ОБОВ’ЯЗОК ПРОПОВІДУВАТИ ЄВАНГЕЛІЄ

“Горе мені, коли я не звіщаю Євангелії” (1 Коринтян 9: 16).
Вираз “горе” сьогодні не вживають так часто як колись. Це слово було поширене в староанглійській мові, і значення, яке надають йому тепер, на нашу думку, не відповідає початковому його змісту. Майже всі, котрі читають притчу, в якій Господь казав про “плач та скрегіт зубів”, думають, що це означає вічні муки. Отже, горе, згадане в Біблії, для декого має саме таке значення. Тому вони тлумачать наш вірш так: “Я піду на вічні муки, якщо не буду проповідувати Євангеліє”. Все це наслідки віровчень, традицій та звичаїв, які прийшли з Середньовіччя, коли людям забороняли Біблію.
Ми вважаємо, що апостол думав так: “Я був би нещасний, коли б не міг проповідувати Євангеліє. Це не давало б мені спокою. Після переслідувань з мого боку і великої Господньої милості до мене, я би втратив Його прихильність та благословення, коли б стримувався говорити Його послання”. Контекст, здається, підтримує таку думку. Так само не мали б спокою ті, кого Господь просвітив Своєю Правдою, якщо б від них було забрано можливість проповідувати це славне Євангеліє.
З одного боку слова апостола можна було б застосувати тільки до публічного служіння Словом. З іншого боку кожен з посвяченого Божого народу є служителем, уповноваженим проповідувати, адже повноваження означає доручення, право, санкціонування. Це повноваження проповідувати Євангеліє згадується пророком Ісаєм (Іс. 61: 1-3). В ньому Церква представлена нам через великого Голову Церкви, Ісуса Христа, котрий показаний, перш за все, як промовець. Читаємо: “Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням відчинити в’язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведності, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!”

ЧИСЛЕННІ СПОСОБИ ПРОПОВІДУВАННЯ ЄВАНГЕЛІЯ

Ось так, дуже давно було пророчо сказано про повноваження Святого Духа для Месії. Члени Тіла Месії, які прийняли те саме помазання через Нього, також отримали повноваження проповідувати Євангеліє. Якщо учень Христа належно оцінює привілей бути посланником Бога, Його послом, для нього було б горе, коли б він не міг звіщати Євангеліє в міру спроможності та нагод.
Дехто вважає, що немає іншого способу проповідування, окрім публічної проповіді з трибуни. Але це, мабуть, не є біблійним баченням проповідування. Ісус промовляв до людей на березі моря, по дорозі; часом Він сідав біля криниці і проповідував Послання спасіння. Він проповідував його Своїм учням, коли піднімався на гору; часом Він розмовляв з ними, коли вони подорожували. Так само з нами. Коли ми маємо можливість або час проповідувати Добру Новину, то використовуймо це.
Слово Євангеліє означає радісна вістка, добра новина. Ми повинні благовістити “радість велику”. Це можна робити в щоденному житті, коли ми бачимось з продавцем м’яса, хліба, бакалійних товарів, а також з сусідами чи приятелями. Це можна робити за посередництвом літератури, висланої поштою, або даючи до рук брошуру чи книгу, чи проповідуючи з трибуни. Все це є проповідуванням Євангелія, представленням Радісної вістки, бо проповідувати означає довести до відома незалежно від способу, яким це зроблено.

ОСНОВА ТА НАДБУДОВА ЄВАНГЕЛІЯ

Багато брошур містять не Євангеліє, а вістку про велике нещастя. Їх не треба розповсюджувати, бо чим більше ми розповсюджуємо такі вісті, тим менше Євангелія ми проповідуємо. Треба пам’ятати, що наш Господь Ісус ототожнював Євангеліє з Царством. Тому ми повинні проповідувати Благовість, Євангеліє Царства. Таким був Божий метод зібрати Церкву і таким має бути свідоцтво для світу. Ми далі маємо нагоду донести до інших добру Вість Царства. Основою Євангелія є смерть нашого Господа Ісуса Христа як Жертви за грішників, а також Його воскресіння і вознесіння, щоб сісти праворуч Отця. Надбудовою є спасіння Церкви та світу – “хто захоче”. Всі Божі благословення є через Христа.
Рясні Господні благословення для Церкви та світу мають прийти услід за Другим Приходом Ісуса. Тоді Церква має бути прославлена та звеличена, а світ увійде в Еру Благословення, яке, як обіцяв Бог, прийде з повним встановленням Його Царства.
Тож, хто розуміє це істинне Євангеліє і оцінює свої повноваження проповідувати його, повинен почувати себе нещасним, якщо якась річ перешкоджає його проповідувати. Хтось може проповідувати кількома способами. Інші можуть проповідувати майже кожним способом. Ще інші можуть проповідувати тільки окремим чином, але всі можуть проповідувати якимось чином. Чим більше ми це робимо, тим більш щасливими повинні ми бути. Тому ми вдячні Богу, що маємо сьогодні стільки підручників – книжки, безкоштовну літературу, біблійні конкорданси тощо. Ми дуже цінимо все це і намагаємось зробити з нього добрий вжиток для благословення інших, а також для власного збудування.

R5893 (1916 р.)