СЛУЖИТИ, А НЕ ПРИЙМАТИ СЛУЖІННЯ

“Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Матвія 20: 28).
Учитель намагався показати Своїм слухачам різницю між Ним та іншими великими царями. Він прийшов, щоб бути Царем Ізраїлю, щоб виконати біблійне пророцтво. На відміну від земних правителів, Він прагнув дізнатися, скільки Він може дати людям, а не скільки можна взяти від людей. Він не був самолюбним, не намагався вияснити, як служити якомога менше, щоб інші служили Йому якомога більше, а навпаки, знав, що інші можуть зробити для Нього мало, а Він для них – багато. Цього самого Він сподівається від Своїх послідовників. Він та Його учні, покликані Небесним Покликом до Небесного Царства, не є покликані бути самолюбними або приймати почесті для власного самозадоволення. Вони покликані служити перш за все Божому народу. Таким є дійсне значення слова “служитель”, тобто той, котрий служить.
Важливо, щоб всі послідовники Господа Ісуса пам’ятали, що кожного з них покликано служити. Ті, котрі служать в духовних справах, котрі є особливо знані під назвою “служителі”, повинні тримати в своєму розумі, що їхнє становище зобов’язує їх служити не собі, а іншим, і що вони посвятили своє життя служінню. Наш Господь розпочав Своє служіння при посвяченні. Про Його життя до хрищення в Йордані Святе Письмо згадує дуже мало, мабуть, тому, щоб звернути більше уваги на три з половиною роки Його служіння в Правді, коли Він віддавав життя за інших – за Своїх друзів, а також за Своїх ворогів.
Те саме є з усіма Його послідовниками. Наше служіння починається під час нашого посвячення. Ми не маємо права служити в святих речах, доки не увійшли на дорогу, яку нам Господь визначив. Звичайно, ми не зобов’язані сьогодні чекати, аж нам сповниться тридцять років, і лише тоді почати своє служіння. Чим раніше ми зрозуміємо, що нам робити, тим раніше ми можемо віддати наше життя Господу і служінню Правді та братам. Чому? Бо ми не є під Угодою Закону (Рим. 3: 19).

ТІЛЬКИ ЛЮДСЬКИЙ СИН МІГ ПОСЛУЖИТИ, ЩОБ ВІДКУПИТИ ЛЮДИНУ

Наш Господь говорить про Себе як про Людського Сина, Котрий прийшов “послужити і душу Свою дати на викуп за багатьох”. Він справді був Божим Сином – навіть тоді, коли був Людським Сином. Адам, досконала людина, був Божим сином перед гріхопадінням. Наш Господь, називаючи Себе Людським Сином, наголошував на тому, що Він знаходиться на людському рівні, а не на духовному.
Він прийшов на землю (як Він це пояснив) з особливою метою – служити. Йому би не вдалося виконати потрібну службу для людини, коли б Він був духовною істотою. Вимога полягала в тому, що Він повинен стати людиною для відкуплення людства. Він міг відкупити людину тільки ставши людиною. Він міг купити життя для досконалого Адама та людства, що втратило життя в ньому, тільки ставши досконалою людиною. “Око за око, зуб за зуб”, людське життя за людське життя – такою була вимога Божественного Закону. Адам згрішив, і його слід було відкупити, перш ніж могло прийти відновлення – фізичне, розумове та моральне – і повернення до Божої милості. Ісус прийшов, щоб уможливити це повне відновлення. Його життя було присвячене службі іншим, і Він закінчив цю велику службу Своєю смертю на хресті. Впродовж Свого перебування тут Він дав шляхетний приклад як жити тим, котрі хочуть бути Його послідовниками.

НАША СЛУЖБА НАЙПЕРШ НОВОМУ СТВОРІННЮ

Багато людей помилково розуміє Біблію і думає, що зараз є час рятувати світ. Тому вони витрачають весь свій час та енергію, щоб потішати та піднімати людство. Ці зусилля справді варті похвали, і потрібно вітати кожний добрий вчинок або кожне намагання. Але для тих, хто правильно поінформований про Божественний План, є ще інша, вища праця. Бог в теперішньому віці не реформує світ, а займається розвитком Нового Створіння. Ця праця ще не завершена. Якщо ми хочемо займатися працею Бога, то наші вчинки повинні стосуватися передусім Нового Створіння. Ми можемо робити добре всім людям, коли маємо можливість, говорить апостол, але особливо ми повинні служити Дому Віри.
Ісус під час Свого служіння робив саме так. Хоча тоді, коли Він був у плоті, ще не було Нових Створінь, Його працею було приготувати все для Нових Створінь. Він мав зібрати тих, кому належало бути Його вірними послідовниками, а також покласти Своє життя за них і за весь світ.
Саме в такому контексті ми розглядаємо факт, що двоє Ісусових учнів дуже хотіли сидіти на престолі з Учителем в Його Царстві – один по правиці від Нього, а другий – по лівиці. Ісус не докорив за таке бажання, але звернув увагу на важкі вимоги цього і запитав, чи вони здатні їх виконати. Вони відповіли, що здатні. Принаймні, таким було їхнє бажання. Відповідь сподобалася Ісусу, як бачимо це зі слів: “Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся”. Вони просили про місця в Царстві дуже близько біля Нього. Ісус сказав, що сам Він не може дати їм такі місця, бо місця даються не так, як подобається, а по справедливості, і їх роздаватиме Отець.

ЧИ МИ ЗАДОВОЛЬНЯЄМО ПОТРІБНІ ВИМОГИ?

Місце, яке ми займатимемо в Царстві, залежатиме у великій мірі від того, наскільки ми сталися служителями, слугами. Якщо ми просто вимагаємо від інших якомога більше, а самі даємо якомога менше, то наш характер не відповідатиме тому, що Господь вимагає для правління в Царстві. Насправді ми зовсім не отримаємо Царства. Він шукає особливий клас. Цей клас має складатися зі слуг, охочих та радих служити, вважаючи великим привілеєм класти своє життя в служінні братам в міру нагод та можливостей, бо служба братам – це служба Богу, Котрому вони віддалися при посвяченні і Котрому обіцяли присвятити своє життя.

R5785 (1915 р.)