РОЗДУМИ ПОСЕРЕД НОЧІ

“Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої хвалять губами співними. Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних.” (Псалом 63: 6, 7).
Коли пророк Давид казав, що його душа насичується лоєм та товщем, то, мабуть, мав на думці надмір Божої милості та благословення, які спливали на нього. Він одержав велику частку, розкішну частку, тому цінив Божу доброту, Божу милість – що Бог взяв його як пастуха від отари, дав привілей пробувати в Його службі і остаточно привів на престол як царя Ізраїлю. За все це він був дуже вдячний Господу і цінив всі Божі благословення. Тому, зрозуміло, його уста мали воздавати хвалу, наповнюватись радістю і говорити про Господню люблячу доброту. Ми знаходимо в Псалмах Давида багато чудових виразів, якими він складає велику подяку Всемогутньому і прославляє Його. Також він розповідає про велич Бога, про Його дивовижну силу та могутність, і називає небеса ділом Його рук.
Пророк вживає свій язик, щоб славити Господа. Коли згадаємо, що в його часи можливості для навчання були обмежені, і він навчався мало, то розуміємо, що він зумів зробити добрий вжиток з того, чого набув. Плоди його праці продовжували благословити світ впродовж усіх століть. Давид каже, що він часто співав і славив Бога посеред ночі: “Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних”. В древні часи люди більше залежали від Місяця та зір, які давали світло вночі, не маючи того всього, що використовується нині для освітлення: гасу, світильного газу, електрики і т.д. В той час м-р Рокфелер ще не народився, і сучасні винаходи людям навіть не снилися. Люди залежали від штучного освітлення оливковою олією, а її не було багато, отож люди йшли спати рано. Так і цар Давид роздумував про Всемогутнього на своїй постелі, звертався думками до Бога. В нього не було безглуздих думок, і він не намірявся робити щось нерозумне. Пам’ятаючи про це, нас не дивує, що його розум заповнювали чисті думки.

ШЛЯХЕТНА ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ

Хто має час для роздумів, той отримає велике благословення, якщо думками звертатиметься до Всевишнього, визнаючи Його доброту, намагаючись славити Бога за Його розмаїті милості і думаючи про Бога в нічні сторожі. Що стосується самого вірша, то в нас немає причини вважати його пророчим, однак він говорить про кожного, хто намагається бути в єдності з Богом.
Мільйони людей у світі ніколи не чули про чудовий Божий план. Тому наші уста потрібно задіяти, щоб славити Бога. Ми повинні постійно згадувати Господа в хвилини відпочинку – чи то на постелі, чи в іншому місці. Ми повинні розвивати в собі звичку думати про Нього. Гадаємо, що зовсім мало людей думає про Господа, і якщо вони цього не роблять, то завдають собі шкоди.
Величні і святі Закони Бога знаходять в Ньому своє відображення. Ми повинні думати про Бога як про уособлення всього, що справедливе і повне любові та доброти і мудрості в характері та принципах. Це повинно спонукувати нас бути схожими на Нього. Чим більше ми цінимо благородний характер, тим більше прагнемо його наслідувати. Чим більше ми бачимо могутні Божі діла в природі та Його милість до нас, тим більше наші серця та уста будуть славити Його. Якщо цей уривок супроводжує пророча думка, то це означає, що впродовж усіх темних століть, впродовж нічної пори цього Віку вірний Божий народ прославляв Його. Весь вірний народ звеличував Його і робив це радісними устами. Хто цього не робить, той не належить до згаданого класу. Ми повинні прославляти нашого Бога. Ми повинні щораз більше думати про Його Святу волю та Його дороги і про те, щоб підкоритися їм. Ось так ми стаємося щораз більше схожими на нашого Отця, що на небі.

R5785 (1915 р.)