РЕСТИТУЦІЙНЕ СЛУЖІННЯ ЄЛИСЕЯ
2 ЦАРІВ 4, 5
ЄЛИСЕЙ ЗАЙМАЄ МІСЦЕ ІЛЛІ – ОБРАЗНЕ ЗНАЧЕННЯ ЦЬОГО – ОЗДОРОВЛЕННЯ ВОДНОГО ДЖЕРЕЛА – СУТИЧКА З ХУЛІГАНАМИ-ПІДЛІТКАМИ – ПРИСУД ДЛЯ НИХ – ЇХНЄ ПОКАРАННЯ – ВДОВА НАГОРОДЖЕНА ЗА СВОЮ ВІРУ – ЗЦІЛЕННЯ ПРОКАЗИ НАЧАЛЬНИКА НААМАНА – НААМАН РАДИТЬСЯ ЩОДО СВОГО МАЙБУТНЬОГО

“Я Господь, Лікар твій” (2 Мойсея 15: 26).
Понад шість тисяч років наша земля знаходилася під Божественним осудом з причини гріха батька Адама та поширення цього гріха через його потомство, а також з причини Божого вироку за гріх. Ось причини, як каже апостол, чому наш світ був під “пануванням гріха та смерті” (Рим. 5: 14-19). Так само є далі, бо прокляття, тобто покарання, ще не усунене. Дякувати Богу, Біблія містить багато дорогоцінних обітниць, що незабаром засяє кращий День! Ця славна Епоха має бути запроваджена Царством Месії, про яке Ісус навчав молитися Свій народ: “Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. Тоді настане славна зміна для світу. Сатана буде зв’язаний на тисячу років. Панування Гріха та Смерті припиниться, і почнеться панування Праведності та Життя.
Це панування має тривати тисячу років. За словами Ісуса його результатом буде повне усунення прокляття – звільнення людства від кожної проблеми та кожного захворювання, які прийшли на світ як покарання за гріх батька Адама і т.д. Від самого початку Царювання Месії Божі благословення почнуть приходити через Нього на світ, і відповідно почне зникати прокляття. Але повне благословення прийде приблизно в кінці Тисячоліття, і тоді буде повністю усунене прокляття. Це буде велетенська праця. За обітницею Ісуса остаточно вже не буде ані стогону, ані плачу, ані вмирання, бо перші речі, пов’язані з гріхом та смертю, минуться, і Він, як Цар царів і Пан панів, зробить все нове (Об. 21: 4, 5; 19: 16; 1 Кор. 15: 26, 54).

ПРАЦЯ ЄЛИСЕЯ ЯК ОБРАЗ РЕСТИТУЦІЙНИХ БЛАГОСЛОВЕНЬ

В попередній лекції ми звернули увагу на те, що дослідники Біблії переконані, що діяльність Іллі образно представляє випробування Церкви в тілі і її кінцеве прославлення. Відповідно, ми можемо сподіватися, що Єлисей, супутник Іллі, на котрому позостався плащ Іллі з силою та повноваженнями як Господнього представника, зображував інший клас. На нашу думку, він представляв два класи: перше, він зображував тих, котрі зараз пов’язані з класом Іллі; друге, після взяття Іллі і після переходу Йордану він став образом тих, чиїм обов’язком буде роздавати реституційні благословення під час Тисячоліття. Давайте глянемо на кілька з цих образних подій.

ЧИСТА ВОДА – ЧИСТА ПРАВДА

(1) Однією мальовничою околицею протікав струмок з гіркуватою водою. Єлисей взяв жменю солі, пішов до верхів’я струмка і висипав її туди, наказавши в імені Господа, щоб відтепер в ньому була чиста вода. Намагаючись знайти позаобразний зміст цього в Тисячолітті, ми пригадуємо собі, що потік води представляє потік Правди, і що гірка вода, мабуть, представляє нечисті вчення. Очищення потоку в його верхів’ї могло би представляти те, що Господь обіцяв через пророка, кажучи про День Месії: “Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому” (Соф. 3: 9).
Мова про сіль, яка була вкинена до потоку, нагадує нам слова Учителя про Його справжніх послідовників: “Ви – сіль землі” (Мт. 5: 13). Власне через прославлену Сіль Землі прийдуть благословення – потоки Правди для відсвіження людей протягом тисячі років. Світло знання слави Бога наповнить цілу землю, як води покривають морські глибини (Іс. 11: 9; Ав. 2: 14).

ПОРАНЕННЯ В СУТИЧЦІ З ВЕДМЕДИЦЯМИ

(2) Коли Єлисей подорожував далі, він спіткав підлітків-хуліганів, які почали вигукувати: “Ходи, лисий! Ходи, лисий!” Це були молоді хлопці – не діти, не малюки. Єлисей повернувся і сказав, що вони будуть покарані (в нашому тексті – “прокляті”). Зганивши їхню поведінку, він сказав, що за це буде покарання. І воно одразу прийшло. Дві ведмедиці напали на них і, намагаючись їх розшарпати, завдали їм ран. Немає підстави припускати, що ведмедиці їх з’їли або вбили. В сутичці з ведмедицями сорок два підлітки-хулігани дістали поранення, і це, мабуть, було покаранням за їхній поганий вчинок.
Схоже відбуватимуться суди над світом в Тисячолітті: покарання буде за кожний поганий вчинок і нагорода – за кожний правильний. Ось так через покарання, названі в Біблії судами, світ буде вчитися того, що є добре і погане, впродовж тисячі років. Написано: “Бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливості вчаться” (Іс. 26: 9, Хом.). Це причина, чому Тисячолітній вік називається Днем Суду світу. Св. Петро пояснює, що День в Господа як тисяча років (2 Петр. 3: 8). Св. Павло говорить нам, що Бог “визначив день [тисячу років], коли хоче судити поправді ввесь світ” (Дії 17: 31). Цей суд буде у вигляді нагород та покарань, розумно даних, щоб люди могли вчитися праведності і ненавидіти гріх.

СКІЛЬКИ ВІРИ – СТІЛЬКИ ОЛІЇ

(3) Вбога вдова, обтяжена боргом, звернулася до пророка Єлисея за допомогою. Всі її запаси вичерпалися, і залишилося тільки трохи оливкової олії. Єлисей звелів їй зібрати весь посуд, що в неї був, а також позичити в сусідів, і налити в нього олію, аж весь він наповниться, а тоді продати цю олію за гроші і заплатити борги, а решту використати для щоденних потреб.
Ця історія може ілюструвати нам блаженну винагороду віри, яку Господь роздаватиме в Тисячолітті. Справді, тут показаний загальний принцип, за яким діє Господь. Борг треба сплатити. Справедливість не можна порушувати, тому будь-яке зроблене чудо може статися, перш за все, через благословення того, що ми вже маємо. Так, безсумнівно, буде і в Тисячолітті. Господь буде благословити те, що люди будуть мати згідно з їхньою вірою і що будуть вживати згідно з Його волею. Тоді воно намножиться, щоб повністю задовольнити всі їхні потреби.
Ісус проілюстрував це в одному зі Своїх чудес, і ми не повинні забувати, що Він дав зрозуміти, що Його чудеса зображували, тобто образно представляли, Його прихід в славі та велич праці Його Царства (Ів. 2: 11). Одним з них було нагодування п’яти тисяч людей малою кількістю вже впійманої риби. Кожна особа має якийсь талант, щось в наявності.
Лекція для нас така: використовуймо те, що в нас є, просячи Божого благословення і намагаючись вживати його в згоді з Його Словом, не маючи жодного сумніву. Господь завжди нагороджує віру. У випадку вдови, олії було достатньо, щоби наповнити весь позичений посуд, а також власні начиння. Тоді олія перестала текти.

ЗЦІЛЕННЯ СИРІЙСЬКОГО НАЧАЛЬНИКА ВІД ПРОКАЗИ

(4) На Далекому Сході проказа є одним з найбільш жахливих захворювань і загально вважається невиліковною. Біблія згадує проказу, мабуть, як образ гріха через те, що він невиліковний, хіба що станеться Божественне чудо. Нааман, головний начальник військ сирійського царя, мав проказу. В його домі була молода служниця-єврейка, захоплена в полон в одній з битв між сирійцями та ізраїльтянами. Розуміючи тяжке становище свого пана, вона розповіла пані, що в Ізраїлі є великий пророк, Єлисей, який, як вона переконана, міг би щось зробити для нього. Тому вона порадила, щоб він звернувся до цього пророка.
Річ, яка здавалася буденною розмовою, була сприйнята начальником Нааманом як остання і єдина надія. Він здобув від свого царя лист з проханням до царя Ізраїлю, який, по суті, зводився до наступного: “Посилаю цього листа рукою мого головного генерала, Наамана, котрий є прокаженим, і хочу, щоб ти подбав, щоб він зцілився”. Цар Ізраїлю перелякався. Він знав, що в нього немає жодної влади над такою хворобою, яка вважається невиліковною. Тому він вирішив, що сирійський цар шукає зачіпки проти нього, а це означає війну, велике лихо. Цар роздер на собі одіж, як було звичаєм в той час, щоб показати свій великий розпач. Але справа дійшла до пророка Єлисея, котрий негайно передав цареві слово, щоб той не боявся, а послав начальника до нього. Так і сталося.
Коли начальник прибув до дому пророка з великим караваном слуг, дорогих подарунків і т.д., він передав пророкові слово про своє доручення і про те, що він посланий до нього царем. Єлисей коротко відповів, що той має йти до річки Йордан і викупатися в ній сім разів. Нааман розлютився і промовив: “Цей чоловік навіть не повівся зі мною чемно. Чому він не вийшов до мене, не запитав про моє становище і про народ, який я представляю?” Далі він сказав, що в Сирії річки мають набагато кращу воду, ніж Йордан, і що Єлисей його висміяв.
Хоча поведінка Єлисея, без сумніву, була правильною, веденою Богом і вийшла на добре, Господньому народу навряд чи буде розсудливо дотримуватись її. В Новому Заповіті апостоли радять слугам Бога бути ввічливими до всіх і віддавати честь тому, кому вона належиться. Однак все закінчилося добре. Слуги начальника порадили йому по дорозі додому піти до Йордану і спробувати зробити так, як сказав пророк Ізраїлю. Шкоди воно не зробить, а от добро принести може. Так чи інакше, пророк не збирався брати в нього гроші, ані дорогі подарунки, які він привіз із собою і про які знав, що той дасть йому з радістю за зцілення. Лють начальника спала. Він викупався, як було сказано, сім разів в Йордані, і наслідком стало чудесне зцілення.
Нааман не був невдячним. Він повернувся до дому пророка, щоб подякувати, і наполягав прийняти подарунки, які привіз із собою. Але пророк не хотів прийняти нічого. Він поводився як Божественний представник. Його сила не була на продаж. Це було Божественне благословення. Краще нехай начальник признає, що вона від Бога! Так начальник Нааман і зробив. Він признався, що жоден інший бог, окрім Єгови, не міг зробити такого чуда. Тож Нааман, мабуть, був готовий виконувати волю Бога від всього серця і запитав, що він надалі має робити. Пророк не казав йому стати юдеєм, ані відмовитися від язичницької релігії його землі, а тільки порадив повернутися додому і далі виконувати свої обов’язки.
Начальник Нааман запитував про свою відповідальність. Якщо він визнаватиме справжнього Бога, то що йому робити, коли в супроводі свого царя йому доведеться зайти у дім фальшивого бога? Єлисей, по суті, відповів, що якщо начальник повністю визнав свою віру в справжнього Бога, то не буде нічого невластивого, якщо він супроводжуватиме свого пана в домі фальшивого бога, тому що Бог Єгова знатиме про його відданість.

R5779 (1915 р.)