ДВА ВЕЛИКІ ЗАСТУПНИЦТВА

“Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись” (Євреїв 7: 25).
Св. Павло протиставляє велике Священство нашого Господа Ісуса Христа і священство за чином Аарона – образне священство під Законом Мойсея. Він звертає увагу віруючих євреїв на різницю між цими двома священствами, бо юдеям важко було зрозуміти, як може відбутися зміна священства. Їхнє священство існувало вже тисячу шістсот років, тому вважалося неправильним і навіть неприпустимим казати, що встановлений Богом устрій Закону не буде тривати завжди. Отож було потрібно, щоб св. Павло потрактував дану річ широко. Впродовж усієї книги Послання до Євреїв він намагається показати, що священство Аарона було тільки образним, одностороннім священством. Великий позаобразний Священик мав бути не тільки священиком, який складає жертви, але й священиком, який царює. Він мав виконувати велику працю після часу жертвування. Він був позаобразом Аарона, але Його Священство було зовсім іншого чину – набагато вищим в усіх відношеннях.
Цей великий Священик на престолі в славі мав бути за чином Мелхиседека. Він не мав бути за чином Аарона. Апостол нагадує, що про цього славного Священика згадувало пророцтво (Пс. 110: 4): “Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим”, – священик на Своєму престолі.
Різні жертви, які за чином Аарона приносили із року в рік, були тільки образом “кращих жертв” (Євр. 9: 23). Образний священик приносив жертву спочатку за свої власні гріхи, а потім за гріхи всього народу (3 М. 9: 7, 8, 15; 16: 11, 14, 15). Так само великий позаобразний Священик найперше приносить жертву за Себе (за членів Свого Тіла), а потім за гріхи всього світу. Кров, яку приносили під час складання образних жертв, була кров’ю тельців та козлів. Кров “кращих жертв” є кров’ю Христа, Голови і Тіла, і проливається весь цей Євангельський вік. Але вартість жертвам Тіла надає заслуга крові Ісуса, Голови Тіла.

“СПАСТИ МОЖЕ ДО КІНЦЯ” (Кул.)

Апостол показує, що жертви, які складали образні священики, були дієвими тільки один рік; що їх доводилося складати щороку, і що священики за чином Аарона не мали перебувати (з причини смерті) на своєму становищі постійно. Але великий позаобразний Священик має перебувати повік. Він ніколи не матиме наступника, бо Він “завжди живий”. Він має виконати всю Свою велику працю, а тоді засяде на правиці величності на висоті. Він вже ніколи не потребуватиме складати жертву, вмирати за гріх, бо Він це зробить дієвим чином, раз за всіх.
Більше того, апостол, аналізуючи працю, виконану цим великим Священиком за всіх людей, показує наскільки Його праця більш дієва ніж праця земного священика. Священики за чином Аарона, левитське священство, не могли достатньо співчувати людям, ані їхні жертви не могли насправді скасувати гріх (Євр. 2: 17, 18; 4: 15; 10: 4). Але цей великий позаобразний Священик, Котрого священство є постійним, не тільки здатний скасувати гріх, але й може в повній мірі співчувати тим, для кого Його “кращі жертви” були складені. “Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись”. Він може спасати цілковито, повністю, навіки.
На нашу думку, цей вірш можна пристосувати до Церкви зараз: Господь не тільки спасає нас від гріхів минулого, коли ми вперше прийняли Христа, коли нам були прощені гріхи і ми були прийняті Ним, але й вкриває Одягом Своєї заслуги ті вади та слабості, які виникають з недосконалості нашого людського тіла, і робить це на протязі всього нашого шляху. Все, що можна вважати ненавмисним, є скасоване заслугою Його жертви, натомість кожну міру навмисності треба спокутувати шляхом шмагання. Отже, Він може спасати не тільки від минулих та теперішніх гріхів, але й від гріхів майбутнього – спасати до кінця, і може дати нам божественну милість, яку Бог обіцяв вірним послідовникам Ісуса.

ЗАСТУПНИЦТВО ЗА СВІТ ЛЮДСТВА

Однак ми думаємо, що апостол мав на увазі не тільки працю для Церкви. Коли б заступництво Ісуса, великого Первосвященика, було тільки в минулому, і коли б тільки Церква Первороджених мала користь з цього заступництва, то вся решта світу залишилася би без уваги. Не слід думати, що Ісус знову і знову кожен день заступається за Свій народ. Є два загальні заступництва. Перше Він учинив, коли представив заслугу Своєї жертви в Святая Святих (в самому Небі) за тих, котрі мали статися Його під час Євангельського віку, тож результати цього були доступні весь вік. Всі, котрі стаються класом Церкви, підлягають дієвості цього заступництва, здобутого ще на початку Віку. Його заслуга завжди наявна за них перед Отцем. Він завжди живе як наш великий Заступник завдяки праці, яку Він виконав для нас, коли досяг поєднання в присутності Бога (Євр. 9: 24).
Але Ісус має здійснити ще інше заступництво. Про це згадується в 2 Псалмі: “Жадай Ти від Мене [Єгови], і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі”. Ісус має заступитися за язичників, поган, котрі тепер не є членами Дому віри (Див. також Рим. 11: 17-24).
Та сама заслуга, яка весь теперішній вік була дієвою для класу Церкви, має статися дієвою для всього світу – для тих, хто в гробах, і для тих, хто зараз ще має певну міру життя. Власне, це і буде остаточне, повне заступництво, заступництво до кінця. Осторонь не залишиться жодна людська істота.
В Тисячолітті наш Господь Ісус не буде заступатися за світ, бо Він це зробить на самому початку, коли застосує Свою заслугу за “весь народ”, коли буде запечатана Нова Угода. Отець не матиме прямих стосунків з людством аж до закінчення тисячі років. Ці стосунки будуть тільки через Сина. Під час Месіанського царювання Христос та Церква будуть виконувати реституційну працю для всього людства.
Оскільки заслуга нашого Господа буде представлена за весь світ, то світ опиниться в руках Христа, і так буде до завершення, до кінця, і ніщо не залишиться невиконаним. В кінці віку всі невиправні будуть знищені, а ті, котрі прийдуть до досконалості, будуть передані Отцю для повного випробування. Хто не встоїть в той час, хто виявиться недостатньо відданим в серці, той схожим чином буде відтятий, “знищений буде з народу”.

R5776 (1915 р.)