АПОСТОЛЬСЬКА ПОРАДА, ВАЖЛИВА ЯК НІКОЛИ ДОСІ
“Більша частина ночі минула, і день наблизився, тому відкиньмо вчинки темряви і зодягнімо зброю світла” (Римлян 13: 12, Ротергем).
Якщо уважно вивчати біблійну хронологію, то стає очевидним, що кожен з шести великих Днів, під час яких Єгова готував землю для людини (і які закінчилися створенням людини), був періодом завдовжки сім тисяч років. Після створення людини Бог “відпочив від усієї праці Своєї”, пов’язаної з землею. Період Його відпочинку почався тоді, коли почався великий Сьомий День, і триває відтоді. Цей Сьомий День також має бути періодом довжиною сім тисяч років, запроваджуючи при його завершенні – через 49 000 років від початку впорядкування Землі – славний її Ювілей.
Цей великий День Відпочинку Єгови був Робочим Тижнем людини, під час якого кожен День тривав тисячу років. Коли апостол Павло писав слова нашого вірша, чотири з лишком (тисячолітні) Дні вже були позаду, і він знаходився у п’ятому Дні. В результаті гріхопадіння людини практично весь цей час був пануванням гріха, темряви та смерті. Тому, оглядаючись назад, св. Павло міг сказати, що довжелезна ніч темряви у великій мірі минула, і день знаходиться поруч. На основі пророцтв Старого Заповіту та чудесних об’явлень, які він отримав від Господа, апостол здобув запевнення, що завдяки жертві за людину, даній Господом Ісусом Христом, має прийти славний День звільнення від рабства Гріха та Смерті – Сьомий День великого Тижня людини. Власне, про цей славний Суботній День апостол говорить тут.
Протягом першої половини згаданого довгого періоду (від гріхопадіння наших перших батьків) існувало надзвичайно слабке світло з приводу визволення людини від прокляття смерті, винесеного батькові людства за його неслухняність. Існувала невиразна обітниця, що Бог в далекому майбутньому зробить щось для людства. Спочатку були слова, сказані до змія (котрий призвів до гріхопадіння людини), що Насіння жінки зітре, тобто розторощить, його голову, тоді як сам він жалитиме це Насіння в п’яту. Потім Господь закрив наготу Адама та Єви шкурами забитих тварин, маючи на увазі майбутнє прикриття, яке достачатиметься смертю ще невідомого Відкупителя – Насіння Жінки. Згодом Бог посвідчив прийняття тварини-жертви, складеної Авелем. Трохи пізніше натяк отримав Енох (Юди 14-16), а ще пізніше була дана обітниця Аврааму, що Бог має благословити всі племена землі через його Насіння.
Далі, через єврейський народ прийшло поступове запровадження окремої риси Обітниці (що була дана Аврааму) зробити з нього народ, який, якщо він виявиться гідним, буде носієм світла для всіх інших народів та націй. Але при всіх труднощах, які отримав Ізраїль, щоб виправитись, коли прийшов наш Господь Ісус, він, як народ, котрий підлягав особливому Божественному навчанню, виявився зовсім неготовим прийняти Його як Божого Месію. Тож ізраїльтяни розп’яли Його. Та все ж вони перебували попереду інших народів. Бог не давав вказівок іншим народам, але народу Ізраїлю дав пророків, закони і т.д. (Ам. 3: 2). І хоча цей особливо привілейований народ був цілком неготовий до світла, яке представляв Господь Ісус та Його вчення, серед нього знайшлися деякі, котрі були готові прийняти Його як посланого Богом довгообіцяного Месію Ізраїлю. Вони були “справжніми ізраїльтянами”.
ПОКЛИКАННЯ КЛАСУ “НАРЕЧЕНОЇ”
“До свого [народу] Воно прибуло, та свої відцурались Його”. В той час, коли був розп’ятий Христос – після виконання Іваном Христителем своєї праці і після трьох з половиною років служіння нашого Господа серед цього народу – лише трохи більше п’ятисот осіб стали учнями Ісуса і дотримали вірності. Однак в П’ятидесятницю і після неї пробудилося набагато більше, прийшовши до світла Правди, прийнявши євангельське послання і отримавши Святий Дух. Понад двадцять п’ять тисяч, наскільки ми здатні порахувати, змінили своє серце. Як чудово, що стільки осіб з цього маленького народу прийняло Месію! Жоден інший народ не може показати такого гарного доробку. Як свідчить історія, потрібно було понад 1800 років, щоб вибрати решту з поган (зі 144 000 обраних).
В той час вийшло послання, що євангельський поклик повинен зібрати клас “Нареченої”, який має бути разом з Месією в Його славному Царстві. Це послання не передбачалося для всіх: воно було лише для тих, хто мав вуха, щоб слухати, і серце, щоб відгукнутися. Коли б ми поставили себе на місце апостолів у ті дні, то побачили би, що вони готувалися до великої майбутньої слави і думали, що призначене наперед число цієї почесної громади буде скоро зібране. Вони, мабуть, вважали, що ці тисячі, зібрані зі всіх юдеїв Палестини та інших країн, до котрих приєдналися деякі погани, котрі, які, як апостоли зрозуміли, були прийняті пізніше, будуть “маленькою черідкою”, яка становитиме “Наречену” Христа. Отже, апостоли постійно говорили так, немовби Царство було поряд. Вони думали, що воно близько і чекали його кожного дня.
ДО НАШИХ ДНІВ НЕ БУЛО ЧІТКОЇ ХРОНОЛОГІЇ
Однак апостол Павло звертав увагу на те, що деякі Писання ще не виконалися, що в Церкві обов’язково має настати велике відступництво перед приходом великого Дня Господа. Мабуть, перша Церква не мала чіткого методу, яким могла би докладно порахувати кількість років від Адама.
Спосіб підрахунку років, який ми маємо, є доволі новітньою справою. В древні часи кожен народ мав власну хронологію. Люди рахували, що минуло стільки-то років від початку тієї чи іншої династії; стільки-то років від певної знаменної події до першого року царювання Навуходоносора, або Кіра, або ще когось. Так само ізраїльтяни казали, що в такому-то році царювання Давида або Єзекії і т.д. сталася така-то подія. Але нелегко було зібрати ці речі докупи, щоб отримати докладний хронологічний ланцюжок. Існували розірвані ланки, які наш Господь з тих пір представив нам у Новому Заповіті і які мали бути зауважені і з’єднані докупи в “своєму часі”.
Сьогодні ми маємо усілякі переваги над ними. Єврейські Писання були на пергаменті і зберігалися у певних місцях. З ними важко було мати справу, бо вони були написані на великих згортках. Потрібно було розгорнути один бік пергаменту і згорнути інший, щоб дістатися до місця, де можна було прочитати те чи інше пророцтво. Сьогодні, окрім того, що ми маємо акуратно надруковані Біблії, бачимо, що деякі з них містять зручні посилання, з допомогою яких можна переходити з однієї сторінки на іншу. Також ми маємо опрацювання хронології, які дозволяють отримати чіткий, безперервний ланцюжок від створення Адама до нинішнього року.
Правда, юдеї мають хронологію, звану Anno Mundi – Рік від створення світу – але вона постала через багато років після апостолів. Юдеї вважали, що до часу Адама є дуже-дуже далеко. Апостол Петро каже, що день в Господа як тисяча років, і тисяча років як один день. Юдеї не мали жодних засобів, з допомогою яких вони могли би точно порахувати хронологію від самого початку, нічого, що допомогло би здобути інформацію про дану річ. Тому не дивно, що вони не були виразно поінформовані. Господь, мабуть, навмисно залишив справи непевними аж до “Свого часу”, коли вони мали бути виявлені.
ДЕНЬ ХРИСТА ЗАРАЗ В ДІЇ
За днів апостолів було правильно казати, що День Господа “близько”. Апостоли розуміли, що у світ прийшло велике Світло, що настав поворотний момент в історії світу. Але це ще не було сонячне світло великого Тисячолітнього Дня. Св. Павло казав, що темрява далі вкриває землю і густа темрява – людей. Господь Ісус сам пояснив, що світло, яке в той час світило від Нього, не було тим великим “Сонцем Справедливості”, яке пізніше сяятиме на весь світ. Також учні Христа не давали світла, яке могло би бути світлом сонця для світу людства. Наш Господь сказав Своїм учням, що вони повинні ставити своє світло на свічник, щоб воно могло давати світло тим, хто в Домі (Мт. 5: 14-16). Але, щоб освітити весь світ, потрібне буде світло “Сонця Праведності” – Христа та Його Церкви в славі. Наш Господь вказав, що це станеться при закінченні Віку, який тоді лише починався, – Євангельського віку (як його загально називають), християнської епохи.
На початку цього Віку Він посіяв насіння, яке мало зродити клас “нареченої” – клас, який мав царювати з Ним над світом в наступному віці. Але Він застеріг, що ворог, сатана, посіє насіння неправди на Господньому пшеничному полі і досягне успіху в вирощенні великого врожаю куколю. Наш Господь також сказав, що в кінці Євангельського віку Він буде особисто присутній і як великий Головний Жнивар збере кукіль в снопи для спалення і пшеницю до клуні. Кажучи про той час, Учитель говорить: “Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця” (Мт. 13: 43).
Цей час ще повністю не настав. Але славний День вже зараз світає. Більшість членів Христа вже знаходиться зі своїм Господом з іншого боку завіси, і світло світанку посилюється. Скоро День буде у всьому своєму славному блиску. Світло світанку ще більше привертає нашу увагу до хронології і допомагає побачити помилки, зроблені в минулому усіма, хто намагався збудувати хронологію ще до того, як прийшов час зрозуміти її виразно. Воно показує нам, що було зроблено помилку в сто двадцять років і ще кілька менших помилок.
Стежачи біблійну хронологію до наших днів, бачимо, що ми зараз живемо на самому світанку великого Сьомого Дня великого Тижня людини. Про це наочно свідчать події, які відбуваються скрізь довкола нас. Тисячолітній Вік вже почався, День Господа вже діє – присутній. Тому ми не повинні спати, але усіляко бути пильними. Деякі жахливі речі мали статися по мірі надходження Дня Христа, напередодні повного сяєва Сонця. Наприклад, теперішня величезна війна, яка справді є жахливою річчю, була передбачена давно (Єр. 25: 15-38; Йоіл. 3: 2, 9-16). Щодня вона збільшується в масштабах та силі і незабаром перейде в революцію, щоб за нею квапливо прийшов хаос анархії. Великий противник вміє представляти темряву у вигляді світла, і воюючі народи справді думають, що вони, вбиваючи один одного, виконують Божу службу.
Виникає питання: “Чи Сполучені Штати також будуть вплутані в ці події?” Можливо. Або ж ця країна отримає свою частку відплати в близькій революції та анархії. Весь цей жахливий стан ми приписуємо темряві, яка панує над світом внаслідок засліплюючих ошуканств противника. Але Бог поверне людські справи для Своєї слави і для остаточного добра людини, поваливши панування самолюбства і встановивши Своє славне Царство Праведності та Любові.
Відкиньмо вчинки темряви”, – наполягає апостол. Така пересторога була властивою за днів св. Павла. Хто розумів, що Ісус є Світлом світу, кого просвітило Його Світло, той ставав палаючим та сяючим світлом і міг зрозуміти, що велика темрява, яка панує довкола нього, є у великій мірі наслідком неуцтва, забобон, нерозуміння речей. Весь язичницький світ знаходився в густій темряві. Навіть юдейський народ був у темряві, за винятком меншості, яка прийняла світло. В якій темряві знаходилися юдеї? Вони були в темряві щодо Божого Плану і значення Обітниці благословення світу, даної Аврааму та його Насінню.
ВЕСЬ СВІТ ЛЕЖИТЬ У ЗЛОМУ
Усі, котрі сталися дітьми світла, котрі прийняли світло від вчення Учителя чи Його вибраних апостолів і ввійшли в стосунки Угоди з Богом через зачаття Святим Духом, сталися членами особливого Насіння Авраама, яке має благословити світ в грядущому віці. Але народ Ізраїлю був відкинений, позбавлений головної милості. В 70 році н.е. його національна будівля була дощенту зруйнована, а самі юдеї були розсіяні по всіх світах. Яким був стан народу в той час? Ми розуміємо, що хоча Ізраїль був у темряві, інші народи були у ще більшій темряві, навіть якщо багато з них “Бога шукали,.. чи Його не відчують і не знайдуть”. Водночас бог цього світу засліпив розуми невидющих. Зрештою, він засліпив розум більшості людей зі всіх народів неуцтвом, забобонами та “науками демонів”.
Диявол тримає людей в такому стані, що вони не можуть думати про те, що Бог добрий. Весь світ лежить в злому. Тільки справжня Церква Бога, Церква Христа не є в злому. Діти світла – єдиний виняток. Своє світло справжній народ Бога здобуває з Його Слова. Його члени повинні мати олію в собі – олію Святого Духа. Але деякі з них не були вірні світлу і потрапили в заколот; деякі ще є немовлятами в Христі, а деякі ще зовсім слабкі через нестачу духовної їжі, яку Господь приготував.
До цього Божого народу Святе Письмо звертається на протязі всіх вісімнадцяти століть. Ми досягли днів, де бачимо, що світло Слова повністю підтверджується працею Нової Епохи, яка починається. Світло Зоріння цілковито підтверджує Біблію. Св. Павло каже, що ми повинні “відкинути вчинки темряви” і “зодягнутися у зброю світла”. Вчинки темряви – це речі, які діються в темряві. Вчинки темряви – це вчинки гріха. Ці вчинки, загалом, не робляться відкрито. Їх, як правило, ховають, щоб вони не сталися явними для світла. І якщо вони все-таки відбуваються явно, то тільки тоді, коли їх видають за вчинки світла. Скрізь, куди йде справжнє світло Ісуса Христа, воно докоряє цим вчинкам темряви.
Книжники та фарисеї за днів Ісуса були користолюбцями. Ісус засуджував їхні вчинки, бо вони були удаваними. Молячись на рогах вулиць і т.п., вони наодинці пожирали доми вдів – використовували їх та забирали в них майно. Але так можна було сказати і про людей загалом – про поган і про юдеїв. Апостоли перелічили багато видів зла, поширених в той час – перелюб, нечистість, заздрість, чари, ворожнечі, гнів, незгоди, єресі, завидки, ідолослуження і т.п. Все це – вчинки темряви, діла плоті та диявола, і їх роблять скрізь.
ЗБРОЯ ПОВЕРХ ОДЯГУ
Ми повинні зодягнутися у “зброю світла”. Подумаймо про світло, яке ми отримали – світло знання про Бога, про Його волю, про те, заради чого ми живемо, про характер, який потрібно мати, щоб Господу було угодно дарувати нам нагороду вічного життя, найвищу його форму. Маючи все це знання, зодягніть його як зброю для захисту. Знаючи, чого Бог вимагає, зодягніть все це, але не як одяг, а як зброю поверх одягу. Зодягніть панцир праведності, який закриває серце. Зрозумійте, що тільки чистота серця та абсолютна відданість Богу береться до уваги. Пам’ятайте, що Бог стоїть за нас. Візьміть Меч Духа, Боже Слово, і всі різні частини зброї, перераховані апостолом. Вони становлять “зброю світла”, названу так, бо вона походить від світла Правди.
Сьогодні нам так само важливо, як Церкві за днів апостолів, зодягнутися в цю зброю і скинути з себе вчинки темряви. Якщо вся зброя була потрібна завжди, то вона потрібна також сьогодні. Господь має справу з кожним з нас особисто – і в тому, щоб скинути з себе вчинки темряви, і в тому, щоб зодягнутися в зброю світла. Кожен, хто зодягне цю зброю, побачить, що він є в згоді з Господом та усіма, котрі є справді Його. В міру того, як вірні Божі діти щораз більше входять в цей День Господа, вони щораз більше “бачать... око-в-око”. Віримо, що ніколи не було такого часу, коли би стільки Господнього народу бачило око-в-око речі, які треба з себе скинути і в які треба зодягнутися. Віримо, що ніколи не було такого часу, коли стільки дітей світла одягало на себе всю Зброю Світла. Тому ми ще більше маємо відповідальність “поводитися як діти світла”, а не як діти темряви.
НЕБЕЗПЕКА НАВІТЬ ДЛЯ ПОВНІСТЮ ПОСВЯЧЕНИХ
Цілком можливо, що навіть деякі повністю посвячені Божі діти, оточені турботами цього життя або стомлені боротьбою з гріхом та злом, чи до певної міри одурені нинішніми речами, які поглинають час і почуття, можуть так чи інакше стати сонливими і опинитися в стані, де вони потребуватимуть пробуджуючого застереження, яке апостол при нагоді дає Церкві і яке вкрай своєчасне: “Пора нам уже пробудитись від сну”. Прийшла пора на щирий, наполегливий розгляд самого себе, на більш дбайливе пильнування, щоб не дозволити речам цього “теперішнього злого світу” поглинути наші думки та енергію і поставити під загрозу наші небесні надії, які незабаром здійсняться, якщо ми позостанемося вірними до кінця. Надзвичайно важливо намагатися бути якомога ближче до Бога, мати особисту спільність з Ним, проявляти більше самозречення, більш дбайливо нести хрест, більш уважно підпорядковуватися в усьому досконалій волі Господа щодо нас. А воля Господа, як знаємо, не є нерозумною, тому нам обіцяно вдосталь Його благодаті на кожний день, кожну годину, кожну мить!
Дбайливе, наповнене молитвою дослідження власного серця дозволить побачити, в чому саме ми недостатньо підкоряємось досконалій волі Бога. Якщо ми знайдемо в собі якусь викривлену стежку, її треба виправити. Ось так ми щораз більше “зодягнемось Господом Ісусом Христом” – здобудемо розум, вдачу Христа, дух любові і відданості, які характеризували Його. За той короткий час, який нам залишився, важливо повністю пробудитися і з усією наполегливістю присвятити себе вихованню Богоподібної, Христоподібної вдачі Любові, яка намагається понад усе прославляти Бога, налаштована доброзичливо до братів, має відпочинок в дорогоцінних обітницях, довіряє повністю і в темряві, і в світлі, і не містить навіть тіні сумніву, що все добро, обіцяне в Божому Слові, виконається!
ХОДІМО “ЯК ЛИЧИТЬ СВЯТИМ”
В контексті св. Павло нагадує: “Як удень, поступаймо доброчесно”. Він перераховує деякі погані вчинки, поширені в той час – п’янство, сварню, гульню, розпусту. Не треба одразу думати, що він це висказав як докір християнським віруючим в Римі. Це була пастирська пересторога, що їм слід остерігатися таких гріхів, і немовби нагадування, що принципи, які вони прийняли як християни, є в прямій протилежності до загальноприйнятих принципів. Між поганами існували різні критерії моральності. Багато віруючих у Римі були язичниками і звикли до неморальності. Тому слова апостола були словами застереження, бо ми не думаємо, що святі були винні в таких речах. Попередні слова апостола проливають світло, попереджаючи: “Як удень, поступаймо доброчесно”. Більшість сварок та п’янства робиться вночі, і таким є звичай навіть тепер. Вчинки темряви та гріха з певних причин найбільше мають успіх саме вночі. В людей є інші справи, щоб займатись ними вдень, а зловмисники використовують ніч для свавілля, пиятики та злочинів. Отже, зло підкрадається здалека. Темрява, мабуть, похваляє такі вчинки, ховаючи їх в тій чи іншій мірі. Апостол каже, що це є велика ніч темряви, гріха, але ті, котрі є в Христі, не є в темряві, бо вони були приведені до Божого світла. Ми чекаємо повного світанку Поранку Нової Епохи – намагаємось жити в згоді з ним. Тому зараз, каже він, поступаймо доброчесно, відверто, щоб усі бачили і знали наше життя. Будьмо доброчесними у всьому: не проповідуймо одне, роблячи інше.
Зважаючи, що день, згаданий тут, є Тисячолітнім Днем, можемо впевнено сказати, що жодна грішна в своїй суті річ не отримає дозволу в той час. “Бо вийде Закон із Сіону, а слово Господнє із Єрусалиму” (Мих. 4: 2). “І право за мірило Я покладу – каже Єгова, – а справедливість вагою; і притулок брехні град понищить, а сховище води заллють” (Іс. 28: 17). Хто спробує в той День жити бунтівним чином, в п’янстві чи якомусь іншому грісі, буде негайно покараний.
Апостол нагадує, що ми, як Господні святі, повинні жити так, як житимуть в той День, коли він повністю настане – коли Сонце Праведності заллє своїм промінням цілу землю. Частина нашої перемоги – жити так, немовби цей День вже був повністю запроваджений, немовби все стало явним. Хто сприйме пораду апостола саме так, той обов’язково матиме рясне благословення. Фактично будь-який інший шлях, напевно, буде згубний для нас як Нових Створінь в Христі!
R5768 (1915 р.)