ОГНЯНА КОЛІСНИЦЯ ІЛЛІ
2 ЦАРІВ 2: 1-12
ІЛЛЯ, ЄЛИСЕЙ ТА ПРОРОЧІ ШКОЛИ – КОЛІСНИЦЯ ІЛЛІ ТА ОБРАЗНЕ ПІДХОПЛЕННЯ – ІЛЛЯ ТА ВСІ ПРОРОКИ ДАЛІ СПЛЯТЬ – ВОНИ НЕ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ СВОЄЇ НАГОРОДИ, ДОКИ ЦЕРКВА НЕ БУДЕ ПРОСЛАВЛЕНА У ПЕРШОМУ ВОСКРЕСІННІ – СЦЕНА ПРЕОБРАЖЕННЯ – ЗНАЧЕННЯ ПОДОРОЖІ ІЛЛІ ТА ЧОТИРЬОХ ЗУПИНОК – ЦІКАВА ТА КОРИСНА ОБРАЗНА ЛЕКЦІЯ

“Радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй” (Псалом 16: 11).
Відколи дослідники Біблії побачили, що життя Іллі було пророцтвом – що Ілля зображував, тобто символізував, цілу Церкву в її земних випробуваннях, – його історія викликала ще більше зацікавлення і стала більш дохідливою. Ілля був вірним слугою Бога, але велике пророцтво на основі його життя не було зрозумілим навіть тоді, коли Господь згодом ствердив: “Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий і страшний” (Мал. 4: 5). Цей позаобразний Ілля, починаючи з Ісуса в плоті, приходить і проголошує світу своє послання вже понад вісімнадцять століть. Віримо, що взяття Іллі в огняній колісниці, про яке говорить нинішня лекція, має незабаром відбутися щодо Церкви Христа в плоті. Незабаром її вже не стане в плоті, бо Господь її забере, прославить із Собою. Як пояснює апостол, вона зустріне Господа на повітрі, в царині духовної влади на землі – в Царстві сили та великої слави (1 Сол. 4: 17).
Єлисей отримав можливість статися наступником Іллі, і в своєму бажанні супроводжувати Іллю і служити йому, здається, був ведений властивим духом запалу. Коли Ілля був узятий в огняній колісниці, його плащ перейшов у спадок Єлисеєві, показуючи тим самим, що він став наступником Іллі, щоб отримати особливе благословення його духа. Хоча ми впевнені, що Ілля зображував Божу Церкву в тілі, ми не до кінця переконані, що Єлисей також був образом і представляв другий клас Божого народу, про який Біблія інколи згадує як про клас “нерозумних дівчат”, слуг класу Нареченої, що йдуть за нею, як про Велику Громаду, числа якої ніхто не знає і яка перейде через велике горе і здобуде місце перед Престолом, не зумівши здобути з класом Іллі місця на Престолі як співспадкоємці з Христом (Мт. 25: 1-13; Пс. 45: 15, 16; Об. 7: 9-17).
Сини пророків, мабуть, теж є образом. Якщо так, то вони, очевидно, представляють третій клас, який був знайомий з Іллєю та Єлисеєм, але не був з ними тісно пов’язаний. Факт, що сини пророків обговорювали з Єлисеєм відхід Іллі, не обов’язково означає, що вони вірили в цю річ. Вони знали, що Ілля сподівається піти, але про їхні сумніви свідчить факт, що за якийсь час вони влаштували пошуки, щоб побачити, чи Ілля не впав десь, скинутий вихором. Їхні пошуки і остаточна переконаність показують, що певен час деякі класи християнського народу, очевидно, сумніватимуться в тому, чи Церква справді перейшла до слави, але за якийсь час їхні сумніви минуться. Можливо, три дні пошуків були символічними, представляючи три роки.

ІЛЛЯ НЕ Є В НЕБІ

Більшість біблійних досліджень колись були поверховими. Деякі погляди та віровчення минулого сприймалися як правильні, тому Біблію досліджували для того, щоб підтримати вікові традиції, а не з метою переконатися в їхній достовірності. Дбайливе дослідження виводить сьогодні на світло факт, що в усьому Старому Заповіті не сказано ані слова про те, що хтось пішов до неба, окрім згадки про випадок з Іллєю та виразу, що “ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог” кудись.
Біблія виразно показує, що будь-яка пропозиція небесного життя була неможливою, доки Ісус не помер як Відкупитель людини. Святе Письмо запевняє нас, що життя та безсмертя були виведені на яв Ісусовим Посланням. Попередньо з приводу цих речей не було нічого ясного та конкретного (2 Тим. 1: 10).
Ісус мав першим перейти з земного до небесного стану через Свою переміну у воскресінні – “умертвлений тілом, але Духом оживлений” (1 Петр. 3: 18). Церква має обітницю подібної славної переміни, чекаючи на всіх вірних, які йдуть слідами Учителя. Їхня переміна має бути під час Другого Приходу Ісуса. Вони, як розумні дівчата, як клас Іллі, перейдуть за завісу від земних до небесних умов. Ця переміна буде обов’язковою для їхнього входження в Царство, бо “тіло й кров посісти Божого Царства не можуть” (1 Кор. 15: 50). Трохи пізніше труднощі допоможуть в розвитку класу Великої Громади, представленому в Єлисеї. Ще пізніше Господні благословення злинуть через Царство Месії на всю людську сім’ю.
Хоча Старий Заповіт не говорить про жодне запрошення для кого-небудь піти до неба, однак Новий Заповіт дає запевнення Церкві про “високий поклик”, “небесний поклик” (Фил. 3: 14; Євр. 3: 1). Св. Павло показує, що Господь передбачив для Євангельської Церкви благословення, які відрізняються від інших. Навіть Стародавні Гідні, включно з Авраамом, пророком Давидом, Іллєю, Єлисеєм, Мойсеєм та іншими, не можуть належати до класу Церкви, бо вони не могли йти слідами Ісуса. Їхня відданість Богу та праведності має бути щедро нагороджена, але їм належатимуть земні благословення в Раю, що буде встановлений Царством Месії по всій землі.
Св. Павло, перерахувавши достойні характери минулого, каже: “Всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали” (Євр. 11: 38-40). Іншими словами, Церква повинна отримати свою небесну спадщину першою, бо вона, як каже св. Яків, є первопочином Бога з Його творив (Як. 1: 18).
Ісус рішуче стверджує, що Ілля не пішов до неба, кажучи: “Не сходив на небо ніхто” (Ів. 3: 13). Це підтверджує св. Петро, говорячи, що пророк Давид не пішов до неба, а далі є в гробі в Єрусалимі. Таким чином, св. Петро дає зрозуміти, що ніхто з пророків не пішов до неба (Дії 2: 34). Наше велике зацікавлення подіями з життя Іллі виникає з факту, що його буквальне підняття на небеса було частиною його загальної образної кар’єри, і що він зображував Церкву в тілі.

НА ГОРІ ПРЕОБРАЖЕННЯ

Ісус дав трьом апостолам – Петру, Якову та Івану – особливе видіння Своєї грядущої слави. Те, що вони бачили, було не дійсністю, а видінням, як згодом ствердив Ісус (Мт. 17: 9). Постаті в славі були реальними не більше, ніж слава, голоси та постаті, які бачив Об’явитель Іван. Св. Петро, один з трьох, говорить: те, що вони побачили, було репрезентантом грядущої слави Христа. При цьому він каже, що пророче слово є певнішим від видіння (2 Петр. 1: 16-21). В цьому видінні головною постаттю був Ісус, Мойсей представляв Епоху Закону, яка закінчилась з Христом, а Ілля представляв Євангельську Епоху, яка почалася з Христом.

ГІЛГАЛ, БЕТ-ЕЛ, ЄРИХОН, ЙОРДАН

Єлисей знав про те, що Ілля сподівається бути перенесеним, і з цими думками вони прийшли до Гілгалу. Але Господь не забрав Іллі, а послав його до Бет-Елу. Порада, щоб Єлисей почекав в Гілгалі, могла свідчити про те, що Єлисей трохи розчарувався і втратив віру в подальшу подорож. Але ж ні! Він пішов далі. Так само було в Бет-Елі, після чого вони пішли до Єрихона. В Єрихоні було те саме, і вони вирушили до Йордану. Перейшовши Йордан, вони помандрували далі, не маючи визначеного місця куди йти. Але, відколи вони підійшли до Йордану, за ними спостерігав натовп пророчих синів, надзвичайно зацікавлений усім цим.
Застосуймо ці речі в позаобразі до Церкви. Гілгал, мабуть, представляє початок жнивного часу – жовтень 1874 року. За цією датою, так виразно показаною в Біблії (Дан. 12: 12), з глибоким інтересом стежили численні дослідники Біблії, як за ймовірним часом укомплектування Церкви, хоча в Біблії про це нічого не сказано. Висновок був відверто дедуктивний, однак не існувало жодного ствердного виразу, що переміна Церкви відбудеться в той час. Оскільки ці сподівання не вдалося переосмислити, прийшла певна міра розчарування. Однак клас Іллі вирушив до наступного пункту в супроводі тих багатьох, котрі були гідними вважатися приналежними до позаобразного класу Єлисея.
Події в Бет-Елі були дуже схожими. Бет-Ел відповідав би весні 1878 року. Вона виразно сприймалася як паралель прийняття Господом царського становища в кінці Юдейського віку, коли Він звернувся до юдейського народу словами: “Ось ваш дім зостається порожній для вас” (Лк. 13: 34, 35). Цю дату, позначену біблійним чином, не без підстав вважали часом прославлення Церкви, хоча Господь відкрито цього не обіцяв. Однак для всіх, котрі прийняли розчарування у властивому дусі, прийшло благословення.
Подорож привела до наступної дати, яка відповідала Єрихону, тобто до 1881 року. До цієї дати з боку багатьох дослідників Біблії був прикований значний інтерес, бо це була паралель часу, коли відчинилися двері для поган, і Корнилій, перший навернений поганин, був прийнятий до Божої сім’ї. Ми припускали, що це може означати зміну епохи, і в цьому образно було показано прославлення Церкви. Таке припущення було помилковим, але ми отримали велике благословення, після чого вирушили далі.
Наступним пунктом часу, позначеним у Біблії, був жовтень 1914 року – кінець Часів Поган. Це відповідало б Йордану. Численні дослідники Біблії повністю переконані, що 2520 років від Седекії закінчилися саме в жовтні 1914 року, що ця дата позначила кінець Божого дозволу язичницьким народам мати владу над світом. Вони переконані, що результатом цього є теперішня війна і що її остаточним наслідком буде цілковите повалення всіх царств світу і повне приведення Царства Месії до влади на землі.
Господь не казав, що Церква буде прославлена перед завершенням Часів Поган, однак з огляду на численні вірші Святого Письма такий погляд не здавався нелогічним. Не розчарувавшись, дослідники Біблії йдуть далі, так само як Ілля та Єлисей продовжували йти після переходу Йордану. Однак перед ними вже не стоїть жодна конкретна дата, так само як Іллі не було сказано йти в конкретне місце. Вони просто йшли, сподіваючись, що Господь виконає Свою обітницю і забере Іллю в Своєму часі і Своїм способом.

ОГНЯНА КОЛІСНИЦЯ І ВИХОР

Мандруючи удвох з Єлисеєм і не знаючи як далеко доведеться йти, Ілля промовив до нього: “Яку нагороду хочеш за те, що вірно подорожуєш зі мною?” Єлисей сказав, що йому найбільше хотілося б мати велику міру Духа Господа, який так яскраво проявився в Іллі. Той відповів, що таке велике благословення він може отримати лише за особливих умов, а саме, якщо вірно діятиме з ним до кінця – доки Ілля не буде забраний. Це було важко, бо коли б Єлисей дозволив собі втратити пильність, то не здобув би щедрого благословення.
Коли вони йшли отак, то ось несподівано огняна колісниця розділила їх! Символічною мовою це, мабуть, означає, що клас Іллі потрапить в огнисте горе, переслідування, і, тим самим, буде відокремлений від своїх спільників. Наступний символ – вихор, який забрав Іллю на небо, – означає подальше горе. Загально пророцтва стають зрозумілими після свого виконання, хоча попередньо є невиразними. Так само було в першому приході нашого Господа щодо пророцтв, які виконувалися в той час.
Ми не можемо сподіватися заздалегідь сприйняти виразно усю важливість огняної колісниці чи вихра. Для декого думка про те, що доведеться бути забраним з теперішнього життя несподівано, насильницьким чином, в огняних труднощах і т.п. може здатися жахливою перспективою. Але так не буде з членами класу Іллі. Чекаючи на свою переміну, намагаючись жити щодня в повній готовності серця, вони будуть йти вперед без тремтіння. Яким би чином вони не були забрані, це стане звершенням їхніх надій (на виконання яких вони чекали так довго і про які молилися), їхнього визволення.

R5771 (1915 р.)