ПРОПОВІДЬ СВ. ПЕТРА В П’ЯТИДЕСЯТНИЦЮ
ДІЇ АПОСТОЛІВ 2: 21-39
ВАЖЛИВІСТЬ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ – ПРОМОВЛЯННЯ ІНШИМИ МОВАМИ – ПОЯСНЕННЯ ЦЬОГО СВ. ПЕТРОМ – ДАВИД НЕ ЗІЙШОВ НА НЕБО – ВІН ГОВОРИВ НЕ ПРО СЕБЕ, А ПРОРОЧО ПРО ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА – СЕРЦЯ, ПРОЙНЯТІ СКАЗАНИМ – ІНШІ ОБРАЗНІ ВИРАЗИ – НІХТО НЕ СПАСЕТЬСЯ НЕЗНАННЯМ, НАВІТЬ ЯКЩО ІСУС ПОМЕР ЗА ВСІХ

“І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім’я, той спасеться” (Дії 2: 21).
Сьогоднішня лекція є дуже цікавим біблійним дослідженням, бо широко охоплює Правду. Апостоли, виконуючи вказівку Ісуса, чекали в горішній кімнаті на благословення П’ятидесятниці, адже воно було обов’язковим для здобуття ними кваліфікацій перед початком великої праці як представників і мовних знарядь Ісуса та Єгови. Це відбулося на п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса, на основі образу (3 М. 23: 15-21; 1 Кор. 15: 20).
Апостоли отримали зачаття Святого Духа і разом з ним деякі зовнішні ознаки чудесної сили, яку вони, в свою чергу, мали привілей передати всім віруючим через покладання своїх рук. Ці особливі “дари Духа” були, мабуть, дані з наміром допомогти в створенні Церкви і показати, що апостоли є особливими представниками Бога. Їх було тільки одинадцять, після чого св. Павло був прийнятий Господом і “ні в чому не залишився позад від найперших апостолів” (2 Кор. 12: 11). Ці апостоли, представлені своїми вченнями, надалі лишаються з нами. Хоча згодом деякі єпископи Церкви також запрагнули бути апостолами, вони ніколи не мали жодних біблійних повноважень, ніколи не могли передати жодних чудесних дарів і Ісус згадував про них, як про фальшивих апостолів, що претендують на владу, якої не мають (Об. 2: 2). Всі дари разом зі смертю апостолів та тих, кому вони передали їх, неминуче припинились, і їм на зміну прийшли плоди Духа завдяки розвитку знання, віри та слухняності.

КОРОТКИЙ ОГЛЯД ПРОПОВІДІ СВ. ПЕТРА

Одинадцять апостолів, скориставшись зі свого дару мов, почали промовляти до зібраного натовпу юдеїв, котрі згромадилися на поклоніння в Єрусалимі, – не лише мешканців Палестини, але й тисяч інших з усіх частин світу, які згідно з вимогою Закону завітали в той час до Єрусалима поклонитися Господу. З одягу і т.д. в апостолах відразу впізнали галілеян. Ще більшим було здивування, коли виявилося, що вони розмовляють мовами різних народів. Спочатку дехто подумав, що вони повпивалися і говорять навмання, але присутній натовп почав громадитися то біля одного, то біля другого апостола, де кожен чув власну мову, що не тільки привернуло увагу до апостолів, але й показало божественну силу, і їхнє послання справило ще більше враження.
Сутністю Послання був Ісус, Котрого розіп’яли, Котрий був піднятий з мертвих і тепер злив дивовижну силу на Своїх послідовників. Це пригадало пророцтво Давида, що звіщало наперед про воскресіння Месії, кажучи: “Бо не покинеш душі моєї в Шеолі” (Хом.) – Гадес (Пс. 16: 10; Дії 2: 27). Апостоли звернули увагу, що ця річ виконалася у випадку Ісуса (коли Бог підняв Його з мертвих) і ніколи не виконалася у випадку пророка Давида, який, навпаки, далі залишався мертвим у своєму гробі, чекаючи воскресіння. Давид-пророк тільки звістив наперед про воскресіння Ісуса.
Торкаючись різних подробиць, проповідування продовжувалося, розповідаючи про праведність Ісуса, про красу Його вчення, про лиходійство тих, котрі безпідставно розп’яли Його, про те, як весь юдейський народ стався винним перед Богом, адже люди були зв’язані своєю Угодою Закону, і вчинок їхніх проводирів приніс осуд та вину на весь народ. Три тисячі повірило. Справа була настільки ясною, що буквально пройняла їхнє серце. Вони зрозуміли, що Ісус був Божим Сином, що вони вчинили великий злочин, розп’явши Його, тому з острахом та розпачем вони вигукнули: “Що ж ми маємо робити, мужі-браття?” Відповідь була: “Покайтеся”, – Бог милостивий, Він пробачить вам. Далі було пояснено, що вони та їхні начальники зробили цей негідний вчинок з несвідомості, і що Бог вельми милостиво пробачить тим, котрі визнають свій гріх та проситимуть в Нього прощення. Це вони зробили і посвятили своє життя Богу, ставшись послідовниками Ісуса.

БОЖЕСТВЕННА ПРИХИЛЬНІСТЬ НЕЗАБАРОМ МАЄ ПОВЕРНУТИСЯ ДО ІЗРАЇЛЮ

Біблія каже, що юдейський народ через відкинення Месії позбувся Божої прихильності. Однак близько час, коли прихильність Бога повернеться. Їхні очі залишались заплющеними понад вісімнадцять століть, як і очі всього світу. І лише небагатьом відчинилися очі розуміння, щоб бачити Правду. Це стверджує св. Павло, кажучи, що “бог цього віку засліпив [їхній] розум”, щоб вони не повірили (2 Кор. 4: 4).
Але через пророка Бог запевнив нас, що у властивий час всі невидющі очі відчиняться і всі глухі вуха почують (Іс. 35: 5). Спочатку до юдея, а потім до язичника остаточно завітає повне знання про благодать Бога через Христа. Тоді треба буде свідомо прийняти Його або відкинути. Ті, котрі відкинуть, будуть злими в такому значенні, в якому ніхто зі світу зараз не є, бо їхні погані вчинки виникають переважно з незнання та забобонів. Коли люди прийдуть до повного світла, то стануть на суд (krisis) стосовно вічного життя (якщо вони приймуть Господа і будуть Йому слухняні) або вічної смерті (якщо грішитимуть і добровільно відкинуть світло та можливості благословенного Тисячолітнього Дня).
Про юдеїв майбутнього написано, що вони будуть дивитися на Того, Кого прокололи, і будуть плакати над Ним, і що Господь в той час виллє на них дух молитви та благання (Зах. 12: 8-10). Але це повернення Божої милості до тілесного Ізраїлю не настане, доки спочатку не буде завершений Духовний Ізраїль. Дослідники Біблії вірять, що ми зараз є на світанні Нової Епохи, що клас Церкви незабаром буде укомплектований та прославлений зі Спасителем в Його Царстві, що тоді Боже милосердя знову почне проявлятися до юдеїв. Таким, мабуть, є виразне вчення св. Павла в Римлян 11: 25-32.

ЗНЯТТЯ ПРОКЛЯТТЯ

Ще один особливий пункт цієї лекції полягає в тому, що пекло, до якого пішов Ісус, не є місцем пекельного вогню, а могилою, станом смерті. Боге підняв Його не з вогню, а з мертвих. Слід пам’ятати, що це саме слово – пекло, шеол, гадес – вживається в Біблії до всього людства. Всі добрі і погані, старі і молоді, чоловіки та жінки з кожного народу пішли до біблійного пекла. Судячи з Біблії, вони сплять там, чекаючи Ранку воскресіння і пробудження всіх мертвих – не всіх одразу, а “кожного у своєму порядку” (1 Кор. 15: 23).
Біблія показує, що зараз є нічний час, в якому сатана є “князем цього світу”, що скрізь панує Гріх і Смерть. Але вона зображує Нову Епоху Месіанського Царства як славний світанок Нового Дня благословень людства, в якому буде зняте прокляття гріха та смерті, а благословення Господа через Месіанське Царство поширяться на кожного члена роду, даючи всім нагоду мати вічне життя. Але це не буде та сама нагода, яка дана Церкві в теперішньому часі. Це не буде нагода здобути честь, славу і безсмертя на духовному рівні, яку отримала Церква, а нагода повернутися до людської досконалості, тобто до всього, що загубилося в Едемі і було відкуплене на Голгофі.

НАШ ЗАГОЛОВНИЙ ВІРШ І ЙОГО КРАСА

Зверніть увагу на красу 21-го вірша – нашого заголовного тексту. Смерть Ісуса дає гарантію, що всі, котрі кликатимуть до Господа щирим серцем, будуть спасенні від гріха та смерті. Вона дає гарантію, що всі будуть приведені до стану, в якому зрозуміють настільки, що запрагнуть просити Його благословення. Язичники, більшість людей цивілізованих земель і юдеї не мають вух, щоб слухати. Лише дехто з кожного народу отримав це велике благословення. Тільки вони, повернувшись до спільності з Богом, врятувалися від стану відчуження і остаточно спасуться у Першому Воскресінні до слави, честі, безсмертя, отримавши частку в Царстві Месії. Через них остаточно благословення світла, знання та благодатні впливи досягнуть кожного члена людського роду, щоб усім дати можливість мати вічне життя у Раю, яким стане весь світ.

R5831 (1916 р.)