ВИКУП І ЖЕРТВА ЗА ГРІХ

Не дивлячись на все, що ми написали на теми викупу і жертви за гріх у "Викладах Святого Письма", в "Вартовій Башті" та в "Тінях Намету", очевидно, що деяким з наших дорогих читачів ще не зрозумілі ці справи. Деякі навіть бентежать себе та інших, натякаючи, що "брат Рассел змінив свої погляди – тобто, що "Виклади Святого Письма" суперечать "Вартовій Башті". Це помилки, які приносять шкоду. Якщо б наші погляди змінилися, то ми представили б зміни у чітких, недвозначних виразах. Тому ми поновлюємо зусилля, щоб вчинити ясним те, що, як віримо, є властивим поясненням цих тем.

"Викупна ціна пов'язана з надзвичайно цінною річчю, а саме, кров'ю або смертю Христа – викупна ціна достатня, щоб заплатити за покарання одного члена людського роду або за всіх, залежно як її застосовувати" (WT '09, ст. 309).

Викуп показує справу людського відновлення з гріха і смерті як купівлю – відкуплення. Основою цієї думки є божественний закон: "око за око, зуб за зуб, людське життя за людське життя" (5 М. 19: 21). Адам і мільярди його роду знаходяться в страшній біді через гріх і кару за нього. Бог забезпечив відновлення через викупний процес – купівлю назад з їхнього зіпсутого стану.

Нашою першою думкою, природно, було б, що відкупити, або купити назад право людства на життя означало б, що кожен член Адамового роду мусить бути куплений життям іншої особи, святої, невинної, не засудженої. Але глянувши глибоко в Божий план, ми бачимо, що лише один чоловік стояв перед божественним судом – а саме, Батько Адам; що лише Адам був засуджений на смерть, і що всі його діти помирають не через свою особисту пробу і смерть, а тільки через те, що Адам не зміг зберегти своєї досконалості, був нездатний дати своїм дітям більше життя чи прав, ніж посідав сам. І так було на протязі цілого періоду шести тисяч років від часу вироку на Батька Адама аж дотепер.

Тут ми бачимо дивовижну економну рису, пов'язану з божественним планом. Бог не дозволив би, щоб більше, ніж однин член людського роду був випробуваний і засуджений на смерть; бо Його метою від початку було, щоб жертва одного життя відкупила цілий людський рід. Через одну людину все горе прийшло; через іншу Людину все горе буде виправлене. На це вказує апостол, говорячи: "Смерть бо через людину, і через Людину воскресіння з мертвих. Бо так, як Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку" (1 Коринтян 15: 21-23).

Таким чином бачимо вартість Ісусової смерті – що вона була не тільки за Адама, а включала все його потомство. Бачимо також, як необхідно було, щоб Ісус був "святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників"; інакше Він, подібно до решти людського роду, був би під божественним вироком смерті. Через те, що всі з Адамового роду були втягнені в гріх і його покарання, потрібно було знайти когось стороннього, щоб він був Відкупителем світу; і цей сторонній, чи то ангел, чи херувим, чи Сам великий Михаїл, Логос, мусив змінити духовну природу на людську природу, щоб бути відповідною ціною – викупом за першого чоловіка.

Це не Бог згрішив; отже, смерть Бога не могла викупити. Це не херувим згрішив; отже, смерть херувима не могла викупити. Згрішила людина, і викуп за неї мусив бути даний через смерть людини. Це було причиною того, що великий Логос, виконуючи божественний план для людського відкуплення, полишив славу, яку мав у Отця перед закладенням світу, принизив Себе і став людиною, був "мало чим уменшеним від Анголів, що для перетерплення смерті Він увінчаний честю [досконалою людською природою], щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх" (Євр. 2: 9).

ВИКУПНА ЦІНА І ВИКУПНА ПРАЦЯ

Якщо ми чітко встановили, чим є викуп, і що Ісус був єдиною відповідною Особою, щоб бути викупом за Батька Адама, то нашим наступним кроком є показати з Біблії, що Він дав Себе як викуп. Ми маємо слово Самого Ісуса на цю тему (Мт. 20: 28), а також свідчення св. Павла, "людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх, свідоцтво часу свого" (1 Тим. 2: 6). Це доводить, що віддання ціни, достатньої для викупу Адама і всього його роду, було довершене Ісусовою смертю на Голгофі.

Але праця відкуплення Адама і його роду є набагато більшою, ніж просто забезпечення викупної ціни. Думка, пов'язана із словом викуп, виходить за межі віддавання і привласнення ціни. Вона включає повернення Адама і його роду з влади гріха і смерті. Очевидно, ця праця ще не завершена; в дійсності вона ледь почалася. До цього часу єдиним застосуванням викупу, заслуги, було приписання її церкві, і то тільки через віру. Церква ще не є прославлена як цілість – ще не визволена з влади гріха і смерті повністю. Отже зрозуміло, що потрібна буде ціла тисяча років Месіанського царства, щоб викупити, визволити, звільнити з влади гріха і смерті Адама і всіх його дітей. Отже, викупна праця, яка почалася більше, ніж вісімнадцять століть тому, ще повинна бути завершена.

З викупною ціною немає ніяких труднощів; тому що ця ціна знаходилася в руках Справедливості майже дев'ятнадцять століть. Але вона не була застосована за світ, а лише приписана церкві, котра покликувалась з світу протягом Євангельського віку. Повне виконання викупної праці включатиме те, про що говорить Біблія, кажучи: "З рук шеолу Я викуплю їх" (Осії 13: 14). Але викупна праця не буде повністю завершена, коли останній член людського роду буде звільнений з влади гробу, бо для виконання буде ще велика праця воскресіння – підняття з розумової, моральної і фізичної недосконалості до повного образу і подоби Бога, втрачених через непослух Адама і відкуплених дорогоцінною кров'ю на Голгофі.

ЖЕРТВА ЗА ГРІХ Є ЧИМОСЬ ІНШИМ

Маючи перед собою в розумі викуп, ми тепер розглянемо справу жертви за гріх, не забуваючи залишати ці дві теми розділеними і окремими. "Жертва за гріх показує спосіб, яким ціна викупу може бути застосована, або бути дієвою для скасування гріхів цілого світу" (WT '09, ст. 309). Жертва за гріх не вимагає такого довгого часу для свого завершення як викуп. Ми вже побачили, що викупна праця виконувалась майже дев'ятнадцять століть, і буде виконуватись майже десять століть в майбутньому, або в сумі двадцять дев'ять століть. А жертва за гріх вся буде завершена перед початком славного царювання Христа, Його церква тоді буде з Ним в славі.

Жертва за гріх ізраїльського Дня Примирення показує нам ту саму жертву Ісуса, яка містить ціну викупу, але є іншим образом; тому що вона показує як Бог застосовує заслугу Христа на користь людських гріхів. Ця справа була зображена в тій рисі закону, яка передбачала День Примирення. Жертви за гріх були його головними особливостями. Їх було дві. Першою жертвою за гріх був телець, даний самим священиком, кров якого була вчинена відповідною для дому і покоління священика. Ми бачимо, що це представляє смерть Ісуса і початкове приписання Його заслуги за церкву первороджених.

Ця церква складається з двох класів. Першим є клас священиків, які, подібно до Первосвященика, є особливо посвяченими для Бога і Його служби, які "представляють свої тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу їхню" (Римлян 12: 1). В образі вони були представлені і в синах Аарона і в тілі Аарона, який був головою. Таким чином апостол говорить про Христа як Голову церкви, яка є Його Тілом, ми є "тіло Христове, а зосібна – ми члени" (1 Кор. 12: 27).

По-друге, є ще інший клас з церкви, який, хоча й чинить таку саму угоду жертви, не може продовжувати слухняно класти своє життя в Господній службі. Вони не повертаються назад до гріха і смерті, але вони нічого не роблять, щоб продовжувати жертвування; отже, вони утворюють другий клас, слуг першого класу. Вони були зображені в Левитах, котрі були слугами священиків. Вони не повинні бути на престолі з священиками, котрі жертвують себе, царським священством, а повинні служити Богу в Його храмі. Вони не повинні мати вінців слави, але в кінцевому рахунку будуть обдаровані пальмовими віттями перемоги. А всі, які виявляться не гідними місця в цих класах, помруть другою смертю.

В цьому образі Господь показує нам особливе приписання заслуги Ісуса лише за гріхи Його посвяченого народу; і що ці, виправдані через заслугу Ісуса, є таким чином приготовані через Його заслугу бути учасниками з Ним в Його славній священицькій діяльності.

ДРУГА ЖЕРТВА ЗА ГРІХ

Друга жертва за гріх образного Дня Примирення названа Господнім козлом. Він не був приготований образним первосвящеником, як телець, а був взятий від народу. В дійсності одночасно були взяті два козли, які представляли два класи церкви. Клас, що жертвує себе, або священицький клас був представлений Господнім козлом. Менш ревні з церкви, прообразні Левити, були представлені в другому козлі – козлі відпущення. Клас Господнього козла, підсвященики, утворювали другу жертву за гріх.

Опис говорить, що Господній козел був жертвуваний, і у всіх відношеннях з ним поводились точно таким же способом, як з тельцем, який передував йому. Отож, образ говорить нам, що церква мусить іти слідами свого Господа, жертовно аж до смерті. Ми повинні пам'ятати, що кров тельця не була застосована за гріхи народу, а лише за гріхи родини і покоління первосвященика – образно за церкву. Ми також повинні зауважити, що ця друга жертва за гріх, Господній козел, не була принесена за тих самих осіб, бо вони не потребували ніякого подальшого приношення. Вона була принесена первосвящеником як друга частина Його власного першого приношення, і її заслуга була вчинена придатною для всього народу, щоб дати примирення для всіх.

В прообразі Первосвященик, Ісус, завершив Свою власну особисту жертву на Голгофі. Через сорок днів Він вознісся на висоту, з'явився перед Ублагальнею і представив заслугу Своєї жертви не за світ, а за церкву. Як пише апостол, Він "з'явився тепер перед Божим лицем за нас", церкву – не за світ (Євреїв 9: 24). Це є в повній згоді з тим, що ми вже побачили в образі.

Від часу П'ятидесятниці Господь приймає посвячених осіб, представлених в двох козлах; і тих, які є достатньо ревними, Він приймає як Своїх членів і приносить їх як частину Своєї власної жертви. Незабаром Він закінчить цю працю – коли останній член Його Тіла буде виявлений вірним аж до смерті. Тоді наступний крок прообразу буде за Первосвящеником, щоб знову представити на Ублагальну кров прообразного Господнього козла як Свою власну кров – іншими словами, жертву Його церкви як частину Його власної жертви. Її Він робить прийнятною за гріх всього народу – первісний гріх всього народу.

В цю мить, яка, віримо, тепер є в недалекому майбутньому, Отець передасть Сину всіх людей, повністю простить їхні гріхи, наскільки це стосується первісної провини. Негайно Царство Месії, встановлене в силі і великій славі, розпочне діяльність з світом для його визволення з гріха і смерті, для остаточного підняття до людської досконалості всіх, котрі є охочі і слухняні розпорядженням Його царства.

ПОКАРАННЯ ЗА ГРІХ ПРОТИ СВІТЛА

Тим часом будуть інші гріхи світу, не включені в провину Адама. Жертва за гріх є лише за гріх Адама і всі різноманітні слабкості й недосконалості, які випливають з цього первісного гріха. Інші гріхи будуть такими, які не повинні бути віднесені до людських слабкостей, а більше чи менше представляють гріх проти знання, проти світла. Повний, добровільний гріх проти повного світла стягне на грішника другу смерть. Однак лише небагато мали повне світло, повне знання, повну нагоду; а отже, дуже мало-хто дійсно грішив гріхом на смерть.

Не дивлячись на це, куди б не йшло світло Євангелії, приходила деяка міра знання і виникала деяка міра відповідальності; і Бог дає зрозуміти, що Він веде дуже точний рахунок зі всіма. Кожен гріх мусить отримати справедливу відплату. Покарання за гріх Адама поширилось загальним способом на цілий рід протягом шести тисяч років; але покарання мусить бути виплачене і за інші гріхи, про які ми говоримо як про гріхи, які були більше чи менше добровільні, більше чи менше проти світла і знання, і які не були попередньо спокутувані, а накопичувались від П'ятидесятниці.

Порахунки з світом мусять бути залагоджені перш ніж належним чином може бути введена нова епоха з усіма її благословеннями. Залагодження цих порахунків проти світу викличе великий час горя, якого ніколи не було від існування люду – час горя, яке, віримо, почалося в теперішній війні, і яке поступатиме вперед, доки велика катастрофа анархії не завершить його в недалекому майбутньому. Коли порахунки справедливості будуть залагоджені в цьому великому часі горя, негайно почнуться благословення Месіанського Царства.

ВАЖЛИВІСТЬ ТЕРПІННЯ КОЗЛА ВІДПУЩЕННЯ

Однак Бог є дуже точним Рахівником. Як Він обов'язково порахує весь добровільний непослух світу, і особливо всі переслідування Своєї церкви, так само він готовий дати світу кредит довір'я, де тільки це можливо. Про це, віримо, натякається в образі, даному нам в праці, яка слідувала за жертвою за гріх, а саме, визнання над головою козла відпущення деяких провин народу і вигнання козла відпущення на пустиню.

Маючи на увазі, що цей козел відпущення представляє декого з Божого посвяченого народу, котрі не змогли жити згідно з своїми привілеями, ми розуміємо, що це означає, що вони ввійдуть у великий час горя, як представлено в Об'явленні 7: 14. Там вони представлені як ті, що виходять з великого горя, виправши одіж свою і вибіливши її в Крові Агнця. Ці труднощі, які приходять на клас великої громади, клас Левитів, не є труднощами за свавільні гріхи, а труднощами для знищення тіла в гармонії з угодою, в яку увійшов цей клас, угодою жертви, якої вони не змогли дотриматись. Тому ми розуміємо, що терпіння на цей клас великої громади, приходять як кредит для світу, щоб звести порахунки з гріхами світу проти світла і особливо проти Божого народу. Час горя буде головним чином проти лицемірів, але клас великої громади матиме свій уділ з лицемірами і понесе деяку частину покарання, яке належиться світу.

Щоб ми могли ясно зауважити характер гріхів, за які світ несе відповідальність, згадаймо вислів з Об. 6: 9-11: "Я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. І кликнули вони гучним голосом, кажучи: "Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?" І кожному з них дано білу одежу", – і їм було сказано, що вони повинні почекати "ще трохи", доки їхні брати, котрі також були переслідувані, не отримають своїх переслідувань повністю.

Таким чином нам дана така сама думка стосовно божественних вимог в кінці Євангельського віку, котру Ісус встановив стосовно юдеїв в кінці їхнього віку. Він сказав, що вся праведна кров, пролита на землі від часу Авеля аж дотепер, буде вимагатись від цього покоління – для залагодження порахунків (Матвія 23: 34-36). В великому часі горя, яким закінчився Юдейський вік, ці порахунки були зведені аж до того часу. Так само ми сподіваємось, що всі решта порахунки світу будуть залагоджені протягом кульмінації великого часу горя – яка саме перед нами.

УРОЧИСТЕ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОЇ УГОДИ

Порівнюючи образну і прообразну жертву за гріх, апостол говорить, що Ісус довершує благословення не кров'ю тельців і козлів, а Своєю власною кров'ю (Євреїв 9: 11-15). І знову, жертви прообразного Первосвященика є названі "кращими жертвами" – в множині. Це знову вказує нам на встановлення розпоряджень Юдейської Угоди, коли Мойсей взяв кров тельців і козлів і урочисто впровадив Угоду Закону, покропивши кров'ю спочатку Таблиці Закону, а після цього людей (2 М. 24: 3-8).

Постає питання: чому Мойсей використав кров тельців (в множині) і козлів (в множині), тоді як в образі з Левит 16 була вжита кров лише одного тельця і одного козла? Відповідаємо, що в дійсності був єдиний прообразний телець, Людина Ісус Христос, котрий помер за нас; і що в дійсності є лише один прообразний козел, одна церква, яка є прийнята через Господа як Його Тіло, з'єднана з і є частиною Його жертви. Однак при впровадженні Угоди Закону була потрібна більше, ніж одна тварина кожного виду, з причини великої кількості ізраїльського народу, котрий мав бути покроплений цією кров'ю. Крові одного тельця і одного козла не було б достатньо; тому вираз "тельці і козли" – в множині – навіть не вказує точно скільки, бо в дійсності був один телець і один козел дубльований стільки разів, скільки було потрібно, щоб приготувати достатньо крові для кроплення всього народу.

В прообразі, коли Нова Угода Закону буде урочисто впроваджена Месіанським Царством, кров Христа, яка представлена в крові Ісуса, а також в крові Його з'єднаних жертв, церкви, буде вжита перш за все для кроплення, тобто задоволення божественного закону. Це буде основою для того, щоб Отець передав царству Месії цілий світ. Тоді поступатиме вперед праця кроплення кров'ю всього народу – праця очищення людства – давання всім людям благ, гарантованих кров'ю відкуплення.

ПРООБРАЗНИЙ ДЕНЬ ПРИМИРЕННЯ

Ми надіємося, що з вищеподаного наші читачі ясно побачать різницю між викупом, який дав Ісус, та його застосуванням; а також жертви за гріх цього Євангельського віку і те, що вони означають. Ми хочемо тепер зробити натиск на подальшому пункті, а саме, що жертви за гріх були пов'язані з Днем Примирення за гріх в образі і в прообразі. Прообразний День Примирення почався від нашого Господа Ісуса і Його жертв. Цілий Євангельський вік був частиною цього Дня Примирення. На додаток, цей день буде свідком повного завершення всього примирення за гріх, тому що весь Тисячолітній вік буде частиною прообразного Дня Примирення.

Жертви Дня Примирення є просто засобом для досягнення мети. Кінець, який потрібно досягнути, це благословенням світу і приведення світу назад до при-ми-рен-ня, або гармонії з Богом. Ця праця вимагатиме всього Тисячолітнього віку. Вона включатиме навчання світу, відновлення людства до всього, що було втрачене в Адамі і відкуплене на Голгофі. Жертви за гріх Дня Примирення просто представляють Божу мету в використанні жертв, які мусили бути завершені перш ніж при-ми-рен-ня світу з Богом може почати здійснюватись.

Тож сподіваємось, що надалі всі ясно бачитимуть, що приношення за гріх Дня Примирення і його жертви утворюють картину процесів, через які Бог завершує благословення світу; в той час, як викуп є повністю відмінним і показує працю одного Ісуса і її остаточний результат для людства скрізь по всьому світу.