вираз “Правдивий народ” вважають тотожними. Те, що ми маємо, є Правдою – це ніщо інше як Правда, Біблійна Правда! І це – єдине слово, яке ми можемо вжити. Віровизнання прийняли для себе інші назви, а ми залишили собі вираз “Правда”. Без будь-якої попередньої згоди і шляхом, про який ми не мали навіть уяви, цей вираз “Правдивий народ” застосовують скрізь саме до нас. Ми, звичайно, даємо свідоцтво Правді – тій самій Правді, про яку наш Учитель свідкував до самої смерті: про Царство; про те, як Ісус залишив Свій славний передлюдський стан і прийшов у світ; про те, що Він знову піднявся до небесної слави, набагато вище від того становища, яке мав попередньо. Ми даємо свідоцтво Правді, що Бог не є злісним, жорстоким Богом – що Він ніколи не збирався засуджувати людину на вічні муки, а обіцяв, що прокляття гріха та смерті будуть навіки забрані геть. Це свідоцтво є сьогодні таким самим і про те саме, що проголошував наш Господь і Його апостоли.
Хто від Правди, той слухає Правду і любить нести свідоцтво про Правду. Однак в нашому випадку, як і в випадку Учителя, світ нас не знає. Він не знає нас, бо не знав Його. Світ, і перш за все релігійний світ християнства, готовий нас розп’ясти, як розп’яв Його, але ми живемо в більш цивілізованому часі, і книжники, фарисеї та законовчителі бачать, що сьогодні набагато важче, ніж колись, підбурити людей до того, щоб позбавити нас життя. Однак за Божою благодаттю ми далі будемо нести свідоцтво Правді, доки не прийде темна ніч, “коли жоден нічого не зможе виконувати”, – якщо, звичайно, наше життя буде збережене до того часу.
R5898 (1916 р.)