ПОВНЕ ВИЗВОЛЕННЯ, ОБІЦЯНЕ БОЖИМ СВЯТИМ

“Як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його” (Псалом 91: 15).
Задумуючись над цим віршем, ми, природно, цікавимося: хто, який клас буде привілейований Богом, і чи ми можемо або не можемо стати членами цього класу. Контекст, мабуть, свідчить про те, що цей псалом пророчий і стосується Господа Ісуса та Церкви – Христа в цілому. Безсумнівно, так само було у випадку деяких інших осіб. Наприклад, коли Авраам кликав до Господа, Бог почув його в його горі і благословив. Господь ще дасть йому великі почесті за те, що він полюбив Бога і довірився Йому. Те саме можна сказати про всіх вірних мужів юдейської епохи. Однак Псалом, здається, має на увазі, перш за все, всього Христа. Це ті, котрі утримують найближчі стосунки з Богом. Їхня любов особливим чином проявляється в їхній вірності Божій волі, вірності у вшануванні Його імені, вірності у підтримці Його Правди, в охочому вмиранні в Божій службі, у віддаванні життя за братів, у розвитку плодів Святого Духа, бо все це міститься в їхній угоді.
Власне, цьому класу Господь відповість, коли він кликатиме до Нього; цей клас Він визволить і прославить; про нього Він буде дбати в горі. Той, хто приходить до Бога, обов’язково повинен (перш ніж буде прийнятий) укласти Угоду Жертви з Ним через Христа, віддаючи свою волю – полюбивши Господа і Його волю більше, ніж самого себе, свою волю або волю когось іншого. Звичайно, більша частина тих, котрі називають себе християнами, є тільки номінальними християнами – християнами з імені, котрі ніколи не укладали такої угоди з Богом.
Ті ж, котрі справді уклали Угоду, а таких, наскільки ми здатні судити, небагато, дотримуються її вірно, підкоряючи власне життя і власні інтереси Божій волі. Знаменним прикладом вірних осіб минулого є наш Господь Ісус та Його апостоли. Звичайно, були й інші, які впродовж Євангельського віку, що зараз закінчується, належали до цього вірного класу. Всі вони названі коштовностями Єгови і мають бути вправлені Ним у славну діадему, в якій Господь Ісус буде найяскравішим і найкращими діамантом. Їм належить на вічні віки показувати Мудрість, Справедливість, Любов і Силу Єгови. Весь цей Євангельський вік Бог викликає в них хотіння і чин за доброю волею Своєю.

УМОВИ ОТРИМАННЯ ОБІТНИЦІ

Але Бог ні в кому не діє проти його волі. Якщо ми маємо намір відступитися від Христового наказу, ніщо нам у цьому не завадить. Бог хоче, щоб ми залишилися, але Він не збирається наполягати, робити на цьому натиск. Бог хоче, щоб Йому віддавали шану тільки ті, хто робить це в дусі та в Правді, бо такі люблять Його. Цей клас, котрий намагається вірно виконувати Господню волю з любові до Нього, може звертатися до Нього в кожному горі та смутку. Господня відповідь не прийде у вигляді голосних слів і, можливо, навіть не прийде так, як ми сподіваємось, але Він дасть найкращу відповідь на прохання Своїх святих, котрі просять Його згідно з Його волею, Його Словом. Ісус сказав: “Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас [якщо ви пам’ятатимете Мої слова і поводитиметеся згідно з Моїми вченнями], то просіть, чого хочете, і станеться вам”, – бо ті, котрі перебувають у Ньому, проситимуть тільки те, що Бог для них передбачив, про що подбало для них Його провидіння, на що є повноваження Його Слова, щоб Його святі про це молилися. Господь знав, що в них будуть свої прохання. Він благословив Свій народ і дбав про нього весь Євангельський вік. Їхні потреби часто задовольняються ще перед тим, як вони попросять. Тому Боже Слово має бути виразним в їхньому розумі, щоб їхні молитви і намагання були у згоді з Його волею. Тоді їхні розчарування будуть Його розчаруваннями, і вони приймуть це як Господню волю.

БЛАГОСЛОВЕННЯ ВІД ГОРЯ

“Я з ним буду в недолі”, – сказано в обітниці. З цього виникає, що Господня воля не обов’язково полягає в тому, щоб не дозволити нам потрапити в труднощі. Ми можемо бачити наближення труднощів і молитися до Господа, але Він може нас не звільнити від цих труднощів. Ми не повинні просити звільнення від лиха, яке Його Мудрість вважає найкращим для нас, бо такі труднощі можуть виявитися дуже корисними.
Господь сказав у Своєму Слові, що ми повинні радіти навіть у горі, бо горе, правильно сприйняте, “достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги”. Отже, хоча Господь не обіцяє, що ми уникнемо труднощів, Він, однак, обіцяє, що разом з цими труднощами Він дасть Своїм дітям потіху серця, благодать для підтримки, яка дозволить радіти посеред горя (2 Кор. 4: 6-18; 12: 9, 10; Іс. 43: 1, 2). Приклад цього бачимо в нашому Господі Ісусі та апостолах. Павло та Сила могли співати на славу Богу навіть тоді, коли у в’язниці їхні ноги були забиті у колоди, а спини запеклися кров’ю від отриманих побоїв. Вони могли радіти в горі заради Христа.
Господь є завжди зі Своїм народом, тому ми не повинні впадати у відчай. Його діти мають потіху та підтримку в букві та в дусі Правди. Але всі благословення залежать від бажання проявляти віру, бо обіцяна слава насправді їм ще не належить. Вона зараз є тільки в обітниці.

НАШЕ ПОВНЕ ВИЗВОЛЕННЯ

“Врятую його та прославлю його”. Визволення Господніх святих в найповнішому значенні слова настане через участь в Першому, Головному воскресінні. Наш Господь Ісус визволився від усіх випробувань та страждань тоді, коли був піднятий з мертвих. Обітниця Церкві також говорить, що ми будемо визволені, коли прийде “переміна” воскресіння. “Посіяні в немочі”, ми “у силі встанемо”; посіяне звичайне тіло, буде підняте “тіло духовне”. Це і буде повне визволення, а разом з ним прийде обіцяна честь та вивищення.
Звичайно, Божі діти не раз отримують визволення в теперішньому житті – залежно від потреб. Господь удостоює тієї чи іншої честі, але це – честь, яку світ не оцінює. Ця честь може супроводжуватися труднощами, і в очах світу вона буде небажаною. Але честь, яка стане надбанням святих у кінці, зможуть побачити і оцінити всі. Всі члени Христа матимуть частку у славі Царства та почестях свого Голови. Він та члени Його Тіла будуть царювати в Царстві Отця і будуть разом усю вічність у великій праці Бога.

R5757 (1915 р.)