РАЗОМ З ХРИСТОМ В ОДНОМУ ЯРМІ

“Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене... Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий” (Матвія 11: 29, 30).
Наш Господь звертався до юдеїв. Він не проповідував поганам, бо на той час милість для поган ще не прийшла. Він був посланий, за Його словами, “тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого”. Ізраїльтяни знаходилися під ярмом римської влади, але ми не думаємо, що наш Господь говорив про це ярмо. Вони були під релігійним ярмом, ярмом Закону.
Ярмо означає рабство. Хто несе ярмо, той є слугою. Наприклад, на вола одягали ярмо не просто так, а щоб у цьому ярмі він носив покладені на нього тягарі. Отже, ярмо є символом служіння, ношення тягаря. Так само було з ізраїльтянами. Вони мали нести зобов’язання Угоди Закону. Вони погодилися статися слугами Бога на умовах Угоди Закону. Але виявилося, що вони неспроможні і слабкі через гріх і не можуть носити тягарі Закону. Жоден юдей не міг витримати тягар Угоди Закону. “Нема праведного ані одного” – ніхто не міг задовольнити вимоги досконалого Божого Закону.
Наш Господь не прийшов, щоб покласти край Закону. Навпаки, Він звеличив Закон, зробив його шанованим. Він показав, що його вимоги не є ані нерозсудливими, ані несправедливими, хоча внаслідок недосконалості жодна людина не могла його виконати. Виконавши Закон досконало, наш Господь довів, що слухняність йому не виходить за межі можливостей досконалої людської істоти, і що він є повним мірилом спроможності досконалої людини. Отож Закон не був занадто важким тягарем для Нього; Господь міг у повній мірі задовольнити кожну його вимогу і зробив це.
Тепер Він запрошує Своїх учнів ввійти під інше ярмо – ярмо служіння разом з Ним. У Господа було нове Послання – Євангеліє, “благовість”. Воно говорило про звільнення від зобов’язань цієї Угоди Закону, які неможливо було нести, але які мали бути “виховником до Христа”. Господь розповів їм про те, як отримати частку в цьому чудовому новому порядку речей, який починався в той час і якого Він мав бути Головою. Цей порядок був цілковито від Отця, однак Син мав бути Його особливим Представником. Його учні могли мати в цьому частку, стаючись мертвими для Угоди Закону через віру в Ісуса, свого Месію, і приєднавшись до Нього. Саме так вони могли бути прийнятними для Бога через Нього, зачатими Святим Духом, і могли статися синами Бога.

НОВЕ СТВОРІННЯ ВИКОНУЄ ЗАКОН

Ось так вони сталися спільниками з Месією у виконанні Закону праведності, бо тепер для них було можливо виконати Божий Закон під цим новим ярмом і в нових умовах. Це нове ярмо не було для старого створіння. Старе створіння вже показало, що воно не в змозі виконати вимоги Закону. Божа постанова полягала в тому, що вони, щоб бути Новими Створіннями, повинні статися мертвими не тільки для Угоди Закону, але й для всіх земних інтересів, надій та сподівань. Апостол, говорячи про таких, каже, що праведність Закону виконалася в нас, котрі ходимо не по тілу, а по Духу (Рим. 8: 4).
Ми не тільки виконуємо вимоги Закону, але й робимо щось більше. Ми кладемо своє життя за братів. Це виходить за межі вимог Закону, але Нове Створіння це робить. Старе створіння є мертве з Божої точки зору. Нове Створіння повинно діяти через старе тіло, всі недоліки якого закриті одягом Христової праведності. Отже, з божественної точки зору, Нове Створіння виконує праведність Закону, бо залишається вірним Господу і постійно, задля недосконалості свого тіла, має для очищення приписану заслугу крові Христа.

ВАЖКЕ ЯРМО ЗАКОНУ ІЗРАЇЛЮ

Учитель навів юдеям образ ярма з певною ціллю. Вони дещо знали про тягарі Закону, під яким, як народ, стогнали довгий час. Вони знали, що неможливо здобути обіцяне вічне життя на умовах досконалої слухняності його вимогам. Шістнадцять століть вони намагалися виконати цей Закон, але не змогли. Пам’ятаючи, що Бог обіцяв їм Месію, і що Месія так чи інакше запровадить новий порядок, вони, однак, не знали, як і коли це буде. Через їхніх пророків Бог сказав наперед, що Він забере з їхнього тіла кам’яне серце і дасть їм серце з плоті. Тому вірні пильнували і чекали нетерпляче на цього Месію і на все, що було обіцяне через Нього. Побожні юдеї далі чекають на виконання цих обітниць.
Та коли Ісус прийшов, Він почав працю, яка на той час не була виразно зрозуміла. Він не запровадив Нову Угоду, яка була обіцяна через пророків (Єр. 31: 31-34; 32: 38-41; Єз. 11: 19; 36: 25-30). Він не забрав в той час їхніх кам’яних сердець і не дав їм серця з плоті. Все це належало до майбутнього, мало бути працею Царства, коли воно буде встановлене в силі та великій славі по всій землі.

ПОЧАТОК НОВОГО СТВОРІННЯ

Але напередодні всього згаданого Месія прийшов з іншою метою – виконати підготовчу працю. Він встановив нову річ – започаткував Нове Створіння і запросив тих юдеїв, котрі мали відповідний стан серця, приєднатися до Нього, щоб вони не чекали на майбутню Нову Угоду, а мали частку з Ним, ставшись синами Бога. “Візьміть... ярмо Моє”, – сказав Ісус. Його послання оцінили ті, хто щиро намагався виконувати Закон. “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою” (Мт. 11: 28). Це була нова пропозиція. Для них вона, мабуть, здалася дивною, навіть якщо вони повністю розуміли Його образну мову.
Хоча ми, погани з природи, ніколи не були під ярмом юдейського Закону, однак ми мали дещо інший великий тягар, який не могли нести – тягар гріха і смерті. Адам перший потрапив під цей тягар гріха, який приніс таке велике прокляття на світ. Ми всі несли і відчували важкість гріха та всього зла, яке його супроводжує. Тож слова надії та потіхи, сказані Учителем, принесли радість та відсвіжили наші серця, і ми здобули запропонований нам відпочинок в Ньому – в Тому, Хто справді є з нами в ярмі.
Той, хто несе важкий тягар, хто розуміє природу і гіркість гріха, хто знає і побоюється його і намагається всього цього уникати, запрошений прийти до Вчителя, взяти Його ярмо на себе і навчитися від Нього, отримавши запевнення, що Його ярмо є легке. Воно легке в тому значенні, що його можна нести, і воно не ранить.

ДОСКОНАЛЕ, ЗРУЧНЕ ЯРМО

Ми бачили ярмо, яке вкладають на вола. Це – велике дерев’яне ярмо на шию, яке тисне важелезним тягарем на шкіру та м’язи. Ярмо, не допасоване до тварини, натирає шкіру і не дає тварині спокою, натомість належно допасоване є зручним, і з ним легше нести тягар. Наш Господь каже, що Його ярмо є легке, зручне і задовільне. Його ярмо, так би мовити, можна припасувати. Воно враховує різні умови і підхоже для різних осіб, які його носять. Воно велике для великих, мале для малих, середнє для середніх. Це ярмо, в якому найбільші, найвищі і найталановитіші можуть ходити разом з Господом. Те саме стосується найменших. Господь здатний нести за нас те, що ми не в змозі нести. Жодне ярмо не дозволяє носити тягарі так, як це. Справді, щоб нести це ярмо, потрібна досконалість, а ми слабкі і недосконалі, однак якщо ми маємо хоча б десяту частину досконалості, Господь понесе за нас решту. Якщо ми наполовину недосконалі, Господь надолужить і це. Отже, навіть найслабший може впоратись, і найсильніший має те, чого потребує. Ось велика нагода Євангельського віку.
Наш Господь Ісус запевнив апостола Павла: “...Сила Моя здійснюється в немочі” (2 Кор. 12: 9). Все діє разом для нашого добра, якщо ми любимо Його, адже ми взяли Його ярмо, впряглися разом з Ним. Ми раді мати привілей страждати з Ним. Тіло може страждати, але дух радіє, і ми ніколи не будемо випробувані понад наші сили. Його тягар є легкий. За цих умов ні від кого не вимагається більше, ніж він може зробити. Якщо наш дух є добрий, ми з радістю робитимемо все, що можемо. Того, хто не хоче робити те, що він може, Господь не буде вважати вірним. Тягар Учителя є легкий, якщо його взяти з простосердям та Правдою, і тільки ті, котрі беруть його, можуть бути з Ним в одному ярмі.

R5885 (1916 р.)