СЛАВНА ВІСТЬ
ЛУКИ 2: 1-29
АНГЕЛЬСЬКЕ ПОСЛАННЯ ПЕРШОГО ХРИСТОВОГО РІЗДВА – “БЛАГОВІЩУ ВАМ РАДІСТЬ ВЕЛИКУ” – ВИКОНАННЯ В ТИСЯЧОЛІТТІ – БЛАГОСЛОВЕННЯ СПОЧАТКУ ДЛЯ ЦЕРКВИ, А ПОТІМ ДЛЯ СВІТУ – ТОДІ “НА ЗЕМЛІ МИР, У ЛЮДЯХ ДОБРА ВОЛЯ” НАВІКИ – “СЛАВА БОГУ НА ВИСОТІ”

“Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь” (вірш 11).
Ангельське Послання пастухам, дане на Віфлеємських рівнинах, стає більш дорогоцінним для кожної Божої дитини в міру її зростання в благодаті та знанні. Відколи її вуха та очі розуміння відкрились на ширину, довжину і глибину великого Божого Плану Віків, це пророче Послання отримує щораз більше признання як лейтмотив усього Євангелія.
Неможливо не звертатися до такої великої події, що лежить в основі цього Послання – до народження Спасителя. І річ не в тому, що 25 грудня не є дійсною річницею народження Спасителя. Це, правдоподібно, річниця благовіщення ангелом Гавриїлом, річниця зачаття Дівою Марією, і наш Господь народився за календарем на дев’ять місяців пізніше, тобто приблизно 1 жовтня. Хтось такий великий, Чиє народження, смерть і воскресіння з мертвих означає стільки для людського роду, вартий того, щоб усі ті, хто оцінює все, що Він зробив для нашого роду, згадували Його і святкували будь-якого дня і навіть кожного дня .
Та оскільки більшість християн звикла святкувати 25 грудня як день народження нашого Господа, ми не заперечуємо, а приєднуємося до всіх, котрі святкують цей день з радісним серцем, даючи подарунки один одному на згадку – наслідуючи Божественну милість, яка дала людству Божого Сина як дар милості та любові для нашого відкуплення.
Більш ніж чотири тисячі років Божі обітниці, приховані з причини того чи іншого їх нерозуміння, були дані людству, натякаючи при цьому, що велике прокляття гріха та смерті, яке прийшло на світ через неслухняність в Едемі батька Адама, буде зняте, і замість прокляття, замість руїни прийде благословення від Господа та життєдайне відсвіження. Це переконання, приховане у вигляді різних типів, образів та затаєних обітниць, зберігалося на протязі століть (до часу народження нашого Господа) перш за все між юдеями, котрі були привілейовані Богом і перебували з Ним в угоді.
Як ділові люди, юдеї опинилися в різних частинах цивілізованого світу. Тому серед кожного народу була так чи інакше знана віра в одного Бога і надія Ізраїлю на Месію. Отож, коли настав час народитися нашому Спасителю, читаємо, що “всі люди чекали” приходу Месії. Безперечно, сподівання ґрунтувалися на поясненні пророцтва Даниїла, яке, як ми бачимо сьогодні, виразно вказувало на рік, коли наш Господь мав досягти повноліття, тобто Йому мало виповнитися тридцять років, Він мав посвятився для Своєї праці і отримати зачаття Святим Духом, помазання, як великий позаобразний Священик та позаобразний Цар Ізраїлю та всього світу (Дан. 9: 24-27).

ВІД ВІФЛЕЄМУ ДО НАЗАРЕТУ

В ті далекі часи були шановані та нешановані міста. Назарет загально вважався одним з тих останніх, тоді як Віфлеєм був відверто одним з перших – містом Давида, улюбленого царя Ізраїлю. Святе Письмо пояснює, що Марія, мати нашого Господа, та її чоловік Йосип походили з роду Давида, тому, на перший погляд випадково, виконалося пророцтво, що свідчило наперед про народження Месії у Віфлеємі (Мих. 5: 1).
В той час римський імператор мав владу над цілим світом. Хоча юдеї були йому підвладні, проте вони чекали, надіялися на прихід Месії, Котрий звільнить їх від залежності і зробить панівною кастою в Своєму Царстві, яке пануватиме над усім світом. Тоді при владі був великий римський імператор Цезар Август, який видав декрет зробити перепис населення всього світу з метою збору податків і т.д.
Св. Лука каже нам, що Йосип та Марія, слухаючись царського наказу, вирушили записатися до свого рідного міста; що саме тоді у Віфлеємі народився Ісус; що через великий наплив народу в той час і за тих обставин важко було знайти помешкання, і дехто зупинявся на нічліг у хліві караван-сараю або заїжджого двору; що Йосип та Марія, прибувши досить пізно, були змушені поселитися в такому скромному місці. Ось так за часів Своєї плоті Цар Слави, Чиє Царство остаточно керуватиме світом, народився у стайні і замість колиски був покладений у ясла для худоби.

АНГЕЛИ І ПАСТУХИ

Пастухи, котрим Всевишній дав ангельське Послання про народження Ісуса, Месії, очевидно, були шляхетними особами. Відтоді це Послання лунає всі віки і досягло наших вух сьогодні. Воно хвилює нас тим більше, чим більше ми здатні збагнути його зміст. Ангел, з’явившись пастухам, передусім позбавив їх ляку, кажучи: “Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику”. Виглядає, що страх є одним з рушіїв людського розуму, особливо коли це пов’язано з Божественними відкриттями.
Люди – навіть найкращі з них – розуміють, що вони є недосконалі і що Всемогутній та Його закони, навпаки, досконалі. Інстинктивно світ, мабуть, відчуває, що на ньому є прокляття, осуд Всемогутнього. Він інтуїтивно боїться ще одного прокляття, ще одного осуду, усвідомлюючи його тривалий і зростаючий гріховний вплив. Сьогодні це можна сказати про всіх, за винятком небагатьох, добре поінформованих про Божественний План. Світ переважно не любить цієї теми, намагається її уникати, бо відчуває вину і боїться додаткового знання і осуду. Справжні Божі діти, як і ангели в той час, повинні переконувати світ, що Бог є кращий від всіх їхніх побоювань, бо Бог так полюбив світ, що відкупив людство від справедливого вироку смерті, від прокляття, яке всі отримали по спадковості з причини недосконалості Адама та вироку на нього.
“Радість велика” є іншим перекладом нашого слова “Євангеліє”. Яка чудова думка, що Євангеліє насправді є великою радістю! На жаль, Божий План був хибно пояснений, в результаті чого багато з Його народу перекрутили характер Бога та Його Слово і пристосували вираз Євангеліє до різних вірувань Середньовіччя, вчень про чистилище та вічні муки, які начебто мають припасти на долю людського роду! Стараймось позбутися цих фальшивих думок і прийняти правду, що Євангеліє є радісною новиною. Далі ангел промовив, кажучи, що його Послання є “радістю великою, що станеться людям усім”. Дяка Богу, що Його План є набагато ширший, глибший, вищий і величніший, ніж будь-яка річ, що ми про неї мали уявлення! Євангельське Послання – це не тільки велика радість для тих небагатьох, котрі зараз мають вуха, щоб слухати, і очі, щоб бачити його красу, але в своєму часі воно буде великою радістю для всіх людей у світі.
Як кожен член Адамового роду має частку в його гріхопадінні та проклятті смерті, яка прийшла на нього внаслідок непокори, так і кожен член роду врахований у великій викупній жертві, яку наш Господь Ісус дав і яка завершилася на Голгофі. Божий План в Христі, який зараз виконується і остаточно виконається, означатиме радість велику для всіх людей. Звістка про цей факт була дана від самої миті народження нашого Господа, бо Він був тим, через Кого остаточно виконаються всі славні речі Божественного Задуму та Плану.

ЛОГІКА ПОСЛАННЯ

Це Послання спрямовує увагу на факт, що воно звернене до мислячих людей, які хотіли б знати, чому незмінний Бог, Котрий один раз виніс вирок людському роду, мав би колись змінитися і переглянути справи, замінивши прокляття на благословення. Посланник виклав філософію Божественного Плану так: “Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос [Месія] Господь”. Ось ключ до всієї Євангельської оповіді про те, як Бог може залишатися справедливим і при цьому виправдовувати грішників, які приймають Ісуса (Рим. 3: 26).
Слово Спаситель означає тут Життєдавець. Як чудово знати, що оскільки смерть є платою за гріх, прокляттям для людського роду, то Месія, Котрий народився, має врятувати людство від цього вироку, знову даючи людям життя! Яким чином Він дасть їм життя, не було пояснено в той час, ані не потрібно було пояснювати. Але тепер, в світлі того, що сталося, і в світлі пояснення, даного Святим Духом в Новому Заповіті, ми бачимо, що добровільна жертва життя нашого Господа, Його смерть “справедливого за несправедливих”, заспокоїла вимоги Божественної Справедливості, пред’явлені проти Адама і (посередньо) проти всіх, хто розділив його вирок смерті, тобто проти всього людства. Справді, чим більше ми дивимося на Божественний План нашого спасіння, який почав вимальовуватися з народженням Ісуса, тим більше ми готові голосно співати з ангельським хором на славу Богу Небес, дякуючи за Його милість до людських синів! Нічого, що немовля, народжене у Віфлеємі, було Спасителем тільки в перспективі, що Ісуса ще не можна було помазати до Його праці, доки Він не досяг повноліття через тридцять років. Нічого, що навіть після цього Йому ще треба було поступово класти Своє життя протягом трьох з половиною років земної місії, яка мала закінчитися на Голгофі. Нічого, що воскресіння настало лише за три дні після смерті, а вознесіння – лише за сорок днів, і що благословення відстрочені майже на дев’ятнадцять століть. Якщо ангели могли співати і радіти на самому початку розвитку Божественного Плану Спасіння, то це можуть робити всі, котрі мають віру в кінцевий результат, – радіти невимовною радістю і славити Бога в вишині та Його Сина, нашого Господа.

“НАДІЄЮ БО МИ СПАСЛИСЯ”

Хоча відтоді, як пролунало це ангельське Послання, відійшло у минуле майже дев’ятнадцять століть, воно ще не виконалося, хіба що в малій мірі вірою для тих, котрі мають очі та вуха віри – для “малої черідки”. Водночас в імені Христа поширилася погана вість великого нещастя ледь не для всіх людей – переважно для того, щоб знеславити Божественний План і принизити Божественний характер. Замість того, щоб нести радість, це послання принесло смуток та пригнічення, особливо для добросердих та миролюбних. Справді, можемо сказати, що жодне послання Господа Ісуса ще не досягло всіх людей. Навіть сьогодні, після дев’ятнадцяти століть місіонерської праці, тільки відносно мала частина людського роду почула про єдине ім’я, дане під небом та поміж людьми, яким нам належить спастися, “і нема ні в кім іншім спасіння” (Дії 4: 12).
А як бути зі спасінням, яке настало для тих, котрі справді прийняли Христа як свого Спасителя, котрі сьогодні радіють в Ньому і вірою бачать початок спасіння Бога в своїх серцях, але яке ще має звершитися під усіма небесами? Про нього апостол каже, що ми спаслися надією. Ось його слова: “Надією бо ми спаслися” (Рим. 8: 24).
Ми ще не спаслися насправді; нас ще оточує гріх, біль, стогони, плач та смерть; прокляття ще не забране. Все, що Господній народ досі отримав, це спасіння надією, спасіння вірою. Однак сподівання майбутнього спасіння, воскресіння з мертвих, участі в славі, честі та безсмерті Божественної природи, обіцяне вірним, є настільки великим, настільки відвертим, що ті, котрі його мають, здатні радіти невимовною радістю та наповнюватися хвалою навіть серед випробувань, труднощів, знемог та несприятливих обставин, супутніх прокляттю, яке далі залишається на всьому світі людей.

ПРОРОЦТВО ПРО ДОБРІ РЕЧІ

Ангельське Послання було пророцтвом про добро, яке станеться Церкві та світу під час Тисячолітнього віку. Церква має перша здобути благословення. Перше Воскресіння має бути надбанням тільки блаженних і святих, котрі житимуть і царюватимуть з Христом протягом тисячі років. В той час сатана буде зв’язаний, а добрі впливи правди та праведності освітять цілу землю (Об. 20: 1-6). Святе Письмо твердить, що визволення Церкви прийде рано вранці Тисячолітнього Дня, як каже пророк: “Бог поможе йому, коли ранок настане” (Пс. 46: 6).
Якщо нам приносять радість дані славні надії Євангелія, бо ми їх бачимо і радіємо радістю невимовною, то ми радіємо також Божественним милосердям та любов’ю (їхньою широтою, довжиною, висотою та глибиною), які охоплюють весь світ людства і передбачають благословення для кожного члена роду Адама через Того, Хто полюбив нас і купив Своєю дорогоцінною кров’ю.
Це пророцтво виконається в Тисячолітті. Великий Спаситель, Котрий вже відкупив нас Своєю жертвою, виступить як Цар, як прославлений Месія, і утвердить Своє панування праведності в світі, щоб благословити та підняти кожного члена роду. Зі слів апостола це будуть Часи Відсвіження, “часи відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх” (Дії 3: 19-21). Коли б Господь ґрунтував надію світу на якихось гідних або праведних вчинках з боку світу, ми б справді мали причину побоюватися, адже чим більше ми знаємо світ, тим менше в нас надії на нього. Та Господь, навпаки, ґрунтує усю пропозицію майбутнього благословення не на наших заслугах, а на заслугах та жертві Його Сина. Вам народився Життєдавець, котрий є Месія Господь.
Ми ще більше радіємо благословеннями грядущого віку, коли дізнаємося, що випробування та труднощі теперішнього Євангельського віку є під Божественним доглядом в інтересах Малої Черідки, Вибраних, Церкви, яка зараз вибирається з-посеред людей! Бачимо, що нинішні труднощі та випробування є обтісуванням та поліруванням, потрібним для розвитку нами плодів та благодатей Святого Духа на подобу характеру Божого дорого Сина, нашого Господа, нашої Надії, нашого Нареченого. Як тішить думка, що незабаром вибране число, покликане зі світу, щоб бути “Нареченою, дружиною Агнця”, буде укомплектоване і увійде в славу! Яка блаженна думка, що в той час вони матимуть привілей зі своїм Господом та Учителем поширювати Божественну милість заради благословення та підняття світу! Чи може хтось здобути вищу честь або привілей, чи благословення?

ПІСНЯ АНГЕЛІВ

Коли небесний посланник передав Вістку великої радості, пастухам з’явилося військо ангелів, кажучи: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” Це також пророцтво. Цього ще немає, але воно виконається в кожній подробиці у властивому в Бога часі, який, як віримо, є близько, поряд. Бог ще не приймає славу на висоті, ані ще немає миру між людьми. Навпаки, Боже ім’я ганьблять не тільки ті, котрі грубо та глузливо беруть Боже ім’я надаремно, не тільки язичники, котрі кланяються демонам і вважають їх богами, але й християни. Кожен день Боже ім’я паплюжать ті, котрі називають себе Його народом, котрі кажуть, що вони поважають Святе Ім’я.
Нехай буде відомо, що богохульством є будь-яке ганебне лихослів’я іншого. Бог милосердний до нас, бо колись кожен з нас напевно лихословив Його святе ім’я саме таким чином – хибно представляв Божественний характер та Божественний План, зображуючи Бога Любові, Милосердя, Справедливості та Правди як ініціатора, як винахідника, як прибічника вічних мук для більшості Своїх людських створінь, народжених в гріху, зачатих в беззаконні, схильних до гріха, немов іскра, що готова злетіти вгору. Але Господь мав милосердя до нас, бо ми це робили несвідомо. Тому нам треба мати співчуття до інших, котрі далі несвідомо лихословлять нашого Бога. Наші зусилля треба постійно спрямовувати їм на допомогу, щоб очі їхнього розуміння могли широко відкритися на розуміння довжини, ширини, висоти і глибини, і щоб вони пізнали любов Бога, яка вища від усякого розуму.
Зверніть увагу на те, що від народження Спасителя досі ще немає миру на землі і доброї волі в людях. Тому дехто, не розуміючи, що це – пророцтво, яке має виконатися під час Тисячоліття, був схильний змінити переклад цього вірша так: “На землі мир серед людей, котрі Йому до вподоби”. Але навіть така зміна не є правдою, бо навіть Господній народ не має миру на землі. Якщо він має мир, то тільки в своєму серці, і цей мир ґрунтується на вірі в Бога і на славних речах, які Він обіцяв. Про це свідчив сам Господь і апостоли, запевняючи нас, що той, хто житиме в теперішньому часі побожно, матиме переслідування, і що ворогами людини будуть її домашні (2 Тим. 3: 12; Мт. 10: 36).
Не вводьмо себе в оману, ані не скорочуймо свідоцтво Слова, але очима віри дивімось на День Христа, в якому всі ці славні пророцтва мають виконатися, в якому мир справді наповнить цілу землю знанням слави Господа, приносячи Божественну милість і забираючи прокляття від всього стогнучого створіння, як на це звертав увагу апостол (Рим. 8: 22).

ВИКОНАННЯ У ВИЗНАЧЕНИЙ БОГОМ ЧАС

Але це пророцтво не виконається навіть при запровадженні Тисячоліття. Лише при його закінченні, коли завдяки постановам Царства людський рід буде піднятий з гріха, хвороб, болю, смутку та смерті до всього втраченого в Адамі, – лише тоді слава Богу справді буде на висоті, і лише тоді мир буде між людьми. Не треба сподіватися також, що все людство оцінить Божественну любов і милість після того, як воно побачить вияв праведності Бога в Христі. Навпаки, Святе Письмо, здається, виразно навчає, що буде клас, який виявиться непридатним до вічного життя, бо не зуміє оцінити Божественну доброту. Ми дізнаємося, що всі вони будуть знищені з-посеред людей Другою Смертю.
Тож остаточно, разом з кінцем Тисячоліття, сатана та всі добровільні злочинці будуть знищені, і тоді настане час, коли, за словами Святого Письма, всі голоси на небі, на землі і під землею славитимуть Бога і Агнця навіки. Осанна! Слава Богу на висоті! Мир і добра воля між людьми! Це буде кінцевий вигук відкупленого роду, коли повністю виконається великий План Спасіння згідно з початковим Божественним Задумом, викладеним у Святому Письмі.

ВІД СЛАВИ ДО КОЛИСКИ

Час народження нашого Господа встановлений точно. У Викладах Святого Письма, том ІІ, ми детально виклали дану річ і не будемо тут повторювати свої висновки. Відомий перепис з наказу Цезаря Августа стосувався всього цивілізованого світу того часу, тож за юдейським звичаєм кожна сім’я і кожне покоління мали записатися.
Йосиф та Марія, з Давидового роду, пішли записатися до міста Давида – Віфлеєму. Це місто невелике і розташоване на схилі гори. Заїжджі двори та готелі в тамтешніх землях дуже відрізняються від наших. Це ані готелі, ані салони для розваг, і вхід в них є з внутрішнього двору. Різної величини, позбавлені меблів, кімнати є до послуг подорожуючого, котрий приносить з собою теплий одяг, в якому він спить, а також свою їжу і свій посуд. Стійла для коней, верблюдів і т.д. розташовуються на нижньому поверсі, і у випадку тісняви люди звикли розмішатися біля стійла, якщо верхні кімнати зайняті.
Ось так, в дуже скромних умовах, з’явився на світ наш Спаситель, який, як Логос, створив його (Ів. 1: 10). Тут, в стайні переповненого заїжджого двору, пастухи знайшли немовля, як їм звістили ангели, і пішли далі, розповідаючи про це. Марія не хвалилася, але у всьому чекала на час, визначений Богом.

R5819 (1915 р.)