БОЖА ЛЮБОВ ДО ІЗРАЇЛЮ
ОСІЇ 11: 1-11
БОГ ПОВОДИВСЯ З ІЗРАЇЛЕМ ЯК ІЗ СИНОМ – БУНТІВНИЙ, СВАВІЛЬНИЙ, НЕВІРНИЙ – БОЖА МИЛІСТЬ СУПРОВОДЖУВАЛА ІЗРАЇЛЬ СТОЛІТТЯМИ – ІЗРАЇЛЬ У ВАВИЛОНСЬКОМУ ПОЛОНІ – ПРОВІЩЕНЕ ПОВЕРНЕННЯ БОЖОЇ МИЛОСТІ

“Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любові” (вірш 4).
Осія пророкував в Ізраїлі (в царстві десяти поколінь) напередодні вавилонського полону і помер в той час, коли Самарія капітулювала. Ім’я Осія означає “спасіння” і добре відповідає пророцтву. Господь через Осію виразно дав зрозуміти Ізраїлю, що їхня національна руїна і полон є близько; що це – покарання за гріх, але воно також свідчить про Божу милість до них, про повну любові терплячість і т.д. Він запевняв, що Господь любитиме їх до кінця і остаточно благословить та поверне з ворожої землі.
Особистий досвід Осії в житті до певної міри відображав Господню поведінку з Ізраїлем. Дружина Осії була йому невірною, як Ізраїль був невірний Господу. За Господньою вказівкою Осія вернув дружину до себе, прийнявши її знову. Тож послання до Ізраїлю свідчило про тривалу любов Бога до цього народу – про те, що хоча вони невірні Господу, однак Він з готовністю прийме їх назад, коли вони засвоять урок і будуть раді повернутися, як пташка повертається з Єгипту і трепетна голубка з Вавилонії.

“Я ЙОГО ПОКОХАВ”

Любов є лейтмотивом Біблії, без огляду на факт, що вона містить погрози, обіцянки, освідчення, а також прояви справедливості і милосердя. Коли б Божий характер був позбавлений справедливості – коли б Його любов знехтувала справедливістю – це стало б жахливою бідою для всіх, хто покладається на Нього. Це свідчило б не про міць, а про слабкість характеру. Як відомо, Божа Мудрість, Справедливість, Любов і Сила діють в повній згоді – співпрацюють, що дозволяє нам захоплюватись Ним, довіряти Йому, любити Його, і ці почуття посилюються, коли ми усвідомлюємо Його незмінність.
Від початку Бог знав про Свій план, як ми бачимо це з його виконання. Він передбачив, що людина, отримавши дозвіл обирати собі шлях, глибоко порине в гріх і буде поглинута покаранням за нього, смертю. Він знав наперед про Свій задум дати у відповідному часі Божого Агнця як Викуп-Жертву за гріхи всього світу. Він знав наперед про остаточне благословення всіх поколінь землі, маючи на меті, щоб прославлений Відкупитель був Визволителем людства. Він передбачив і влаштував тисячу років реституційної праці, коли під владою славного Месіанського Царства все людство буде приведене до повного знання Бога та матиме повну можливість повернутися до всього втраченого в Едемі і відкупленого на Голгофі, коли остаточно бунтівні особи будуть знищені. Від початку Він передбачив славний результат, коли кожне коліно схилиться і кожен язик признає славну працю Месіанського Царства. Весь цей задум мав бути від Отця і через Сина (1 Кор. 8: 6).
Поряд з цим Планом Бог мудро передбачив святу громаду, яка буде разом з Ісусом у великій праці Його Тисячолітнього Царства, що управлятиме мільярдами людей та благословитиме їх. Бог постановив мати дві святі громади. Один клас має бути на землі, земний, як приклад того, якими можуть стати всі, хто остаточно досягне цього з допомогою Царства. Інший клас святих, ще величніший, має бути Нареченою Месії і Його співспадкоємцем в Царстві на духовному рівні. Бог міг заповнити ці почесні становища ангелами, котрі радо прийняли б таку нагоду служіння. Однак Він вирішив вибрати ці громади з-посеред людей – грішників.

ПОКЛИКАННЯ ПОТОМКІВ АВРААМА

Перед Господом відкривалося багато шляхів обрання Вибраних для майбутньої служби. Шлях, який Він обрав і який відтоді впроваджував у чин, був, безсумнівно, наймудріший, найкращий. Перш за все, Бог покликав Авраама – такого ж грішного, як і інші. Але серце Авраама було повне довір’я до Бога, і він, наскільки міг, радів праведними шляхами Господа. Божа обітниця для Авраама полягала в тому, що його насіння становитиме Вибраних і що за посередництвом цього насіння всі народи отримають Божественне благословення.
Майже чотири тисячі років після того, коли Бог уклав Угоду з Авраамом, були присвячені розвитку насіння Авраама – тілесного і Духовного. Господь непрямо згадав обидва насіння, коли промовив до Авраама: “Розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря” (1 М. 22: 17). Зорі на небі є вжиті для того, щоб символізувати Духовне Насіння Авраама, а пісок, що на березі моря, представляє тілесне насіння. Більш ніж вісімнадцять століть Бог мав справу з тілесним насінням Авраама. Його обітниці для нього та Угода Закону, вчинена з ним, були великим благословенням, натхненням та допомогою, бо хоча ізраїльтяни, як і інші, не могли виконати Угоду Закону через недосконалість та гріх, однак намагання бути слухняними принесло їм користь. Різні покарання Ізраїлю, з вавилонською неволею включно, стали уроком, призначеним для їхнього добра, і остаточно зробили цей народ (за часу, коли Ісус прийшов як Відкупитель) найсвятішим у світі – єдиним народом, визнаним Богом.

“ДО СВОГО ВОНО ПРИБУЛО”

Проте святість Ізраїлю за днів Ісуса була переважно тільки формою побожності, яка не витримала випробування. Лише справжні ізраїльтяни, чисті серцем, чисті намірами зуміли оцінити Дар Бога і сталися учнями Ісуса – всього приблизно 25 000 осіб. Тоді двері нагоди статися співспадкоємцями з юдейськими святими відчинилися поганам, і Боже Послання було дане їм, запрошуючи також до співспадкоємства з Христом. Зібрання цього класу продовжувалося вісімнадцять століть, коли народ Ізраїлю був позбавлений Божої милості. Тепер ми входимо у великий Час Горя, який має запровадити Месіанське Царство. Під час цього горя Церква має бути прославлена у Першому Воскресінні. Тоді почнеться тисяча років Месіанського правління з вибраними, з духовною Нареченою, зібраною з юдеїв та поган.
Але Божа милість не полишила тілесне насіння Авраама. Уроки та покарання зроблять його придатним і приготують більше, ніж інших у світі, прийняти месіанські благословення. Земна частина Месіанського Царства буде ізраїльською: Авраам, Ісак, Яків, всі пророки та святі до Івана Христителя мають статися “по цілій землі володарями” (Пс. 45: 17) – земними представниками духовного Царства Месії в стані людської досконалості.
Очевидно, що в той час Ізраїль природним шляхом прийде до згоди з Божественним ладом і буде першим, хто здобуде благословення. Однак протягом тисячі років Царства, як говорить Святе Письмо, всі народи благословляться, стаючись насінням Авраама – приходячи до згоди з Царством, яке матиме ізраїльську основу (Єр. 4: 2; Іс. 65: 16; 1 М. 12: 3). Знищені будуть тільки ті, котрі не стануться справжніми ізраїльтянами. Таким чином, насіння Авраама остаточно включатиме всі покоління землі – всіх, для кого Бог передбачив вічне життя. Що стосується язичників – чужих Богу – то їх не залишиться.

R5809 (1915 р.)