РЕФОРМАТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЦАРЯ АСИ
2 ХРОНІК 15: 1-15
ПРАВНУК ЦАРЯ СОЛОМОНА – НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ ЦАРСТВА ДЕСЯТИ ПОКОЛІНЬ – ЦАР АСА НИЩИТЬ ІДОЛОПОКЛОНСТВО – ВІДСІЧ ЄГИПЕТСЬКІЙ НАВАЛІ – ВЕЛИКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ – ІДОЛИ З БРОНЗИ, ДЕРЕВА, КАМЕНЯ, ПАПЕРУ ТА ЧОРНИЛА – БОГ ВІРОВИЗНАНЬ – АСА ПОТРІБЕН СЬОГОДНІ – ПОТРЕБА В ІНШОМУ СОЮЗНОМУ ДОГОВОРІ – ДОПОМОГА ВІД МЕСІАНСЬКОГО ЦАРСТВА
“Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас” (Якова 4: 8).
Аса, цар Юди, був онуком царя Соломона. Світський дух, яким відзначалося пізніше царювання Соломона і який привів до відокремлення десяти поколінь за Рехав’ама, його сина, у значній мірі був стриманий за часів панування царя Аси. Коли царство десяти поколінь, зване Ізраїлем, збунтувалося і потрапило в ідолопоклонство, цей вплив до певної міри зачепив і царство Юди. Воно теж стало трохи ідолопоклонницьким. Статуї Ваала та гаї для влаштування розпусних оргій в його честь почали множитися серед Юди аж до приходу царя Аси. Зробивши реформу, він понищив усяке ідольське поклоніння, замінивши його на справжню релігію Бога Ізраїлю, запроваджену Мойсеєм та Угодою Закону. Ми не знаємо, що саме вплинуло на царя Асу, щоб поводитися не так, як робив його батько та дід, та можливо, що він взяв для себе уроки з труднощів, які спіткали народ.
Перші зусилля покінчити з ідолопоклонством, здається, були успішними тільки частково. Далі він вирішив зміцнити свою країну. Потім настала велика війна з єгипетським завойовником, Зерахом, який прийшов з могутнім військом, яке налічувало мільйон вояків та три сотні залізних колісниць. Ворог напав на царство Юди з півдня, навівши жах своєю чисельністю та великою силою. Він прийшов по здобич.
За таких обставин Господнє послання до царя Аси через пророка Азарію було особливо очікуваним. Пророк звернув увагу на нещастя десяти поколінь, які виникали з того, що вони були без справжнього Бога, без Закону і без священиків-вчителів. Хоча серед них почалася анархія, де ніхто не мав спокою, проте Господь допомагав навіть їм, якщо вони час від часу звертались до Нього. Бог завжди показував Свою готовність дати можливість тим, хто цього прагне, бути з Ним в єдності, і благословив їх.
Цар Аса виявив саме таке прагнення і отримав підбадьорення: “А ви будьте міцні, і нехай не слабнуть ваші руки, бо є нагорода для вашої чинності!” Така звістка заохотила царя далі усувати ідолопоклонство і відновити жертівник Господнього Дому. Як наслідок, він здобув підтримку більшості побожних людей у своїй землі. Також, щоб підтримати його, прийшло багато людей з царства десяти поколінь, котрі шанували Бога та Його обітниці. Вони радо вирушили туди, де вшановували великого Бога. Бог благословив царя Асу та його народ, і вони дали відсіч Зераху та його війську. Дух пошани до Бога надзвичайно зріс. Люди перебували в побожному настрої, після чого настало велике національне пробудження в релігійних справах. Вони склали присягу перед Господом, що всі, котрі виступають проти Бога, мають бути вбиті. “І тішився ввесь Юда тією присягою, бо вони заприсяглися всім серцем своїм, і всією своєю волею шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І Господь дав їм мир навколо.”
ВАЖЛИВІ УРОКИ ДЛЯ НАС
Для нас ця лекція становить подвійний інтерес. Перше, це – клаптик древньої історії, який показує нам Божу опіку над Його народом і Його готовність дати Себе знайти, якщо вони будуть шукати Його, навіть якщо вони та їхні батьки якийсь час були невірні. Друге, застосовуючи цей урок до наших днів, ми бачимо, що люди скрізь перебувають в ідолопоклонстві – не лише погани, які кланяються ідолам з бронзи, дерева та каменю, але й більшість цивілізованих людей, які створили собі віровчення-ідоли. Ці останні, надруковані чорнилом на папері, змальовують характер Бога виразами, які личать хіба що язичницьким ідолам. Про справжнього Бога відомо зовсім мало – про Бога любові, про “Бога усякої благодаті,.. Отця милосердя”, від Котрого “усяке добре давання та дар досконалий походить”.
Віровчення-ідоли представляють Бога як велетенське чудовище, як демона. Вони стверджують, що Він перед створенням світу навмисне запланував для нашого роду – свідомо і з наміром – що майже всі зобов’язані провести вічність у жахливих муках від рук вогнетривких демонів. Вони змальовують Церкву як вибраний клас, взятий до неба, щоб з його мурів спостерігати за жахливими стражданнями всіх язичників та всіх юдеїв, котрі відкинули Христа, а також майже всіх мешканців християнських земель, котрі не сталися святими після проповідування Євангелія.
Ці ідоли-страхіття вже не є в пошані серед більш інтелігентних людей, але мільйони все ще визнають їх, кланяються їм і віддають пошану. Відповідно справжнім Богом далі нехтують, і люди про Нього нічого не знають. Щоправда їм кажуть, що Він є Богом любові, але при цьому переконують, що Він смажить мільярди нещасних, що Він знає про їхні нинішні страждання і все це передбачив від закладин світу. Всі говорять про Його Справедливість, але Його Любов від цього зазнає зневаги, тож люди, прив’язані забобонами та пересудами до цих ідолів, створених століття тому, страждають від свого неуцтва.
Ми потребуємо сьогодні Аси, щоб він піднявся, ведений обітницями Бога, і поламав ці страхіття-ідоли християнства, звільнивши людей від їхнього рабства. Він повинен мати підтримку всіх богобійних, як мав цар Аса. Коли ці ідоли та їх вшанування припиниться, прийде час полагодити справжнього жертівника Бога, і багато хто радітиме і буде представляти свої тіла на жертву живу, святу і приємну Богу, Йому на службу (Рим. 12: 1, 2). Ці віровчення-ідоли будуть знищені не фізичною силою, не жорстокістю, не буквальними сокирами, а представленням Слова Живого Бога. Наскільки Біблія стане правильно зрозумілою, настільки нісенітниці цих віровчень та їхню небіблійність визнають усі.
ВСІ МИ Є СПРАВЖНІМИ ПРИХИЛЬНИКАМИ КОВЕНАНТА*
(*Ковенант – угода шотландських пуритан в 17 столітті для захисту кальвінізму та незалежності Шотландії від абсолютистської політики королівського роду Стюартів – прим. ред.).
Розповідь про те, як народ Юди та Веніамина (найбільш релігійні особи того часу) зв’язав себе присягою, тобто угодою, перед Богом, є надзвичайно цікавою. Вона пригадує нам схожий релігійний рух у Шотландії, під час якого декотрі з Божого народу присягли Йому на вірність (так як це розуміли найкраще) і підписали Угоду (Ковенант) своєю власною кров’ю.
Настав день для інших ковенантерів вийти вперед і увійти в угоду з Богом, щоб бути вірними Йому і Його Слову і щоб викинути геть віровчення-ідоли. Сьогодні ми маємо більше знань, ніж ковенантори Шотландії, але християнський народ потребує їхнього духа повного посвячення, повної відданості Богу. Ми маємо набагато більше знання, ніж народ Юди, але ми потребуємо їхнього духа, щоб знищити ідолів та увійти в угоду з Господом, щоб бути Йому вірними. Така громада посвячених, ковенанторів у найвищому значенні, просвічених (як ми маємо привілей бути просвіченими сьогодні), буде могутньою силою, могутньою владою.
Багато хто з розумінням відноситься до таких слів, але їм бракує відваги в своїх переконаннях. Вони полохливі, боязкі і, що тут приховувати, двоєдушні. Багато з них забувають, що, приєднуючись до тієї чи іншої церкви, вони зобов’язані привселюдно признавати її віровчення, і навіть особиста незгода з ними не впливає на їхні зобов’язання. Багато хто забуває слова Учителя: “Ви й раби того, кого слухаєтесь”.
Багато з них каже: “Ми не віримо в ці вчення, але вони популярні, і ми їх будемо підтримувати”. Вони так роблять, бо зайняти будь-яке інше становище – означатиме конфлікт з деякими мудрими, великими і багатими, котрі, хоч самі не вірять у ці вчення, мабуть, зацікавлені в тому, щоб утримувати їх як кайдани для людей. За таких умов ми не повинні сподіватися жодної загальної реформи, ані думати, що вірні Господа отримають схвалення між людьми. Натомість ми повинні сподіватися, що коли Царство Месії буде повністю запроваджене, вірні будуть разом з Ним в цьому Царстві, яке візьме повний контроль і повністю повалить всю систему неправди, що сковувала світ людства кайданами неуцтва та забобонів – тримала багато літ народ подалі від Бога, щоб люди не могли любити і слухатися всім серцем Того, Кого їм представляли як немилосердного Бога і всемогутнього Супротивника.
R5733 (1915 р.)