АМОС – БЕЗСТРАШНИЙ ПРОРОК
АМОСА 5: 1-15
АМОС-ПАСТУХ СТАЄ АМОСОМ-ПРОРОКОМ – ЛИХА ЦАРСТВА ДЕСЯТИ ПОКОЛІНЬ – БОЖЕСТВЕННИЙ МЕТОД ПРЕДСТАВЛЕННЯ ПРАВДИ ПРОРОКОМ – ЗВИНУВАЧЕННЯ ІЗРАЇЛЮ У НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ГНОБЛЕННІ – УРОКИ ДЛЯ НАШИХ ДНІВ – ПЕРЕДБАЧЕННЯ ВІДРОДЖЕННЯ ІЗРАЇЛЮ – ВИКОНАННЯ ПРОРОЦТВА АМОСА СЬОГОДНІ

“Той пророк,.. з яким Моє слово, хай каже про слово правдиве Моє” (Єремії 23: 28).
Наш урок стосується пророцтва Амоса, котрий, як відомо, був одним з перших пророків, що записав виголошене ним послання. Зрештою, Мойсей був пророком, і ми маємо його вчення в писаній формі. Також Давид був пророком, і ми маємо його вчення в Псалмах. Але пророцтва Мойсея були переважно в образах, які він установив під Божественних доглядом. Натомість Давидові пророцтва були в поетичній формі і не вважалися пророцтвами, доки на це не звернули увагу наш Господь та апостоли. Пророк Самуїл, здається, не записав жодного зі своїх натхнених передань, ані Ілля, ані Єлисей, ані інші в той час.
Пророк Амос належить до періоду часу, що був близько століття після пророка Іллі, майже століття перед тим, як жив пророк Ісая, і приблизно два століття до пророків Єремії, Єзекіїля та Даниїла. Амос признався, що він був з простого роду. Його батьки не були знаними особами, і сам він не виховувався серед пророчих синів. Так само, як Давид, він пильнував овець, господарював, і Господь злив на нього Свій Дух з могутньою силою, посилаючи його звістити про нещастя, які обов’язково мали прийти на Ізраїль, якщо він не змінить свій шлях, щоб відвернути заслужене покарання за ламання Закону.
Головні звинувачення послання пророка були скеровані проти десяти поколінь царства Ізраїлю. Варто звернути увагу на Божественний метод представляти справу. В своєму посланні пророк спочатку згадує довколишні народи: (1) Дамаск, столицю Сирії, – на півночі (бо вона також заслуговує на Божественну відплату); (2) филистимлян – на заході; (3) Тир – на північному-заході; (4) мешканців Едому – на півдні; (5) Аммонових синів – майже на сході; (6) мешканців Моаву – на півдні; (7) Юду – на півдні. Врешті метою послання пророка був Ізраїль, царство десяти поколінь. Можемо тільки здогадатися, з якою увагою прийняли послання пророка люди Ізраїлю, коли з його уст злетіли слова, які змальовували горе довколишніх народів, їхніх ворогів. Коло все більше звужувалося, і коли врешті тягар свідчення пророка звернувся проти нього самого, постало велике обурення. Якщо спочатку люди голосно казали: “Правдивий пророк!”, – то тепер скреготали на нього зубами.
Звинувачення на адресу Ізраїлю знаходимо переважно в розділах 3-6 і в розділі 7: 9-17. Коли пророк зайшов так далеко, що відкрито сказав про падіння панівної династії, виступив Амація, священик Бет-Елу, і сказав Амосу, щоб той утікав собі до свого краю. Під впливом сили Святого Духа, яка дозволяла Амосу говорити таке незвичне послання, пророк відмовився йти, доки не виконає своє доручення. На додаток до слів, що Ізраїль чекає відплата, він висказав кілька пророцтв про дім самого священика.

ІНШІ УМОВИ – ІНШІ МЕТОДИ

Намагаючись сьогодні взяти лекцію для себе з досвіду пророка Амоса, ми повинні пам’ятати, що Господь вже не посилає Свої послання таким чином. Умови змінилися, обставини змінилися, і Він вже не використовує такий спосіб давати натхнені пророцтва, як колись. Про ці пророцтва апостол Петро говорить так: “Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим” (2 Петр. 1: 21). А також: “Їм відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим...” (1 Петр. 1: 12).
Сьогодні, з причини зміни умов та діяльності Божественної сили, бажано проповідувати Слово кожному, хто має вуха, щоб слухати, звертаючи його увагу на застосування пророцтв та свідчень давніх часів і пояснюючи Божественний План в міру настання часу розуміти його усім, для кого він передбачався, – для справжніх ізраїльтян, що немає в них підступу. Намагання копіювати пророка Іллю чи пророка Амоса, чи будь-якого іншого древнього пророка Ізраїлю свідчило б про повне нерозуміння Божественної волі та Божественного послання. Більше того, це свідчило б навіть про певну розумову неврівноваженість.
Як каже апостол, ми говоримо те, що знаємо, і свідчимо про речі, давніше написані нам на науку (Рим. 15: 4). Однак спосіб, яким Господь вів пророка в проповідуванні послання, є також доброю лекцією для нас. В Євангельській епосі Господь залишає нам значну свободу вибору засобів служіння Його справі. При цьому Він навчає нас бути мудрими, як змії, і невинними, як голубки, та обіцяє нагороду, яка залежатиме від нашої дбайливості в Його службі, яку Він зможе благословити і використати. Хто розумно використовує довірені йому мини і таланти, той відповідно матиме нагороду, коли Царство дорогого Божого Сина буде встановлене. Тому, використовуючи нашу свободу та прислухаючись до ради Учителя бути мудрими, як змії, зауважмо, що послання пророка про неприємні та негідні речі (які до того ж були правдою) починалося так, щоб привернути увагу слухачів.
Апостол Павло застосував таку саму мудрість і згодом згадав про неї тим, кого привів до знання Господа. Він сказав: “Бувши хитрим, узяв вас підступом” (2 Кор. 12: 16, Хом.). Тобто, він представив їм справу у формі, найбільш привабливій для їхнього серця, але при цьому не сказав нічого неправдивого. Бачимо, що Правду можна викласти у більш або менш приємній формі.

“НЕ КОЖЕН, ХТО КАЖЕ ДО МЕНЕ: ГОСПОДИ, ГОСПОДИ...”

Інша лекція, пов’язана з посланням пророка Амоса, полягала в тому, що його противники були релігійними особами – священиками. Так само було з нашим Господом та апостолами. Священики та релігійні учителі тих днів були головними противниками Євангелія, його правди та чистоти. І ми повинні сподіватися того ж в наш час. Правда, представлена в її чистоті, завжди викликала опозицію, а її головні противники, як правило, знаходилися серед тих, хто мав “вигляд побожності”, але був позбавлений її сили.
Сьогоднішня лекція є частиною звернення до ізраїльтян, щоб вони повернулися до згоди з Богом і цим запобігли лиху, якого, в іншому випадку, неминуче треба було сподіватися. Тогочасна історія показує, що це був період великого добробуту не тільки для Юди, але й для царства десяти поколінь. Добробут був земним, бо відбувалося нагромадження багатств. Але ці багатства знаходилися в руках впливових людей, і пророк докорив багатих, що вони поводяться з бідними несправедливо. Він дав зрозуміти, що це остаточно стане джерелом лиха; що єдиною умовою, на якій вони можуть сподіватися жити як народ – це шукати Господа; що намарно шукати допомоги в Бет-Елі або в Гілгалі, або в Беер-Шеві – осередках їхніх релігійних інституцій, які є повні зіпсуття. Ці релігійні інституції упадуть в горі, яке передрік пророк. Треба шукати щирим серцем Господа, інакше Він спровадить знищення, яке спаде, мов вогонь, щоб пожерти Дім Йосипа. Царство десяти поколінь тут назване Домом Йосипа, бо покоління Єфрема та Манасії мали переважаючий вплив в народі, і ці два покоління вийшли з Йосипа. Отже, вогонь, що мав вийти з Йосипового дому, означав знищення, яке прийде на царство десяти поколінь, якщо люди не розкаються.
Далі пророк детально описує лихі вчинки, через які люди опинилися в небезпеці. В їхніх судах не дотримуються справедливості. Вбогі, котрі звертаються в суди, замість приємних пахощів справедливості отримують полин – гіркоту розчарування. Пророк каже, що люди топчуть правду під ноги, що правосуддя стало другорядним. Також він каже, що хабарі перетворилися на звичку, однак багатство, сила і вплив не дадуть нічого. Треба навернутися з цього стану. Полегшення може прийти тільки тоді, коли люди навернуться до Господа.
Про Божественну Силу пророк говорить мовою, схожою на ту, якою говорив патріарх Йов (9: 9). Вказуючи на групу Плеяд в сузір’ї Тельця і на Оріона, він хотів, щоб його слухачі зрозуміли, що Той, Чиєї підтримки вони потребують, зумів створити землю та небеса, і не тільки зібрав води в моря, але й повертає морську воду в хмари, щоб знову спустити її на землю в потрібну пору. Великий Бог є тим, кого вони потребують, а всі інші, хто намагається їм допомогти, безпорадні перед Ним.

БОГ ДБАЄ ПРО ВБОГОГО ТА НУЖДЕННОГО

У 9 вірші пророк дає зрозуміти, що Божа Сила буде з вбогим та пригнобленим, щоб його визволити, і що прийде знищення для сильного та впливового – для всіх, хто ненавидить докір і ставиться з презирством до праведного, хто стає проти кожного, хто винуватить неправедність.
Вірші 11 та 12 викладають і детально змальовують несправедливість, від якої слід було відмовитись, поклавши їй край. Вірш 13 говорить, що між ізраїльтянами були особи, котрі не годилися з прийнятим поводженням, але вони були безсилі і в меншості, відмовчуючись зі зрозумілих причин, адже час був злий, і стати на боці утискуваних означало спровадити на себе клопоти та не допомогти тим, кого утискували. Проте пророк Амос мав повноваження від Господа дати саме такий докір. Так само ми не повинні мовчати з обачливості, ані з жодних інших міркувань, а повинні сміливо говорити Господнє послання.
Але сьогодні в обов’язки кожного з Господнього народу не входить займати місце Амоса і ставати громадським критиком офіційних осіб і т.д., навіть якщо він бачить несправедливу поведінку. В усьому, що ми робимо, слід показувати розсудливість, мудрість. Наше завдання сьогодні – не докоряти народам, а дозволяти нашому світлу світити, щоб інші могли бачити наші добрі діла і прославляли Отця, що на Небі. Господь каже, що Він сам докорить народам; Він сам упокорить їхню пиху; Він сам скине могутніх з їхніх становищ; Він сам підніме покірних, але в своєму часі. Своєму народу Він говорить: “Тому то чекайте Мене... на той день, коли встану” (Соф. 3: 8, 9).
Лекція закінчується закликом пророка до його слухачів, щоб вони повністю змінилися, щоб вони шукали добро, а не зло, любили праведність і ненавиділи гріх. Якщо вони будуть так робити, то справді зможуть застосувати до себе обітниці Бога, як тоді, коли вони були готові це вчинити, кажучи, що вони – Його народ. Такі слова є властивими лише за умови повного підкорення Божественним вимогам. Господь буде милостивий до них як народу, якщо вони прийдуть до згоди з Його постановами та вимогами. В іншому випадку слід сподіватися провіщених шмагань та покарань.
Пам’ятаючи, що ізраїльтяни були образним народом, ми, відповідно, намагаємось переглянути весь контекст, всі слова, і побачити, чи з пророцтвом Амоса не пов’язане ще щось, що має ширше застосування і про що не міг здогадуватись ані він, ані люди його часу. На основі слів апостола Петра, вже цитованих, а також інших прикладів з пророцтв ми маємо для цього підстави. Наприклад, беручи пророцтво Давида, ми бачимо, як мало той, хто сказав слова: “Йому кості ламати не будуть”, – розумів справжнє значення сказаного! Далі, коли Давид говорив: “Бо не позоставиш Ти в аду [шеолі] моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління”, – він та народ Ізраїлю зовсім мало розуміли важливість цих слів і того, що Давид був пророком і мимоволі говорив про Христа та Його воскресіння з мертвих – з шеолу! Отож, розуміючи слушність слів пророка Амоса, ми вбачаємо в цьому пророцтві деякі подробиці, які свідчать про глибше виконання його провіщень на номінальному Ізраїлі в кінці цього віку.

ВЕЛЕТНІ НА ЗЕМЛІ ВІЩУВАЛИ ЛИХО

Не наша справа казати, що сьогодні намарно шукати справедливість і що для праведності закритий шлях. Не наша справа казати, що бідних непомірно обкладають податками або душать, або грабують. Навпаки, ми відверто признаємо, що в судах християнства є багато праведності. Часом навіть дивно, що тілесним людям вдалося створити стільки мудрих, справедливих і розсудливих законів та правил. Але сьогодні є також несправедливість, нерівність, і вона діє не тільки через злих осіб, але й через зміну обставин, в яких ми живемо. Благословення Нової Епохи, що приходять до нас в суспільних умовах, які ґрунтуються на особистому самолюбстві, ведуть до появи нечисленних багатіїв. Ми побоюємося, що своєю діяльністю вони незабаром намножать багато бідняків.
Засвоєння вигод сьогодення, хоча цілком легальне і на законних підставах (безсторонніх свого часу), неминуче принесе великі труднощі – передасть владу і фінансовий контроль над світом в руки відносно небагатьох осіб. Дійсно, ці нечисленні велетні поки що помірковані в своїх вимогах та поведінці, а деякі з них навіть великодушні. Але Святе Письмо, здається, виразно показує, що незабаром влада (свідомо чи мимоволі) буде здійснюватися так, що це спровадить велике лихо на людство, і воно опиниться немовби між двома жорнами.
З такої точки зору, слова пророка можна цілком застосувати до християнства. Але, будьмо певні, особи при владі та на становищі не є схильні прислухатися до Амоса чи до кого-небудь іншого. Тому ми повинні сподіватися, як про це скрізь згадує Святе Письмо, повалення християнства, яке станеться зненацька, в “час утиску, якого не було від існування люду”; що в цій битві Господа, Котрий створив Плеяди та Оріона, Він зміцнить знедолених проти сильних, і ці знедолені піднімуться проти сильних в анархії (вірш 9).
Кінець пророцтва Амоса розповідає про відновлення Ізраїлю та Господнє благословення в той час для всього людства, включаючи поган. Саме це пророцтво цитував апостол Яків на нараді в Єрусалимі, кажучи: “Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім’я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!” (Дії 15: 16, 17).
Ми живемо в часі, коли дане пророцтво ось-ось має виконатися. Відновлення буквального Ізраїлю незабаром має настати в процесі повторного встановлення Божого Царства у світі, яке свого часу було образно представлене царем Давидом і яке насправді буде встановлене більшим від Давида – Улюбленим. В цьому Царстві, відновленому в більш сприятливих умовах, – в Небесному Царстві – решті людей буде дана можливість шукати Господа, бо знання слави Господа наповнить всю землю.

R5805 (1915 р.)