“ПОЧАТОК ТЕРПІНЬ ПОРОДІЛЬНИХ”

“А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви” (2 Петра 3: 11).
Багато хто в минулому помилково зрозумів пророцтво св. Петра про знищення теперішніх небес та землі. Люди вирішили, що він мав на думці спалення  буквальної землі та буквальних небес у великій пожежі. Це переконання знайшло своє втілення в усіх віровченнях, протестантських та католицьких. Очевидно, що трапилася серйозна помилка. Апостол вживає ці слова в образному значенні, так само як ми могли б сказати, що людина готова докласти всіх зусиль, щоб добитися свого (англ. “move heaven and earth” – дослівно “перевернути небо і землю”). Скрізь в пророцтвах Біблії небеса означають церковні влади, а земля означає організоване суспільство з фінансовими та політичними структурами включно.
Складові існуючого ладу незабаром мають проминути – його банківські інституції, його монетарна система, його біржі та облігації, його політики, його великі релігійні системи і навіть ціла громадська структура. Весь порядок незабаром має розтанути, бо надходить зовсім новий лад. Це розтоплення почнеться поваленням релігійних інституцій. Для всього світу це буде несподіваною і нищівною катастрофою. Але для справжньої Церкви, яка пильнує, як їй наказав Господь, це не стане несподіванкою, бо ті, хто належить до неї, є “дітьми світла”, і День Господній не захопить їх як злодій.
Господні вірні, котрі пильнують, ведені Словом Правди, розумітимуть, що діється насправді. Св. Павло запевнив нас, що хоча цей День прийде як злодій і сітка на весь світ, він не буде таким для Божих дітей, котрі живуть відповідно до своїх привілеїв. “Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!” “Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!” (Лк. 21: 28, 31). Учитель не каже: “Як побачите все це”, а лише “Як побачите, що починає діятися все це”, тоді ми повинні підіймати свої голови і радіти – не радіти з клопотів, ані зі страждань інших, але з того, що ці речі є наперед передбаченими знаками, що існуючий лад незабаром буде замінено на новий лад, набагато кращий і більш корисний та бажаний для всіх.
Сама Церква буде “новим небом” і здобуде велику славу, силу та привілеї. У першій Церкві, очевидно, була думка, що ці епохальні зміни прийдуть дуже скоро. Усі жили в постійному сподіванні приходу Господа, встановлення Його Царства та прославлення Церкви. Деякі з них навіть були переконані в цьому. Апостол Павло пише до Церкви в Солуні, кажучи, що деякі зробили помилку, думаючи, що День Господній вже прийшов. Він говорить, що цей День не може прийти, доки не буде виявлений чоловік гріха. Ось так за днів апостолів Церква була завжди напоготові, і весь вік Господній народ залишався в непевності щодо часу другого приходу Вчителя, пильнуючи, готуючись до справ Царства, знаючи, що День Христа прийде “як злодій вночі” у призначений час (2 Сол. 2: 3).

ЩО ЗАРАЗ БАЧАТЬ ТІ, КОТРІ ПИЛЬНУЮТЬ?

Зараз ми, котрі живемо в цьому Дні, бачимо початок передбачених подій. Ми бачимо прелюдію до великої Битви Армагеддону. На нашу думку, Армагеддон буде могутнім “землетрусом”, про який сказано в Об’явленні (Об. 16: 16-18). У цій великій революції та в наступній анархії всі земні інституції будуть буквально зметені. Наслідки злоби, ненависті та колотнечі, коли б їм дозволено тривати безконечно, були би такими жахливими, що привели б до знищення людства. Але заради вибраних – заради того, щоб вони могли почати своє славне царювання, – Бог вкоротить різню і встановить Своє власне Царство під владою Христа та Його вибраної Церкви. Христос та Його Наречена візьмуть під свій контроль царства цього світу і не дозволять, щоб боротьба людей довела до крайності, як це було би в іншому випадку. Але вона не припиниться, доки існуючий лад не розпадеться цілковито.
Яскравий опис жахливого Часу Горя наводять пророки. Для користі наших читачів ми наводимо кілька витягів з пророцтв, які заслуговують на розгляд (Іс. 24: 17-22; 28: 21, 22; 33: 7-14; 34: 1-8; Пс. 18: 8-20). Див. “Виклади Святого Письма”, том. 4, стор. 15-20. У цьому ж напрямку читайте також: Ісаї 13: 1-13; Єремії 25: 8-38; Об’явлення 18; 16: 12-21. Віримо, що нинішня сутичка в Європі дуже виразно змальована в деяких пророцтвах, наведених вище, і що це – лише початок великого горя і знищення, товчення їх як посуду гончарського. У нашій країні ми бачимо передвісників горя, що настає, в страйках, робітничих бунтах, демонстраціях працівників промисловості і т.д. Вірші, вже згадані, стверджують незаперечною мовою, що весь існуючий лад згорить у сильній пожежі. Різні негаразди в різних містах світу є лише попереджуючим гуркотом, який, як і інші численні потрясіння такого роду, є передвістям близької бурі.
Самолюбство є великою рушійною силою у світі: якщо хтось щось зробить, або чогось доб’ється, то обов’язково має отримати з цього для себе велику користь. А оскільки люди хочуть, щоб їхні імена були знані, вони прикладають усі зусилля, щоб досягти цього. Вони це роблять і в політиці, намагаючись “вимостити гніздо” на майбутнє. У Європі вони це роблять, щоб зберегти монархію. Різні королівські доми, які є при владі, прагнуть мати почесті від людей і втримати їх. Весь світ нахиляє свої серця і розуми не до Господніх речей, а до речей, які остаточно не принесуть жодного справжнього задоволення.
Апостол стверджує, що всі ці речі, які займають людський розум і поглинають енергію, мають проминути. Жодна з них не триватиме постійно. Ми розуміємо, що саме так і буде. Бачимо, що час, коли вони минуться, надходить вже за наших днів. Інші цього не бачать, хоча багато мислячих людей розуміє, що нинішні умови є безпрецедентними і що якась велика зміна повинна настати, тому їхні серця никнуть від страху. Справді, знання про ці речі, про їх минущість, і про дріб’язкову вартість більшості привабливих земних дарунків повинна спонукати нас відвернутися від них і прив’язати свої почуття та надії до небесних речей, які є безцінні у своїй вартості і які ніколи не проминуть.
Ми повинні складати скарби на небі, де інституції є незмінними і де війська та революції не знищать Уряду. Усі, котрі вірять у великі зміни, які є прямо перед нами, повинні жити заради майбутнього, а не заради сьогодення. Отже, чим більше ми розуміємо вчення Біблії, тим більше проймаємось її духом і будемо жити заради великих благословень, обіцяних на майбутнє для тих, котрі люблять Бога, готуючись до них. “Будьте святі, Я бо святий!” – ось нагадування нашого Отця, що на небі.

СВЯТА АТМОСФЕРА, А НЕ ШКІДЛИВІ ВИПАРИ, ДЛЯ НОВИХ СТВОРІНЬ

Ці вказівки не для світу, не для плоті Божих дітей, а для Нових Створінь у Христі. Старе створіння, позбавлене досконалості, не має жодного становища перед Богом. Натомість у Новому Створінні немає нічого, що було б позбавлене святості, а недоліки його плоті вкриті Одежею Христової праведності. Ось чому воно гідно стоїть перед Богом. Труднощі, на які натрапляє Нове Створіння, полягають у слабості плоті, в якій йому доводиться наметувати в теперішньому часі, і небезпека полягає в тому, що можна заблукати, можна бути спокушеним полишити те, що святе. День за днем Нове Створіння намагається контролювати плоть, щоб привести її в повне підкорення.
Зачате згори, Нове Створіння, прагне бути святим, а також тримати святим свій намет. Воно дихає, так би мовити, святою атмосферою, бо все інше є отруйним для його небесного зародку, який треба підтримувати і годувати з найбільшою турботою. Щоб він належно розвивався, потрібно його годувати “відбірною пшеницею”; потрібно також, щоб навіть думки розуму і нахили серця були якомога більше підпорядковані досконалому Божому критерію для цих Нових Створінь. Для цього Небесний Отець, котрий зачав нас до нової природи, щедро нас забезпечує.
Божа дитина, яка є неохайною або недбалою в керуванні своїм земним тілом, не живе в згоді зі справжньою святістю, неправильно розвиває це небесне “насіння”, зачате в ній. Нові Створіння повинні, наскільки можливо, перебувати разом. Вони повинні старатися будувати одне одного в найсвятішій вірі. Вони повинні зважати, щоб не підминати одне одного, а намагатися допомагати собі взаємно, наскільки це в їхніх силах. Хто думає собі: “Царство і так прийде; час горя і так повалить нинішній порядок речей, тому давайте поки що тішитися тим, що є у світі”, – той не живе згідно зі своїми привілеями і швидше за все буде несподівано захоплений немовби “злодієм вночі”, бо не живе як належно в єдності з Господом і спам’ятається, що він втратив нагороду, коли буде занадто пізно.
“А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви!”

R5735 (1915 р.)