ІНШІ РЕСТИТУЦІЙНІ ОБРАЗИ
2 ЦАРІВ 6: 8-23
ПРОБУДЖЕННЯ ЄЛИСЕЄМ СИНА ШУНАМІТЯНКИ – ПОКАРАННЯ СЛУГИ ГЕХАЗІ – ЗАХОПЛЕННЯ СИРІЙСЬКОГО ВІЙСЬКА І ВІДПЛАТА ДОБРОМ ЗА ЗЛО – ВАЖЛИВІ УРОКИ ПРАВЕДНОСТІ

“Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх” (Псалом 34: 8).
В нинішній лекції ми згадаємо про те, як Єлисей збудив сина шунамітянки, покарав слугу Гехазі проказою і полонив сирійське військо (2 Цар. 4: 8-37; 5: 20-27). І хоча ці речі, можливо, не матимуть докладного відображення в подіях грядущого Царства, вони, усе ж таки, представляють принципи, які діятимуть в той час: нагорода за добрі вчинки, покарання за навмисні злочини, обмеження, застосовані з зичливістю, а також повчання. Всі ці принципи діятимуть під час Месіанського Царства, і під їхнім впливом світ потроху чинитиме поступ. “Коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди” (Іс. 26: 9).

ПРОБУДЖЕННЯ СИНА ШУНАМІТЯНКИ

Мільйони людей надовго запам’ятають зворушливу сцену з Фотодрами Створення, де показана смерть сина шунамітянки і те, як Єлисей збудив юнака від сну смерті і повернув його батькам. Навряд чи коли-небудь створено більш зворушливий фільм. Мало хто дивився його без сліз. Він зображує грядущу реституційну працю Тисячоліття, коли всі, хто спить, будуть пробуджені, повернуться до життя і завершать своє навчання в школі досвіду в більш щасливих та сприятливих умовах, ніж ті, в яких вони були в теперішньому часі. Винятком є Церква, яка впродовж цього Віку отримує, як благословення від Господа, вуха, щоб слухати, очі віри і слухняне серце.

ПОКАРАННЯ ГЕХАЗІ ПРОКАЗОЮ

Гехазі багато в чому був вірним слугою Єлисея, тому він отримав благословення знання, якого більшість людей не мала. Разом зі знанням прийшла відповідальність; звідси суворе покарання для нього за лицемірство та обман. Пригадується вірш, який каже, що коли добра людина покине свої добрі діла і грішитиме самовільно, її добрі діла більше не згадаються, як і діла злочинця, котрий, прийшовши до Бога з повним каяттям та зміненим серцем, отримує прощення і є прийнятий в Божу сім’ю. Його минулі лихі вчинки проігноровані, за винятком їхніх плодів в тих чи інших вадах розуму та тіла (Єз. 3: 17-21; 18: 20-24; 33: 10-16).
Коли начальник Нааман зрозумів, яке велике чудо Єлисей зробив, очистивши його від прокази, він повернувся до нього, складаючи подяку Богу, і забажав, щоб пророк прийняв принесені ним подарунки. Але Єлисей не взяв жодного. В цьому він показав, як ми переконані, Господній Дух: ніколи не продавати духовні речі за гроші. Ось причина, чому деякі служителі відмовляються збирати кошти, проводити ярмарки чи усіляко випрошувати гроші. На їхнє переконання все, що ми віддаємо Господній службі, слід віддавати безкорисно, від щирого серця. “Богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців” (Ів. 4: 23). Давати для Господа і Його справи – це привілей, бо Всемогутній не є бідний, щоб потребувати наших дарунків. Все золото і срібло є Його, а також худоба на тисячах пагорбів (Аг. 2: 8; Пс. 50: 10).
Гехазі, маючи перед собою такий шляхетний приклад, повинен був скористатися ним. Але ж ні. Він дозволив жадібності запанувати над розумом. Вгледівши багатий вавилонський одяг, він вирішив, що було б добре мати щось з цього одягу, а також кілька змін льняної одежі, бо тоді він був би схожий на князя. Зміркувавши, що начальник Нааман засумований, що його дарунки не прийняли, він поспішив до нього і сказав, що пророк не прагне жодної з цих одеж чи чогось іншого для себе, але подумав собі, що міг би дати дещо своїм слугам, тому прийме дарунки для них. Хитрощі увінчалися успіхом. Слугу прийняли як представника Єлисея і з радістю передали йому усі речі. Він потай заховав їх, але пророк закликав його і виказав йому все, а потім дав покарання – проказу. Так само буде в грядущому віці. Будь-яку непокору спіткає негайне покарання. Про суддів того часу написано, що вони будуть судити не на погляд очей і на послух ушей, а праведно (Іс. 11: 3, 4).

СПРОБА ЗАХОПИТИ ЄЛИСЕЯ В ПОЛОН

Ці події відбувалися, мабуть, вже після смерті начальника Наамана. Цар Сирії оголосив війну Ізраїлю. На свій подив він спостеріг, що за кожним його кроком стежать. Якщо він планував захопити якесь місто, то здавалося, що ізраїльський цар немовби знає кожну подробицю заздалегідь. Таким чином всі його намагання зводилися нанівець. Він почав шукати зрадника свого народу серед домашніх або шукати якогось іншого пояснення. Тоді один зі слуг розповів йому: “Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй”. Очевидно, чутки про Єгову та Єлисея з вуст начальника Наамана дійшли до декого з домашніх царя.
Задумавши війну, цар вирішив спочатку захопити Єлисея в полон. Навіть якщо йому не вдасться здобути користь від цього чоловіка для себе та свого краю, то, принаймні, він не дасть йому можливості бачитися з царем Ізраїлю. Пославши шпигунів дізнатися де мешкає Єлисей, він відшукав його в маленькому місті Дотан. Цар послав туди добре озброєний загін з кіньми, колісницями і т.п., чого вистачало, щоб оточити місто і унеможливити Єлисею втечу. Завдання було подвійне: захопити місто і полонити пророка. Рано вранці слуга Єлисея, глянувши, побачив відділи ворога з усіх сторін, які відрізали всі шляхи для втечі. Охоплений страхом, він вигукнув: “Ох, пане мій, що будемо робити?” Єлисей відповів: “Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними”. Слуга не зрозумів цього, бо ще не знав, які божественні сили супроводять його пана. Тоді Єлисей помолився, щоб очі юнака відчинилися, і той побачив війська ангелів на конях та огняних колісницях довкола Єлисея. Цього вистачило, щоб юнак набрався відваги і переконався в Божій Силі.
Яким було це видиво, не становить особливої різниці. Без сумніву, це було лиш видиво, а не дійсність, але воно досягло задуманого. Божа Сила могутнім чином оточує всіх Його посвячених. Ці впливи здійснюються духовними істотами. Важливо мати правильне уявлення, що за всіма цими обставинами стоїть Всемогутня Сила, якою оточені ті, котрі є Його. З цим особливим класом не може нічого трапитися, хіба що таким є Божественний задум. Що б не сталося в їхньому житті, воно є Божественно передбачене і дозволене. Звідси обітниця для цього класу, що все допомагатиме їм на добре (Рим. 8: 28).

ЗАХОПЛЕННЯ СИРІЙСЬКОГО ВІЙСЬКА

Пророк вжив надлюдську силу, щоб засліпити військо сирійців, але в чому полягала ця сила і як її вжито, ми можемо тільки здогадуватися. Безсумнівно, сирійці добре все бачили своїми очима – узгір’я, долини, дороги і т.п., але очі їхнього розуміння були замкнені якимось гіпнотичним чином. Єлисей дав їм зрозуміти, що він заведе їх до потрібного їм міста, а потім привів прямісінько до міста Самарії, у його брами. Тут, в оточенні військ столиці, перед оголеними мечами і простягнутими списами, сирійці не мали жодних надій для порятунку. Вони були в пастці, але не для власної кривди, а для добра, щоб отримати урок.
Цар Ізраїлю запитав пророка, чи він має вдарити цих людей і повбивати їх. Відповідь була: “Ні, нагодуй їх, і нехай вони повертаються з миром до свого дому”. Збагнувши дух цієї поради, цар не тільки дав їм хліба та води, як дають в’язням, але й влаштував багату гостину, поводячись з ними по-царськи, як з приятелями, а потім відпустив до їхньої землі, щоб вони розповіли про дивовижні події, які з ними трапилася, і показали їхньому цареві, що за таких умов воювати з царством Ізраїлю безуспішно.

R5781 (1915 р.)