ВИКУПНА ЦІНА І ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ

В стосунку до Божого плану спасіння доктрина ВИКУПУ є самим осередком – центром, – від якого всі інші доктрини, так би мовити, розходяться до зовнішніх меж цілого плану. Маємо надію, що відповіді, подані нижче, зможуть пролити більше світла і стануть допоміжними.
Питання 1. Дайте коротке визначення виразу "викуп".
Відповідь.Викуп є конкретною сумою, компенсацією, заплаченою за звільнення особи або власності – захопленої або затриманої.
Питання 2. Дайте коротке визначення виразу "заслуга".
Відповідь.Заслуга – це (1) те, що заслуговує на увагу, винагороду або поважання; (2) цінна річ, нагорода або компенсація – заслужена або вже отримана – саме так, як в школі.
Питання 3. Дайте коротке визначення виразу "законний платіжний засіб".
Відповідь.Законний платіжний засіб – це наявні в обігу грошові знаки, якими закон уповноважує боржника розплатитися за борг, а кредитора зобов'язує їх прийняти. Іншими словами, це те, що уряд або закон вважає засобом обміну.
Питання 4. Яке значення виразів "платити" або "заплачений"?
Відповідь.Заплатити означає скасувати борг, дати еквівалентну вартість, виконати умови. Вираз "заплачений" в цьому випадку означав би, що згаданий борг скасовано, що виконано умову, представлено відповідний еквівалент.
Питання 5. Дайте коротке визначення виразу "депозит".
Відповідь.Депозит є чимось, що вкладено в банк і передано під нагляд іншої особи.
Питання 6. Яка різниця між виразами "заплачений", "застосований" і "депозит"?
Відповідь.Між значеннями цих виразів є суттєва відмінність. Коли вжито вираз "заплачений", це означає, що річ, яку вжито для виконання зобов'язання, є достатньою. Коли вжито вираз "застосований", це означає пряме чи посереднє виконання фінансового зобов'язання. Коли вжито вираз "депозит", це означає, що якусь річ залишено під чиїмось наглядом і поки що не використано, не застосовано.
Питання 7. Дайте коротке визначення виразу "жертва за гріх".
Відповідь.Вираз "жертва за гріх" означає жертву, вчинену в справі, пов'язаній з гріхом, сплату боргу за гріх.
Питання 8. Що треба розуміти під виразом "заслуга Ісуса Христа"?
Відповідь.Ми можемо говорити про заслугу Ісуса Христа з різних точок зору; наприклад, можна говорити про Його заслугу в тому, що ставши Людиною Ісусом, Він виявив Свою лояльність Богу і слухняність Божественному задуму; або ми можемо говорити про Його заслугу як людини – що Він з гідною нагороди похвалою віддав те, що мав, те, що належало Йому по-праву – справедливо і законно. Але коли ми говоримо про заслугу Ісуса Христа в стосунку до вчиненого Ним поєднання за гріх світу, ми маємо на увазі зовсім іншу річ, а саме, що угода, яка існувала між Небесним Отцем і Господом Ісусом Христом, на основі якої Господь мав стати людською істотою і потім мав віддати Свою людську природу, дозволяючи, щоб Його життя було від Нього, як людини, забране, свідчила про Його лояльність та слухняність Отцівській волі – повну слухняність до смерті, до того ж смерті хресної.
Коли ми говоримо про заслугу Ісуса Христа, то розуміємо, що заради заслуги, яку Він мав і яку Отець визнав, коли підняв Свого Сина з мертвих, наш Господь був нагороджений не лише тим, що був узятий назад до духовного рівня, але й був "високо вознесений" до божественної природи. Отже, ця заслуга Ісуса Христа, яку Бог нагородив, залишила деяку реальну цінність, або благословення, які Він міг наділити іншим, а саме – Своє право до людського життя, яке Він не втратив ані через гріх, ані жодним іншим чином. Це право до людського життя, про яке ми говоримо, як про заслугу, котра є Ісусовою, остаточно має бути, як інформує нас Біблія, застосоване Господом Ісусом Христом в повній згоді з планом Отця, для скасування "гріхів всього світу" (1 Ів. 2: 2) – гріхів Адама і всього його роду, що помер в ньому. Ця заслуга вже належить нашому Господу і є в Його розпорядженні, щоб бути вжитою у властивому часі, визначеному Отцем.
Питання9. Дайте коротке визначення виразу "поєднання".
Відповідь.Вираз "поєднання" означає улагодження, приведення назад до згоди осіб або справ, які не були в такій згоді. Застосовуючи до людської сім'ї, це означало б, що після того, як Адам і його рід виявились неслухняними Божественній постанові і потрапили в Божественну неласку та під осуд, з цим осудом – згідно з Божественною постановою – має бути покінчено, і людство має повернутись назад до гармонії з Богом, прийти з Ним до злагоди – хто лишень буде охочий з-посеред людства і прийме Божественні умови. Порядок, згідно з яким це має здійснитись, ми називаємо працею поєднання; ця праця поєднання була започаткована нашим Господом Ісусом Христом в його першому приході, продовжується відтоді і має бути завершена під час Його другого приходу. Одним словом, поєднання в найбільш повному значенні слова починається від Церкви і не закінчиться, доки його умови не поширяться на всіх членів людської сім'ї, приводячи всіх охочих і слухняних назад до повної гармонії з Єговою.
Питання 10.Чи могла будь-котра людська істота заплатити викупну ціну?
Відповідь.Ні! Будь-котра досконала людина не могла заплатити ціни викупу, хіба що згідно з Божественною постановою, угодою домовленостю. Коли б, наприклад, в світі була досконала людська істота, то вона не могла б стати Відкупителем батька Адама, хіба що це було б дано їй як привілей згідно з Божественною постановою. Лише Божественному суду належало визначити, чи хтось міг бути прийнятий замість іншого. В випадку Господа Ісуса Христа Він став, згідно з Божественною постановою, підхожим для викупної ціни – став досконалою людиною, – а потім, виконуючи Божественний задум, віддав Самого Себе. Отже, Він міг бути прийнятий тільки згідно з такою постановою.
Питання 11. Як було передбачено викупну ціну?
Відповідь.Бог Сам подбав про викуп, який "гріх світу бере". Отже відкуплення людини було можливе тільки через Божественну постанову.
Питання 12. Де було передбачено викупну ціну?
Відповідь. В Божественному задумі викупна ціна була передбачена від закладення світу; Святе письмо запевняє нас, що наш Господь Ісус Христос був в Божественному задумі Агнцем Божим, заколеним від закладин світу (Об. 13:8). В іншому значенні викупна ціна була гарантована тоді, коли було вчинено угоду між Богом Єговою і Його шанованим Лоґосом. В ще іншому значенні слова викупна ціна не була гарантована, доки Лоґос не був вчинений тілом і не досяг повної людської досконалості в віці 30 років.
Лише тоді для нашого Господа було можливим стати належною, в згоді з Божим порядком, викупною ціною і дати цю викупну ціну. Але Він не дав Себе, щоб бути викупною ціною, доки не ввійшов в угоду з Богом, символічно показавши через хрищення повне посвячення Свого життя до самої смерті. Однак, справа на цьому не завершилась, бо з нею були пов'язані певні умови. Хоча Він відмовився від власної волі і це було визнано Отцем, однак Йому позоставало щодня і щогодини виявляти Своє повне підпорядкування. Його жертва закінчилась тоді, коли Він, вмираючи на Голгофі, вигукнув: "Звершилось!" Тут Він закінчив складання викупної ціни, тобто повністю подбав про викупну ціну. Однак ми повинні бачити різницю між гарантуванням ціни викупу і наданням, призначенням, переданням її. Коли Ісус помер, ціна викупу була всього лиш гарантованою, вона ще не була дана в значенні застосування з метою звільнення людини від гріха.
Питання 13. Хто подбав про викупну ціну?
Відповідь.Перш за все Єгова Бог, бо Він був Той, Котрий вчинив цей задум; без Його задуму викуп був би неможливий. В іншому значенні Ісус Сам подбав про викуп, коли дав Самого Себе. Від часу вчинення посвячення Він мав повний контроль над Своїм життєвим шляхом. Його воля не зазнала жодного примусу
Питання 14. Де в образі починалася і де закінчувалася жертва за гріх?
Відповідь. Щоб статися жертвою за гріх, тварина перше мала бути вибрана і потім приведена до дверей намету; але вона ставалася жертвою за гріх лише в ту мить, коли первосвященик клав на неї свої руки і забивав її. Отже, жертва за гріх, згідно з образом, складалася з двох частин – з тельця і козла. Забиття тельця не завершувало жертви за гріх, бо в Божественному задумі та постанові Великий Первосвященик Ісус мав скласти дві жертви – клас Господнього коз­ла і, звичайно, позаобразного тельця.
В образі, розуміємо, козел представляв послідовників Ісуса, тоді як телець представляв самого Ісуса. Отож, забиття жертви за гріх закінчувалося не раніше, аж козел, який становив частину жертви за гріх, був також забитий. Тут жертва за гріх в значенні пожертвування завершувалась. Вже не мало бути жодного жертвування. Але вираз «жертва за гріх» має значно ширший зміст. В образі він включав також представлення крові цих тварин Богу Єгові, як показано в тому, що первосвященик брав спершу кров тельця І потім кров Господнього козла в Святая Святих, де кропив кров'ю на Ублагальню і перед Ублагальнею на схід. Коли це було зроблено, жертва за гріх закінчувалася.
Питання 15. Де в позаобразі починалася жертва за гріх?
Відповідь. В позаобразі жертва за гріх почалася тоді, коли Ісус представив Себе в Йордані згідно з угодою, вже вчиненою з Отцем. Там, як стверджує апостол, наш Господь дав Себе, зрікся Себе, вчинив Себе жертвою за гріх. Він продовжував цю працю протягом Євангельського віку, жертвуючи тих, хто приймає Його заслугу і хто добровільно йде Його слідами, поступаючись для Нього власною волею. Він жертвує їх як частину Своєї власної жертви.
Після того, як Ісус закінчив складання Своєї власної жертви, Він зійшов на висоту і там вчинив представлення Своєї жертовної заслуги Небесному Отцю на користь класу Церкви, як це символічно показано в кропленні кро­в'ю тельця в Святая Святих Намету за первосвященика та за його дім. Продовжуючи далі жертвування в Своїх по­слідовниках, Він остаточно закінчить діло жертви коли останній член тіла Христа скуштує смерті і перейде за завісу. Тоді Первосвященику залишиться завершити справу принесення жертви за гріх «за весь народ», представляючи заслугу «кращих жертв» Богу Єгові, хоча дійсна заслуга знаходиться лише в Ісусі.
Питання 16. Чи викуп був заплачений на Голгофі?
Відповідь. Ми вже згадували це питання, показуючи, що викуп був складений на Голгофі і пізніше був переданий в руки справедливості, але ще не заплачений в значенні завершення угоди, бо це було збережено на майбутнє. Викуп був складений на хресті, коли Ісус вигукнув: «Отче, в Твої руки віддаю Мого духа» – Моє життя! Ісус, так би мовити, вчинив депозит з викупної ціни без конкретного її застосування.
Питання 17. Чи викуп був заплачений, коли Ісус зійшов на небо?
Відповідь. Ні! Причини цього ми вже згадали.
Питання 18. В такому випадку, чи викупну ціну вже заплачено?
Відповідь. Ні! І це зі згаданих вже причин. Крім того додамо, що викупна ціна не буде в повній мірі заплачена, доки Церква не буде в повній мірі прославлена і не буде зі своїм Господом. Тоді викупна ціна буде заплачена на користь всього світу, гарантуючи його звільнення від смерті і скасування Адамового осуду.
Питання 19. Що вчинив Ісус з викупною ціною, коли зійшов на небо?
Відповідь. Він вже помістив її в руки справедливості як депозит. Людське право до життя, ціна далі була в Його розпорядженні, його наступним кроком було дати поручительство, приписуючи частку з неї Своїй Церкві – ще нерозвиненій.
Питання 20. Чи Ісус задовольнив справедливість, коли зійшов на небо?
Відповідь. Справедливість завжди є задоволена. Вона ніколи не дозволить діяти, якщо взамін не отримає еквіваленту. Наприклад, справедливість була задоволена, коли Адама засуджено на смерть внаслідок його провини. Справедливість була задоволена весь час, тримаючи Адама та його рід за цей гріх. Справедливість є задоволена тепер, дозволяючи Церкві проходити свій шлях в нинішніх умовах, оскільки в руках справедливості є депозит, цілком еквівалентний тому, що вимагається для Церкви і навіть понад це. Однак, справедливість не буде задоволена, щоб звільнити людство, доки викупна ціна не буде повністю заплачена в її руки. Це станеться після того, як Церква буде скомплектована і прославлена.
Питання 21. Коли і як справедливість є задоволена?
Відповідь. На це питання дано відповідь попередньо.
Питання 22. Яким чином хтось може жертвувати себе з Христом, якщо справедливість не була повністю примирена Ісусом Христом, коли Він зійшов на небо?
Відповідь. Як стверджено в відповіді на 20-е питання, депозит для задоволення за гріхи всього світу вчинено з достатньої заслуги; на основі цього депозиту справедливість була досконалим чином примирена, щоб звільнити тих членів людського роду, котрі входять в особливу угоду, в особливі стосунки з Богом через Господа Ісуса Христа, Котрий вчинив угоду при жертві.
Питання 23. Що відбувається спершу – виправдання чи посвячення, і чому?
Відповідь. Це залежить від значення, наданого виразу «посвячення». Біблія визнає посвячення з двох різних точок зору: перше, посвячення окремої особи, і, друге, вчинення цього посвячення дійсним через Господа Ісуса Христа і його прийняття Отцем. Посвячення окремої особи чинити Господню волю, повне підкорення своєї власної волі, як це представлено в прив'язанні козла до дверей Намету, йде попереду виправдання. Але другий крок є такий: потрібно, щоб наш Господь Ісус Христос став Заступником для тих, котрі прагнуть статися членами царського священства – ще перед тим, як вони можуть бути прийняті Отцем. Отже, їхнє виправдання Господом Ісусом Христом, Котрий приписує їм Свою заслугу, йде слідом за їхнім посвяченням себе, і безпосередньо за цим наступає акт посвячення їх Небесним Отцем в значенні прийняття їх, як посвячених осіб, і надання їм всіх прав та привілеїв, включаючи в це подробиці угоди.
Питання 24. Чи тому, хто виправданий з віри, приписується заслуга чи справедливість?
Відповідь. Ми потребуємо визначитися з виразом «виправданий з віри», оскільки застосування цього виразу в Біблії має два різних значення. Читаємо, наприклад, що Авраам був виправданий з віри, але напевно не в такому значенні як є виправдана з віри Церква! Авраам був виправданий до спільності з Богом, щоб отримати обітницю, щоб знати про деякі речі, які Бог задумав на майбутнє, і щоб показати Богу свою лояльність на Божественних умовах. Але він не був виправданий до вічного життя. Він не був виправданий в значенні, що він міг бути запрошений представити своє тіло живою жертвою і статися відкупителем Адама або в тому чи іншому значенні статися гідною нагороди жертвою за когось іншого. Ніхто таким чином не міг бути виправданий з віри раніше смерті Ісуса, раніше приписання Його заслуги після Його сходження на висоту в появи «в присутності Бога за нас» – за Церкву.
Питання 25. Якщо заслуга є приписана, то хто її приписує? Якщо праведність є приписана, то ким?
Відповідь. Наш Господь Ісус приписує Свою власну заслугу Своїм власним послідовникам на умовах їхньої угоди повного посвячення; але це приписання є з повної згоди Божественної справедливості в при її участі – не інакше. Про це приписання заслуги недосконалій особі, яка прагне бути послідовником Ісуса, можна висловитись, як про приписання справедливості з боку Божественної справедливості, з боку Небесного Отця, як про це читаємо: «Бог той, що виправдовує» (Рим. 8: 33).
Питання 26. Що треба мати на увазі під виразами «право до життя» в «життєві права»? Яка різниця між цими виразами?
Відповідь. Перебуваючи в гармонії з Богом, особа має право жити, бо Бог постановив, що всі Його інтелігентні створіння можуть продовжувати жити, якщо вони є в згоді з Його божественним правом в Його вимогами. Отже, на початку право жити було привілеєм Адама. Він мав право до життя і не втратив би цього права, коли б не згрішив. Ісус також володів правом до життя. Він мав право до життя не тільки перед тим як прийшов у світ, але й після того як став Людиною Ісусом. Власне виходячи з цього права, Він міг покласти Своє життя жертовним чином на користь Адама в його роду. Після того, як Він вчинив Своє посвячення при хрищенні, Він вже не мав права жити як людина, бо відмовився від цього права. Тепер, зачатий Святим Духом, Він мав право до життя як Нове Створіння, зачате духовним чином, за винятком, коли б Він міг зазнати невдачі, ламаючи Божественне право або Свій договір, тобто угоду. Світ людства матиме право до життя після Тисячолітнього віку – коли осягне досконалість, буде переданий Отцю і буде Ним прийнятий. Тоді люди матимуть таке саме право до життя як батько Адам перед своїм гріхом.
«Життєві права». Цей вираз можна використовувати різним чином. Застосовуючи його до Господа Ісуса Христа, тобто наголошуючи, що Господь мав життєві права, ми можемо сказати, що Він, пожертвувавши, як людина, власне життя, насправді не вчинив нічого, щоб це життя згубити. Він погодився покласти його; воно належало Йому по-праву, інакше Він не міг би знову використати його для інших. Він відстояв це право завдяки Своїй власній справедливості.
Отже, Господь і далі володів правом до людського життя, яке, хоч забране в Нього з Його Дозволу, не було Ним втрачене. Він далі має життєві права людської істоти, хоча тепер не потребує для Себе людського життя або життєвих прав, оскільки має щось набагато краще, і для Нього неможливо вживати дві природи одночасно. Він має божественні життєві права, хоча далі розпоряджається Своїми людськими життєвими правами, і незабаром має їх позбутися, віддавши їх як ціну викупу, як повне відшкодування за Адама і за все, що було втрачене через нього.
Питання 27. Що є жертвуване з боку того, хто є зачатий Духом до членства в тілі Христа?
Відповідь. В одному значенні цього слова ніхто не виконує жодного жертвування за винятком Великого Первосвященика. Все, що ми чинимо, це посвячуємо нашу волю і представляємо наші тіла, щоб вони могли бути живою жертвою, щоб Великий Первосвященик міг вчинити з них жертву. Легко спостерегти, що саме забиття тварин ще не є їх жертвуванням. Юдеї забивали тисячі тварин для їжі, так само, як ми сьогодні, але ці тварини не були жертвувані, а лише вбиті. Жодна тварина не могла бути принесена, крім постановленої Богом. Він постановив також, що жертвування має виконуватись священиком. Священик, який складав жертви згідно з юдейським Законом, був первосвящеником, інші допомагали і займали його місце в випадку його смерті. Первосвященик символізував Ісуса. Отже, Сам Ісус є Тим, Котрий може приносити позаобразні жертви. Все, що можуть послідовники Ісуса, це представити самих себе. Це представлення було показане в образі прив'язання козла до дверей Намету, іншими словами, цей клас віддає, відділяє, посвячує себе (як людські істоти). Після того, як Ісус здобуде таку особу, прийме її посвячення, припише їй Свою праведність і представить її Отцю, Отцівське прийняття є виявлене через Сина, Великого Первосвященика, у зачатті Святим Духом. З того часу згадана особа є членом тіла Христа, а її ім'я є записане в книзі Життя Агнця, з якої воно не буде витерте, якщо вона збереже вірність.
Питання 28. Дайте коротке визначення різниці між викупом і жертвою за гріх.
Відповідь. Вираз "жертва за гріх" особливим чином стосується факту, що дана річ, тобто життя (одне або багато), є представлена Богу як жертвування для залагодження справи гріха. Жертва за гріх враховує викуп, але не є йому тотожною, рівнозначною. Вона є жертвою заради гріха, але не повинна неодмінно означати повне, задовільне жертвування. Однак факт, що таке жертвування за гріх є можливе для прийняття Богом, наводить на думку, що це жертвування було завершеним, повним відшкодуванням, тобто задоволенням. Слово "викуп", як воно є вжите в Новому Заповіті, містить в собі не тільки думку про жертвування ради чогось, що було злом, але додатково визначає, що жертвування було повним і достеменним, бо значенням слова "викуп" – в його стосунку до Ісуса – є відповідна ціна.
Питання 29. Чи Церква бере участь в викупі та жертві за гріх, і чому?
Відповідь. При розгляді цього питання ми повинні глянути на Церкву з двох боків. Коли роздумуємо про Церкву, стосуючись представлення тіл її членів живими жертвами Богу, то можемо сказати, що вони не є учасниками викупу, бо не мають нічого, що могли б дати як частку викупу – оскільки є недосконалими. Якщо ж дивимось на справу з іншої точки зору – що Церква є духовними істотами, і що, як духовні істоти, вони є членами тіла Христа, Котрий є їх Головою, – то бачимо, що вони, як члени Христа, повинні мати з Ним частку у всьому, що Він чинить – так само як рука має спільну частку з головою, оскільки, коли йдеться про Христа, Біблія дає нам приклад людського тіла. Заслуга, задля якої викупна ціна є вартісною перед Богом, була в самому Ісусі. Це була та сама заслуга, якою ми не володіли, коли представляли себе Богу в посвяченні. Та коли ми були прийняті Ісусом як учні, Він приписав нам Свою власну заслугу і вчинив нас частиною Своєї власної жертви. Отож, Він вчинив нас водночас частиною того, що Він має дати Богу за гріхи всього світу – при закінченні цього віку, коли Церква, Його тіло, буде скомплектована і разом з Ним прославлена.
Однак, ми повинні пам'ятати, що в нас не залишається нічого, що становить людське, бо тоді, коли нас вчинено членами тіла Христа, ми сталися мертвими, як людські істоти, через підпорядкування нашої волі. А оскільки ми є Новими Створіннями, то старі речі проминули і всі речі сталися новими (2 Кор. 5: 17). Ми також повинні пам'ятати, що жертвується не духовне тіло Христа, бо і духовний Голова не був жертвуваний. Жертвою за гріх було тіло. І цим тілом було Ісусове тіло, яке становило викуп, а не наше тіло. Однак тепер, після розміщення цієї викупної ціни в руки справедливості, як депозиту, до якого Ісус має право, ми є співучасниками з Ним в тому, чим Він володіє – внаслідок нашої спорідненості з Ним і наших інтересів у всьому, чим Він володіє. Ось так Церква стає учасником викупної ціни, бо, як Його Наречена, ми є Його співспадкоємцями і повинні бути пов'язані з Ним в даванні світу користі з цієї викупної ціни.
Зрештою, ми маємо до справи з жертвою за гріх не більше ніж з викупом. Ми всього лиш прийняті Первосвящеником. Це прийняття є показане в Його жертвуванні нас, як людських істот, після того як Він приписав нам Свою заслугу. В результаті, в її принесенні ми матимемо участь лише як Нові Створіння. Це не означає, що Нове Створіння має в собі щось для жертвування, швидше Нові Створіння беруть участь з Ісусом в розпинанні тіла, щоб згодом кожне з них могло також приєднатися до Нього, коли заслуга буде представлена Отцю.
Питання 30. Якщо Ісус заплатив викупну ціну тоді, коли Він зійшов на небо, то чи міг Він стати Заступником Церкви? А якщо став, то як?
Відповідь. Якщо Ісус заплатив, повністю розпорядився викупною ціною тоді, коли зійшов на висоту, то це мало б мати, при умові прийняття, негайний вплив на Адама та його рід. Ті з числа цього роду, котрі жили в той час і відтоді, мали б особисто знову бути на випробуванні і підлягали б смерті внаслідок своїх недосконалостей, не маючи змоги впоратися з обставинами – до часу, коли Ісус не встановить Своє Тисячолітнє Царство і негайно не почне давати всяку потрібну допомогу через розпорядження Нової Угоди. Що стосується Церкви, то не було б жодної можливості дати їй щось особливе, не було б нічого передбачено, оскільки ті, котрі є з числа Церкви, були членами людської сім'ї. В випадку сплачення викупу, це спрямувало б всі зобов'язання в напрямку людства і не за­лишило б жодної можливості для класу Церкви, щоб поводитись з ним іншим чином, ніж з рештою світу. В цьому випадку клас Церкви не потребував би Заступника і, звичайно, не мав би Його.
Питання 31. Коли викупна ціна буде повністю заплачена і вжита?
Відповідь. Викупна ціна буде повністю заплачена і повністю вжита після того як Церква перейде поза завісу, коли ве­ликий Первосвященик, Голова та тіло (Церква тоді буде прославленим тілом великого Первосвященика), запечатає Нову Угоду і успішно впровадить її в дію на користь Адама та його роду. Тоді відкуплення буде завершене. Однак праця поєднання в той час ще не буде завершена; вона включатиме працю Тисячолітнього віку, щоб привести людство (всіх охочих) з гріху та деградації до повного поєднання та гармонії з Богом. Проте викупна ціна має бути повністю заплачена Єгові і прийнята Ним ще перше, ніж Нова Угода може вступити в дію, і в повному значенні може початися реституція людини. Повернення людини зі смерті є частиною викупної праці (Осії 13: 14)