“ЧОМУ ТИ МЕНЕ ПЕРЕСЛІДУЄШ?”
ДІЇ АПОСТОЛІВ 9: 1-31
ЯСКРАВА ІЛЮСТРАЦІЯ РЕВНОСТІ БЕЗ ЗНАНЬ – ДОКІР ЗГОРИ – ГЛИБОКЕ РОЗКАЯННЯ САВЛА ЯК ДОКАЗ ЙОГО ДІЙСНОГО НАВЕРНЕННЯ – ВІДКРИТТЯ ОЧЕЙ РОЗУМІННЯ – “КОЛЮЧКА В ТІЛІ” СВ. ПАВЛА – ВЕЛИКИЙ АПОСТОЛ ПОГАН ЯК ОБРАЗ НАРОДУ ІЗРАЇЛЮ

“Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший – то я” (1 Тимофія 1: 15).
Хто вважає переміну Савла з ворога Христа і Його Церкви у приятеля і ревного слугу чимось на зразок навернення грішника, той дуже помиляється. Поведінка, про яку говорить нинішня лекція, не є поведінкою грішника, ворога Бога. На нашу думку, вираз “навернення” навряд чи є відповідним для такого випадку. Савло з Тарсу був або ж поганою людиною і лицемірним фарисеєм, користолюбцем, закоханим в себе, або ж “справжнім ізраїльтянином”, метою і прагненням котрого було служити Богу. Отже, до переслідування Церкви його спонукувала відданість Богу. Віримо, що власне останній опис підходить для випадку з Савлом, бо він узгоджується з його власним свідоцтвом (Дії 26: 9-11).
Якщо Савло був істинним і відданим членом привілейованого народу Ізраїлю, цілковито посвяченим Богу, і намагався служити Йому так як міг і знав, але був засліплений на якийсь час упередженням та неправильними уявленнями, то ми навряд чи можемо сказати про його навернення щось більше, ніж про навернення інших апостолів. Наш Господь вибрав на початку Дванадцять, бо вони були справжніми ізраїльтянами, і дав їм вказівки, потрібні для Його служби. Це Він зробив і для Савла, хоча й більш відверто.
Слово “навернути” означає “повернути в протилежному напрямку”. Але Савло вже йшов у вірному напрямку, тобто служив усім серцем Богу, хоча його зусилля в доброму напрямку витрачалися на погану річ. Господь лише відчинив очі його розуміння і показав йому краще, як він має вжити свої зусилля. Савло потребував тільки показати себе з правильного боку, і це проявилося у всьому довір’ї та запалі в подальшій службі Господу – так само, як він в незнанні попередньо робив все навпаки.

ДОБРОСОВІСНЕ ЗЛО

Савло був одним з тих ізраїльтян, котрі жили серед поган, але час від часу ходили в Єрусалим на визначені свята (5 М. 16: 16). Його дім знаходився у відомому на той час місті Тарсу. Кажуть, що вченістю його перевищували тільки Александрія та Афіни. Проживання в такому місті давало користь його дому, до того ж його сім’я була впливовою, про що свідчить факт, що він був громадянином не тільки Тарсу, але й Риму. Окрім здобутої ним освіти в рідному місті, він пройшов особливе навчання з теології, юдейського Закону, в Єрусалимі під наглядом Гамаліїла, одного з найбільших вчителів того часу.
Навчання з ранніх літ і всі його обставини сприяли вихованню в ньому широкого та гострого розуму, з яким мало хто міг зрівнятися. Ці обставини разом зі щирістю серця та ревністю до Бога – хоча спершу не за знанням – зробили його придатним до того, чим Господь згодом його вчинив, а саме: “вибраною посудиною” для Господа, щоб нести Його ім’я до поган, до царів і до дітей Ізраїлю.
Очевидно, що обставини, пов’язані з каменуванням св. Степана, лише підбадьорили Савла до ще більшого запалу в придушенні того, що він вважав дуже шкідливим вченням – єрессю. Наш власний досвід підтверджує думку, що краще мати відвертого, сумлінного опонента, ніж холодного і байдужного  приятеля з імені. Пригадуються слова нашого Господа: “Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...” (Об. 3: 16). Тому маймо повагу до всіх, котрі мають гаряче серце і запал, пам’ятаючи, що в стосунку до них є більше надії, що вони сподобаються Богу і вважатимуться гідними прийняти Правду, ніж в стосунку до літеплих.
Рішенням римського уряду юдейському священству було надано значну владу, і воно почало розпоряджатися впливом, схожим на вплив римських пап. Релігійні правителі мали владу арештувати та ув’язнити за порушення їхніх правил та розпоряджень. Савло, виявляючи таку ж повагу до закону та влади, яка згодом проявилася у всіх його стосунках та вченнях як християнина, не намагався захопити ініціативу в переслідуванні християн, але їздив скрізь так, як це вважалося законним – маючи санкцію і повноваження найвищого релігійного трибуналу. Пам’ятаймо, що майже всі переслідування були санкціоновані якимось людським законом і вважалося, що вони проводяться на основі Божественного кодексу.

УЗГОДЖЕНІСТЬ ТРЬОХ ЗАПИСІВ

Опис про відкриття очей розуміння Савла, наведений в нинішній лекції, є описом від св. Луки, котрий, безперечно, отримав його безпосередньо від самого апостола Павла, з котрим св. Лука подорожував якийсь час. Два інші описи є подані самим св. Павлом (Див. Дії 22: 6-11; 26: 12-20). Всі три описи, по суті, погоджуються між собою і показують тільки ті відмінності, яких можна було обґрунтовано сподіватися, зважаючи на факт, що вони були дані за різних обставин і з намаганням підкреслити або уточнити різні подробиці.
Коли б всі три описи були ідентичними, слово в слово, була б справедлива підстава припускати, що текст є особливо приготований з наміром добитися узгодженості. Якщо уважно придивитись, то бачимо, що навіть уявна розбіжність в описі є додатковим доказом його правдивості. Сам опис є простий, і ми потребуємо приділити увагу тільки тим моментам, які, на перший погляд, суперечать один одному.
Всі три описи говорять, що Савло сам чув голос, бачив світло і впав на землю. Один опис додає, що всі, котрі були з ним, також попадали на землю. Опис з нашої лекції говорить, що люди в його товаристві “онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили”. Інший опис говорить: “А ті, що зо мною були, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив”. Ці описи можна погодити таким чином: Савло сам, очевидно, був у центрі події – “ось мене нагло осяяло світло велике з неба”. Безперечно, ті, котрі були з ним, бачили щось з цього світла, але не бачили джерела самого світла. Вони не бачили славного тіла нашого Господа Ісуса Христа – “нікого не бачили”.  Проте Савло бачив славне тіло нашого Господа Ісуса Христа, як про це сам згодом свідчив (1 Кор. 15: 8).
Хоча ніхто, крім Савла, не був повалений на землю, інші, стоячи онімілі і перестрашені, напевно одразу попадавши на коліна поруч зі своїм провідником, сповнені пошани. Що стосується голосу, то Савло і всі з ним чули якийсь звук, “голос”, та тільки Савло міг розрізнити слова, які призначалися тільки для нього. Схожий випадок є записаний в Івана 12: 28, 29. В одному значенні слова Савло та всі його товариші чули звук, голос, але в іншому значенні слова тільки Савло чув голос. Ми використовуємо таку форму висловлювання в наших щоденних розмовах. Якщо хтось звертається до нас притишеним або невиразним голосом, ми кажемо, що ми не почули. Це означає, що хоча ми чули голос, ми не зрозуміли або не збагнули сказане.

ВІДЧИНЕННЯ РОЗУМОВОГО ЗОРУ САВЛА

Те, що відчув Савло, коли вислухав від Господа Слави докір за свій хибний запал, можна швидше уявити, ніж описати. Однак ми можемо тільки дивуватися поспіху, з яким він одразу перестав опиратися і став на боці Того, Чиє діло ще донедавна переслідував. Можемо уявити собі його молитву: “Господи, навчи мене! В своєму засліпленні та незнанні я боровся з Тобою, Однородженим Отця, Месією, хоча я справді думав, що виконую службу Богу. Зробивши таку величезну помилку, я визнаю це з покорою. Я не можу більше покладатися ані на власний розум, ані на розум тих, кому досі довіряв – первосвящеників, книжників та фарисеїв. Ось я, Господи, перед тобою. Покажи мені, як я можу спокутувати те велике лихо, якого завдав в незнанні. Покажи мені, і я радо та негайно піду і буду слухняний”.
Те, як сильно дана річ вплинула на розум Савла, можна судити з факту, що протягом трьох днів він не їв, ані не пив. Неможливо було легковажно віднестися до свого шляху засліплення. Глибоке каяття завжди є добрим доказом справжнього жалю за вчинене зло. Напевно, його розум не мав спочинку, адже він був добре навчений Закону, Пророків і був обізнаний з тим, що прочув про Назарянина. Розсудливо припустити, що три дні, під час яких він був сліпий і постив, були днями молитви і роздумів, коли він старанно порівнював свідоцтво Закону та Пророків з тим, що знав про Назарянина та Його вчення. Природний зір Савла був знищений, але його розумове бачення відкрилося, і він зараз бачив речі в новому і дивовижному світлі.

ІЛЮСТРАЦІЯ БОЖЕСТВЕННИХ МЕТОДІВ

В попередній лекції ім’я Ананія асоціювалося з безбожністю та обманом. Але в нинішній лекції ми натрапляємо на іншого Ананію з зовсім іншим характером – на справжнього слугу Господа. Його вагання йти до Савла чи ні не виникали з опозиції ані невір’я, а були, радше, розсудливою завбачливістю. Він чув про Савла і, мабуть, також знав, що оточення Савла є ворогом справи Христа. Тому він хотів переконатися, що не зрозумів Господа хибно. Але Господь милостиво пояснив йому всю річ так, як Він це завжди робить Своїм вірним, і Ананія швидко виконав свою місію.
Перед нами одна з ілюстрацій Божественних методів. Господь послав з цим важливим дорученням того, хто, певно, був дуже покірним членом Церкви. Він не посилав св. Петра, св. Якова або св. Івана – апостолів з Єрусалима – щоб з великою пишністю та показністю привести розкаяного ворога Хреста і зробити з цього публічне видовище. Він вжив готове і охоче знаряддя, яке знаходилося поруч. Це має бути уроком для нас, що Господь здібний і охочий використати в Своїй службі тих покірних, котрі готові і мають до цього бажання.
Луска, яка відпала з очей Савла, очевидно, свідчила про те, що частина ока була знищена сильним світлом і що зцілення, можна сказати, відбулося природним шляхом. Хоча сказано, що до нього повернувся зір, однак не сказано, що його очі стали здоровими. Справді, з наступних слів стає очевидним, що до смерті його очі ніколи не повернулися до здоров’я, і зір ніколи знову не став нормальним.
Подано припущення, достатньо обґрунтоване, що постійна слабість очей була тим, що апостол називав “колючкою в тілі” (2 Кор. 12: 7-10). Хоча під впливом Святого Духа він отримав багато дарів Духа, серед яких був дар зцілення, і хоча він використовував цей дар зцілення для багатьох (Дії 19: 11, 12), однак Господь не звільнив його від його власної слабості. Вона мала бути ще більшим випробуванням, адже могло здатися дивним, що той, котрий міг зцілити інших, не міг зцілити самого себе – що той, котрий мав Божественну силу благословити інших, не мав права застосувати Божественну силу для власного благословення.
На слова прохання св. Павла наш Господь відповів так: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. Шляхетний апостол вигукує: “Краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене”. Після того він вже ніколи не просив забрати цю “колючку”.
Кілька випадків з життя св. Павла підтверджують цей висновок: (1) Будучи освіченою людиною, він рідко писав листи сам; і про один з листів, написаний власноруч (мабуть, один з найкоротших), він згадує так: “Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою” (Гал. 6: 11). Дослівний переклад з грецької насуває думку, що цими словами він вибачався, що при написанні вжив такі великі букви, якими користуються напівсліпі особи. (2) Знаходячись перед трибуналом найвищого начальника, св. Павло сказав, що не впізнав в Ананії первосвященика. Коли б його зір був добрий, він без труднощів упізнав би його по розкішному вбранні (Дії 23: 5). (3) Пишучи до Галатів, він каже (4: 15), що коли вперше зустрів їх, то їхня любов і співчуття до нього були такими, що вони були готові вибрати свої очі і віддати йому. Такий вираз не мав би змісту, коли б його очі були без вади.
Через кілька днів, протягом яких він зміцнився після посту і нервового збудження від пережитого –  коли він поспілкувався з тими, кого прийшов переслідувати, в котрих упізнав своїм відновленим розумом дорогих братів і з ким розмовляв – Савло відразу почав проповідувати про Христа як Божого Сина, публічно використовуючи нагоди, які давали юдейські синагоги. Опис здобуття ним ясного бачення Євангелія носить надзвичайно величний характер і викликає повагу кожного класу в усі часи.

СВ. ПАВЛО ЯК ОБРАЗ

В певному сенсі слова ми схильні вважати апостола Павла образом, подобою, типом його народу (Ізраїлю) і відкриття очей розуміння ізраїльтян, яке має настати зовсім скоро. Серед юдеїв є багато таких, котрі видаються бути справжніми ізраїльтянами, хоча є просто засліпленими, як це описали пророк та апостол (Рим. 11: 7-12). Цьому народу, засліплення якого трапилося в П’ятому Тисячолітньому Дні і який залишався засліпленим весь Шостий Тисячолітній День, очі мають відкритися на Третій День, який буде Сьомим Тисячолітнім Днем – Днем Тисячоліття. “Оживить він нас до двох день, а третього дня нас поставить” (Ос. 6: 1-3).
Впродовж всього цього часу Ізраїль також був без їжі та пиття духовного характеру. Він також має бути вибраною посудиною в Господній руці, коли йдеться про земні знаряддя для несення Послання, яке благословить поган та всі покоління землі. Ми наближаємось до часу відкриття очей Ізраїлю. Коли цей час повністю настане, Господь пошле відповідного Ананію, дотик котрого під Божественною милістю дасть зір. Ім’я Ананій означає “Єгова милостивий”.

R5874 (1916 р.)