БОЖА МИЛІСТЬ ДО ІЗРАЇЛЮ ТА ДО ІНШИХ
ізраїль привілейований народ – божа милість в угоді закону – духовний ізраїль, новий народ – царське священство – інші народи не визнані богом – як божественна милість в кінцевому результаті досягне всіх людей

"Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий" (Псалом 103: 8).

Однією з наших трудностей як дослідників Біблії було те, що в минулому ми мали надто вузький погляд на божественний характер і Біблію. Впродовж більше, ніж дванадцять століть Біблія не досліджувалась. Замість цього деякі єпископи, вважаючи себе апостолами такого ж повноваження як Дванадцять, які були призначені Господом Ісусом (св. Павло зайняв місце Юди), думали, що вони мали повне право, як апостоли, робити зміни в Біблії. Ці зміни були названі віровченнями – Конфесіями Віри. Їх досліджували, а Біблією нехтували.

Не дивно, що за цих обставин Божий народ далеко відійшов від правдивого вчення Його Слова. Навіть коли в часах Реформації Біблія почала вертатись назад до людей, їхні бідні голови були так засмічені і спантеличені хибними доктринами дванадцятивікового людського філософування, що вони не були готові побачити Біблію в її власному світлі, а радше в світлі цих віровчень. Крім того, їх довго навчали, що сумнів у віровченнях робитиме їх єретиками, і що карою за єресь є вічні муки. Звідси старання триматися в рамках віровчень в усіх подальших дослідженнях Біблії.

Тепер дослідники Біблії бачать, що все це було помилкою – що Біблію належало досліджувати в її власному світлі. Вони бачать, що віровчення повні помилок, які вводять у замішання, які, скрізь, де вони визнані, справді роблять Боже Слово недієвим. Тепер наші біблійні дослідження є відмінні з причини нашого яснішого знання про ці справи, як також з причини того, що ми живемо в зорінні нового віку – в час, коли Бог пообіцяв, що Його народ повинен зрозуміти Його слово – "розумні зрозуміють" (Даниїла 12: 10).

Божі діяльність з Ізраїлем
Наш вірш був звернений насамперед до народу Ізраїлю. За непослух Бог відтяв Батька Адама, Матір Єву і всіх їхніх дітей від особливої спільності з Собою, засудивши їх на смерть – як не гідних вічного життя – "Вмираючи, помреш" (1 М. 2: 17, Янг). Але навіть з цим покаранням Бог не поспішав. Грішники мали змогу жити, доки могли.

Божа Милість була виявлена потомству Авраама: Ісаку, Якову, а потім усім дітям Якова. Бог вчинив дванадцять поколінь одним народом, об’єднавши їх разом Своїми обітницями, пов’язаними з Угодою Закону, встановленою через Мойсея на горі Сінай. Якщо б вони дотримувались Божого закону, то жили б вічно – зовсім не вмирали б. Що більше, вони мали бути благословенні в усіх їхніх справах: здоров’ям, отарами, стадами, худобою. Все було би благословенним.

Але вони не дотримувались цієї Угоди Закону, тому що були народжені в гріху, як і решта людського роду. Однак Бог задумав, що через старання дотримуватись закону цей народ повинен бути дуже благословенним. І так було. Правда, Він карав їх за їхні злодіяння і недоліки, але завжди з любов’ю, зацікавленням і турботою, ніколи не відкидаючи їх повністю. Їхні національні біди і численні випадки неволі були чимось на зразок карання з метою навчити їх потрібних лекцій.

Таким чином Божа ласка була з цим одним народом – і з ніяким іншим – від смерті Якова до смерті Ісуса, період 1845 років. Навіть відкидаючи цей народ, коли вони відкинули Ісуса і розп’яли Його, Господь вчинив приготування для всіх юдеїв, котрі були схильні до духовного, щоб вони могли не лише бути збережені в Його ласці, але могли прийти до ще більшої ласки в П’ятидесятниці і далі, будучи зачаті святим Духом – не щоб далі бути домом слуг, під Мойсеєм, а домом синів, під Ісусом (Євреїв 3: 5, 6). Навіть відкинувши їх як народ, Бог ясно натякав, що надійде час, коли Його ласка повернеться до них – після встановлення царства Месії (Амоса 9: 11, 12; Дії 15: 13-17).

Новий Божий народ
Тим часом святі юдеї, котрі були "справді ізраїльтяни", стали осередком, або початком, духовного Ізраїлю. Про цей духовний Ізраїль св. Петро говорить: "Ви – священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого".

Далі бачимо, що церква є Божим новим створінням, новим народом, з яким Він виключно мав справу протягом Євангельського віку. Він мав справу з ними з метою їхнього навчання і розвитку, щоб вони могли бути прийняті з нашим Господом Ісусом в Його велике Тисячолітнє царство. Тоді впродовж тисячі років Він і Його свята громадка, зібрана з кожного народу під небом, благословлятиме природний Ізраїль і всі народи світу світлом, знанням, допомогою і підняттям, з метою визволити їх із рабства гріха і смерті, назад до подоби Бога, втраченої через Адама і відкупленої на Голгофі.

Задля цієї особливої праці, яку Бог має для церкви, Він вчинив її проби вогняними, проголошуючи: "Через великі утиски треба вам входити у Боже Царство" (Дії 14: 22). Цей клас повністю посвячених осіб, незалежно від сектантського напрямку, весь був зачатий святим Духом. Нікого іншого Бог не визнає. Ця церква має імена, записані в Книзі Життя Агнця – в небі – і в теперішньому житті виявляє свою вірність, свою відданість Богу. Коли провіщена кількість зробить крок і проявить свою відданість аж до смерті, тоді цей святий народ буде скомплектований.

Великі обітниці Бога належать духовному насінню Авраама. Про цей клас св. Павло говорить: "А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці" (Галатів 3: 8, 16, 29). Обітниця була дана Аврааму і говорить: "І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе" (1 М. 22: 18). Ми маємо слово св. Павла про те, що Христос і Його церква є цим духовним насінням, місією якого буде: Божого властивого часу благословляти все людство – "всі племена землі" – не лише тих, хто живий і залишиться до часу встановлення царства, але всіх, котрі коли-небудь жили. Божа милість, згадана в нашому вірші, особливо стосується цього духовного Ізраїлю – навіть більше, ніж природного Ізраїлю.

Ширина божественної милості
Тепер ми приходимо до найвищої точки Божої милості і благодаті. Юдейський народ був малим. Церква, духовний Ізраїль, є малою. Але Божа благодать і милість повинна поширитись на цілий світ людства – на кожне створіння, за яке помер Христос. Час діяльності зі світом і давання йому нагоди мати частку в Божій благодаті і милості вже призначений Отцем. Це буде протягом Тисячоліття – тисячі років Христового царювання. Він буде великим духовним Царем землі; і Його церква буде з’єднана з Ним як Його співспадкоємці і ті, які допомагатимуть правити, навчати, зцілювати, піднімати, нагороджувати, карати людство впродовж Тисячоліття. Вся ця служба світу буде з метою обдарування їх, якщо вони захочуть, благодаттю Бога, милістю Бога, яку Він задумав на початку, і яка повинна бути дана людству через царство Месії в Славі.

Протягом тисячі років підняте Сонце Праведності буде благословити світ, наповнюючи землю світлом знання Бога. Протягом тієї ж тисячі років сатана буде зв’язаний, щоб більше не зводив людей. Протягом тієї ж тисячі років праця благословення і реституції поступатиме вперед – Часи (роки) Реституції триватимуть ціле Тисячоліття. Кожному створінню будуть відкриті очі розуміння, щоб бачити, знати і розуміти любов Бога, Його лагідну милість і Його мудрість, зосереджені і явлені через нашого Господа Ісуса Христа. Божа милість буде проявлена до світу з метою визволення його з рабства гріха і смерті до повної свободи синів Бога – такої ж, якою втішався Адам перш ніж згрішив (Римлян 8: 19-23).

Таким чином бачимо, що "ласка Божа так широка, як найширший океан". Ми бачимо, що Його благодать, хоча обмежена спочатку до одного земного народу, а потім до вибраної громади з усіх народів, в кінці повинна бути поширена на кожну людську істоту скрізь по світу, приводячи всіх до найповніших привілеїв і нагод знання, любові, слухняності і благословення.